Анатомо-фізіологічні особливості дихальної системи

В забезпеченні організму киснем, підтримці відносної сталості газового складу крові і тканин беруть участь системи органів дихання, кровообігу, нервової і гуморальної регуляції.

Дихальна система (apparatus respiratorius) – система спеціалізованих органів, що забезпечують газообмін між організмом і оточуючим середовищем (зовнішнє дихання). До органів дихання відносять: порожнину носа, глотку, гортань, трахею, бронхи, легені і плевру, листки якої утворюють плевральні порожнини. До допоміжних структур, що приймають безпосередню участь в акті дихання, відносять грудну клітку і дихальну мускулатуру (табл. 2.1).

 

Таблиця 2.1

Анатомо-функціональні особливості дихальної системи

Відділи дихальної системи	Основні структури	Функції в організмі
Повітропровідні шляхи: а) верхні дихальні шляхи     б) нижні дихальні шляхи	– ніс з приносовими пазухами; – глотка (носо- і ротоглотка) – гортань – трахея – бронхи – легені	Проведення, фільтра-ція, зігрівання, зволо-ження повітря; орган нюху Проведення повітря до легенів, забезпечення зовнішнього і легене-вого дихання
Плевра і плевральні порожнини	Плевра і плевральні листки, що утворюють порожнини з плев-ральною рідиною	Участь у вентиляції легенів
Грудна клітка і дихальні м'язи	– грудна клітка: ребра, грудина – діафрагма – міжреберні м'язи	Забезпечення венти-ляції легенів (вдих і видих)

 

Відповідно до функціональних ознак в дихальній системі виділяють два відділи: повітропровідні шляхи і респіраторний відділ (рис. 28). До повітряпровідних шляхів відносять порожнину носа, глотку, гортань, трахею, головні бронхи і їхні розгалуження (включаючи термінальні бронхіоли), що забезпечують проведення, фільтрацію, зігрівання і зволоження повітря, що вдихається. До респіраторного відділу дихальної системи відносять: респіраторні бронхіоли, альвеолярні ходи, альвеолярні мішки та альвеоли. Основною структурно-функціональною одиницею легені, що формує альвеолярне дерево легенів, є ацинус – розгалуження термінальної бронхіоли на респіраторні бронхіоли, альвеолярні ходи, що переходять в альвеолярні мішки, утворені альвеолами, де відбувається безпосередній газообмін між альвеолярним повітрям і кров'ю.(мал 29)

 

Альвеолярно-капілярна мембрана (АКМ)

Альвеоли

Альвеолярні мішки

Альвеолярні ходи

Респіраторні бронхіоли

Альвеолярні ходи

Альвеолярні мішки

Альвеолярно-капілярна мембрана (АКМ)

Альвеолярно-капілярна мембрана

Альвеоли

Термінальні бронхи

Розгалудження головних бронхів: часткові, сегментарні, субсегментарні, міжчасткові, внутрішньочасткові, бронхіоли

Головні бронхи: правий і лівий

респіраторний

Трахея

відділ

Гортань

Глотка

Порожнина носа

Повітропровідні шляхи

 

Рис. 28. Структурна організація дихальної системи.

 

 

Мал 29

В клінічній практиці виділяють верхні дихальні шляхи (ВДШ) – порожнина носа, глотка, гортань; і нижні дихальні шляхи (НДШ) – трахея, бронхи, легені.

 

Анатомія органів дихання

Легені (pulmonae) – парний повітряний орган, що має форму конуса, в якому розрізняють основу, верхівку і поверхні: реберну, діафрагмальну, медіальну і міжчасткову. На медіальній поверхні розташовані ворота легенів – місце входження легеневої і бронхіальної артерій, головного бронха, нервових стовбурів, виходу вен і лімфатичних судин; усі разом вони утворюють корінь легені. Кожна легеня складається з часток і бронхолегеневих сегментів, відповідно частковим і сегментарним бронхам.

