Регіональні міжнародні відносини в космічній галузі

Рекомендації ЮНІСПЕЙС-82, ухвалені ГА ООН (резолюція 37/90), включають, крім іншого, планування зусиль щодо розвитку співпраці різних регіонів Землі, розвинених країн та таких, що розвиваються, сприяння створенню регіональних центрів впровадження космічних технологій та підготовки кадрів, нарешті, всілякого заохочення розвитку національних і регіональних осередків технічної (технологічної) бази космічної діяльності. Ці рекомендації, звичайно, активізували процеси регіональної співпраці у космічній галузі, сприяли створенню та подальшому розвитку правової бази цих взаємовідносин держав і космічних організацій на регіональному рівні, що, в свою чергу, сприяло поширенню рамок застосування космічної техніки, тобто, розширенню обріїв світового ринку космічних послуг і технологій.

Азійська асоціація з дистанційного зондування (ААДЗ) опікується усіма аспектами дистанційного зондування, приділяючи особливу увагу видам застосування технології, сприянню регіональному співробітництву, навчанню та професійній підготовці. Вона була заснована у 1981 році, і на цей час до її складу входять 17 країн: Австралія, Бангладеш, В’єтнам, Індія, Індонезія, Іран, Китай, Південна Корея, Малайзія, Монголія, Непал, Нова Зеландія, Пакистан, Таїланд, Філіппіни, Шрі-Ланка, Японія.Офіс Генерального секретаря ААДЗ знаходиться в Токіо.

Основною метоюААДЗ є організація Азіатських конференцій з дистанційного зондування, які, звичайно, проводяться спільно з практикумами ООН / Економічної та соціальної комісії для Азії та Тихого океану. На цих конференціях основну увагу приділяється висвітленню проблем застосування сучасної техніки та технологій (у тому числі й правових), регіонального співробітництва, навчання та професійної підготовки, що, у свою чергу, сприяє підвищенню попиту на цю техніку – зростанню обсягів ринку послуг.

Арабська організація супутникового зв’язку (АРАБСАТ) заснована у 1976 році державами-членами Ліги арабських держав. На цей час членами АРАБСАТє 21 арабська держава (Алжир, Бахрейн, Джібуті, Єгипет, Йорданія, Ірак, Ємен, Катар, Кувейт, Ліван, Лівія, Мавританія, Марокко, Об’єднані Арабські Емірати, Оман, Палестина, Саудівська Аравія, Сирія, Сомалі, Судан, Туніс). Штаб-квартира знаходиться в Ер-Ріяді.

Головні завдання АРАБСАТполягають у створенні та обслуговуванні супутникової системи дальнього зв’язку для регіону арабських країн. Система АРАБСАТ призначена для задоволення потреб країн Арабського Сходу в своїй регіональній супутниковій системі зв’язку (ССЗ) як одного із засобів соціально-економічного розвитку регіону і сприяння передачі новітніх технологій. План створення системи заснований на висновках досліджень груп експертів АРАБСАТ, багатосторонніх консультацій та семінарів делегацій держав-членів.

Керівні органи АРАБСАТскладаються з Генеральної Асамблеї АРАБСАТ, Ради директорів, Виконавчого органу, який очолюється Генеральним управляючим.

Генеральної Асамблеї АРАБСАТ(ГА АРАБСАТ), головного органу, до складу якого входять усі міністри зв’язку держав-членів і наради якого проводяться один раз на рік. До основних функцій ГА АРАБСАТ належать аналіз діяльності, розробка загальної політики та довготермінової мети організації, формулювання пропозицій Раді директорів; крім цього, ГА АРАБСАТ розглядає й ухвалює проекти розширення й вдосконалення космічного сегменту, встановлює правила та стандарти створення і функціонування наземних станцій тощо.

Рада директорів, що складається із представників дев’яти держав-членів, п’ять з яких (держави з найбільшими фінансовими внесками) – постійні члени Ради, а чотири добираються один раз на два роки Генасамблеєю; Рада реалізує плани, політику, що її розроблює ГА АРАБСАТ, відповідає за здійснення рішень і пропозицій ГА АРАБСАТ.

Виконавчий орган, який очолюється Генеральним управляючим – головною виконавчою посадовою особою та юридичним представником організації, підзвітним Раді та таким, що керується її вказівками. Виконком складається з кількох секторів і адміністративних підрозділів, які утворені відповідно до внутрішнього статуту АРАБСАТ.Виконком провадить повсякденну діяльність організації.

Формуючи узгоджену технічну політику в сфері космічного зв’язку країн Арабського Сходу (у тому числі виступаючи суб’єктом у відносинах на міжнародному космічному ринку, формуючи власні пріоритети міжнародної співпраці в космічній сфері), АРАБСАТсприяє розвитку світового ринку космічних послуг, а також механізмів правового регулювання взаємовідносин на цьому ринку.

Європейське космічне агентство (ЄКА) – найбільш впливова з огляду на формування та задоволення потреб світового космічного ринку регіональна організація.

Бажання європейських країн провадити скоординовану стратегію космічної діяльності, незалежну від двох провідних космічних країн світу (США та СРСР), з однієї сторони, та започаткування процесів європейської економічної інтеграції, з другої, призвели у 1962 році до утворення двох міжнародних космічних організацій:

Європейської організації зі створення ракет-носіїв (ЕЛДО), Конвенцію про створення ЕЛДО укладено в Лондоні 29 березня 1962 року Бельгією, Великою Британією, Італією, Нідерландами, Францією, ФРН та асоційованим членом Австралією, космодром Вумера якої був життєво необхідним для провадження незалежної політики;

Європейської організації космічних досліджень(ЕСРО),Конвенцію про створення ЕСРО підписано в Парижі 14 червня того самого року.

