Морфологічні елементи мокротиння

Всі морфологічні елементи мокротиння умовно поділяють на три групи: клітинні, неклітинні та патологічні комплекси.

Клітинні елементи. Лейкоцити. Нейтрофіли – клітини округлої або неправильної форми з зернистою цитоплазмою і сегментованим ядром. Співвідношення кількості нейтрофілів і слизу визначає характер мокротиння: гнійно-слизовий (якщо переважають нейтрофіли) або слизово-гнійний (якщо переважає слиз). З'являються в мокротинні при наявності різних гнійно-запальних процесів дихальної системи, у разі гнійно-запальних процесів піддаються жировій дистрофії і розпаду.

Еозинофіли – клітини округлої форми з однорідною зернистістю, розташовані окремо або групою і накопиченнями, у яких іноді одночасно можна знайти еозинофіли, що розпалися, у вигляді ромбів (кристали Шарко-Лейдена). Для виявлення в мокротинні еозинофілів використовують фарбування препарату по Романовському-Гімзе. Велика кількість еозинофілів в мокротинні є важливою діагностичною ознакою бронхіальної астми, астматичного бронхіту та інших алергійних станів, а також пневмонії, синдрому Леффлера.

Еритроцити – клітини круглої або овальної форми, жовтуватого кольору (свіжі) або безбарвні, розміром менше лейкоцитів і не мають зернистість цитоплазми. Поодинокі еритроцити зустрічаються в будь-якому мокротинні; окремі еритроцити можна знайти в гнійному або слизово-гнійному мокротинні. Під впливом гнильних процесів вони руйнуються, забарвлюючи мокротиння кривавим пігментом в бурий колір. У великій кількості еритроцити присутні в мокротинні, забарвленому кров'ю (інфаркт легені, легенева кровотеча).

Епітелій. В мокротинні зустрічається круглий, циліндричний і плоский епітелій. Круглий епітелій (альвеоцити) – клітини з чіткими контурами, пінистою блідо-блакитнуватою цитоплазмою, невеликим бібчастим ядром. Характерною рисою альвеоцитів є фагоцитований вугільний пил і тютюновий пігмент в цитоплазмі. Пилові макрофаги (коніофаги) – клітини овальної або круглої форми, що містять в цитоплазмі вугільний пил, розташовані у вигляді тяжів і скупчень в слизовій частині мокротиння і зустрічаються при пилових бронхітах і пневмоконіозах.

Макрофаги – клітини круглої або овальної форми з вакуолізованою цитоплазмою, ексцентрично розташованим ядром і наявністю в цитоплазмі різних включень темно-бурого кольору. При багаточисельних включеннях альвеолярні макрофаги виглядають як коричневі або чорні кулі без ядер. Зустрічаються макрофаги при різних запальних процесах бронхів і легеневої тканині (бронхіти, пневмонії).

Ліпофаги («жирові кулі») – макрофаги з явищами жирової дистрофії, зустрічаються у хворих на рак легенів, туберкульоз, ехінококоз, актіномікоз.

Сідерофаги («клітини серцевих вад») – макрофаги, що містять у цитоплазмі кров'яний пігмент – гемосидерин у вигляді золотаво-жовтих включень і еритроцити. На відміну від альвеоцитов, що містять у цитоплазмі тютюновий пігмент, гемосидерин сидорофагов дає позитивну реакцію на залізо, забарвлюючи в голубий або синьо-зелений колір (реакція Перльса). Сидерофаги зустрічаються в мокротинні хворих із застійними явищами в малому колі кровообігу, інфарктом легенів, синдромом Гудпасчера, ідіопатичним легеневим гемосидерозом. Іноді в початковій стадії пневмонії при макроскопічному дослідженні мокротиння можна знайти слизові зліпки альвеол, покриті альвеоцитами у вигляді дрібних напівпрозорих зерен, що нагадують ікру жаб.