Бронхолегеневі сегменти розділені міжсегментарними перетинками і є не тільки анатомічною, але і клінічною одиницею, в межах якої спостерігається розвиток патологічного процесу. В свою чергу сегменти розділені на часточки, що поєднують по 12-18 ацинусів. Структурна організація легенів обумовлена структурою їх бронхіального дерева (табл. 2.2).

Таблиця 2.2

Структурна організація легенів

Структура бронхіального дерева	Структура легенів
Головний бронх і його розгалуження (бронхіальне дерево)	Легеня
Частковий бронх і його розгалуження	Частка легені
Сегментарний бронх і його розгалуження	Сегмент легені
Внутрішньочастковий бронх і його розгалуження	Часточка легені
Термінальна бронхіола і її розгалуження (альвеолярне дерево)	Ацинус (структурно-функці-ональна одиниця легені)
Респіраторна бронхіола і її гілки (I-III порядку)	Респіраторна бронхіолярна одиниця
	Альвеоли

Плевра (pleura) – серозна оболонка, що вкриває легені і утворює плевральні порожнини. Вісцеральна плевра безпосередньо огортає легені, а парієтальна зсередини вкриває грудну клітку, діафрагму і органи середостіння. Між вісцеральною і парієтальною плеврою утворюється капілярна щілина – плевральна порожнина, заповнена плевральною рідиною.

Внутрішня поверхня плеври вкрита мезотеліем (плоскі клітини з великою кількістю мікроворсинок), яка виробляє плевральну рідину; під базальною мембраною ендотелію знаходиться плевральна сполучнотканинна пластинка, яка містить 2 шари колагенових і еластичних волокон, кровоносні і лімфатичні судини, нервові закінчення. Плевральна пластинка вісцеральної плеври зв'язана з міжчасточковими перетинками.

Дихальні м'язи. Крім перерахованих вище органів, до дихальної системи відносяться м'язи, що приймають участь у вентиляції легенів. Серед них виділяють основні дихальні м'язи (діафрагма і міжреберні), що здійснюють спокійне фізіологічне дихання, і допоміжні дихальні м'язи (м'язи передньої черевної стінки і плечового пояса), що беруть участь у форсованому диханні під час фізичного навантаження або при патологічних станах.

Діафрагма – основний дихальний м'яз, що, прикріплюючись до нижніх ребер і хребта, розділяє грудну і черевну порожнини; у разі її скорочення збільшується вертикальний розмір грудної клітки, а у разі розслаблення, навпаки, куполоподібно прогинається у бік грудної клітки і зменшує її об’єм. У нормі під час спокійного дихання купол діафрагми зміщається на 1 см, під час форсованого вдиху/видиху – на 10 см.

Міжреберні м'язи двома прошарками (зовнішнім і внутрішнім) з'єднують сусідні ребра. При скороченні зовнішніх м'язів ребра піднімаються, збільшуючи поперечний розмір і об’єм грудної клітки (вдих), при розслабленні зовнішніх і скороченні внутрішніх м'язів – ребра опускаються, і об’єм грудної клітки зменшується (видих).

М'язи передньої черевної стінки (прямі, косі і поперечні) внаслідок скорочення підвищують внутрішньочеревний тиск, збільшують зміщення діафрагми у бік грудної клітки і зменшують її об’єм. Дія м'язів виражена при черевному диханні і форсованому видиху.

До допоміжних дихальних м'язів відносять м'язи, що піднімають перші два ребра, та м’язи, що піднімають грудину. При спокійному диханні ці м'язи малоактивні, а при форсованому диханні, обумовленому фізичним навантаженням або патологічним станом, їхня робота підсилюється.

Фізіологія дихання

Дихання – складний безперервний фізіологічний процес газообміну між зовнішнім середовищем і тканинами організму з метою підтримки постійного оптимального газового складу організму, необхідного для енергозабезпечення його життєдіяльності.

