Поняття управлінських рішень, їх види

Тема: Управлінські рішення

 

План

1. Поняття управлінських рішень, їх види.

2. Фактори, що впливають на процес прийняття та якість управлінських рішень.

3. Підходи та вимоги до прийняття управлінських рішень.

4. Процес розробки та прийняття управлінських рішень.

 

Поняття управлінських рішень, їх види

Жодна людина, що стає дорослою, не може не пізнати на практиці процес прийняття рішення. Здатність приймати рішення – це вміння, що розвивається з досвідом. Кожен з нас протягом дня приймає сотні, а протягом життя тисячі і тисячі рішень.

Рішення – це свідомий вибір того, як себе поводити або яким чином міркувати в конкретних умовах.

Без прийняття рішень неможливо здійснити процес управління підприємством. Рішення є основою процесу менеджменту. Прийняття рішень – процес вибору курсу дій з двох або декількох альтернатив. Якщо вибір зроблено, то рішення є прийнятим.

Від прийняття рішення неможливо ухилитись, адже само по собі ухилення від прийняття рішення є також прийняттям рішення.

Один з мудреців сказав, що єдина реальна проблема в житті полягає в тому, щоб вирішити, що робити далі.

Рішення – це частина повсякденного життя. Деякі з них носять приватний характер і приймаються рефлекторно, імпульсивно. Іноді ми витрачаємо занадто багато часу і уваги приймаючи рішення (раціональні рішення).

В управлінні прийняття рішень – більш систематизований процес, ніж у приватному житті. Приватний вибір, перш за все, впливає на особисте життя, а менеджери, обираючи напрям дій не тільки для себе, а і для організації, впливають на життя багатьох людей. Деякі управлінські рішення навіть змінювали хід історії.

Управлінське рішення – це результат діяльності суб’єкта управління, спрямований на досягнення цілей, поставлених перед керованою системою.

Особливість управлінських рішень полягає в тому, що:

ü більшість невідомих елементів задачі має описовий характер (цілі, ситуації), і тільки частину їх можна визначити кількісними показниками;

ü визначення невідомих характеристик та вибір найкращого рішення не можуть бути автоматизовані;

ü деякі характеристики задачі неможливо виявити об’єктивно;

ü часто рішення необхідно приймати в умовах невизначеності;

ü прийняті рішення часто торкаються особистих інтересів менеджера, що впливає на вибір ним альтернативи.

Сьогодні існує велика кількість ознак класифікації управлінських рішень. Розглянемо один з варіантів їх класифікації.

По-перше, всі рішення можна розділити на дві групи: організаційні і персональні.

Організаційні рішення приймаються менеджером у формальних межах його офіційної влади і авторитету. Ціль організаційного рішення – забезпечити досягнення поставлених перед організацією завдань.

Персональні рішення приймаються менеджером як приватною особою, у власних інтересах.

По-друге, всі організаційні рішення можна розділити на такі типи: запрограмовані і незапрограмовані.

Запрограмовані рішення ґрунтуються на встановленні політики, правил і порядку. Тобто є певна послідовність кроків або дій, подібних до тих, що приймаються при вирішенні математичних рівнянь.

Незапрограмовані рішення не обмежуються політикою, правилами і процедурами. Вони необхідні в ситуаціях, що є новими, внутрішньо не структурованими або пов'язаними з невідомими факторами.

По-третє, всі рішення можна розділити на декілька видів за такими ознаками:

1. залежно від діапазону процесу прийняття рішень:

операційні – приймаються на середньому або низовому рівні управління і є частиною короткотермінових планів;

стратегічні – пов'язані з виникненням складних проблем і змін в оточуючому середовищі і приймаються на вищому рівні управління;

2. залежно від кількості часу для прийняття рішень:

дослідницькі – приймаються в умовах достатньої кількості часу (наприклад маркетингові дослідження);

кризово-інтуітивні – спонтанні рішення, що приймаються як відповідь на конкретну загрозу;

3. залежно від міри передбаченості:

рішення по вибору можливостей приймаються менеджером, який шукає шляхи отримання фірмою прибутку;

проблемно-вирішуючі рішення приймаються у відповідь на конкретні проблеми (наприклад аварія).

4. залежно від виду завдань, що вирішуються в організації:

кадрові, технологічні, технічні, господарські і т. ін.

5. За способом прийняття: індивідуальні — приймаються одноосібно людиною, що має на це повноваження;

колегіальні — приймаються після досягнення консенсусу групою фахівців; колективні — приймаються всім колективом, якого стосується проблема.

6. залежно від психологічних аспектів особистості менеджера:

урівноваженні приймаються менеджерами, що критично відносяться до своїх дій, гіпотез та інтуїції, ретельно продумують вихідну ідею;

імпульсивні приймаються менеджерами, які легко генерують різноманітні ідеї у необмеженій кількості, але не здатні їх оцінити, перевірити. Такі рішення, як правило, є недостатньо обґрунтованими та надійними;

інертні – результат обережного, неактивного пошуку; вони не відрізняються оригінальністю, блиском, новаторством;

ризиковані відрізняються від імпульсивних тим, що менеджери, які їх приймають, достатньо впевнені в собі та не потребують ретельного обґрунтування своїх гіпотез;

обережні приймаються менеджерами, які ретельно оцінюють всі варіанти, критично підходять до справи, але ці рішення в меншій мірі, ніж інертні, відрізняються оригінальністю та новизною.

