Економічна роль держави у ринковій економіці. Необхідність та причини втручання держави в економічні процеси за ринкових умов.



Мы поможем в написании ваших работ!


Мы поможем в написании ваших работ!



Мы поможем в написании ваших работ!


ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?

Економічна роль держави у ринковій економіці. Необхідність та причини втручання держави в економічні процеси за ринкових умов.



Дослідження сучасних ринкових структур переконали багатьох економістів, що ринок неспроможний вирішити чимало важливих проблем економічного розвитку і розподілу матеріальних благ. Еволюція ринкового механізму виявила ряд притаманних йому дефектів, які стали гальмом у суспільному прогресі, що і послугувало основним аргументом на користь державного регулювання економіки. Серед економістів немає одностайності в оцінці державного втручання в приватну господарську діяльність. Існує багато аргументів за і проти такого втручання. Ці проблеми детально вивчаються в курсі

макроекономіки. Але результати державного втручання змінюють перш за все поведінку мікроекономічних суб'єктів. І з цієї точки зору важливо окреслити основні дефекти ринку, тобто сфери його неспроможності, з'ясувати особливості та наслідки їх регулювання.Виділяють наступні дефекти ринку:

• циклічний характер розвитку економіки;

• монопольна влада;

• недостатня інформованість ринкових суб'єктів;

• неспроможність забезпечити виробництво суспільних благ;

• екстерналії, або зовнішні ефекти виробничої діяльності;

• нерівномірний розподіл насущних благ, що суперечить принципу справедливості.

Коротко проаналізуємо ці недоліки та їх джерела. Економіка, де панує приватна власність, зазнає періодичних коливань ділової активності, - періоди швидкого зростання змінюються різкими спадами виробництва, тривалими депресіями, які переходять у пожвавлення, а далі – в економічний "бум", швидке нарощування темпів зростання. Такі коливання негативно позначаються на зайнятості населення, викликають інфляцію, погіршують добробут широких верств населення. Економічний цикл демонструє неспроможність ринку забезпечити безперервне економічне зростання. Він проявляється на рівні кожного підприємства, банку, фірми, торгівельної організації, викликаючи в періоди спадів масові банкрутства, безробіття, появу надлишкових потужностей та зростання запасів готової продукції, яку неможливо реалізувати на ринку. Тому однією з найважливіших функцій сучасної держави вважається стабілізаційна функція. Уряди всіх країн докладають значних зусиль для пом'якшення розмаху циклічних коливань в економіці, хоч, як показує світовий досвід, повністю перебороти цей дефект ринкової економіки ще нікому не вдалося. Антициклічне регулювання детально вивчається в курсі макроекономіки.

Монопольна влада зумовлює неефективний розподіл ресурсів між галузями та виробниками, деформує механізм конкуренції, скорочуючи обсяги виробництва та штучно завищуючи ціни на продукцію. Держава обмежує діяльність монополій спеціальним законодавством, здійснює контроль за цінами в природних монополіях, створюючи і підтримуючи конкурентне середовище для невеликих підприємств.

