Порівняння граничного доходу та граничних витрат товаровиробника при споживанні одного фактора виробництва.



Мы поможем в написании ваших работ!


Мы поможем в написании ваших работ!



Мы поможем в написании ваших работ!


ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?

Порівняння граничного доходу та граничних витрат товаровиробника при споживанні одного фактора виробництва.



При купівля ресурсів покупець повинен врахувати дохід, який приносить продаж продукції виробленої кожною одиницею фактору виробництва – граничний факторний дохід (МRР). Крива попиту на ресурс співпадає з кривою граничного факторного доходу, що показує зміну обсягу фактору виробництва при зміні цін на них.

Витрати на кожну додаткову одиницю фактору виробництва називають граничними фактичними витратами (MRC) – це додаткові витрати, які необхідні для використання додаткової одиниці ресурсів, після того, як певний обсяг даного ресурсу вже використаний.

Правило залучення ресурсів на ринку факторів виробництва виглядає як рівність граничного факторного доходи та граничних факторних витрат: МRC=MRP

Залучення ресурсів для підприємства буде вигідним доти, поки гранична доходність від використаного ресурсу не буде дорівнювати граничним витратам на ресурси.

В умовах досконалої конкуренції на ринках готової продукції гранична виручка MR дорівнює ринковій ціні продукту Ртов, тобто MR=Pтов. У цьому разі додатковий доход від граничного продукту ресурсу MRPрес буде дорівнювати вартості цього додаткового продукту VMPрес: MRPрес = Pтов MPрес = VMPрес.

При визначенні оптимального для себе обсягу попиту на ресурс фірма передусім буде орієнтуватися на рівень доходності ресурсу, тобто на MRPрес. Отже, крива MRPрес являє собою криву попиту фірми D на відповідний ресурс. Оскільки в умовах досконалої конкуренції на ринку готової продукції MRPрес = VMPрес, то на графіку буде зображена лише одна лінія від'ємного нахилу, який пояснюється тим, що хоч ціна (і гранична виручка) на конкурентному ринку є постійною величиною, фізичний граничний продукт від ресурсу – величина спадна внаслідок дії закону спадної граничної продуктивності.

Однак знання лише доходності від продажу додаткового обсягу продукції недостатньо для визначення оптимального обсягу використання ресурсу. Якщо всі інші ресурси використовуються без змін, то збільшення витрат фірми внаслідок використання додаткової одиниці певного ресурсу виробництва має назву граничні витрати від використання ресурсу, які позначаютьсяMRСрес.Вони являють собою додаткові витрати, потрібні для залучення у виробництво й використання додаткової одиниці ресурсу після того, як певна їх кількість уже споживається. Використання кожної додаткової одиниці ресурсу збільшує витрати фірми. Доки доходність від продажу додаткового продукту, виробленого за допомогою додаткової одиниці певного ресурсу MRPрес, буде перевищувати витрати на придбання цієї одиниці ресурсу MRСрес, доти є сенс збільшувати обсяг купівлі даного ресурсу.

Конкурентна фірма, що максимізує прибуток, має вводити в дію додаткові одиниці змінних факторів виробництва доти, доки гранична доходність від використання ресурсу не буде дорівнювати граничним витратам на ресурс: MRPрес = MRСрес Якщо MRPрес > MRСрес, фірма буде збільшувати обсяг купівлі певного фактора виробництва, якщо MRPресx < MRСрес, – фірма скорочуватиме обсяг купівлі відповідного фактора виробництва.

В умовах досконалої конкуренції, коли ціни на ресурси не залежать від дій фірми, граничні витрати на ресурс MRCрес дорівнюють ціні одиниці ресурсу Ррес, (капіталу К, або праці L) тобто: MRPрес = Ррес; MRPK = PK; MRPL = PL

Відповідно крива попиту на певний ресурс D збігається з кривою граничної доходності даного ресурсу – кривою MRPресx, а крива пропозиції певного ресурсу S з кривою граничних витрат на цей ресурс – кривою MRСрес (рис. 1).