Однак зі створенням цих двох європейських космічних організацій політичні й економічні розбіжності країн Західної Європи відразу усунути було неможливо. Фінансові протиріччя, навпаки, загострились, а діяльністьЕСРО та ЕЛДОсупроводжувалась низкою невдач, які часто виходили за рамки суто технічних. Це призвело до принципового рішення наприкінці 1968 року щодо утворення єдиної космічної організації країн Західної Європи – ЄКА. У 1975 році в Брюсселі на Європейській конференції з космосу представниками Бельгії, Великої Британії, Данії, Іспанії, Італії, Нідерландів, Франції, ФРН, Швейцарії та Швеції було підписано Конвенцію про утворення Європейського космічного агентства.Конвенція відкрита для підписання тільки державами-членами Європейської конференції з космосу, інші держави можуть приєднатися до Конвенції тільки за згодою всіх держав-членів (ст. І, ХХ, ХХІІ). Саме таким чином у грудні 1975 року Ірландія стає 11-ою державою-членом ЄКА;у січні 1987-го – Австрія (12) і Норвегія (13); нарешті, у грудні 1993-го 14-ою державою-членом стає Фінляндія.

Відповідно до Конвенції діяльність ЄКА(конкретна програма) може бути обов’язковою чи факультативною. До обов’язкових програм належать (ст. V, 1a):

- забезпечення гармонізації Європейського космічного плану (ЄКП)і національних космічних програм;

- вивчення перспектив майбутніх космічних проектів;

- реалізація масштабної наукової програми, у тому числі супутники різноманітного призначення, космічні зонди для дослідження дальнього космосу, космічні телескопи (наприклад, ХАББЛ разом із США) тощо;

- супутникові телекомунікаційні системи та наземне обладнання для них;

- підтримка постійних контактів із користувачами космічної техніки;

- підготовка фахівців із широкого спектра космічних технологій.

Факультативна діяльність включає:

- засоби контролю за супутниками та іншими космічними системами;

- космічні транспортні системи;

- орбітальна станція та пілотовані місії.

В обов’язкових програмах приймають участь всі без винятку держави-члени, у факультативних – усі члени, окрім таких, що офіційно оголосили про свою незацікавленість.

Керівництво організацією, розробку політики здійснює Рада, яка складається із представників (на рівні міністрів або уповноважених відповідно до важливості порядку денного сесії) держав-членів ЄКА. Рада скликається один раз на квартал, приймаючи рішення з питань загальної політики, а також принципам співпраці в технічній, науковій, адміністративній та фінансовій сферах. Кожна держава має в складі Ради один голос під час обговорення питань, що стосуються обов’язкових програм. Рішення з питань, що розглядаються, приймаються простою, кваліфікованою більшістю або на основі консенсусу залежно від важливості.

Головною виконавчою особою Агентства є Генеральний директор ЄКА, що призначається Радою (міністрів). Рада призначає також директорів основних програм, керівників установ Агентства та Адміністрації.

Згідно зі ст. ІІКонвенціїдіяльність ЄКАорієнтовано на сприяння і розвиток співробітництва європейських країн в галузі космічних досліджень, створення і практичного застосування космічної техніки та технологій виключно в мирних цілях. Досягнення цієї основної мети ЄКА провадиться на засадах взаємопогодженості довготермінової космічної політики держав-членів, узгодження та координації національних космічних програм, їх інтеграції в Європейський космічний план, а також розроблення та наступної реалізації науково-технічної та промислової політики, що відповідає ЄКП. Реалізація ЄКПзаохочує конкуренцію та забезпечує можливість для кожної держави завдяки інвестиціям, зроблених нею, користуватися відповідною часткою фінансових і технологічних можливостей спільноти. Орієнтована із самого початку на потреби ринку ідеологія ЄКАреалізується шляхом розробки такої індустріальної структури, яка могла б максимально відповідати вимогам цього ринку, використовуючи потенціал кожної з держав.

Для забезпечення координації національних програм і їхньої максимально можливої інтеграції держави-члени повинні заздалегідь інформувати керівні органи ЄКАщодо нових проектів. Кожний член Агентства зобов’язаний надавати іншим членам регіональної спільноти можливість участі в рамках ЄКАв заходах із реалізації нового космічного проекту мирної спрямованості, запланованого цією державою.

Промислова політика ЄКА повинна відповідати потребам ЄКП, з одного боку, і узгодженим національним програмам, з іншого. Ця політика сприяє конкурентноспроможності європейської промисловості на світовому ринку за рахунок розвитку та вдосконаленню космічних технологій і повинна гарантувати участь усіх членів Організації в реалізації ЄКПна справедливій основі з урахуванням їх фінансового внеску. Цей останній згідно зі ст. ХІІІ Конвенції, Додаток ІІ формується на основі спеціальної шкали, що схвалюється двома третинами голосів Ради, але не більше двадцяти п’яти відсотків загальної суми. Шкала розроблюється на основі усередненого значення сукупного національного доходу кожного члена за останні три роки.

За час існування ЄКАдосягла суттєвих успіхів у розвитку співробітництва з різноманітних напрямів наукових досліджень та використання космосу в мирних цілях.