Міжнародно-правове регулювання зовнішньоекономічних операцій на світовому космічному ринку

Аналізуючи коло проблем врегулювання відносин суб’єктів світового космічного ринку, що підпадають під дію міжнародного економічного права, необхідно враховувати, що в сучасних умовах розвитку економіки надзвичайної ваги набуває значення світової торгівлі, її роль як системоутворюючого та інтегруючого чинників розвитку світового господарства.

В умовах сьогодення цілісне функціонування світової економіки (та її складової – світового ринку) все більше виявляється результатом інтегрування окремих функціональних складових в єдину систему світогосподарських зв’язків, що знаходить своє відображення в чинниках міжнародної спеціалізації та розподілу праці, в процесах інтернаціоналізації зовнішньоекономічних зв’язків і поглиблення взаємозалежності між суб’єктами цих зв’язків. Засобом, що опосередковує ці чинники та процеси, і є саме світова торгівля, яка стає, відповідно, основним інтегруючим рівнем розвитку світового господарства.

Особливості сучасного світового господарства свідчать про те, що міжнародні торговельно-економічні відносини набувають глобального (за масштабами) та універсального (за наслідками) характеру. Таким чином, з метою координації цих відносин найбільш адекватними уявляються такі механізми та методи міжнародно-правового регулювання, які, в свою чергу, також мають всеосяжний та універсальний характер. Це обумовило відповідні характеристики, засоби та методи міжнародно-правового регулювання сучасної світової торгівлі: системність норм і принципів, що регламентують різні аспекти міжнародного обміну товарами та послугами, та орієнтованість цих норм і принципів на лібералізацію національних торговельних режимів і світової торгівлі в цілому; зростання ваги багатосторонніх механізмів регулювання сучасної світової торгівлі та інституційно-міжнародний характер нормотворчих процесів у цій сфері; розвиток тенденцій до універсалізації норм міжнародного торгового права та поширення їх на усі види зовнішньоекономічних відносин, на усю сукупність світових торгівельних зв’язків.

Тому цілком закономірно, що створення і розвиток норм міжнародного економічного права здійснюється сьогодні в рамках універсальних міжнародних організацій, в першу чергу, ГА ООН, Економічної та Соціальної Ради ООН (ЕКОСОР), Конференції ООН з торгівлі та Розвитку (КТР), а також спеціалізованих установ ООН: Організації Об’єднаних Націй з промислового розвитку (ЮНІДО), Міжнародного Валютного Фонду (МВФ), Міжнародного Банку Реконструкції та Розвитку (МБРР), Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (ГАТТ), Світової Організації Торгівлі (СОТ) та ін.

Центральне місце в системі регулювання міжнародних економічних відносин посідає Генеральна угода з тарифів і торгівлі. Ця Угода не є суто міжнародною економічною організацією, але постійний характер і форми її діяльності (проведення конференцій, створення постійних органів) зближують її з такими організаціями. До ГАТТ, яку як багатосторонню міжнародну угоду про режим торгівлі та торговельної політики було укладено 23 державами в жовтні 1947 року, сьогодні входить понад 140 держав світу. Головною метою Гатт було проголошено всіляке розширення виробництва та світової торгівлі.

Аналіз діяльності ГАТТ свідчить про те, що основними її завданнями є лібералізація зовнішньої торгівлі, застосування режиму найбільшого сприяння, знищення митних тарифів, відмова від кількісних обмежень імпорту, усунення дискримінацій, а також проведення інших торговельно-політичних заходів на багатосторонній основі. За Угодою будь-яка митно-тарифна пільга, що надається іншій країні-учасниці, автоматично в силу принципу найбільшого сприяння розповсюджується на усі інші країни – учасниці ГАТТ.