Недостатня інформованість ринкових суб'єктів викликає багато проблем. Весь попередній аналіз ринкових структур ми здійснювали на основі припущення, що всі учасники ринку володіють повною інформацією про економічні змінні, які визначають їх вибір, тобто покупець і продавець займають на ринку симетричне положення. Утім такий стан надто далекий від реальності. Як правило, продавець більше знає про властивості свого товару, ніж покупець. Асиметричність інформації обумовлює неспроможність ринку, яка може проявитись витісненням низькоякісними, але дешевшими товарами високоякісних, хоча й дещо дорожчих, тому що покупці, не маючи правдивої інформації щодо дійсної якості продукції, скорочують свій попит на дорогі товари. Недостатня інформованість споживачів і виробників може спонукати їх до таких дій, які не відповідають їх власним інтересам. Погано поінформовані фірми не можуть бути впевненими у результатах прийнятих рішень, а споживачі - в якості покупки. Асиметричною інформацією характеризуються численні ринків товарів і послуг: ринки страхування, кредитів, робочої сили, а також роздрібна торгівля. Продавці товарів і послуг намагаються усунути асиметричність інформації, переконати покупців у високій якості товарів за допомогою різних механізмів. Один з них - створення гарної репутації фірми, магазину чи ресторану. Але для цього потрібен певний час і неабиякі зусилля фірми, щоб покупці певнились у надійності марки. Зменшити асиметричну інформацію можна також за допомогою випуску стандартизованої продукції. На ринках товарів тривалого користування (холодильники, телевізори, меблі тощо) фірми, що виробляють високоякісну продукцію, інформують про це покупців за допомогою гарантій і зобов'язань, які виконують роль ринкових сигналів надійності і якості марки. Виробники низькоякісної продукції не зацікавлені у післяпродажному гарантійному обслуговуванні, оскільки гарантійний ремонт обходиться дорого. Отже, покупці справедливо сприймають гарантійні зобов'язання як сигнал якості, і платять вищу ціну. На ринку праці такою ознакою високоефективного працівника слугує наявність освіти, тому що здібна і працелюбна людина скоріше одержить освіту вищого рівня, а з іншого боку, освіта підвищує працездатність робітника, надає корисну інформацію і навички професії. На позичкових і страхових ринках асиметричність інформації породжує моральний ризик, що може Спричинити втрату великих коштів. Асиметричність інформації може бути пов'язана зі значними витратами для власників фірм. Засоби збору та обробки інформації досить обмежені і не завжди ефективні. Особливо гостро ця проблема стоїть на інтегрованих великих фірмах, де потрібні різні системи точної інформації про виробничий потенціал.

Асиметричністю інформації пояснюють також високий рівень безробіття. Незважаючи на те, що багато людей можуть активно шукати роботу, ринки можуть не надати потрібної інформації, або надати її з запізненням. Лише незначне число ринкових суб'єктів здатні самостійно зібрати і обробити величезний масив інформації, потрібний для впевненого господарювання. Таку роботу може виконати лише державна служба. Тому в усіх країнах ринкової економіки державні структури здійснюють збір і обробку економічної інформації. На її основі розробляється законодавча база регулювання умов праці, державні стандарти якості продукції, здійснюється контроль за безпечністю продуктів харчування, охороною праці.

Неспроможність ринку забезпечити виробництво і надання суспільних благ породжена їх природою. Ринок забезпечує споживачів лише товарами індивідуального споживання. Благо індивідуального споживання має здатність ділитись на дрібні однорідні одиниці. Потреба споживачів у товарах індивідуальною споживання формує споживчий попит. Кожен споживач задовольняє свою потребу шляхом купівлі товару на ринку. Ринкові ціни сигналізують виробникам, яку кількість того чи іншого блага потребують покупці. Коливання ринкової ціни підтримують рівновагу між попитом і пропонуванням кожного товару. Рівноважна ціна забезпечує виробникам одержання певного прибутку. Кожен споживач максимізує свій добробут відповідно до власної платоспроможності. Той, хто може заплатити за товар, отримує можливість ним користуватись, хто не має грошей, той не отримає його. Тобто для благ індивідуального споживання діють принцип винятковості (можливості виключення зі споживання), згідно з яким благо, спожите одним індивідом, не може бути спожите іншим, а також принцип конкурентності (суперництва): хто не заплатив, той не може спожити благо. Суспільне благо неподільне. На нього не поширюється принцип винятковості. Коли товар виготовлений, ним може користуватись будь-хто. Не діє також принцип конкурентності. Суспільні блага забезпечують потреби всіх членів суспільства в однаковій мірі, незалежно від того, хто за них заплатив. До суспільних благ відносяться національна оборона, освіта, охорона громадського порядку, наукові дослідження, природоохоронні заходи та ін. Виробництво цих благ потребує значних витрат, але неможливо знайти жодного стимулу, який спонукав би кожного громадянина купити свою частку, наприклад, оборонного потенціалу країни, гарантувавши надання данного суспільного блага. Отже, необхідне державне вирішення проблеми забезпечення суспільними благами громадян країни.

Проблема екстерналій або зовнішніх ефектів полягає у тому, що ринкові відносини породжують такі витрати або вигоди, які дістаються третім особам, котрі не беруть участі в ринкових угодах. Ці додаткові впливи не відображаються ринковими цінами. Екстерналії можуть бути позитивними або негативними. Прикладом позитивних ефектів (побічних вигод) може слугувати гарний газон, який господар розбив біля будинку і який позитивно впливає на настрій перехожих, або суцільне щеплення дітей, яке дозволяє громадянам уникнути небезпечних хвороб. Прикладом негативних ефектів (побічних витрат) є забруднення навколишнього середовища відходами виробничої діяльності підприємств. Регулюючи зовнішні ефекти, держава може значно поліпшити результати функціонування економіки і добробут населення.