Атмосферне повітря, завдяки вдиху, надходить до легенів, де відбувається газообмін: кисень повітря, що вдихається, потрапляє з альвеол у кров легеневих капілярів і струмом крові переноситься до тканин, де він бере безпосередню участь у тканинному (клітинному) диханні. В результаті тканинного дихання відбувається звільнення і накопичення енергії у вигляді АТФ. Процес видалення вуглекислоти (кінцевого продукту біологічного окислювання) відбувається в зворотному напрямку. Зазначений перенос газів в організмі здійснюється за допомогою конвекційного і дифузного транспорту. Конвекційний транспорт забезпечує перенос газів на порівняно велику відстань (легенева вентиляція, транспорт газів кров'ю), а дифузний транспорт – служить для переносу газів на коротку відстань (менш 0,1 мм) у легеневих альвеолах і тканинних капілярах. Звідси виділяють 5 етапів транспорту газів в організмі (стадії дихання).:

I стадія – вентиляція легенів (конвекційний транспорт) – обмін газів між атмосферою і альвеолярним повітрям;

II стадія – легеневе дихання (дифузний транспорт) – обмін газів між альвеолярним повітрям і кров'ю легеневих капілярів;

III стадія – транспорт газів кров'ю (конвекційний транспорт) – перенос газів кров'ю від легенів до тканин і назад;

IV стадія – тканинне дихання (дифузний транспорт) – обмін газів між кров'ю і міжтканинною рідиною і клітинами;

V стадія (клітинне дихання) – безпосередня участь кисню в біологічному окислюванні зі звільненням і накопиченням енергії у вигляді АТФ і вивільнення СО₂.

Розпит хворого

До основних скарг при ураженні органів дихання відносяться: порушення носового дихання, нежить; носова кровотеча; біль і неприємні відчуття в горлі; зміна голосу; кашель; біль в грудній клітці; задишка; ядуха; кровохаркання. Кожна виявлена скарга піддається ретельній деталізації з подальшим аналізом.

У здорової людини носове дихання вільне. Порушення носового дихання частіше обумовлено місцевими патологічними процесами в носовій порожнині (запалення, поліпи, скривлення носової перетинки). Ці порушення призводять до того, що хворий вдихає через рот холодне сухе забруднене повітря і це сприяє розвиткові патологічних процесів у трахеї, бронхах, легенях, а скривлення носової перетинки іноді лежить в основі виникнення бронхіальної астми.

Деталізація: причини, періодичність, супутні явища, давність.

Нежить (rhinitis) – виділення патологічного секрету з носа, є наслідком запального процесу носової порожнини, її пазух і носоглотки або проявом алергічних реакцій.

Деталізація: періодичність (постійний, періодичний), причина (переохолодження, інфекція, контакт с алергеном), характер виділень (слизовий, гнійний, слизово-гнійний), їхня кількість (мізерна, велика), наявність сморіду, домішок, давнина виникнення.

Носова кровотеча – виділення чистої (частіше венозної) крові з носа, зустрічається як під час місцевих патологічних процесів у носовій порожнині, так і внаслідок загальних захворювань (гіпертонічна хвороба, атеросклероз, хронічний гломерулонефрит, лейкози, геморагічні діатези).

Деталізація: причини виникнення (травма, фізичне навантаження, нервовий стрес, без видимих причин), частота і тривалість кровотечі, чим припиняється (самостійно, прийом ліків, тампонада), наявність супутньої патології.

Біль у горлі зазвичай пов'язаний з ковтанням і є наслідком запального процесу в мигдалинах; супроводжує гострий і хронічний тонзиліт, часто спостерігається у хворих на гострий лейкоз.

Неприємні відчуття в горлі (сухість, подразнення) є проявом катаральних або інших патологічних процесів у гортані і може бути причиною захворювань легенів, хронизації запального процесу, а також провокуючим фактором нападу бронхіальної астми.

