Історія становлення національного космічного права



Мы поможем в написании ваших работ!


Мы поможем в написании ваших работ!



Мы поможем в написании ваших работ!


ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?

Історія становлення національного космічного права



Тільки з набуттям незалежності нашою країною стало можливим формування національних пріоритетів космічної діяльності, визначення її цілей та засад, нарешті, науково та економічно обґрунтоване планування подальшого розвитку української космічної галузі, її законодавчої бази, у тому числі й досліджень проблем у відповідній галузі права.

Перші кроки на сучасному етапі розвитку космічного права в Україні було зроблено у 1992 році, коли вийшов Указ Президента України про заснування Національного космічного агентства (НКАУ) та прийнято постанову Уряду про затвердження Положення про НКАУ. Наступною постановою КМУ прийнято Державну космічну програму України 1994-1997 рр. (ДКПУ-І), яка розроблювалася під керівництвом першого Генерального директора НКАУ В.П. Горбуліна[90]. У цей самий час у зв’язку з розгортанням робіт в НКАУ над проектом першого закону України з питань космічної діяльності («Про космічну діяльність») при підтримці провідних фахівців Інституту держави і права ім. В.М. Корецького НАН України (ІДП) розпочато національні наукові дослідження проблем МКП і започатковано підготовку відповідних наукових кадрів.

Виконання Першої космічної програми 1994-1997 рр. забезпечило вирішення комплексу організаційних, науково-технічних і правових питань становлення вітчизняної космічної галузі, серед яких найголовнішими були: а) реорганізація вітчизняної кооперації підприємств і організацій галузі, що максимально забезпечило замкнений цикл виготовлення ракетно-космічних виробів в Україні; б) структуризація та концентрація ресурсів, замовлень і засобів на обмеженій чисельності підприємств і організацій галузі; в) формування національного інституту Головних підприємств-розробників ракетно-космічної техніки і г) створення основи національного космічного законодавства, започаткування його гармонізації з міжнародним космічним правом.

На цьому етапі («засновницькому») прийнято Закон України «Про космічну діяльність» (15.11.96 р.), а також множину нормативно-правових актів, що стосувались державного регулювання космічної діяльності в Україні: Укази Президента України: «Про заходи щодо вдосконалення державного регулювання космічної діяльності в Україні» (7.10.95 р.), «Про Національний центр управління і випробування космічних засобів» (12.08.96 р.), «Про заходи щодо дальшого розвитку космічних технологій» (4.03.97 р.), «Про Положення про Національне космічне агентство України» (22.07.97 р.); Постанови Кабінету Міністрів України: «Про додаткові заходи щодо державного регулювання космічної діяльності» (01.04.96 р.), «Про створення Єдиної супутникової системи передачі даних» (2.12.96 р.), «Про заходи щодо підвищення ефективності космічної діяльності» (23.12.96 р). та ін.

У 1998 році на основі чотирьохсторонньої угоди між Акадміями наук і космічними агентствами України та Росії на базі ІДП утворюється Міжнародний центр космічного права (МЦКП), у звя’зку з чим наукові дослідження космічного права в Україні набувають певної системності, проблематика досліджень все щільніше пов’язується з практичними потребами космічної галузі.

Загальнодержавна (Національна) космічна програма України (З(Н)КПУ-ІІ) на 1998-2002 роки, ухвалена 23 грудня 1997 року Верховною Радою України[91], законодавчо встановила основні цілі, завдання, пріоритети та шляхи реалізації національної космічної діяльності на період, який відповідає перехідному стану економіки, і передбачала формування внутрішнього ринку космічних послуг, створення наземної космічної інфраструктури, розгортання багатофункціонального національного орбітального угруповання космічних засобів, вихід на міжнародний космічний ринок із власною продукцією та послугами (у тому числі космічними ракетними комплексами та апаратами, інформацією з орбіти, елементами космічних систем тощо), повноправну інтеграцію України до міжнародного космічного співтовариства.