Надмірнадиференціація доходів, яка не відповідає сучасним етичним критеріям справедливості, випливає з того, що поняття ефективності і справедливості в ринковій економіці виступають як протилежні. Ринок враховує лише індивідуальні граничні витрати, а доходи пов'язує безпосередньо з індивідуальною продуктивністю факторів виробництва. За цих умов непрацездатні члени суспільства взагалі не могли б одержувати доходу. Для нерегульованого ринку характерною є ситуація, коли 1% населення може зосередити в своїх руках значну частину сукупного доходу в економіці. Держава застосовує широкомасштабний перерозподіл доходів, щоб забезпечити всім членам суспільства нормальне споживання, принаймні, насущних благ.

Короткий огляд неспроможностей ринку переконує, що сучасна держава виконує ряд важливих функцій регулювання економічних процесів:

> забезпечення правової основи ефективного функціонування ринковоїекономіки;

> стабілізація економіки;

> перерозподіл доходів і матеріальних благ з метою вирівнювання

споживання насущних благ;

> підтримка конкуренції шляхом регулювання діяльності монополій;

> регулювання розподілу ресурсів для забезпечення суспільними благами;

> коригування зовнішніх ефектів.

Розрізняють економічне і соціальне регулювання економіки. Економічне відноситься до обмеження використання приватної власності, контролю над цінами, тарифами. Соціальне регулювання пов'язане з охороною праці, безпекою споживання продуктів, охороною навколишнього середовища та здоров'я людей. Виконуючи свої функції, держава стикається з рядом проблем, застосовує різні інструменти регулювання.


Зовнішні ефекти, їх економічний зміст. Поняття про зовнішні ефекти. Позитивні зовнішні ефекти, їх сутність, вплив на обсяг та ціну рівноваги; заходи щодо корегування (графічна інтерпретація). Негативні зовнішні, ефекти їх сутність, вплив на обсяг та ціну рівноваги; заходи щодо керування (графічна інтерпретація).

Однією з головних причин втручання держави є зовнішні ефекти. В конкурентній ринковій системі засобами передачі інформації про альтернативні витрати виробництва є ціни на товари і послуги. Але в реальній практиці ціни не завжди відбивають витрати та вигоди від виробництва товарів не знаходять повного відображення у цінах і створюють так звані зовнішні ефекти. Останні впливають на третіх осіб, які не приймають участі в обміні.

Зовнішні ефекти (екстерналії) – це вигоди або витрати від ринкових угод, що не відображаються в цінах товарів та послуг. Виділяють позитивні та негативні зовнішні ефекти. Негативні зовнішні ефектице витрати третіх осіб при виробництві та споживанні товарів, які не підлягають компенсації.У зв’язку з цим розрізняють граничні зовнішні витрати (МЕС) – тобто додаткові витрати, які пов’язані з випуском додаткових одиниць блага, які не відшкодовує власник, а перекладає на третіх осіб.

За дії негативних зовнішніх ефектів граничні витрати суспільства MSC складаються з приватних граничних витрат фірми МРС та додаткових зовнішніх витрат МЕС, що лягають на плечі споживачів або суспільства в цілому внаслідок нанесення їм певної шкоди: MSC = МРС + МЕС

Отже, за негативного ефекту переливу граничні суспільні витрати є більшими за приватні MSC > МРС.

Відомо, що за умов досконалої конкуренції оптимальна кількість виробництва визначається у результаті прирівнювання граничних витрат і граничного доходу або попиту. Внаслідок того, що крива граничних витрат суспільства проходить вище лінії граничних витрат фірми, оптимальна кількість виробництва, яке створює негативний зовнішній ефект своєю діяльністю, або його породжує споживання виробленого продукту, буде для фірми більшою за суспільно оптимальний обсяг виробництва (рис. 19.2).

 

 

Рис. 19.2. Рівноважний обсяг випуску благ, що мають негативний зовнішній ефект: Q1 – рівноважний ринковий обсяг випуску; Q1 – суспільно оптимальний обсяг випуску; Q1 > Q*

Позитивні зовнішні ефекти –виникають тоді, коли діяльність одних економічних суб’єктів приносять вигоди третім особам, які не беруть участь в ринковій угоді.У зв’язку з цим, розрізняють граничні зовнішні вигоди (МЕВ) – додаткові вигоди, яку отримують треті особи, що не приймає участь у ринковій угоді.