Деталізація: причина, зв'язок із прийомом їжі, характер, тривалість.

Зміна голосу обумовлена ураженням голосових зв’язок (запалення, травма, опік); стисненням зворотнього нерва пухлиною, збільшеними лімфатичними вузлами або їх пошкодження внаслідок оперативного втручання в ділянці шиї. Зміна голосу може спостерігатися у хворих на ендокринну патологію (грубий голос при гіпотиреозі, високий при евнухоїдизмі).

Деталізація: характер (грубий, охриплий, глухий, безгучний) причини (травма, запалення, вдих парів хімічних речовин), давність (доба, тиждень, місяць).

Кашель (tussis) – рефлекторно-захисний акт у вигляді поштовхоподібного форсованого звучного видиху у відповідь на подразнення рецепторів дихальних шляхів і плеври, є важливим симптомом ураження органів дихання. Рідше поява кашлю зв'язана з порушенням центральної нервової системи. Виникнення кашлю внаслідок інших захворювань (серцево-судинна недостатність, уремія, печінкова недостатність) обумовлене подразненням токсичними продуктами обміну рецепторів дихальних шляхів, через які вони видаляються. У разі серцевої недостатності поява кашлю обумовлена застійними явищами (бронхіт, гіпостатична пневмонія).

Механізм кашлю (фази кашльового рефлексу): глибокий вдих при максимально розкритій голосовій щілині – закриття голосової щілини і відкриття альвеолярних ходів – швидке і сильне скорочення діафрагми і міжреберних м'язів з підвищенням внутрішньоплеврального тиску – закриття альвеолярних ходів і відкривання голосової щілини – спрямування повітря з трахеї і бронхів назовні (зі швидкістю від 0,5 до 80-120 м/с) – відкриття альвеолярних ходів – спрямування альвеолярного повітря в бронхи. Таким чином, механізм кашлю являє собою глибокий вдих і швидкий, посилений видих під час закритої голосової щілини на початку видиху, який по звуковому ефекту порівнюють з «повітряним пострілом через звужену голосову щілину».

Деталізація: ритм, тембр, характер, час і причини появи, супутні явища, болісність, від чого зменшується або зникає.

Клінічна семіотика кашлю

Ритм. Згідно ритму виділяють: постійний, періодичний, нападоподібний кашель. Постійний кашель у вигляді окремих кашльових поштовхів, так називане покахикування, спостерігається під час хронічного ларингіту, трахеїту, бронхіту, початкової форми туберкульозу; недостатності кровообігу, пухлині або збільшення лімфовузлів середостіння (стиснення n.vagus), іноді при неврозах, часто ранком при тютюнопалінні. Періодичний (бронхолегеневий) кашель у вигляді послідовних один за одним кашльових поштовхів, що повторюються з деякими проміжками; спостерігається при хронічних захворюваннях: бронхіт, бронхоектазії, бронхоектатична хвороба, емфізема легенів, пневмосклероз, туберкульоз легенів, а також при вдиханні холодного повітря. Нападоподібний кашель зі швидкими один за одним поштовхами, що перериваються гучним видихом, іноді супроводжується блювотою; спостерігається при потраплянні в дихальні шляхи стороннього тіла, при коклюші, наявності каверни, ураження бронхіальних лімфатичних вузлів.

Тембр. Згідно тембру виділяють такі форми кашлю: обережний, гавкаючий, охриплий, беззвучний. Обережний кашель супроводжується гримасою болю, спостерігається під час сухого плевриту, на початковій стадії пневмонії. Гавкаючий кашель – голосний, уривчастий, сухий, обумовлений набряком переважно хибних, або одночасно хибних і істинних голосових зв'язок; спостерігається при ларингіті, а також стиснення трахеї (пухлиною, зобом), істерії. Охриплий кашель обумовлений ураженням істинних голосових зв'язок; спостерігається під час ларингіту. Беззвучний кашель обумовлений ураженням і руйнуванням голосових зв’язок (рак, туберкульоз, сифіліс гортані) або паралічем їхніх м'язів, що призводить до недостатнього змикання голосової щілини. Також беззвучним стає кашель внаслідок різкої загальної слабкості у хворих з тяжкими виснажливими хворобами.