 

Рис. 1. Рівновага на досконало конкурентному ринку ресурсів:

Е – точка ринкової рівноваги на ресурсному ринку; Р* – рівноважна ціна ресурсу; Q* – рівноважний обсяг залучення ресурсу у виробництво

 

Як видно на рис.1 крива попиту на конкурентному ринку ресурсів відображає зміну обсягу попиту на фактори виробництва при зміні цін цих факторів і збігається з кривою граничного продукту ресурсу у грошовому вимірі MRPрес.. Крива граничних витрат фірми на купівлю ресурсів збігається кривою пропозиції ресурсу на конкурентному ринку тому, що граничні витрати на виробничий ресурси дорівнюють його ціні (MRСрес = Pрес).

На досконало конкурентному ринку ресурсів обсяг попиту окремої фірми на ресурс становить незначну частку сукупного ринкового попиту. Це означає, що фірма не має жодного впливу на ціну ресурсу і будь-який обсяг ресурсу купує за незмінною рівноважною ринковою ціною ресурсу. Отже, для окремої досконало конкурентної фірми пропозиція ресурсу S є абсолютно еластичною за рівноважного рівня ціни Р*, а обсяг купівлі ресурсу залежить від рівня ефективності його використання, тобто визначається динамікою індивідуального граничного продукту ресурсу MRPресконкретної фірми (рис.2).

Рис. 2. Досконало конкурентна фірма на конкурентному ринку ресурсу:

Sрес – крива індивідуальної пропозиції ресурсу; D1 (MRP1) і D2 (MRP2) – індивідуальні криві попиту на ресурс двох фірм; Q1 і Q2 - обсяги купівлі ресурсу двома фірмами

 

Досконало конкурентна фірма, купує ресурс за незмінною рівноважною ринковою ціною Р* і залучає у виробництво тим більше ресурсу, що вищою є його індивідуальна гранична продуктивність. Крива індивідуальної граничної продуктивності є кривою індивідуального попиту фірми на ресурс. Як видно на рис. 2, за вищої граничної продуктивності MRP2 фірма залучає у виробництво обсяг ресурсу, що дорівнює Q2, фірма, у якої гранична продуктивність нижча і описується кривою MRP1, купуватиме менший обсяг ресурсу – Q1.

У разі, коли ринок готової продукції тією чи іншою мірою монополізований, додатковий доход від реалізації додаткового продукту буде менший за його вартість. Це пов’язано з тим, що в умовах недосконалої конкуренції додаткова виручка MR буде меншою за ринкову ціну одиниці продукту Pтов, і тому доход від реалізації граничного продукту монополіста завжди менший за його вартість: MRPрес < VMPрес

Це означає, що крива попиту на ресурс покупця, який має більшу чи меншу монопольну владу на ринку певного готового товару Dм, збігається з кривою граничної продуктивності ресурсу за виручкою, яка обчислюється як добуток граничного продукту ресурсу на граничний доход від його продажу: MRPрес = MPресMR.

На графіку крива граничної продуктивності ресурсу за виручкою розміщується нижче і ліворуч від кривої вартості граничного продукту MRPрес і збігається з кривою граничного доходу монополіста MR. Отже, попит монополіста на ресурс є меншим за попит досконалого конкурента (рис. 3).

Рис. 3. Фірма-монополіст на конкурентному ресурсному ринку

Фірма-монополіст прагне встановити рівновагу на ринку ресурсу в точці перетину кривих ринкової пропозиції ресурсу MRCрес (Sк) і власного граничного доходу MR (Dм) – точка Емна рис. 3. За такої рівноваги, як видно на рис. 3, монополіст купуватиме ресурс в обсязі Q*м, що є меншим за обсяг конкурентної рівноваги Q*к, і за ціною Р*м, нижчою від ціни конкурентного ринку Р*.

Якщо виробник-монополіст не може призначити ціну, що відповідає висоті кривої ринкової пропозиції ресурсу і змушений купувати ресурс за рівноважною конкурентною ціною Р*, рівновага для нього встановлюється в точці Е1. Це змушує монополіста ще більше скоротити залучення ресурсу у виробництво до обсягу Q1.

