Ядерні джерела енергії в космосі

Доцільність використання ЯДЕ для окремих видів космічних об’єктів обумовлена об’єктивною необхідністю компактності та значного ресурсу функціонування джерел енергозабезпечення апаратури на борту таких об’єктів незалежно від сонячної енергії. Водночас, використання ядерного палива пов’язане у випадку аварійних ситуацій з можливою небезпекою для населення та довкілля, що особливо при приземленні такого об’єкта на території іншої держави, безумовно, порушить і питання міжнародно-правової відповідальності.

Вперше питання практичного використання ЯДЕ на борту КА було порушено у 1978 році на 15-й сесії Науково-технічного підкомітету КВКП у зв’язку з аварією і приземленням на території Канади залишків радянського супутника Космос-954 з ядерним реактором на борту. Наступного року відповідно до резолюції ГА ООН 31/16 цей підкомітет утворив Робочу групу для вивчення технічних аспектів і заходів безпеки під час використання ЯДЕ в космосі.

1979 року на своїй першій сесії Робоча група, відзначивши безумовні переваги ЯДЕ при здійсненні довготермінових місій у космосі, дійшла до висновку про те, що такі джерела можуть використовуватись цілком безпечно, якщо при цьому будуть повністю враховуватись міркування їх безпечної конструкції та експлуатації.

Того ж року правові аспекти використання ЯДЕ на борту космічних об’єктів були вперше розглянуті в ході 17 сесії Юридичного підкомітету КВКП. У 1980 році питання використання ЯДЕ в космосі було розглянуто на 19-й сесії Юридичного підкомітету в рамках окремого пункту порядку денного «Огляд існуючих норм міжнародного права щодо діяльності в сфері космічного простору з метою встановлення доцільності доповнень подібних норм права положеннями, що стосуються застосування ядерних джерел енергії у космічному просторі».

Надалі робота в напрямі напрацювань заходів і правил з безпечного використання ЯДЕ у космічному просторі розгалужується: група експертів Науково-технічного підкомітету опікується технічними аспектами та заходами безпеки при використанні ЯДЕ[14], а Юридичний підкомітет опрацьовує міжнародний досвід правової регламентації використання ядерних джерел енергії.

В наступні п’ять років Юридичний підкомітет продовжив вивчення порушеного питання вже в рамках нового пункту порядку денного «Розгляд можливості доповнень норм міжнародного права, що стосуються використання ядерних джерел енергії у космічному просторі».

З 1986 року, коли Науково-технічний підкомітет досяг консенсусу щодо необхідності прийняття міжнародних критеріїв конструювання та безпечного застосування ЯДЕ в космосі, ним були опрацьовані питання: про порядок консервування радіоізотопних матеріалів, повернення та поховання залишків ядерного палива, можливих наслідків від зіткнень ЯДЕ з космічним сміттям тощо.

У 1991 році, після розроблення критеріїв безпечного використання ЯДЕ в космосі[15], на своїй 28-ій сесії Науково-технічний підкомітет рекомендував обмежити застосовування ЯДЕ тільки тими космічними польотами, які не можуть здійснюватися іншим чином з використанням неядерних джерел енергії, та запропонував державам надавати Генеральному секретареві ООН на регулярній основі доповіді про національні та міжнародні дослідження, що стосуються безпечного використання ядерних джерел енергії у космічному просторі.

На своїй 25-ій сесії 1986 року, Юридичний підкомітет утворює Робочу групу, яка з цього часу опікувалася питанням кодифікації норм застосування ЯДЕ в космосі, що й успішно було завершено у 1992 році розробленням проекту «Принципів, які стосуються використання ядерних джерел енергії у космічному просторі» (Принципів ЯДЕ).

Після схвалення на 35-й сесії Комітету ООН з космосу того ж року зазначений проект Принципів був прийнятий 14 грудня 1992 року черговою (47-ою) сесією Генеральної Асамблеї Організації Об’єднаних Націй як документ ООН А/47/20.

Документ налічує у своєму складі 11 Принципів:

Перший принцип прямо зазначає, що діяльність, пов’язана з використанням ядерних джерел енергії у космічному просторі, провадиться відповідно до норм міжнародного права, включаючи положення Статуту ООН і Договору про космос 1967 року.

Другий принцип дає визначення спеціальних термінів і понять («держава, що запускає»; «загальний принцип глибокого захист», таке інше).

Третій принцип визначає керівні принципи та критерії безпеки використання ЯДЕ у космічному просторі для мінімізації кількості радіоактивного матеріалу в космосі та зведенням до мінімуму відповідних ризиків і складається з трьох спеціальних розділів.