За позитивного зовнішнього ефекту гранична суспільна вигода MSB складається з граничної приватної МРВ і граничної суспільної вигоди МЕВ, а саме:

MSB = MPB + MEB

Отже, за позитивного ефекту переливу суспільна гранична корисність перевищує приватну MSB > MPB. Це означає, що крива граничної суспільної корисності розташовуватиметься вище лінії сукупної приватної корисності ( рис.19.5.).

 

Рис. 19.5. Рівноважний обсяг випуску благ, що мають додатний зовнішній ефект: Q1 – рівноважний ринковий обсяг випуску; Q* – суспільно оптимальний обсяг випуску; Q1 < Q*

 

Нагадаємо, що ринковий обсяг попиту на будь-яке благо, а тому й рівноважний обсяг його виробництва на ринкових засадах, визначається граничною приватною корисністю, крива якої завжди збігатиметься з кривою ринкового попиту (точка Е1 на рис. 19.5). Тому конкурентний ринковий механізм завжди забезпечуватиме менший обсяг випуску (споживання) благ, що мають додатний ефект переливу (Q1 на рис. 19.5), порівняно з суспільно доцільним обсягом їх випуску, який визначається суспільною граничною корисністю (Q* на рис. 19.5).

Зовнішні ефекти інтерналізуються державою у внутрішні, коли ціна на товари і послуги корегуються і відображають суспільні витрати і суспільні вигоди.

Основні засоби коригування позитивних зовнішніх ефектів:

1) державні субсидії фірмам, які виробляють товари, споживання або виробництво яких створюють позитивні зовнішні ефекти. Субсидії частково відшкодовують приватні граничні витрати, пропозиція збільшується, і рівноважний обсяг випуску може досягнути суспільно оптимального рівня за умови, що розмір субсидії дорівнюватиме граничній суспільній вигоді. Доцільність введення субсидій, що дорівнюють величині суспільної вигоди, вперше була доведена А.Пігу. Саме тому такі субсидії отримали назву субсидій Пігу;

2) податкові пільги споживачам товарів, що породжують позитивні зовнішні ефекти. У деяких країнах витрати на освіту, певні медичні послуги тощо виключаються з сукупного доходу, що підлягає оподаткуванню;

3) прямі державні або приватні трансферти на споживання товарів, що створюють позитивні зовнішні ефекти. Держава, наприклад, може надавати адресну грошову допомогу на набуття освіти. Приватні фірми можуть за рахунок власних коштів оплачувати освіту своїх робітників або їхніх дітей, організовувати курси підвищення кваліфікації, тренінги тощо, відкривати корпоративні медичні заклади, будувати спортивні споруди, дитячі садки, бази відпочинку або надавати грошову допомогу на оздоровлення;

4) соціальна реклама, що має на меті заохочення населення до споживання певних благ, які мають позитивні ефекти переливу;

5) виробництво на підприємствах державного сектораекономіки певних товарів, що забезпечують значні позитивні зовнішні ефекти.

Засоби коригування негативних зовнішніх ефектів такі:

1) заборона або обмеження виробництва, збуту і споживання певних товарів, що створюють негативні зовнішні ефекти. В усіх країнах світу заборонено приватне виробництво наркотиків, зброї, виробництво і продаж певних товарів (наприклад алкогольних та тютюнових виробів) обмежується через ліцензування та патентування. На законодавчому рівні обмежується і навіть забороняється паління у громадських місцях (до речі нещодавно аналогічний закон прийнято в Україні);

2) потоварні податки та акцизи на товари, виробництво або споживання яких породжує негативні зовнішні ефекти (алкогольні та тютюнові вироби, бензин тощо);

3) податок Пігу встановлюється на кожну одиницю продукції підприємства, що має негативний зовнішній ефект. Цей податок збільшує приватні витрати виробника MPC, внаслідок чого відбувається скорочення пропозиції даного продукту. Податок Пігу може повністю компенсувати негативні для суспільства наслідки виробництва за умови, що величина податку t дорівнюватиме зовнішнім граничним витратам виробництва MEC за суспільно оптимального обсягу випуску (t = MEC);