Основною метою другої космічної програми України, яка по суті започаткувала поточний (або «новітній») етап розбудови національного космічного законодавства, були розроблення та реалізація єдиного державного підходу до космічної діяльності як до однієї з найважливіших сфер державної політики, підпорядкування цілей і завдань космічної діяльності довгостроковим інтересам держави в економічній, політичній, соціальній та оборонній сферах. На реалізацію цієї мети, а також на подальше вдосконалення правових механізмів державного регулювання космічної діяльності й були спрямовані нормативні акти, прийняті в процесі виконання З(Н)КПУ-ІІ.

Водночас, як показали аналіз виконання Державної космічної програми України на 1993-1997 рр., результати діяльності конструкторських організацій та підприємств у цей період, а також досвід країн світу в сфері космічних досліджень та технологій, найбільш ефективним у досягненні кінцевого результату є концентрація всіх видів ресурсів і завдань на обмеженій чисельності підприємств з організацією повного замкнутого циклу створення космічної техніки та надання послуг на ринку космічних технологій.

З організаційної точки зору це означало необхідність передачі до сфери управління НКАУ державних підприємств, які становили структурну основу космічної галузі України. Що й було практично започатковано з виданням Указів Президента України від 28.10.98 р.«Про заходи щодо підвищення ефективності космічної діяльності» і «Про державну підтримку космічної діяльності» та Постанов Кабінету Міністрів від 8.02.99 р. «Про заходи щодо подальшого розвитку космічної галузі та забезпечення її структурної перебудови» та від 29.05.99 р. «Про заходи щодо державної підтримки космічної діяльності».

Крім цього, Указ Президента України від 28.10.98 р.«Про державну підтримку космічної діяльності» визначив мету та обсяги державної підтримки космічної діяльності в Україні: а) збереження і подальший розвиток науково-технічного, технологічного та виробничого потенціалу космічної галузі на рівні, який забезпечує національну безпеку і не допускає критичного відставання від найбільш розвинутих країн світу; б) підвищення експортного потенціалу космічної галузі та конкурентоспроможності розробок (виробів) національних суб’єктів космічної діяльності; в) створення економічних умов та правових гарантій для залучення інвестицій (у тому числі іноземних) у розвиток космічної галузі.

Зазначені цілі переслідує й прийнятий відповідно до положень Конституції Закон України«Про державну підтримку космічної діяльності»від16 березня 2000 року. Цей Закон встановив засади державної підтримки космічної діяльності в Україні та спрямований на вдосконалення правових регуляторів космічної діяльності з метою збереження, розвитку та ефективного використання створеного високого науково-технічного, виробничого та експортного потенціалу національної космічної галузі для забезпечення національних інтересів держави.

Цим самим Законом України запроваджено й сприятливий фінансово-економічний режим для вітчизняного інвестора.

Реалізованими згодом відповідно до цього Закону заходами започатковано комплексну програму проведення реструктуризації та комерціалізації космічної галузі, що дозволить не тільки запровадити в ній нові технології та створити умови для конкуренції та приватної ініціативи, але й сприяти налагодженню співробітництва з іншими країнами на засадах партнерства та взаємної вигоди, залученню фінансових ресурсів, активізації співробітництва з міжнародними фінансовими структурами.

З метою підвищення ефективності реалізації державної політики в сфері ракетно-космічного виробництва в умовах ринкових перетворень, використання національної космічної інфраструктури для реалізації проектів різноманітного призначення, запобігання зайвих витрат коштів Державного бюджету вкрай нагальною постала необхідність додатково покласти на Національне космічне агентство України наступні функції:а) здійснення єдиної науково-технологічної політики в галузі забезпечення створення ракет-носіїв та ракетних комплексів, що виконуються за замовленнями Міністерства оборони України; б) виконання робіт з використання стратегічних ракетних комплексів, що виводяться з експлуатації у зв’язку з вичерпанням ресурсу або підлягають ліквідації відповідно до міжнародних договорів, як космічних ракет-носіїв; в) організацію конверсії промислових підприємств космічної галузі, пов’язаних з розробленням і виробництвом міжконтинентальних балістичних ракет, їх складових частин та агрегатів, створення на базі конверсійних потужностей високотехнологічного виробництва цивільного призначення з використанням новітніх технологій і залученням національних та іноземних інвестицій.