Характер. За характером розрізняють такий кашель: непродуктивний (сухий, без мокротиння) і продуктивний (вологий, з мокротинням). Сухий (непродуктивний) кашель без виділення мокротиння; зустрічається внаслідок бронхіту, ранньої стадії пневмонії (особливо вірусної), інфаркту легені, на початку нападу бронхіальної астми, плевриту, емболії дрібних гілок легеневої артерії. Вологий (продуктивний) кашель супроводжується виділенням мокротиння; характерний для гострої стадії бактеріальної або вірусної інфекції (бронхіт, пневмонія, трахеїт); порожнини в легенях (бронхоектазії, абсцес, рак в стадії розпаду, кавернозна форма туберкульозу). Кількість, характер, колір і запах мокротиння має важливе діагностичне значення при захворюваннях бронхолегеневої системи.

Час появи. За часом появи розрізняють кашель: ранковий, вечірній, денний. Ранковий кашель – «кашель при умиванні» або більш ранній (5-7 година ранку) обумовлений накопиченням за ніч мокротиння та утрудненим його видаленням; спостерігається при хронічних запальних процесах верхніх дихальних щляхів (носоглотки, придаткових пазух, зіва, гортані, трахеї); у хворих з порожнинними утвореннями в легенях, у алкоголіків, при тютюнопалінні. Вечірній кашель обумовлений ваготонією у вечірні години; спостерігається при бронхіті, пневмонії. Нічний кашель зв'язаний з нічний ваготонією і обумовлений стисненням або підвищеною чутливістю n.vagus; спостерігається при збільшенні бронхолегеневих лімфатичних вузлів, туберкульозі легенів.

Причини виникнення. Кашель без видимої причини зустрічається при хронічному бронхіті, туберкульозі легенів, раку. Кашель під час зміни положенні тіла спостерігається за наявності порожнинного утворення в легенях (бронхоектатична хвороба, туберкульоз, абсцес, гангрена легені). Звернувши увагу на те, у якім положенні з'являється кашель, можна припустити локалізацію порожнини в тій чи іншій легені. Кашель під час прийому їжі, особливо з домішкою слизу в мокротині, спостерігається у разі сполучення стравоходу з трахеєю або бронхом (рак стравоходу з проривом у дихальні шляхи, діафрагмальна грижа).

Супутні явища. Кашель «повним ротом» – кашель з виділенням великої кількості мокротиння характерний для порожнин (бронхоектазії), прориву в бронх абсцесу або емпієми. Кашель, що супроводжується блювотою, обумовлений близьким взаємним розташуванням блювотного і дихального центрів; спостерігається під час коклюшу у дітей (блювота настає наприкінці кашльового нападу), туберкульозі легенів (при кашлі після їжі, внаслідок підвищеного збудження n.vagus), хронічного фарингіту (внаслідок подразнення слизової зіву в'язким мокротинням). Кашель, що супроводжується хриплим голосом, обумовлений ураженням голосових зв'язок при ларингіті, пухлині гортані, стисненні зворотного нерва. Кашель, що супроводжується болем на висоті вдиху (плевральний кашель), спостерігається при плевритах. Кашель, що супроводжується свистячим подихом, зустрічається під час нападу бронхіальної астми, трахеїту. Кашель, що супроводжується вираженою задишкою, спостерігається за наявності альвеолітів (табл. 2.3).