Тема: Управлінські рішення

 

План

1. Поняття управлінських рішень, їх види.

2. Фактори, що впливають на процес прийняття та якість управлінських рішень.

3. Підходи та вимоги до прийняття управлінських рішень.

4. Процес розробки та прийняття управлінських рішень.

 

Поняття управлінських рішень, їх види

Жодна людина, що стає дорослою, не може не пізнати на практиці процес прийняття рішення. Здатність приймати рішення – це вміння, що розвивається з досвідом. Кожен з нас протягом дня приймає сотні, а протягом життя тисячі і тисячі рішень.

Рішення – це свідомий вибір того, як себе поводити або яким чином міркувати в конкретних умовах.

Без прийняття рішень неможливо здійснити процес управління підприємством. Рішення є основою процесу менеджменту. Прийняття рішень – процес вибору курсу дій з двох або декількох альтернатив. Якщо вибір зроблено, то рішення є прийнятим.

Від прийняття рішення неможливо ухилитись, адже само по собі ухилення від прийняття рішення є також прийняттям рішення.

Один з мудреців сказав, що єдина реальна проблема в житті полягає в тому, щоб вирішити, що робити далі.

Рішення – це частина повсякденного життя. Деякі з них носять приватний характер і приймаються рефлекторно, імпульсивно. Іноді ми витрачаємо занадто багато часу і уваги приймаючи рішення (раціональні рішення).

В управлінні прийняття рішень – більш систематизований процес, ніж у приватному житті. Приватний вибір, перш за все, впливає на особисте життя, а менеджери, обираючи напрям дій не тільки для себе, а і для організації, впливають на життя багатьох людей. Деякі управлінські рішення навіть змінювали хід історії.

Управлінське рішення – це результат діяльності суб’єкта управління, спрямований на досягнення цілей, поставлених перед керованою системою.

Особливість управлінських рішень полягає в тому, що:

ü більшість невідомих елементів задачі має описовий характер (цілі, ситуації), і тільки частину їх можна визначити кількісними показниками;

ü визначення невідомих характеристик та вибір найкращого рішення не можуть бути автоматизовані;

ü деякі характеристики задачі неможливо виявити об’єктивно;

ü часто рішення необхідно приймати в умовах невизначеності;

ü прийняті рішення часто торкаються особистих інтересів менеджера, що впливає на вибір ним альтернативи.

Сьогодні існує велика кількість ознак класифікації управлінських рішень. Розглянемо один з варіантів їх класифікації.

По-перше, всі рішення можна розділити на дві групи: організаційні і персональні.

Організаційні рішення приймаються менеджером у формальних межах його офіційної влади і авторитету. Ціль організаційного рішення – забезпечити досягнення поставлених перед організацією завдань.

Персональні рішення приймаються менеджером як приватною особою, у власних інтересах.

По-друге, всі організаційні рішення можна розділити на такі типи: запрограмовані і незапрограмовані.

Запрограмовані рішення ґрунтуються на встановленні політики, правил і порядку. Тобто є певна послідовність кроків або дій, подібних до тих, що приймаються при вирішенні математичних рівнянь.

Незапрограмовані рішення не обмежуються політикою, правилами і процедурами. Вони необхідні в ситуаціях, що є новими, внутрішньо не структурованими або пов'язаними з невідомими факторами.

По-третє, всі рішення можна розділити на декілька видів за такими ознаками:

1. залежно від діапазону процесу прийняття рішень:

операційні – приймаються на середньому або низовому рівні управління і є частиною короткотермінових планів;

стратегічні – пов'язані з виникненням складних проблем і змін в оточуючому середовищі і приймаються на вищому рівні управління;

2. залежно від кількості часу для прийняття рішень:

дослідницькі – приймаються в умовах достатньої кількості часу (наприклад маркетингові дослідження);

кризово-інтуітивні – спонтанні рішення, що приймаються як відповідь на конкретну загрозу;

3. залежно від міри передбаченості:

рішення по вибору можливостей приймаються менеджером, який шукає шляхи отримання фірмою прибутку;

проблемно-вирішуючі рішення приймаються у відповідь на конкретні проблеми (наприклад аварія).

4. залежно від виду завдань, що вирішуються в організації:

кадрові, технологічні, технічні, господарські і т. ін.

5. За способом прийняття: індивідуальні — приймаються одноосібно людиною, що має на це повноваження;

колегіальні — приймаються після досягнення консенсусу групою фахівців; колективні — приймаються всім колективом, якого стосується проблема.

6. залежно від психологічних аспектів особистості менеджера:

урівноваженні приймаються менеджерами, що критично відносяться до своїх дій, гіпотез та інтуїції, ретельно продумують вихідну ідею;

імпульсивні приймаються менеджерами, які легко генерують різноманітні ідеї у необмеженій кількості, але не здатні їх оцінити, перевірити. Такі рішення, як правило, є недостатньо обґрунтованими та надійними;

інертні – результат обережного, неактивного пошуку; вони не відрізняються оригінальністю, блиском, новаторством;

ризиковані відрізняються від імпульсивних тим, що менеджери, які їх приймають, достатньо впевнені в собі та не потребують ретельного обґрунтування своїх гіпотез;

обережні приймаються менеджерами, які ретельно оцінюють всі варіанти, критично підходять до справи, але ці рішення в меншій мірі, ніж інертні, відрізняються оригінальністю та новизною.