Ці нові функції знайшли своє віддзеркалення в доповненнях до Положення про НКАУ, введеними згідно з Указами Президента України від 29.05.99 р. № 1191 «Про внесення змін і доповнень до Положення про Національне космічне агентство України» та від 19.04.02 р. № 356 «Про внесення змін до деяких указів Президента України».

Основні здобутки третьої З(Н)КПУ (2003-2007 рр.)[92] з точки зору удосконалення механізмів правового регулювання національної космічної діяльності значно скромніші й лежать в площині подальшої імплементації міжнародно-правових норм в національному законодавстві.

Зокрема, Законом України «Про державний контроль за міжнародними передачами товарів військового призначення та подвійного використання» від 20.02.03 р. № 549-IV, Указом Президента України № 117/98 «Про розмежування повноважень органів виконавчої влади у сфері військово-технічного співробітництва з іноземними державами» від 20.03.02 р. № 276/2002 і Постановами Кабінету Міністрів України «Про затвердження порядку здійснення державного контролю за міжнародними передачами товарів військового призначення» від 20.11.03 р. № 1807 і «Про затвердження порядку здійснення державного контролю за міжнародними передачами товарів подвійного використання» від 28.01.04 р. № 86 удосконалюються як концептуальні, нормативно-правові, так і організаційні засади здійснення експортного контролю, реформуються державні органи експортного контролю України, причому при розробці цих нормативних документів враховувались і новітні світові тенденції в цій галузі регулювання контролю за експортом (Вассенаарські домовленості), і останні законодавчі акти провідних космічних країн (закон США про управління експортом).

На протязі З(Н)КПУ-ІІІ розроблено проекти правил космічної діяльності з обов’язкового страхування космічної діяльності та з протидії засміченню космічного простору. Однак, через складнощі узгодження, в першу чергу, фінансової сторони нововведень, проекти до цього часу «курсують» в лабіринтах виконавчої влади.

Більш яскраво виглядають здобутки українських правників на міжнародно-правовому напрямі: набули подальшого поширення взаємовигідна співпраця і на двосторонній, і на багатосторонній основі. Це і проект «Циклон-Алкантара) з Бразилією, і проекти «Егнос» і «Галілео» з ЄС, міжнародні договори про реалізацію яких були укладені в ці роки.

Безумовним успіхом знаменувався 2006 рік, в листопаді якого спільними зусиллями НКАУ, МЦКП і Управління з питань космічного простору ООН в Києві, Дніпропетровську і Житомирі було успішно проведено семінар ООН/Україна «Статус, застосування і прогресивний розвиток міжнародного і національного космічного права».

Таким чином третій етап розвитку національного космічного законодавства, розпочатий З(Н)КПУ-ІІ і продовжений З(Н)КПУ-ІІІ, визначив і певну досконалість правового регулювання національної космічної діяльності (шляхом порівняння із законодавствами провідних космічних країн), і окремі проблеми цього регулювання.

Після утворення МЦКП, а у 2003 році — на базі Національного авіаційного університету Інституту повітряного та космічного права Національного авіаційного університету науковий пошук в галузі космічного права ще більше активізується, проблематика досліджень щільніше пов’язується з підготовкою наукових кадрів вищої кваліфікації. Останнім часом саме фахівці зазначених установ найбільш активно працюють у цій галузі права: директор МЦКП академік НАН України Шемшученко Ю.С., заступник директора МЦКП академік АПрН Малишева Н.Р., професор кафедри повітряного, космічного та екологічного права Національного авіаційного університету Бєглий О.В.,а також наукові співробітники МЦКП кандидати юридичних наук Андрушко І.П., Красилич Н.Д., Кузнєцова С.В., Семеняка В.В.

Тематика національних досліджень охоплює широке коло питань правового регулювання національної космічної діяльності та актуальних проблем МКП, серед яких можна назвати такі, як: правове регулювання світового ринку космічних послуг і технологій, захист інтелектуальної власності та регламентування екологічної безпеки в процесі космічної діяльності, правові аспекти космічного сміття та страхування діяльності з дослідження та використання космічного простору, державне регулювання в космічній сфері тощо.

 



Последнее изменение этой страницы: 2016-04-19; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы!

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 3.235.179.111 (0.013 с.)