Дослідження калу на найпростіші і гельмінти

Обов'язковою умовою дослідження на найпростіші і гельмінти є вивчення свіжого калу. З метою виявлення найпростіших кишечнику (амеби, лямблії, балантидії та ін.) кал досліджується не пізніше 15-20 хвилин після дефекації, тому що вегетативні форми швидко гинуть в зовнішньому середовищі. Вегетативні форми виявляються в рідких і напіврідких випорожненнях. Використовуються нативні мазки з розчином Люголя. Негативну відповідь можна отримати після 4-5 кратного дослідження з інтервалами 2-3 дні.

В калі зустрічаються яйця таких гельмінтів: трематод, або сисунів (печінкової двовустки, сибірської двовустки, ланцетоподібної двовустки), цестод, або стрічкових хробаків (теніїд, лентеця широкого, ціп'яка карликового), або нематод круглих хробаків (аскарид, гостриць, власоглава, вустриці кишкової). При дослідженні калу на гельмінти, спочатку він піддається огляду. При цьому можуть бути виявлені цілі екземпляри паразитів та їхні фрагменти. Потім фекалії розводять водою 1:10, окремими порціями поміщують в чашки Петрі і ретельно оглядають спочатку неозброєним оком, потім за допомогою лупи.

Біохімічне дослідження

Дуже важливим в діагностиці хронічного панкреатиту є вивчення стану позасекреторної діяльності підшлункової залози, обумовленою концентрацією ферментів в дуоденальному вмісті, отриманому натще і, особливо, після стимуляції 0,5 % розчином соляної кислоти (за Б.І. Гольштейном), як в крові, так і в сечі.

В даний час з діагностичною метою визначають такі ферменти: альфа-амілазу (діастазу), ліпазу і трипсин. В основі визначення цих яферментівлежить активності дуоденального вмісту щодо розщеплення того чи іншого субстрату. Ферментативна активність або реєструється за часом, необхідним для розщеплення субстрату, або за визначенням кількості розщеплених продуктів.

Визначення альфа-амілази за Вольгемутом. Метод заснований на визначенні ступеня розведення досліджуваного матеріалу (дуоденального вмісту) під час появи ферментативного гідролізу крохмалю. В тих пробірках, в яких відбулася під дією соку ферментація крохмалю, виявляють червоно-синє, червоно-жовте і жовте, а в пробірках з нерозщепленим крохмалем – синє забарвлення. Активність ферменту виражається в одиницях. За одиницю приймається кількість ферменту, здатного розщепити 1 мг крохмалю за 30 хвилин. Для визначення амілазної активності дуоденального вмісту відзначається межа, коли синє забарвлення переходить в синьо-червоний колір. Зміст амілази в дуоденальному вмісті в здорових осіб коливається в середньому в межах 248-256 одиниць. У фазі загострення рецидивного хронічного панкреатиту підвищується концентрація панкреатичних ферментів.

Визначення ліпази. Серед багатьох методів визначення ліпази найбільш точним і простим є метод Карно і Мобано, заснований на розщепленні свинячого жиру ліпазою. В нормі межа активності ліпази визначається в пробірках, де розведення дуоденального соку було в межах 1024-2048. При загостренні хронічного панкреатиту концентрація ліпази зростаєю

Визначення трипсину. Для визначення трипсину в дуоденальному вмісті використовують спосіб Метта, заснований на визначенні кількості нерозчиненого білка під впливом трипсину.Скляні трубочки діаметром 2 мм заповнюють білком курячого яйця, піддають кип'ятінню і розрізають на частки довжиною 1 см. В пробірку з дуоденальним вмістом поміщають дві трубочки. Пробірку ставлять в термостат на 10 годин, після чого за допомогою лінійки визначають кількість міліметрів вмісту трубочок (з обох кінців), яка переварився. Визначають середню величину, в нормі вона дорівнює 7 мм.

Визначення ферментів підшлункової залози в крові та сечі. Із сучасних методів дослідження позасекреторної функції підшлункової залози важливе діагностичне значення надають визначенню феномена «відхилення» ферментів.

Проби на «відхилення» ферментів в кров засновані на патофізіологічних процесах, що відбуваються при хронічному панкреатиті в підшлунковій залозі.