Перший розділ наводить загальні цілі щодо радіаційного захисту та ядерної безпеки. Конструкція та спосіб використання космічних об’єктів з ядерними джерелами енергії на борту повинні з великою ступінню впевненості забезпечувати захист окремих осіб, населення та біосфери від радіологічної небезпеки як за нормальних умов функціонування, так і на випадок аварійних обставин.

Другий і третій розділи містять характеристики основних видів ядерних джерел енергії: ядерних реакторів і радіоізотопних генераторів, а також вимоги до заходів з убезпечення експлуатації ЯДЕ.

Четвертий принцип повністю присвячений оцінці безпеки на усіх стадіях життєдіяльності ЯДЕ в космосі та заходам з інформування громадськості через Генерального секретаря ООН про можливі запуски космічних об’єктів з ядерними джерелами енергії на борту.

П’ятий принцип стосується сповіщення про повернення на Землю космічних об’єктів, що зазнали аварії та мають у своєму складі ЯДЕ. При цьому будь-яка держава, що запускає космічний об’єкт з ЯДЕ на борту, має своєчасно та у встановленому наперед форматі інформувати всі зацікавлені держави та Генерального секретаря ООН про можливість повернення радіоактивних матеріалів на Землю.

Шостий принцип регламентує порядок проведення додаткових консультацій на прохання зацікавлених держав з огляду на положення попереднього принципу щодо інформування цих держав.

Сьомий принцип викладає умови та порядок надання необхідної допомоги державам, інтереси яких зачіпаються в результаті аварії космічного об’єкта з ЯДЕ на борту, державами, що мають відповідну інформацію стосовно такого об’єкта з ЯДЕ, для оцінки ситуації та прийняття адекватних запобіжних заходів, які уявляються необхідними.

Восьмий принцип відповідно до положень ст. ІV Договору про космос 1967 р. регулює питання відповідальності держав і міжнародних організацій за діяльність, пов’язану з використанням ЯДЕ в процесі дослідження та використання космічного простору.

Дев’ятий принцип регулює питання відповідальності за шкоду, спричинену космічним об’єктом з ЯДЕ на борту, та відповідну компенсацію згідно з положеннями ст. VІІІ Договору про космос.

Десятий принцип встановлює порядок врегулювання спорів, пов’язаних з використанням ЯДЕ в космосі, та застосуванням цих Принципів.

Одинадцятий принцип наводить умови перегляду Принципів за умови досягнення консенсусу з цього питання в рамках КВКП.

Положення Принципів ЯДЕ далекі від досконалості, тому в останньому Принципі зазначається про необхідність порушення питання про наступний перегляд цих Принципів Комітетом ООН з космосу через два роки після їх прийняття.

Треба зазначити, що Принципи ЯДЕ розроблювалися за єдиними на той час рекомендаціями Міжнародного комітету з радіаційного захисту, що були прийняті ще у 1977 році.

Наразі, коли космічна спільнота з усе більшою стурбованістю сприймає загрози зіткнення космічних об’єктів з ЯДЕ на борту з космічним сміттям (нефункціонуючими залишками космічних об’єктів і засобів їх доставки), все більше делегацій на щорічних сесіях КВКП порушують питання перегляду Принципів.

Особливо настійливо ці пропозиції лунають на сесіях КВКП з огляду на розроблення і прийняття Міжнародним агентством з атомної енергії (МАГАТЕ) у 1996 році більш сучасних і досконалих норм ядерної безпеки, які з рекомендаціями цієї найвпливовішої міжнародної організації з питань ядерної безпеки згодом стали основою для підготовки конкретних пропозицій щодо перегляду Принципів.

В цих пропозиціях присутні шість нових принципів, які стосуються культури безпеки, обґрунтування, обмеження і гарантій ризиків, показників забруднення космічного простору. Зауваження, зроблені стосовно цих пропозицій на сесіях Комітету ООН з космосу і його підкомітетів, давали підстави констатувати, що більшість з них можуть стати підґрунтям для досягнення консенсусу щодо перегляду Принципів ЯДЕ.

Однак, враховуючи наявність полярних точок зору на необхідність термінового перегляду Принципів, на 35-ій сесії Науково-технічного підкомітету КВКП у 1997 році біло ухвалено компромісну пропозицію – прийняти на наступні 5 років програму всеосяжного аналізу норм і стандартів, що стосуються безпеки ядерних джерел енергії та ядерних матеріалів з метою: а) виявити відповідні чинні міжнародні та національні норми і стандарти з використання ЯДЕ в космосі та на Землі; б) створення відповідної бази даних.

