Новітні проблеми мкп у світлі рішень юніспейс-ііі

Стурбований станом справ з приєднанням держав світу до основних договорів з космосу Комітет ООН з космосу за дорученням ГА ООН вніс до порядку денного Юридичного підкомітету пункт «Огляд статусу п’яти міжнародних-правових документів з космосу», а Секретаріат звернувся до держав-членів з проханням дати своє бачення проблем неприєднання.

Важливість порушеної Секретаріатом ООН проблеми було підкреслено Третьою конференцією ООН з дослідження та використання космічного простору в мирних цілях (ЮНІСПЕЙС-ІІІ, 19-30.07.99 р., Відень, Австрія), яка також загострила увагу світової спільноти на тому, що космічне право виявилося не готовим до стрімких процесів комерціалізації та приватизації космічної діяльності.

Сьогодні, як зазначається в матеріалах Конференції, виникли нові сфери застосування космічної техніки і технологій, з’явились взагалі нові види космічної діяльності, які неможливо було передбачити в перші роки космічної ери, коли йшло становлення міжнародного космічного права.

Безперервний поступ космонавтики, у тому числі розвиток світового ринку космічних послуг і технологій потребують вирішення все більшого числа проблем. Крім природної необхідності вдосконалення правових регуляторів власне самого космічного права, пов’язаної з поступом космічної науки та техніки, космічна діяльність все частіше виявляється під впливом всезростаючої сфери міжнародного економічного права, яке нівелює межу між публічним і приватним правом.

Швидке розширення масштабів діяльності приватного сектора в космічній галузі та пов’язаних з нею галузях потребує перегляду багатьох аспектів МКП, зокрема, що стосуються: питань державної належності космічних літальних апаратів; проблем відповідальності та юрисдикції у зв’язку із застосуванням космічних систем, які на цей час не врегульовані; захисту прав інвесторів у космічній галузі, у зв’язку з чим може знадобитись розробка принципово нових підходів для забезпечення ефективності та дотримання норм міжнародного космічного права; захисту довкілля на той випадок, коли приватні структури станом на сьогодні не несуть за нього прямої (безпосередньої) відповідальності; впливу комерціалізації та приватизації космічної діяльності на державний сектор послуг в цій галузі; створення ефективних механізмів врегулювання спорів, що виникають у зв’язку з комерціалізацією космічної діяльності; захисту інтелектуальної власності, створеної в процесі космічної діяльності; запобігання все більшому засміченню космічного простору тощо.

Космічне сміття – одна з найактуальніших проблем сучасної космонавтики

Аналіз умов космічної діяльності сьогодення дає підстави наразі стверджувати, що все більш суттєвою проблемою практичної космонавтики, а також міжнародного космічного права стає проблема техногенного засмічення космічного простору.

Починаючи з 90-рр. ХХ століття увага космічної спільноти все більше привертається до зростаючої кількості космічних об'єктів і фрагментів цих об'єктів у навколоземному просторі, які, завершуючи свою «місію», стають шкідливим космічним сміттям.

За більш ніж 50 років розвитку космонавтики було запущено приблизно 5 000 космічних об’єктів. Наразі на орбіті Землі функціонують не більш ніж 500 з них, переважна ж більшість припинила своє існування, перетворившись саме на космічне сміття. Ці об’єкти залишаються в космічному просторі на невизначений строк і становлять найбільшу для нього екологічну проблему.

Певні характеристики космічних апаратів (КА), що відпрацювали свій ресурс, і верхніх ступенів ракет-носіїв (РН), уламків КА та РН можуть заважати функціонуванню працюючих на орбіті КА та орбітальних космічних станцій або навіть виводити їх з ладу, оскільки ці об'єкти мають величезний запас кінетичної енергії.

За оцінкою вчених, нині навколо Землі скупчилося понад 100 тисяч предметів сміття, розміром від 1 см і більше. Орбітальне сміття з кожним роком все більш й більш накопичується й розповсюджується в космічному просторі. Збільшення космічного сміття обумовлюється як новими запусками, появою нових непрацюючих ШСЗ, так і зіткненнями та, як наслідок, руйнацією їх, що спричиняє до негативних екологічних наслідків не тільки на навколоземній орбіті, а й становлять певну загрозу для Землі. Все це зумовлює поступово все більші ризики виконання космічних проектів на певних висотах, а також необхідність прогнозування космічних бомбардувань земної поверхні при неповному згоранні залишків космічних об’єктів в щільних шарах атмосфери.

На думку експертів НАСА, кількість космічного сміття в навколоземному просторі наблизилося до небезпечної межі, й, навіть якщо припинити космічні запуски, кількість штучних об'єктів у космосі все одно буде зростати за рахунок зіткнень і подріблень тих, що вже знаходяться на орбіті. При цьому моделювання прогнозує, що до 2055 року кількість нових уламків, які обертатимуться навколо Землі, буде зростати швидше, ніж вони будуть згорати в атмосфері, що створить серйозну загрозу для космонавтики в цілому та, особливо, для пілотованих місій.

Ще далі йдуть зі своїми прогнозами спеціалісти Центру зі спостереження та дослідження космічних об'єктів та їх уламків Академії наук КНР в Нанкіні, які підкреслюють, якщо кількість сміття навколо Землі буде зростати сучасними темпами, ще до 2300 року жоден космічний апарат не зможе вийти на розрахункову навколоземну орбіту.