4) соціальна антиреклама, заклики та акції таких організацій, як Гринпіс, ВООЗ, „Лікарі світу за здоровий спосіб життя” тощо. Згадайте попереджувальні написи на цигаркових пачках або на пляшках з алкогольними напоями;

5) ринок прав на негативні зовнішні ефекти, передовсім – на забруднення навколишнього середовища. Зальний припустимий обсяг забруднень встановлює держава, виробники мають купувати ліцензію на певний обсяг забруднень. Це витрати фірм і змушує їх зменшувати негативний ефект за рахунок скорочення обсягу випуску або за рахунок удосконалення технологій та використання сучасних очисних споруд тощо;

6) двосторонні домовленості про компенсацію негативних зовнішніх ефектів між суб’єктами господарювання без втручання держави, тобто на ринкових засадах. Можливість ринкового розв’язання проблеми зовнішніх ефектів вперше була обґрунтована американським економістом Рональдом Коузом, а сукупність умов, за яких це можливо, отримала назву теореми Коуза.

відповідно до теореми Коуза проблема екстерналій може бути врегульована за допомогою особистих угоді, коли: права власності чітко визначені, трансакційні витрати дорівнюють нулю, кількість зацікавлених осіб обмежена, а кінцевий результат, що максимізує цінність виробництва, не залежить від розподілу прав власності. За таких умов граничні приватні витрати дорівнюватимуть граничним суспільним витратам.

Теорема Коуза фактично доводить, що у розв’язанні проблем зовнішніх ефектів великого значення набуває ретельне визначення прав власності.

Права власності – це система законодавчих правил, що описують можливі дії окремих суб’єктів щодо майна, яке їм належить. Право власності дає можливість отримувати компенсацію від протилежної сторони за дії зовнішніх ефектів. В усіх випадках правові (юридичні) механізми забезпечення і реалізації власності спрямовуються на те, щоб максимально врахувати всі можливості людей домовитися між собою без будь-яких витрат.

Результат, ефективний за Парето, є наслідком співпраці сторін, якщо такі переговори не вимагають витрат. Тобто сторони можуть вести ділове співробітництво без особливих витрат і на взаємовигідній основі – незважаючи на те, хто володіє правом власності, прибуток у результаті буде ефективним незалежно від того, як визначені права власності. Проте розподіл прибутку між сторонами, згідно з теоремою Коуза, залежатиме від визначення цих прав (власності).

Якщо ж домовленості важко здійсненні або потребують значних витрат, важливо, кого визнати винним за завдання шкоди. Найефективніші результати досягаються, коли згідно з чинним законодавством відповідальною за завдану шкоду визнається сторона, що може відшкодувати її за найнижчих витрат.

Витрати, пов’язані з визначенням та передачею прав власності, називають трансакційними витратами. Вперше це поняття увів в економічну теорію Р.Коуз. Сьогодні категорія трансакційних витрат активно використовується в економічних дослідженнях.

ЗАПРОВАДЖЕННЯ КОРИГУЮЧИХ ПОДАТКІВ. Коригуючий податок (податок Пігу (Т)) — податок на випуск товарів та послуг, який підвищує граничні індивідуальні витрати до рівня граничних суспільних витрат і призводить до скорочення виробництва: Т = МЕС; МРВ + Т-=МSС

 

ЗАПРОВАДЖЕННЯ КОРИГУЮЧИХ СУБСИДІЙ. Коригуюча субсидія (G) — платіж споживачам чи виробникам товару, споживання якого створює позитивний зовнішній ефект: G = МЕВ; МРВ + G=МSВ Призводить до збільшення випуску продукції З ПОЗИТИВНИМ ЗОВНІ' шнім ефектом до ефективного з позиції ресурсів рівня: Qp-=QQ

 

 

ВСТАНОВЛЕННЯ ПРАВ ВЛАСНОСТІ НА РЕСУРСИ І МОЖЛИВІСТЬ ВІЛЬНОГО ОБМІНУ ЦИМИ ПРАВАМИ. Призводить до створення нових ринків і забезпечує можливість підключення під контроль держави ринковий механізм щодо реалі­зації питань зовнішніх ефектів.

 



Последнее изменение этой страницы: 2016-04-18; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы!

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 3.238.235.155 (0.02 с.)