Функціональна структура державного управління.

 

Функції державного управління й управлінські функцій органів державної влади в сукупності і взаємодії утворюють складну, багаторівневу функціональну структуру державного управління. Функціональна структура державного управління забезпечує управлінський взаємозв'язок держави як суб'єкта управління із суспільною системою та внутрішню динамічність її як системи, що управляє.

Базовою конструкцією функціональної структури державного управління виступають функції державного управління, навколо яких і для яких формуються управлінські функції самих органів державної влади. У результаті кожна функція державного управління здійснюється через певний комплекс управлінських функцій цих органів, розподілений по «вертикалі» та «горизонталі».

На характер і конфігурацію функціональної структури державного управління впливають багато чинників, а саме:

• сукупність цілей, завдань, функцій та повноважень держави, у тому числі соціальна спрямованість держави;

• стан розвитку громадянського суспільства;

• форма державного устрою;

• форма правління;

• розвиток місцевого самоврядування;

• рівень самоуправління об'єктів управління;

• рівень централізації й децентралізації.

Тому є реальні складнощі в тому, щоб у функціональній структурі державного управління підтримувати результативність і ефективність, з одного боку, гнучкість і адаптивність до цілей, що змінюються, – з іншого.

З метою забезпечення результативності й ефективності функціональної структури державного управління, в основу її формування слід покласти системно-функціональний аспект системного підходу.

Системний підхід – це підхід, при якому будь-яка система (об'єкт) розглядається як сукупність взаємопов'язаних елементів (компонентів), що має вихід (мета), вхід (ресурси), зв'язок із зовнішнім середовищем, зворотний зв'язок.

 

Системно-функціональний аспект – потребує виявлення функцій, для виконання яких створені і існують відповідні системи. Він надає можливість перейти до питань структури системи. Сукупність функцій та їх ієрархічна побудова дозволяє уявити об’єкт як організовану систему.

 

Об'єктивізація функцій управління, тобто їх прив'язка до управлінських потреб та інтересів об'єктів управління дозволяє чітко окреслити перелік управлінських функцій, закріплених за кожним рівнем органів влади чи органів місцевого самоврядування, виходячи з того, що кожен вищий рівень має брати на себе реалізацію тільки тих управлінських функцій органів, які не в змозі здійснити нижчі за організаційно-правовим статусом.

Використання системно-функціонального аспекту системного підходу покликане забезпечити належне юридичне оформлення управлінських функцій органів державної влади та органів місцевого самоврядування і відповідне їх закріплення в компетенційних актах цих органів. Це буде сприятиме вдосконаленню правового статусу органів державної влади та органів місцевого самоврядування і поліпшенню їх управлінської діяльності, оскільки, правове закріплення (узгодження по вертикалі й горизонталі) управлінських функцій органів у їх компетенції дає можливість конкретизувати зміст управлінських впливів різних органів із врахуванням характеру їх взаємозв'язків з об'єктами управління та іншими органами.

Системно-функціональний аспект системного підходу дає змогу розкрити і такий аспект функціональної структури державного управління, як обґрунтування типових моделей реалізації управлінських функцій для різних ланок організаційної структури державного управління. Адже, якими б специфічними не були об'єкти управління або їх територіальні й галузеві підсистеми, у них можна виділити певний набір потреб в управлінських впливах, якому має відповідати і набір управлінських функцій органів державної влади чи органів місцевого самоврядування. Правильно підібрана комбінація управлінських функцій зазначених органів, зумовлена цілями управління, значно сприяє підвищенню результативності та ефективності державного управління.

Перехід України до правової, демократичної держави для якої важливим є дотримання прав і свобод людини, становлення й розвиток громадянського суспільства – суспільства вільних і активних громадян, соціально орієнтованої ринкової економіки вимагає постійної уваги до коригування функціональної структури державного управління.

 

Запитання для самоконтролю:

1. Спробуйте розкрити зміст понять "державне регулювання” та "керівництво", їх відміну від державного управління.

2. Охарактеризуйте процес юридичного закріплення функцій державного управління.

3. Охарактеризуйте умови успішного досягнення цілей державного управління.

4. Визначте основні фактори, що обумовлюють характер організаційно-функціональної структури державного управління (вертикальні і горизонтальні залежності, форми зв’язків, ін.)

5. Назвіть групи і підгрупи принципів, якими насамперед належить керуватися при формуванні організаційно-функціональної структури державного управління.

 

Словник термінів:

Громадянське суспільство – це суспільство з розвинутими економічними, культурними, правовими і політичними відносинами між його членами, незалежне від держави, але взаємодіюче з нею.