Швидко зростаюча кількість космічних об’єктів у навколоземному просторі вже хвилює не тільки дослідницькі установи, а й приватні організації, оскільки все більше заважає як першим в їх наукових дослідженнях, так і другим в ході здійснення комерційних проектів в космосі. Оскільки це питання є комплексним (поряд з правовими аспектами воно має ще й науково-технічний, економічний та політичний підтексти), ефективне застосування космічного права може стати тим корисним інструментом, який, якщо й не повністю вирішить цю проблему, але все ж створить правові умови її вирішення.

Філософія, що лежить в основі всіх міжнародно-правових документів, що стосуються космічної діяльності, а сьогодні і сталого розвитку ґрунтується на переконанні, що освоєння космічного простору відкриває величезні перспективи перед людством.

Однак зазначимо, що космічна діяльність при цьому має провадитись з урахуванням і науково-технічного, і юридичного аспектів міжнародного співробітництва в дослідженні та використанні космічного простору в мирних цілях (Преамбула Договору з космосу 1967 p.).

З іншого боку, два з основоположних принципів космічної діяльності, встановлених цим Договором, закликають до нестворення перешкод такій діяльності інших держав» і недопущення шкідливого забруднення космічного простору (ст. ІХ), а також встановлюють міжнародну відповідальність держав за порушення цих принципів (ст. VI).

Комплексні дослідження питань космічного сміття були започатковані в Європейському центрі космічних операцій (Дармштадт, ФРН) – всесвітньо визнаному осередку дослідження зазначеної проблеми. У 1993 році на базі Центру було засновано Міжагентський координаційний комітет з космічного сміття (МККС, IADC – Inter-Agency Space Debris Coordination Committee), до складу якого на сьогодні входять 11 національних космічних агентств, у тому числі й Національне космічне агентство України (НКАУ).

Щороку в Дармштадті відбуваються конференції МККС де обговорюються шляхи та методи контролю за різноманітними уламками КА і відпрацьованими ступенями РН, опрацьовуються пропозиції щодо удосконалення існуючих механізмів космічного права щодо поширення їх дії на космічне сміття, формуються рекомендації подальшої науково-технічної та нормотворчої роботи відповідно на адресу національних координаторів космічної діяльності та Комітету ООН з космосу та його підкомітетів тощо.

Наукові дослідження проблеми космічного сміття можна поділити за такими напрямами: а) вимірювання в космосі; б) створення каталогів й баз даних засміченості орбіти; в) моделювання засміченості космічного простору; г) моделювання характеристик орбітальних об’єктів; д) оцінювання (розрахунки) ризиків зіткнень з космічним сміттям; е) розроблення технологій конструювання та виготовлення космічної техніки, безпечної з точки зору генерування космічного сміття на усіх етапах створення та експлуатації цієї техніки; є) проектування методів і засобів боротьби з існуючим сміттям у космосі; ж) розроблення й прийняття загальновизнаних правових механізмів (принципів) протидії подальшому засміченню космічного простору.

Ідеї, які стали рушійною силою для науково-технічних досліджень можуть бути використані як основа для розгляду юридичних аспектів. Саме такий підхід був застосований Комітетом з космічного права Асоціації міжнародного права (АМП), коли готувався проект міжнародної конвенції із захисту довкілля від шкоди, спричиненої космічним сміттям.

У цьому проекті зазначалося, що сфера дії міжнародної конвенції поширюється на «космічне сміття, що викликає або може викликати прямий або непрямий, негайний або рознесений за часом збиток навколишньому середовищу, особам або об'єктам»[39].

Наразі цією проблемою крім вже названої Асоціації міжнародного права опікується певне коло міжнародних організацій, серед яких: КВКП та його підкомітети, МАА, МІКП, ЄКА.

Науково-технічний підкомітет КВКП розглянув наприкінці 90-х років в рамках своїх щорічних сесій питання, які мають важливе значення для майбутньої роботи над міжнародно-правовими аспектами техногенного засмічення навколоземного космічного простору і є результатом попередніх досліджень відповідних аспектів космічного сміття як робочими групами авторитетних міжнародних організацій (ЄКА, КОСПАР, МАФ, МККС), так і в рамках роботи національних космічних агентств Бразилії, Індії, Китаю, Німеччини, РФ, США, України, Франції, Японії та ін.

В результаті розгляду науково-технічних аспектів космічного сміття напрацьоване певне коло рекомендацій щодо заходів зі зменшення засмічення навколоземного простору і захисту космічних місій від існуючого космічного сміття.

Виходячи з практичного змісту поняття, «космічне сміття» можна класифікувати за такими ознаками:

– «орбітальне сміття» («космічне сміття», що знаходиться на орбіті);

– «космічне сміття», що повернулось на Землю;

– «космічне сміття», що не виходило за межі повітряного простору Землі (наприклад, відпрацьовані перші ступені ракет, або частини КА, що вибухнули на старті).

Відповідно, кожен вид такого сміття повинен мати різний правовий статус, а відповідальність за шкідливий вплив кожного з них потребує окремого врегулювання.

Водночас, основні договори з міжнародного космічного права оперують тільки з терміном «космічний об'єкт», що у відповідності зі ст. I(d) Конвенції про відповідальність 1972 р. та ідентичних положень ст. І(b) Конвенції про реєстрацію 1975 р. включає також «складові частини космічного об'єкта». Цей термін використовується як фундаментальний елемент для встановлення принципів і правил, що стосуються космічної діяльності, і є одним з основних понять доктрини космічного права, взагалі, та інституту відповідальності, зокрема.