 

 

Таблиця 2.3

Семіотика кашлю

Показники	Варіант	Характеристика	Патологічні стани
Ритм	Постійний	Покахикування у вигляді окремих кашльових поштовхів	Хронічний ларингіт, трахеїт, бронхіт, початкова стадія туберкульозу, серцева недостат-ність, стиснення n.vagus, невроз
Періодиний (бронхоле-геневий)	Серія кашльових поштов-хів, котрі повторюються з невеликими проміжками	Загострення хронічної бронхо-легеневої патології (бронхіт, бронхоектатична хвороба, тубер-кульоз, емфізема, пневмосклероз); вдих холодного повітря
Нападопо-дібний	Несподіваний початок серії кашльових поштов-хів, які перериваються гучним видихом	Стороннє тіло в дихальних шляхах, коклюш, кавернозна форма туберкульозу легенів, абсцес легені
Тембр	Обережний	Короткі обережні кашлеві поштовхи с гримасою болю	Сухий плеврит, початкова стадія пневмонії
Гавкаючий	Гучний, уривчастий, сухий кашель	Ларингіт, стиснення трахеї, істерія
Хриплий	Неголосний, тихий кашель	Ларингіт
Беззвучний	Без звуку	Рак, туберкульоз, сифіліс гортані, у тяхких хворих
Характер	Сухий (непродук-тивний)	Кашель без виділення мокротиння	Бронхіт, рання стадія пневмонії, інфаркт легені, плеврит, на початку нападу бронхіальної астми
Вологий (продук-тивний)	Кашель з виділенням мокротиння	Гостра стадія бактеріальної і вірусної інфекції, порожнинні утворення в легенях
Час появи	Ранковий	“Кашель при умиванні”, в 5-7 годин ранку	Хронічний запальний процес верхніх дихальних шляхів, порожнинні утворення в легенях, при тютюнопалінні
Вечірній	Посилюється в другій половині дня	Бронхіт, пневмонія
Нічний	З’являється або посилюється в нічні години	Збільшення внутрішньолегеневих лімфовузлів (туберкульоз, бронхогенний рак, захворювання крові)

 

Продовження таблиці 2.3

Умови виникнення	Без причин		Хронічний бронхіт, туберкульоз, бронхогенний рак
Зміна положення тіла	Поява або посилення кашлю у визначеному положенні (частіше на здоровому боці)	Порожнинні утворення в легенях (бронхоектазії, абсцеси, рак в стадії розпаду)
Прийом їжі	Сухий кашель під час прийому їжі або кашель з домішкою слизу і кусочків їжі в мокротині	Рак страховоду з проривом в дихальні шляхи; діафрагмальна грижа
Супутні явища	Блювота	Під час кашлю або після нападу	Коклюш, туберкульоз, хронічний фарингіт
Зміна голосу	Охриплий голос	Ларингіт, пухлина гортані, стиснення поворотного нерва
Больовий синдром	За грудиною в нижніх і бокових відділах	Медіастінальний, сухий або метастатичний плеврит
Виражена задишка		Альвеоліт

Діагностичне значення різних варіантів кашлю. Сухий нападоподібний кашель, виснажливий, приносить полегшення – типова відповідна реакція на вдихання подразників або потрапляння (аспірації) стороннього тіла; характерний для ранньої стадії пневмонії (особливо вірусної), інфаркту легені, початку нападу бронхіальної астми, легеневої емболії. Сухому кашлю за наявності гострого бронхіту нерідко попередує почуття стиснення в грудях, утруднення дихання.

Тривалий сухий, виснажливий кашель, звичайно обумовлений ендобронхіальною пухлиною, стисненням великих бронхів або трахеї зовні (збільшеними лімфовузлами середостіння), а також легеневим фіброзом, застійною серцевою недостатністю.

Коклюшеподібний кашель – болісний напад сухого кашлю, що змінюється глибоким диханням і супроводжується подовженим свистом; обумовлений звуженням просвіту дихальних шляхів (пухлиною), їх стисненням збільшеними лімфатичними вузлами, судомним спазмом або гострим набряком голосових зв'язок. Якщо напад затягується, то з'являється ціаноз шиї й обличчя, набрякання шийних вен, що обумовлено застоєм венозної крові в зв'язку з підвищенням внутрішньогрудного тиску і порушенням відтоку крові в праве передсердя.

