Класифікація управлінських рішень

Критерій	Характеристика
За сферою охоплення	Існують: загальні (стосуються всієї організації) та ч асткові рішення (стосуються конкретних підрозділів, служб, проблем тощо).
За характером цілей	Рішення, можуть бути: стратегічні, тактичні, оперативні.
За функціональним змістом	Управлінські рішення поділяються на: планові рішення, організаційні, технологічні, прогнозуючі.
За тривалістю дії	Рішення поділяються на: перспективні рішення — реалізуються протягом тривалого терміну (понад 1 рік), поточні рішення — реалізуються у короткотерміновому періоді для забезпечення поточної роботи організації.
За рівнями ієрархії систем управління	Управлінські рішення розрізняють: на рівні великих систем; на рівні підсистем; на рівні окремих елементів системи.
За рівнем прийняття	Рішення, які приймаютьсяна вищому (інституційному), на середньому (управлінському), на нижчому (технічному) рівні управління.
Залежно від характеру організації розробки	Рішення бувають: одноособові, колегіальні, колективні.
За причинами виникнення	Управлінські рішення поділяють на: ситуаційні (пов'язані з характером обставин, що виникають); рішення, що виникають за приписом (розпорядженням) вищестоящих органів; програмні (пов'язані із включенням даного об'єкта управління в певну структуру програмно-цільових відносин, заходів); ініціативні (пов'язані з виявленням ініціативи системи); епізодичні й періодичні (випливають із періодичності відтворювальних процесів у системі).
Залежно від методів розробки	Управлінські рішення поділяють на: графічні (з використанням графоаналітичних підходів (сіткових моделей і методів, стрічкових графіків, структурних схем); математичні (передбачають формалізацію уявлень, відносин, пропорцій, термінів, подій, ресурсів); евристичні (пов'язані з використанням експертних оцінок, розробки сценаріїв, ситуаційних моделей).
За організаційним оформленням	Управлінські рішення поділяють на: жорсткі (однозначно задають подальший шлях їх втілення); орієнтовні (визначають напрямок розвитку системи); гнучкі (змінюються відповідно до умов функціонування і розвитку системи); нормативні (задають параметри протікання процесів у системі).

Другий підхід до класифікаціїуправлінських рішеньпов'язаний з характером завдань, що вирішуються: економічних, організаційних, технологічних, технічних, екологічних та ін. Зазвичай класифікаційні підходи використовують комплексно, що дає змогу всесторонньо оцінити обставини, в яких приймаються управлінські рішення.

Існує також класифікація управлінських рішень за органами, що їх видають. Це – акти, що видаються:

Президентом України (на основі та на виконання Конституції і законів України Президент видає укази і розпорядження, які є обов’язковими до виконання на території України (ст. 106 Конституції України);

Кабінетом Міністрів України (в межах своєї компетенції видає постанови і розпорядження, які є обов'язковими до виконання (ст. 117 Конституції України). Постанови Кабінету Міністрів України приймаються у колегіальному порядку, є актами вищої юридичної сили, виконуються у письмовій формі. Постанови підписуються прем’єр-міністром та міністром Кабінету Міністрів);

центральними органами виконавчої влади (міністри, голови державних комітетів, керівники відомств видають накази, постанови, інструкції, правила, положення в межах своєї компетенції, на підставі та виконання діючих законів, указів, а також урядових постанов і розпоряджень.

місцевими органами виконавчої влади (місцеві державні адміністрації приймають рішення та видають розпорядження; керівники відділів, управлінь, інших підрозділів видають накази, які є актами індивідуального характеру, та інструкції, що подають механізм реалізації актів нормативного характеру).

Управлінські рішення які приймаються органами державної влади і місцевого самоврядування повинні бути:

- усестороннє обґрунтованими (тобто охоплювати весь спектр питань (на основі аналізу ресурсного забезпечення, науково-технічних можливостей, цільових функцій розвитку економічних і соціальних перспектив регіону, галузі, національної економіки);

- своєчасними (прийматися згідно потребами і завданнями соціально-економічної системи);

- змістовними (охоплювати весь об'єкт управління, всі сфери його діяльності, всі напрямки розвитку;

- повноважними (суб'єкт управління повинен строге дотримуватися наданих йому прав і повноважень);

- узгодженими з раніше прийнятими рішеннями (реалізується через відповідні плани діяльності органів державної влади, що є співвиконавцями цього управлінського рішення).

До чинників, які визначають якість, результативність і ефективність управлінських рішень належать:

- об'єктивні закони суспільного розвитку;

- чітке формулювання цілі;

- обсяг і цінність інформації, на основі якої приймається рішення;

- термін розробки управлінського рішення;

- організаційні структури управління;

- форми і методи здійснення управлінської діяльності;

- методи і методики розробки і реалізації управлінських рішень;

- суб'єктивність оцінки варіанта вибору рішення;

- стан управлінської і керованої системи (психологічний клімат, авторитет керівника, професійно-кваліфікаційний склад);

- система експертних оцінок рівня якості й ефективності управлінських рішень.

Отже результативність і ефективність управлінських рішень досягаються тільки за умови дотримання певної послідовності їх підготовки, прийняття а потім і реалізації. Тобто результативність і ефективність управлінських рішень, що приймаються, залежить насамперед від того, наскільки вибрана альтернатива дій керованого об’єкта враховує закони (закономірності) його управління та життєдіяльності.