Згодом ця програма була продовжена до 2006 року. Цього ж року вперше було проведено спільний практикум Робочої групи Науково-технічного підкомітету КВКП і Комісії МАГАТЕ з норм ядерної безпеки (Відень, 21-22.11.2006 р.) рамках роботи двадцятої сесії цієї Комісії.

У 2007 році на 50-ій сесії КВКП було підтримано рішення Підкомітету про те, що для підготовки та оприлюднення рамок забезпечення безпеки використання ЯДЕ в космічному просторі доцільно продовжити партнерство між Підкомітетом і МАГАТЕ шляхом утворення об’єднаної групи експертів з представників цих установ. одночасно з прийняттям спільних заходів Науково-технічного підкомітету та МАГАТЕ з розробки стандартів безпеки використання ЯДЕ у космічному просторі, КВКП також ухвалив новий план роботи Робочої групи на період 2007-2010 рр.

Таким чином, можна сказати, що питання перегляду Принципів ЯДЕ на певний час «заморожене». Наразі діє вже третя програма розроблення міжнародних критеріїв конструювання та безпечного застосування ЯДЕ в космосі, яка включає в себе: накопичення і опрацювання даних національних досліджень у цій галузі, аналіз міжнародних і національних норм і стандартів щодо космічного і наземного застосування ЯДЕ, формулювання загально прийнятних критеріїв безпечного використання ЯДЕ в космічному просторі.

Україна, починаючи з 1994 року, у своїх щорічних доповідях з національної космічної діяльності неодноразово підкреслювала про невикористання ЯДЕ в космосі та відсутність планів такого використання в найближчому майбутньому.

 

Завдання для самоперевірки та контролю засвоєння знань

1. Ознайомтесь із рекомендованою до цієї теми літературою.

2. Сформулюйте визначення терміну «космонавт» і поясніть його відмінність щодо поняття «член екіпажу МКС».

3. Охарактеризуйте галузеві принципи МКП, що мають відношення до правового статусу космонавтів (астронавтів).

4. Згадайте, на яких основних принципах МКП ґрунтуються норми Угоди про рятування 1968 року в тій її частині, що стосується зобов’язань держав щодо пошуку, порятунку і повернення космонавтів.

5. Поясніть різницю у фінансових зобов’язаннях держави реєстрації щодо відшкодування витрат на пошук і повернення космічних об’єктів і пошук, порятунок і повернення космонавтів за Угодою про рятування 1968 року.

 

підсумки

Необхідно зрозуміти:

1. Порядок денний на ХХІ століття, низка інших документів світових форумів останнього десятиліття не тільки позначили основні орієнтири становлення безпечного світу, але й визначили місце і роль прикладних видів космічної діяльності в стратегії виживання людства.

2. Саме у наш час, коли ми явно відчули скінченність земних ресурсів, виникає реальна можливість створення генераторів сонячної енергії у космосі з метою задоволення енергетичних потреб людства із одночасним вирішенням не менш складних екологічних проблем.

3. Космічний радіозв’язок вкрай важливий для відслідковування руху і керування космічними апаратами (КА), телеметрії, контактів з космонавтами та передачі інформації з експлуатаційною або дослідницькою метою.

4. Сотні штучних супутників Землі забезпечують сталий та якісний зв’язок і TV-програми з усіх куточків земної кулі, а обсяги, надійність і швидкість передачі даних за допомогою супутників стрімко ростуть при ціні за передачу одиниці інформації, що не менш швидко й постійно знижується.

5. Дистанційне зондування Землі з космосу для розвідки та оцінки природних ресурсів регіонів планети принципово змінює роботу геологів, картографів, фахівців водного, лісного та сільського господарств, а також є потужним засобом під час впровадження заходів із захисту довкілля.

6. Унікальна здатність систем розвідувальних КА підсумовувати (методом послідовного накладання) дані детального аналізу відтворює цілком виразну картину діяльності на поверхні Землі та в земній атмосфері, є вже сьогодні вирішальним інструментом для протидії розповсюдженню зброї по планеті.

7. Безпека суттєво завантажених морських маршрутів і повітряних ліній може бути забезпечена найкращим чином шляхом використання навігаційних супутників. Майбутні Глобальні навігаційні супутникові системи (ГНСС) цілодобово забезпечуватимуть за будь-яких погодних умов інформацію про просторове розташування, швидкість і час користувачам у будь-якій точці на поверхні Землі, у повітрі та у космосі.

