Врегулювання спорів у зв’язку з претензіями щодо компенсації шкоди

Якщо претензія стосовно відшкодування збитку не задовольняється в результаті дипломатичних переговорів, виникає ситуація міжнародного спору.

У цій ситуації через рік після пред’явлення претензії однієї (чи обох) зі сторін, що сперечаються, створюють за вимогою кожної з них Комісію з розгляду претензій. Комісія утворюється в складі трьох членів – по одному від сторін спору, і голови, якого сторони вибирають спільно. Для призначення членів Комісії сторонам надається два місяці. Для вибору голови Комісії надається чотири місяці.

Якщо згоди про обрання голови не досягнуто, будь-яка зі сторін може звернутися до Генерального секретаря ООН, і той протягом двох місяців призначає голову. Якщо одна зі сторін не призначила свого члена Комісії, то за прохання іншої сторони голова Комісії одноосібно розглядає претензію. Якщо Комісія утвориться в повному складі, усі рішення приймаються більшістю голосів.

Комісія повноважна встановлювати обґрунтованість претензій і визначати суму компенсацій.

Рішення Комісії є остаточним й обов’язковим за попереднім погодженням сторін. В іншому випадку Комісія виносить остаточне визначення рекомендаційного характеру, що розглядається сторонами в дусі доброї волі.

Встановлено граничний річний термін із дня утворення Комісії для прийняття нею рішення. Комісія, однак, має право продовжити цей термін.

Рішення або визначення Комісії публікується, а також передається кожній зі сторін і Генеральному секретареві ООН.

Витрати Комісії розподіляються нарівно між сторонами, якщо сама Комісія не виносить іншого рішення.

Завдання для самоперевірки та контролю засвоєння знань

 

1. Ознайомтесь з рекомендованою до цієї теми літературою.

2. Сформулюйте суть міжнародної відповідальності держави за національну космічну діяльність.

3. Яким чином визначається порядок відшкодування матеріальної шкоди за космічним правом?

4. Врегулювання спорів щодо претензій за шкоду, спричинену космічним об’єктом: процедури, відповідальні та терміни.

5. Прикладні види космічної діяльності та відповідальність за наслідки космічної діяльності.

підсумки

 

Необхідно зрозуміти:

1.Як і загальному міжнародному праві в міжнародному космічному праві політична відповідальність визнається як норма, але її реалізація ґрунтується в основному на звичаєвому праві.

2. Визнається відповідальність держави за відповідність усієї національної космічної діяльності положенням Договору про космос 1967 р. і згідно зі ст. ІІІ того ж Договору загальним нормам міжнародного права, включаючи норми Статуту ООН.

3. У випадку провадження космічної діяльності міжнародною організацією за порушення норм загального міжнародного права і міжнародного космічного права солідарну відповідальність несуть сама міжнародна організація та її держави-члени.

4. Щодо матеріальної відповідальності в МКП досягнуто суттєвого прогресу – цей вид відповідальності регулюється спеціальним договором (Конвенцією про відповідальність 1972 р.).

Слід запам’ятати:

1. На відміну від загального міжнародного права МКП встановлює, що держава несе відповідальність за національну космічну діяльність незалежно від того, здійснюється вона урядовими органами чи неурядовими юридичними особами.

2. Запускаючи держава несе міжнародну відповідальність за шкоду, спричинену космічним об’єктом. При цьому на відміну від інших галузей міжнародного права, де встановлено відповідальність за шкоду операторів, в МКП діє принцип відповідальності держави за шкоду, спричинену космічним об’єктом.

3. Передбачаючи абсолютну відповідальність за шкоду, МКП не встановлює верхньої межі матеріальної компенсації, що характерно для інших галузей міжнародного права.

4. Запускаючи держава, отримуючи інформацію про падіння на територію іншої держави свого космічного об’єкта, що може становити небезпеку для людини або нести певні загрози довкіллю, має вжити нагальних заходів з попередження настання шкоди (під керівництвом і контролем держави, на території якої опинився космічний об’єкт). Для інших сфер діяльності зобов’язання з виконання заходів з попередження настання шкоди покладається на державу-сторону, що постраждала.

 

Треба вміти:

1. Розрізняти два види відповідальності в МКП і пояснити сутність кожного.

2. Сформулювати основну відмінність правового статусу запускаючої держави та правового статусу держави реєстрації з точки зору міжнародно-правової відповідальності за космічним правом.

3. Визначити особливості компенсації матеріальної шкоди за міжнародним космічним правом.

4. Пояснити порядок врегулювання спорів у зв’язку з позовами щодо компенсації за шкоду, спричинену космічними об’єктами.

рекомендована література:

1. Международное космическое право: Учебник / Отв. ред. Г.П. Жуков, Ю.М. Колосов. – М.: МО, 1999.

2. Яковенко А.В. Прогрессивное развитие международного космического права. Актуальные проблемы. – М.: МО, 1999.

3. Космічне право України: Збірник нац. і міжнар. правових актів. – Вид. 5-те, перероб. і допов. / Відп. ред. Е.І. Кузнєцов, Н.Р. Малишева. – К.: Атіка, 2007.