Якщо ж ресурсний ринок є ринком недосконалої конкуренції, тобто монопольну владу має продавець певного ресурсу, то кожну додаткову одиницю ресурсу фірма-покупець зможе придбати за ціною вищою від ціни конкурентного ресурсного ринка. У такому разі лінія ціни Pрес, вона ж лінія пропозиції ресурсу монопольним продавцем Sм, вона ж лінія середніх факторних витрат ARCрес – має додатний нахил. За відсутності цінової дискримінації з боку продавців це означає, що фірма-покупець змушена купувати всі одиниці ресурсу, а не лише додаткову, за новою, вищою ціною. Отже, граничні витрати фірми MRСрес, пов’язані зі збільшенням використання ресурсу, виявляться вищими за ціну додаткової одиниці ресурсу – ARCрес, тому що доведеться доплачувати, точніше сплачувати однакову високу ціну, за всі придбані попередні одиниці ресурсу: MRСрес > Pрес = ARCрес.

Тобто крива пропозиції в умовах недосконалої конкуренції Sм має додатний нахил і не збігається, як за досконалої конкуренції, з кривою граничних витрат від використання ресурсу MRСрес ірозміщується вище від кривої галузевої пропозиції (див. рис. 4).

Рис. 4. Встановлення рівноваги на монопольному ринку ресурсу

Як видно на рис .4, внаслідок монопольної влади продавця ресурсу, ринкова рівновага встановлюється в точці Ем, розташованій вище і ліворуч від точки конкурентної рівноваги Ек, а отже конкурентні покупці змушені сплачувати вищу ціну Рмпорівняно з ціною конкурентної рівноваги Р*кі зменшити обсяг залучення ресурсу у виробництва з Qк до Qм.

Двостороння монополія на ресурсному ринку веде до подальшої модифікації механізму встановлення ринкової рівноваги (рис.5).

Рис. 13.5. Двостороння монополія на ресурсному ринку

Розглянемо модель ринкової рівноваги на ресурсному ринку в умовах двосторонньої монополії, наведену на рис. 5, детальніше.

Відповідно правилу рівності граничної доходності і граничних витрат ресурсу, монополіст-продавець прагне, що видно на графіку, встановити рівновагу в точці Е1 і продавати свій ресурс за ціною Р1 відповідно до висоти кривої галузевого попиту для даного обсягу купівлі ресурсу Q1 (див. рис. 5).

Монопсоніст-покупець намагається встановити рівновагу в точці Е2 і погоджується сплатити ціну Р2, яка відповідає висоті кривої галузевої пропозиції для даного обсягу купівлі ресурсу Q2 (див. рис. 5).

Які будуть реальна ринкова ціна і обсяг купівлі-продажу ресурсу залежить від співвідношення монопольної влади покупця-монопсоніста і продавця-монополіста.


Праця як фактор виробництва, її мобільність. Характеристика ринку праці. Обґрунтування рішення про найм. Формування індивідуального, галузевого та ринкового попиту на працю.

Праця – це типовий ресурс, який використаний в наборі з іншими ресурсами, однак є головною продуктивною силою суспільства. Мобільністю праці (робочої сили) називається можливість змінювати місце роботи. Мобільність є основноюпричиною довгострокового підвищення рівня зарплати в періоди економічного зростання в умовах конкурентного ринку. Зміна рівня заробітної платиприводить у відповідність попит на працю з її пропонуванням.

Ринок праці – це система економічних відносин між покупцями і продавцями праці з приводу купівлі та продажу особливого товару – робочої сили.

На ринку праці продавцями виступають домогосподарства, а покупцями є підприємства. Взаємодія попиту і пропозиції праці відбувається на ринку праці.

Попит на працю визначається її граничною продуктивністю MRPL, яка, в свою чергу, залежить від якісних і кількісних характеристик праці та методів управління нею. Попит на працю залежить також від пропозиції інших факторів виробництва, нагромадження капіталу, технічного та технологічного рівня виробництва тощо.Крива попиту на працю– це крива граничного продукту праці MRPL, яка має спадний нахил, тому що фірма, наймаючи більшу кількість робітників, отримує від них спадну віддачу за законом спадної граничної продуктивності.