В нормі панкреатичні ферменти надходять з панкреатичним соком в дванадцятипалу кишку та в невеликій кількості в кров. При патологічних станах (гострому панкреатиті, закупорці, стисненні вивідних проток) значно збільшується надходження ферментів безпосередньо в кров, що потім виділяються нирками із сечею. В нормі після стимуляції підшлункової залози (прозерин) концентрація ферментів в крові підвищується в 1,6-1,8 рази, але через 2 години вона повертається до вихідного значення. При хронічному панкреатиті утруднюється відтік панкреатичного соку в дванадцятипалу кишку. Після стимуляції залози концентрація амілази підвищується більше, ніж у 2 рази і через 2 години до вихідного стану не приходить. За допомогою проби, заснованої на принципі «відхилення» ферментів в кров, хронічний панкреатит, в патогенезі якого основне значення має утруднений відтік панкреатичного соку, можна виявити на раннії стадії його розвитку.

Концентрація ферментів в крові та сечі істотно залежить від локалізації патологічного процесу. При ураженні голівки надходження ферментів в кров та сечу більш виражене, ніж при ураженні хвоста підшлункової залози. Нормальний вміст амілази в крові по Вольгемуту 32-64 одиниці, а в сечі – 16-64 одиниці.

Визначення сироваткової ліпази за Комфортом. Метод заснований на визначенні кількості лугу, витраченої на титрування жирних кислот. В нормі вона складає 0,2-1,5 мл їдкого лугу.

Про вміст трипсину в крові судять за антибромбіновим тестом. В основі антитромбинованої проби лежить визначення часу згортання дефібринованої плазми при змішуванні її з визначеною кількістю тромбіну і фібриногену, виготовлених із плазми пацієнта. В пробі, обробленій в термостаті протягом 15 хвилин, час згортання в нормі не перевищує 10 секунд. При ураженні підшлункової залози час згортання значно подовжується – до 5 хвилин і більш.

Дослідження позасекреторної функції підшлункової залози за характером травлення (копрологічне дослідження). Для розпізнавання хронічного панкреатиту застосовується копрологічне дослідження. Вже зовнішній вигляд калу, його кількість, мазеподібна консистенція, блискуча поверхня вказує на ураження підшлункової залози. Ці особливості обумовлені порушеннями процесів всмоктування їжі в тонкому кишечнику, пов'язаних з ферментативною недостатністю підшлункової залози. Для правильного аналізу результатів макро- і мікроскопічних досліджень калу необхідно враховувати харчовий режим. З цією метою розроблені спеціальні дієти. Найбільше поширення одержала пробна дієта Шмідта. Склад зазначеної дієти такий:

Перший сніданок: 0,5 л молока, 1 некруте яйце, 50 мг білого хліба.

Другий сніданок: 0,5 л слизуватого вівсяного відвару з 200 мл молока і 10 г вершкової олії.

Обід: 125 г рубленої яловичини, злегка підсмаженої на 20 г вершкової олії, 250 г картопляного пюре з 100 г молока.

Після обіду: 0,5 л молока, какао або чаю з 50 г білого хліба.

Вечеря: 0,5 л слизуватого вівсяного відвару з 10 г вершкової олії і 250 мл молока, 1-2 яйця, 50 г білого хліба з олією.

При хронічному панкреатиті спостерігаються характерні зміни випорожнень. Кал кашкоподібний, кількість його велика (до 1 літра). Кал має сірувате забарвлення, маслянистий, з кислотним запахом, містить частки неперетравленої їжі. При мікроскопічному дослідженні калу виявляються неперетравлені м'язові волокна (креаторея). М’язові волокна мають збережені ядра і поперечну покресленість.

Для виявлення невеликої кількості жиру, жирних кислот застосовують фарбування мазків калу суданом III. Останній забарвлює жир в червоний колір, а жирні кислоти – в жовтогарячий. В нормі вміст жиру в калі не перевищує 10 % від прийнятої з їжею кількості жирів. При хронічному панкреатиті з калом виділяється до 60-70 % жиру (стеаторея). В практично здорових осіб крохмальні зерна не виявляються.

В хворих зі значними порушеннями позасекреторної функції підшлункової залози в калі виявляються крохмальні зерна (амілорея). При обробці розчином Люголя крохмальні зерна округлої або овальної форми забарвлюються в синій або синьо-фіолетовий колір.