Сухий кашель (крайній ступінь), нагадує свист, утруднене дихання (стрідор), нерідко виникає в нічний час, обумовлений пухлиною великих бронхів або трахеї, а також їх стискуванням ззовні.

Тривалий нападоподібний продуктивний кашель, який закінчується відходженням мокротиння, особливо з тяжким нападом перед сном і больовим синдромом ранком (після сну), характерний для хронічного бронхіту. Іноді також напади кашлю можуть супроводжуватися сінкопальними станами (своєрідним кашльовим синдромом) або розвитком пневмомедіастінума (прорив повітря в середостіння).

Рефлекторний кашель може спостерігатися при подразненні зовнішнього слухового проходу, опущенні ніг у холодну воду, у дітей під час сну внаслідок скидання ковдри (переохолодження), а також при натисненні на печінку, при апендициті, холециститі (обумовлено подразненням n.vagus).

Деталізація: ритм (постійний, періодичний, нападоподібний), тембр (обережний, гавкаючий, хриплий, беззвучний), характер (продуктивний, непродуктивний), інтенсивність (невеликий, помірний, сильний), час появи (ранком, увечері, уночі, протягом дня), причини появи (фізичне навантаження, травма грудної клітки, перенесені інфекції), супутні явища, біль, від чого зменшується чи зникає (самостійно, у спокої, вимушене положення, прийом лікарських препаратів, не припиняється).

Біль у грудній клітці – важлива клінічна ознака, що може бути обумовлена як захворюваннями самої дихальної системи, так і патологічними процесами інших органів і систем. При цьому больовий синдром може мати рефлекторний характер у вигляді нейросудинних і нейротрофічних змін структур грудної клітки (м'язи, нерви, хрящі, ребра, хребет) внаслідок ураження внутрішніх органів (легені, серце, печінка, шлунок, жовчний міхур).

Болі у грудній клітці, пов'язані з ураженням органів дихання, обумовлені ураженням плеври, рідше бронхів і легенів. В основі виникнення больових відчуттів лежить подразнення больових рецепторів, розташованих у плеврі і слизовій оболонці бронхів (легенева паренхіма практично позбавлена больових рецепторів). Відмінною рисою болю при захворюваннях органів дихання є їхній зв'язок з диханням, кашлем, зміною положення тіла. Розрізняють болі гострі (спонтанний пневмоторакс, тромбоемболія легеневої артерії) і постійні (плеврит, пневмонія, пухлини), а за локалізацією виділяють поверхневі, обумовлені ураженням тканин грудної стінки (міозити, періостити, неврити, переломи) і глибокі, обумовлені ураженням легенів, плеври, органів середостіння (табл. 2.4).

Таблиця 2.4

Причини болю у грудній клітці

Легеневі

Позалегеневі

Ураження плеври: плеврит (сухий, метастатичний), зрощення (після гнійного плевриту), спонтанний пневмоторакс Ураження легенів із залученням до патологічного процесу плеври: пневмонія, інфаркт легені, туберкульоз, рак, абсцес, гангрена Ураження трахеї і бронхів: бронхогенний рак, термічні та травматичні ушкодження трахеї (опіки, травми) Ураження бронхолегеневих лімфовузлів

Ураження інших органів і систем: Серцево-судинна система: стенокардія, інфаркт міокарда, тромбоемболія легеневої артерії, розшарування аневризми аорти. Кістково-м'язова система: періостити, переломи, міозити, артрити, метастатичне ураження, остеохондроз Нервова система: неврити, міжреберна невралгія Органи кровотворення: лейкози, В12-дефіцитна анемія, мієломна хвороба Система травлення: холецистит, жовчнокам’яна хвороба, абсцес печінки, діафрагмальна грижа Інші причини: Оперізуючий лишай