Демократія (грец. demos – народ і cratos – влада) – форма політичної організації суспільства, що характеризується участю народу в управлінні державою. Основними ознаками демократії є: 1) визнання народу джерелом влади, сувереном у державі. Саме народові належить установча, конституційна влада, він обирає своїх представників і може періодично змінювати їх, має право безпосередньо брати участь у розробці та прийнятті законів шляхом референдуму тощо; 2) рівноправність громадян; 3) підпорядкування меншості більшості у прийнятті рішень та їх виконанні; 4) виборність основних органів держави. Будь-які демократичні держави будуються на таких засадах.

Демократична держава – це така у я кій громадяни розв’язують важливі питання суспільного життя самі або через представників, обраних до органів влади від імені народу.

Паблік рілейшнз – спеціалізована діяльність державних і громадських організацій, що забезпечує взаєморозуміння і доброзичливість у контактах з масами (публікою), соціальними групами. Реалізується поширенням інформації, що розкриває механізми здійснення влади, контактами, які імітують довіру у взаємовідносинах влади і мас.

Політична система – це цілісна, впорядкована сукупність політичних інститутів, політичних відносин, процесів, принципів політичної організації суспільства, підпорядкованих певним політичним, соціальним, правовим, ідеологічним, культурним нормам, історичним традиціям і засадам політичного режиму конкретного суспільства. Політична система включає у себе організацію політичної влади, відносини між суспільством і державою, характеризує протікання політичних процесів, включаючи інституалізацію влади, стан політичної діяльності, рівень політичної творчості у суспільстві, характер участі у політичному житті.

Правова держава – держава, в якій функціонує режим конституційного правління, існує розвинута і несуперечлива правова система й ефективна судова влада, забезпечено реальний розподіл влад з їхньою ефективною взаємодією та взаємоконтролем, з розвинутим контролем з боку суспільства державної влади. Загальний демократичний устрій системи влади і політики правової держави органічно пов'язаний з його правовими засадами. В основу правової держави покладено рівність державної влади, громадянина і суспільства, їхня правова рівність перед законом.

Процесний підхід до управління – система поглядів на менеджмент, що розглядає управління як серію взаємопов’язаних дій (функцій управління), які реалізуються у певній послідовності.

Системний підхід до управління – система поглядів на менеджмент, що розглядають організацію як систему у єдності частин, з яких вона складається, та зв’язків з її зовнішнім середовищем.

Ситуаційний підхід до управління – система поглядів на менеджмент, що одночасно визнає подібність загальних процесів управління та специфічність прийомів управління, вибір яких залежить від конкретної ситуації.

Соціально орієнтована ринкова економіка головною метою має надання соціальних прав і гарантій населенню, що закріплено в ст. 3 Конституції України: «Людина, її життя і здоров’я, честь і гідність, недоторканість і безпека визначаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст та спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов’язком держави».

Матеріали для семінарського заняття:

Завдання 1.

Наведіть приклад з вітчизняної історії, коли реалізація визначеної мети призвела до результату, протилежного очікуваному. Визначте помилки, які було допущено при формулюванні цілі чи/і на шляху її досягнення.

Завдання 2.

Складіть схему ієрархії цілей в державному управлінні.

Завдання 3.

Дайте характеристику та наведіть приклади субординаційних, координаційних і реординаційних зв’язків між структурними елементами суб’єкта державного управління.

Завдання 4.

Проаналізуйте і оцініть на конкретному прикладі (з власної практики або відомий Вам факт) застосування принципів у процесі структурних змін в системі органів державної влади або органів місцевого самоврядування.

Завдання 5.

Спробуйте побудувати "дерево" цілей для органу державної влади, в якому Ви працюєте.

Тестові завдання для перевірки знань:

1. Основними видами цілей державного управління є:

а) Суспільно-політичні, соціальні, економічні, духовні.

б) Загальносистемні, структурні, спеціалізовані.

в) Організація діяльності, мотивація, контроль.

г) Планування, організація, координація.

2. Завдання державного управління визначаються:

а) повноваженнями органів державного управління;

б) цілями діяльності окремої гілки влади;

в) системою принципів, якими керується державний орган;

г) повноваженнями керівника органу державної влади.

3. До загальних функцій державного управління належать:

а) Стратегічне планування, прийняття управлінських рішень, організація діяльності, мотивація, контроль.

б) Політико-адміністративні, економічні, соціальні, гуманітарні.

в) Управління людськими ресурсами, бюджетна функція, юридично-судова функція, діловодство і документування, зв’язки з громадськістю.

г) Суспільно-політичні, соціальні, економічні, духовні.