Узгодження тарифних поступок провадиться на тривалих конференціях – «раундах», що періодично скликаються. На Уругвайському раунді (1986‑1993 рр.) було узгоджено кардинальні зміни в регулюванні всього співробітництва, сфера дії якого, крім торгівлі промисловими товарами (на основі обновленої угоди ГАТТ-94), розповсюджується також на торгівлю послугами (угода ГАТС), торговельні аспекти захисту інтелектуальної власності (угода ТРІПС) та інвестиційні заходи (угода ТРІМС). З метою координації та регулювання торговельного співробітництва утворено і з 1995 року започатковано діяльність Світової організації торгівлі (СОТ).

Не маючи офіційно статусу правонаступниці ГАТТ, СОТ є міжнародною економічною організацією, до компетенції якої входять задачі розвитку та лібералізації світової торгівлі.

Окремо треба підкреслити, що сферою охоплення СОТ є не тільки регулювання міжнародної торгівлі, але й таких визначальних для функціонування світового космічного ринку напрямів його розвитку, раніше не охоплених діючими регламентаціями ГАТТ, як: торгівля послугами, взаємозв’язок торгівлі з проблемами захисту довкілля, торговельні аспекти захисту інвестицій та права інтелектуальної власності.

Надзвичайно важливим для врегулювання відносин на світовому ринку має узгодження в рамках СОТ багатоступінчастої, але дієвої процедури врегулювання спорів між суб’єктами цього ринку, а також заходів щодо усунення свавілля та впорядкування критеріїв з використання антидемпінгових процедур. Таким чином, можна зробити висновок стосовно світового ринку: рух товарів і послуг на ньому не є хаотичним і керується визначеними правилами, що знаходять своє виявлення в нормах і принципах міжнародної торгівлі, встановлених ГАТТ/СОТ. А, оскільки ці норми та принципи все більше набувають глобального та універсального характеру, входження національних економік (а з ними й космічних галузей відповідних країн) в систему світової торгівлі, що регулюється ГАТТ/СОТ, стає проблемою не тільки їх зовнішньоекономічної ефективності, але й життєздатності.

Як зазначено в проекті Концепції зовнішньоекономічної діяльності в Україні «… статус України як «торгівельного аутсайдера» в світовій торгівлі через відсутність повного та/чи асоційованого членства в Світовій організації торгівлі (СОТ), Європейському Союзі (ЄС), Центрально-Європейській асоціації вільної торгівлі (СЕФТА) та інших торговельно-інтеграційних угрупованнях системи ГАТТ/СОТ, пов’язаний із жорстким тиском як з боку східних, так і західних країн на зовнішньоекономічну діяльність України шляхом застосування різноманітних торговельних, інвестиційних, торговельно-стандартних, фітосанітарних, технологічних і фінансових обмежень». І ці обставини, звичайно ж, не сприяють розвитку взаємовигідних торговельно-економічних відносин в рамках світового космічного ринку, і стосуються більшості держав, економіки яких ще тільки виходять на шлях ринкових перетворень.

Міжнародні договори, що їх розроблюють і приймають держави та міжнародні організації, є основним джерелом міжнародного економічного права. В меншій мірі, але це саме стосується й рішень міжнародних організацій. Оскільки ці рішення як правові акти містять у собі відповідні правила та принципи здійснення міжнародних економічних відносин, розраховані на неодноразове їх використання і здебільшого не мають конкретного адресата, їх можна і слід розглядати як джерела міжнародного економічного права. До таких актів належать резолюції ГА ООН, її міжнародних організацій (ЕКОСОР, КТР), а також спеціалізованих установ ООН (ЮНІДО, ВОІВ) та ін.

Аналізуючи відносини на світовому ринку, не можна не помітити, що, не дивлячись на велике значення багатосторонніх міжнародних угод, співробітництво в економічній сфері здійснюється більшою мірою на основі двосторонніх договорів. Серед міжнародних договорів, що регулюють двосторонні економічні відносини, належить виділяти договори загального (рамочного) політичного характеру, зокрема договори про дружбу, співробітництво та взаємну допомогу. Поряд з основними політичними зобов’язаннями сторін в них закріплюються і зобов’язання щодо розширення економічного співробітництва, сприяння укладенню комерційних угод тощо.