8. Супутникові системи аварійного пошуку та рятування (наприклад, система КОСПАС-САРСАТ) визначають місцезнаходження об’єкта, що укомплектований маяком-відповідачем, на випадок, коли такий об’єкт зазнає лиха. Системи місцевизначення дозволяють встановлювати координати об’єктів практично в реальному масштабі часу в будь-якій точці на поверхні Земної кулі.

9. Метеорологічні ШСЗ надають у розпорядження синоптиків нові можливості більш точного прогнозування погоди. Крім цього, системне вивчення чинників, які впливають на клімат, у тому числі й поза межами земної атмосфери у найближчому майбутньому дозволять відповісти на питання: як все більш агресивна по відношенню до природи господарська діяльність людини впливає на клімат Землі? чи оборотні зміни в озоновому шарі Землі та чи не загрожують ці зміни самому існуванню біосфери? чи можливо, якщо не завадити, то хоча б попередити завчасно стихійні лиха та техногенні катастрофи, що так часто в останній час докучають людству?

10. Висновки ЮНІСПЕЙС-ІІІ підтвердили виняткове значення космічної метеорології в реалізації проголошеного світовим співтовариством курсу на сталий розвиток.

11. Космічні техніка та технології не мають альтернативи з огляду на проблематику космічних катастроф: на випадок необхідності відвернення загрози бомбардування земної поверхні малими небесними тілами (астероїдами, кометами, метеоритами). А саме такі зіткнення в минулому найбільш вірогідно ставали причиною періодичного винищення усього живого на нашій планеті.

12. Значення ЯДЕ для реалізації місій у космосі пояснюється як конструктивними особливостями (компактністю), так і надзвичайно вигідними експлуатаційними характеристиками (довготерміновим функціонуванням і великою питомою потужністю).

Слід запам’ятати:

1. Правове регулювання прикладних видів космічної діяльності здійснюється відповідно до норм і принципів загального міжнародного права, включаючи Статут ООН, і положень Договору про космос 1967 р.

2. Спеціальні норми правового регулювання прикладних видів космічної діяльності містяться переважно в зводах принципів, які сьогодні розглядаються як звичаєві норми.

3. Серед джерел правового регулювання супутникового електрозв’язку важливе місце посідають документи МСЕ: Статут і Конвенція МСЕ, Регламент міжнародного електрозв’язку та Регламент радіозв’язку.

4. Принципи ДЗЗ мають не тільки політичне, але й юридичне значення в тій частині, яка ґрунтується на чинних нормах міжнародного права і віддзеркалює загальноприйняту практику держав в галузі дистанційного зондування Землі з космосу.

5. Документи Третьої конференції ООН з космосу внесли певні зрушення в розроблення принципів побудови та використання майбутньої Глобальної навігаційної супутникової системи.

6. Динамічний науково-технічний прогрес в галузі розробки та використання ЯДЕ обумовлює необхідність регулярного корегування керівних принципів і норм, прийнятих на міжнародному рівні.

Треба вміти:

1. Дати тлумачення понять «прикладні види космічної діяльності», «безпосереднє телевізійне мовлення», «дистанційне зондування Землі з космосу», «космічна метеорологія», «космічний радіозв’язок», «супутникова навігація», «супутниковий зв’язок», «ядерні джерела енергії».

2. Сформулювати особливості правового режиму ГСО.

3. Пояснити міжнародно-правовий статус держав – учасниць проектів з безпосереднього телевізійного мовлення.

4. Визначити, спираючись на міжнародні документи, основні правила безпечного використання ЯДЕ на борту космічних об’єктів, а також права і обов’язки держав у випадку повернення на Землю космічних об’єктів, що зазнали аварії та мають у своєму складі ЯДЕ.

5. Обґрунтувати основні політико-правові та організаційно-фінансові проблеми створення ГНСС.

рекомендована література

1. Космос на рубеже тысячелетий: Венская декларация о космической деятельности и развитии человеческого общества. Доклад Третьей конференции Организации Объединенных Наций по исследованию и использованию космического пространства в мирных целях. Док. ООН A/CONF.184/6. – Нью Йорк: Изд-во ООН, 1999. – С.1-5.

2. Словарь международного космического права / Под ред. В.С. Верещетина. – М.: МО, 1992.

3. Международное космическое право: Учебник / Отв. ред. Г.П. Жуков, Ю.М. Колосов. – М.: МО, 1999.

4. Яковенко А.В. Современные космические проекты: Международно-правовые проблемы. МО, 2000.