 

І.2. Домашнє завдання

(як приклад)

 

Розкрийте тему з оформленням реферату відповідно до вимог ВАК з наданням бібліографічного опису в списку джерел (Бюлетень ВАК України, спецвипуск, 2003):

Варіант 1.1. Ефективність правових механізмів міжнародного космічного права: Договір про космос 1967 р.

Варіант 1.2. „Космічна хартія людства» – Всеосяжний договір з дослідження та використання космічного простору в мирних цілях: передісторія, правовий зміст і перспективи укладення.

Варіант 1.3. Галузеві принципи міжнародного космічного права і проблеми охорони інтелектуальної власності, створеної в процесі космічної діяльності.

Варіант 1.4. Проблеми понятійного апарату міжнародного космічного права. „Космічне сміття»: поняття, фізичний зміст, проблеми визначення та правової регламентації.

Варіант 1.5. Проблема делімітації космічного простору і шляхи її вирішення.

Варіант 1.6. Проблеми захисту прав інтелектуальної власності, створеної в процесі космічної діяльності, у світлі рішень Третьої конференції ООН з космосу.

Варіант 1.7. Кодекс поведінки космонавтів про правовий статус учасників пілотованих місій у космос.

Варіант 1.8. Імплементація міжнародних зобов’язань України у сфері космосу в національному законодавстві з питань космічної діяльності.

Варіант 1.9. Порівняльний аналіз принципів міжнародного космічного права і міжнародного екологічного права.

Варіант 1.10. Історія становлення та етапи розвитку міжнародного космічного права.

Варіант 1.11. Поняття і види джерел міжнародного космічного права. Багатосторонні договори з космосу.

Варіант 1.12. Кодифікація принципів міжнародного космічного права та її особливості на різних етапах розвитку МКП.

Варіант 1.13. Об’єкти міжнародного космічного права: особливості правового статусу.

Варіант 1.14. Правовий статус космічних об’єктів. Рятування та повернення космічних об’єктів. Угода про рятування 1968 р.

Варіант 1.15. Інституційні форми багатостороннього співробіт-ництва з дослідження та використання космічного простору.

Варіант 1.16. Національне космічне право України. Створення системи експортного контролю в Україні.

Варіант 1.17. Поняття юрисдикції та контролю держави в міжнародному космічному праві.

Варіант 1.18. Членство України в міжнародних організаціях системи ООН з питань космічної діяльності.

Варіант 1.19. Міжнародна космічна станція: три рівні регулювання відносин учасників „проекту ХХІ століття».

Варіант 1.20. Особливості інституту відповідальності в міжнародному космічному праві порівняно з міжнародним повітряним правом.

Варіант 1.21. Особливості державного регулювання космічної діяльності в Україні.

Варіант 1.22. Проблеми правового регулювання діяльності транснаціональних корпорацій в умовах утворення і розвитку світового космічного ринку.

Варіант 1.23. Угода про Місяць: невирішені питання правового регулювання діяльності держав на небесних тілах.

Варіант 1.24. Основні чинники неприєднання держав світу до більшості договорів з космосу.

Варіант 1.25. Ефективність міжнародних договорів як джерел міжнародного космічного права.

Варіант 1.26. Комерційна діяльність у космічній сфері та проблеми її правового регулювання.

Варіант № 1.27. Особливості національного законодавства з питань космічної діяльності зарубіжних країн.

Варіант № 1.28. Членство України в міжнародних організаціях системи ООН з питань космічної діяльності.

Варіант № 1.29. Правовий режим геостаціонарної орбіти. Міжнародна конвенція електрозв’язку особливий правовий статус ГСО.

Варіант № 1.30. Характерні риси національного космічного права України. Гармонізація національного космічного законодавства з міжнародним космічним правом.

Варіант № 1.31. Актуальні проблеми міжнародного космічного права. Космічне сміття.

Варіант № 1.32. Кодифікація принципів міжнародного космічного права. Правовий зміст і характеристика основних принципів міжнародного космічного права.

Мета домашнього завдання – навчити студентів: користуватися каталогами бібліотеки і самостійно вести пошук наукової літератури як для дослідження теми зазначеного завдання, так і для підготовки до наступних практичних завдань; самостійно писати реферативні повідомлення з дотриманням усіх вимог до структури реферату; описувати наукову та науково-методичну літературу згідно з вимогами бібліографії.

домашнє завданняз навчальної дисципліни „Міжнародне космічне право» виконується у восьмому семестрі відповідно до цих методичних рекомендацій з метою закріплення та поглиблення теоретичних знань і набуття студентом практичних навичок з навчального матеріалу, винесеного на самостійне опрацювання, і є складовою модуля І „Теорія міжнародного космічного права».

Студентові пропонується, як правило, тема, порядковий номер якої в списку тем відповідає порядковому номеру прізвища студента за списком у журналі групи. За домашнє завдання як за практичну роботу оцінка виставляється в журналі та враховується при виведенні результату підсумкового модульного контролю.

Реферат повинен мати чітку і логічну структуру, а саме: титульний аркуш (див. додаток 1); зміст – до 1 сторінки; вступ –1,5-2 сторінки; основну частину (може бути поділена на розділи) –у межах 6-8 сторінок; висновки – до 1,5-2 сторінок друкованого тексту [21].

І.3.ПРАКТИЧНІ ЗАНЯТТЯ