На попит на працю впливають: 1. Стан економічної кон’юнктури. 2. Фаза економічного циклу. 3. Рівень розвитку НТП. 4. Зміна у рівні оплати праці. 5. Зміна ціни на продукцію. 6. Зміна цін на замінюючі та доповнюючі фактори виробництва.

 


Ринкова пропозиція праці на досконало конкурентному ринку. Обґрунтування вибору робітника щодо праці та відпочинку: інструментарій ординалістської теорії корисності. Особливості ринкової пропозиції праці. Рівновага на ринку праці.

пропозиція праці відображає можливість робітників запропонувати більшу кількість праці лише за умови більшої її оплати через наявність альтернативних варіантів її використання. Крива пропозиції праці – це крива граничних витрат, пов’язаних із залученням у виробництво додаткового обсягу найманої праці (працівників) МРСL, яка має додатний нахил, оскільки більша кількість праці пропонується лише за умови вищої оплати.

На пропозицію праці впливають такі фактори:1. Рівень оплати праці.2. Демографічний фактор ( рівень народжуваності і смертності, темпи приросту дієздатного населення).3. Ступінь економічної активності різних груп дієздатного населення. 4. Процес міграції населення.5. Наявність у людей альтернативного доходу.6. Існування інших альтернативних способів докладання своєї робочої сили.

Поточною ціною праці є заробітна платаабо ставка зарплати W (PL) – ціна, яка виплачується за використання одиниці послуг праці. Витрати на оплату праці є елементом витрат виробництва і відносяться до змінних витрат VC. Фактори, що впливають на ставку заробітної плати такі: співвідношення між попитом і пропозицією праці; умови договору між профспілками і роботодавцями; державне регулювання заробітної плати; неринкові фактори впливу – регіональні, дискримінаційні тощо. Визначення конкретних ставок заробітної плати залежить загалом від структури або моделі конкретного ринку праці (абсолютно конкурентна, монополістична, монопсонічна модель чи модель двосторонньої монополії).

На конкурентному ринку праці великому числу конкуруючих фірм, що купують конкретні види праці, протистоять робітники, які мають однакову кваліфікацію і пропонують свої послуги незалежно один від одного. Якщо вони не об'єднані в профспілки, то кожен робітник конкурує з іншими робітниками за вільні робочі місця, які є в наявності у кожний даний період часу. При цьому конкретний індивід суб'єктивно визначає для себе, скільки часу він буде працювати. З цих індивідуальних рішень складається зрештою обсяг пропоЗиції праці в економіці.

Коли власник будь-якого товару пропонує його на ринку, він має на меті одержати максимум прибутку від його продажу. Найманий же робітник володіє специфічним товаром - здатністю до праці, яку він може застосовувати лише особисто і протягом певного часу. Час належить до найбільш обмежених ресурсів. Кожна людина має обмежений термін життя, і тому природно припустити, що вона буде прагнути використати відведений їй час з максимальною вигодою для себе. Сукупна корисність часу для найманого робітника складається з корисності робочого часу та корисності дозвілля - часу, вільного від роботи. Терміном "дозвілля" в мікроекономіці охоплюється будь-яка діяльність людини поза місцем роботи. Сюди відносяться вживання їжі, сон, відпочинок, розваги, інтелектуальний розвиток, виховання дітей, спілкування з іншими людьми тощо.

Продаючи свою робочу силу, робітник має на меті не максимізацію прибутку, а максимізацію сукупної корисності часу. Час дозвілля приносить людині безпосереднє задоволення, так би мовити, корисність у натуральній формі, а робочий час приносить грошовий доход, який використовується для купівлі певної кількості споживчих благ. Саме по собі безпосереднє задоволення від дозвілля не можна виразити в грошовій формі. Але кожна година часу, витрачена на дозвілля, означає втрату частини грошового доходу в розмірі годинної ставки заробітної плати, тобто відмову від споживання певної кількості товарів і послуг. Отже, альтернативну вартість години дозвілля можна оцінити через ставку заробітної плати так само, як і корисність робочого часу. В аналізі ринку праці годинну ставку заробітної плати ми приймаємо заціну одиниці праці.