Циліндричний епітелій – епітелій слизової оболонки бронхів і трахеї, зустрічається в мокротинні окремими накопиченнями у вигляді «частоколу» або окремих клітин подовженої форми, один кінець яких розширений і містить овальне ядро, іншої – загострений і звужений; клітини з війчатим краєм (помітні тільки в дуже свіжому мокротинні). Іноді епітелій змінюється, набуваючи веретеноподібну форму. Циліндричний епітелій зустрічається у великій кількості у хворих на гострий бронхіт, початкову стадію пневмонії, напад бронхіальної астми, гостру респіраторну вірусну інфекцію.

При хронічних бронхітах, що супроводжуються виділенням слизово-гнійного або гнійно-слизового мокротиння, кількість епітелію зменшується, піддається частковій жировій дистрофії і вакуолізації; одночасно в мокротинні збільшується кількість лейкоцитів. Поява в такому мокротинні слизових часток з великим накопиченням війчастого циліндричного епітелію вказує на залучення до запального процесу нових бронхів.

При хронічних бронхітах з бронхоектазами в мокротинні з'являються обривки гіпертрофованої слизової оболонки з війчастим краєм по периферії.

Внаслідок хронічних бронхітів, бронхоектатичної хвороби, бронхіальної астми, туберкульозу та інфаркту легені в мокротинні можна знайти плоскоклітинну метаплазію епітелію – великі і малі клітки з непрозорою цитоплазмою і великим гіперхромним ядром, що вказують на метаплазію епітелію бронхів.

Таким чином, хронічні процеси в трахеї і бронхах супроводжуються гіперплазією, дисплазією і метаплазією її епітелію.

Гіперплазія епітелію бронхів характеризується збільшенням клітин і їх ядер при нормальному співвідношенні розмірів ядер і клітини, збільшенням кількості клітин.

Дисплазія епітелію характеризується: спочатку – диспластичними змінами цитоплазми (вакуолізація, жирова дистрофія), потім – двоядерністю (окремі великі клітини з великими ядрами і ядерцями), і, нарешті, ппри вираженій дисплазії – великим гіперхромним грубозернистим ядром з великими ядерцями. На відміну від атипічних клітин злоякісних пухлин, в групах диспластичних клітин зберігається війчастий епітелій і відсутня некротична маса, ядра неправильної форми. При плоскоклітинній метаплазії епітелію бронхів війчасті клітини втрачають циліндричну форму, їхні ядра збільшуються, стають гіперхромними, цитоплазма піддається ороговінню (з'являється склоподібний блиск). При вираженній метаплазії з'являються ознаки атипії ядер – грубозернистий хроматин, поліморфізм, безладне накопичення ядер. На відміну від плоскоклітинного рака зберігаються рівні контури ядерець, гранул хроматину, відсутні гігантські і багатоядерні клітини, слабкі ознаки ороговіння, зберігається нормальне ядерно-цитоплазматичне співвідношення.

Плоский епітелій – це злущений багатошаровий епітелій слизової оболонки порожнини рота, носоглотки, надгортанника і голосових зв'язок у вигляді плоских тонких клітин з невеликим пікнотичним пухирчастим ядром і гомогенною цитоплазмою. Поодинокі клітини плоского епітелію зустрічаються в будь-якому мокротинні, особливо при запальних процесах ротової порожнини.

Гігантські клітини. Клітини Пірогова-Ланганса – гігантські клітини овальної або круглої форми, що містять 5-12 ядер, розташованих по периферії однієї половини клітки, часто у вигляді «коси», цитоплазма блідо-голуба без зернистості. Вони характерні для туберкульозу легенів, однак зустрічаються рідко і диференціюються тільки в пофарбованих препаратах.

Епітеліоїдні клітини – овальні клітини, ядра грушоподібної або бібчастої форми з чіткими контурами, цитоплазма світла, базофільна. Ці клітини є елементами туберкульозної гранульоми. Гігантські клітини хронічного запалення (клітини сторонніх тіл) характеризуються наявністю близько 20 округлих ядер однакового розміру і базофільною цитоплазмою з чіткою грануляцією.

Атипічні (пухлинні) клітини. Характерною рисою пухлинних клітин є їхній поліморфізм, збільшені і гіперхромні ядра з ядерцями і мітозом, базофільність цитоплазми і здатність до фагоцитозу. Для виявлення пухлинних клітин використовується фарбування по Романовському-Гимзе в модифікації Маль-Грюнвальда або фарбування по Лейшману. Мікроскопічно пухлинні клітини мають такі ознаки:

– поліморфізм розмірів і форми клітин;

– зміна ядерно-цитоплазмового співвідношення на користь ядра;

– варіабельність ядер, нерівномірність їх забарвлення, наявність ядерець, мітозів і амітозів;

– дистрофія ядер і цитоплазми (метаплазія, вакуолізація, тьмяність, зернистість, включення уламків клітин і клітинних утворень);

– наявність багатоядерних клітин.

Неклітинні структури. Еластичні волокна являють собою довгі блискучі двоконтурні, часто звиті, тонкі волокнисті структури, розташовані пучками або накопиченнями, що повторюють будову альвеолярної тканини, або окремими волокнами і їхніми обривками, розташованими на фоні лейкоцитів і детриту. Для виявлення волокон використовується специфічне фарбування резорцином-фуксином по Вейгерту.

Поява еластичних волокон в мокротинні вказує на розпад легеневої тканини і характерна для туберкульозу, абсцесу, гангрени і новоутворень легенів, бронхоектатичної хвороби, ехінококоза. Еластичні волокна в казеозному розпаді (у вигляді накопичення дрібних блискучих зерен серед безструктурної маси) вказує на наявність туберкульозного вогнища. Одночасно в волокнах можна знайти присутність мікобактерій Коха. Виявлення обривків і поодиноких волокон має велике значення для діагностики відкритих форм туберкульозу.

Звапновані волокна – еластичні волокна, покриті солями кальцію, мають вигляд паличкоподібних стовщених утворень, що лежать групами або накопиченнями разом з аморфними солями кальцію і крапельками жиру. Їхні фрагменти мають вигляд пунктирної лінії, утвореної із сіруватих рисок. З'являються в мокротинні в момент звапнування казеозного або жирового розпаду. Звапновані еластичні волокна є одним з елементів тетради Ерліха, характерної для кавернозної форми туберкульозу легенів.

Фібрин – сітчасті паралельно розташовані тонкі волоконця. Значна кількість фібрину додає слизово-гнійному або гнійному мокротинню щільність. Фібринові волокна з'являються в мокротинні при запальних процесах, частіше – фібринозних бронхітах, туберкульозі, актиномікозі, пневмонії.

Кристали гематоїдину гільчастої і ромбовидної форми, мають колір від золотисто-жовтих до коричнево-жовтогарячих, розташовані в мокротині на фоні детриту, еластичних волокон. Ці кристали є продуктом розпаду гемоглобіну, додають мокротинню «шоколадний» колір і утворюються внаслідок великих крововиливів і в некротичних тканинах. На відміну від гемосидеріну (золотисто-жовті включення в цитоплазму макрофагів), гематоїдин не дає позитивну реакцію на берлінську лазур (реакція Перльса – негативна). В мокротині кристали гематоїдину з'являються при абсцесі, рідше – гангрені легені.

Кристали холестерину безбарвні, мають прямокутну або ромбовидну форму. Кристали холестерину утворюються при розкладанні жиру в замкнутій порожнині, зустрічаються в мокротині при новоутвореннях, абсцесі, бронхоектазах, ехінококозі і є одним з елементів тетради Ерліха при фіброзно-кавернозній формі туберкульозу.

Кристали Шарко-Лейдена – блискучі безбарвні октаедри різної форми з загостреними кінцями; утворюються з еозинофілів, що розпадаються. Вони продуктом кристалізації білків і з'являються в мокротині протягом 24-42 години після її виділення, а також у період між нападами. Особливо багато їх у мокротинні хворих бронхіальною астмою, еозинофільною інфільтрацією, рідше зустрічаються при глистяній інвазії легенів (легенева двовустка), крупозній пневмонії, бронхітах. Кристали розчиняються в гарячій воді, лугах і кислотах.

Кристали жирних кислот – накопичення довгих тонких голок і крапельок жиру, утворюються при застої мокротиння в порожнинах і є елементом пробок Дитріха у хворих із бронхоектазами і абсцесом легені.