Щоб максимізувати корисність часу, робітник повинен прийняти індивідуальне рішення: яку частку бюджету часу він буде витрачати на дозвілля, а яку - на працю. Основним фактором, що впливає на вибір робітника, є годинна ставка заробітної плати. її рівень визначає тривалість робочого часукожного індивіда. Підвищення ставки заробітної плати за низького її початкового рівня спонукає робітника працювати більше за рахунок скороченнячасу дозвілля. Виникає ефект заміни дозвілля працею. Але високий рівеньставки зарплати дає можливість споживати більше за тих же, або навіть менших затрат робочого часу. Це - прояв ефекту доходу. Він діє у протилежному напрямку і може спричинити скорочення пропонування праці. Чим вищимє рівень зарплати, тим більшим стає ефект доходу. Коли ефект доходу перевищує ефект заміни, тривалість робочого часу скорочується.

Графічна ілюстрація дії ефектів доходу і заміни представлена на рис. 15.1.

На горизонтальній осі (t) відкладаємо кількість годин дозвілля на добу, на вертикальній - доход від робочого часу (w) . Якби індивід зовсім не працював, то час дозвілля становив би 24 години, а якби працював всі 24 години, то одержував би доход з розрахунку погодинної ставки 10 грн. за годину у сумі 240 грн. Пряма PQ є лінією бюджету часу. Крива U1 відповідає деякому

початковому рівню корисності часу. За даної ставки заробітної плати індивід максимізує корисність у точці А , тобто має 8-годинний робочий день, 16 годин дозвілля і одержує заробітну плату у 80 грн. Підвищення ставки зарплати вдвічі (до 20 грн./год.) обертає лінію бюджету часу навколо точки Q до точки R , де сума доходу становить 480 грн. Ефект заміни знаходимо з допомогою побудови умовної бюджетної лінії (на графіку позначена пунктиром), паралельної новій лінії бюджету і дотичної до початкової кривої байдужості U1,. Ефект заміни спонукає робітника переміститись з точки рівноваги А в точку С, збільшити робочий час з 8 до 12 годин, відповідно скоротивши години дозвілля. Але одночасно діє ефект доходу, який переміщує робітника на вищий рівень корисності U2 в точку рівноваги В , де робочий час становить 4 години, а час дозвілля - 20 годин. Тепер робітник одержує 80 грн. зарплати, але сукупна корисність часу для нього зростає і максимізується за рахунок підвищення цінності часу дозвілля. У даному випадку ефект доходу перевищує ефект заміни, тому пропозиція праці з боку робітника скорочується. Можливо, що робітник вибере іншу точку на новій кривій байдужості, розташовану ліворуч від точок А і В. Це означатиме, що домінує ефект заміни, тривалість робочого часу збільшиться.

Одночасна дія обох ефектів спричиняє дві конфігурації кривої індивідуального пропонування (пропозиції) праці. Вони зображені на рис. 15.2.

На графіку 15.2.а) крива пропонування є висхідною і відображає прямий зв'язок між реальною ставкою зарплати і робочим часом. Графік 15.2.6) ілюструє складніший зв'язок. За низького рівня зарплати крива пропонування є висхідною, тут ефект заміни переважає ефект доходу. Але, починаючи зі ставки зарплати w1 за подальшого її підвищення робочий час скорочується, ефект доходу переважає ефект заміни. В кінцевому результаті крива пропонування відхиляється ліворуч, індивідуальне пропонування праці скорочується. Зауважте, що нижче рівня зарплати Wo пропонування праці відсутнє взагалі.

Крива пропонування(пропозиції) праці для фірми як покупця на конкурентному ринку ресурсів показує, яку ціну фірма повинна заплатити за бажану кількість праці. Оскільки обсяг попиту окремої фірми занадто малий, вона може придбати будь-яку кількість праці за рівноважною ринковою ставкою зарплати, ніяк не впливаючи на її рівень. Це означає, що пропонування праці для фірми абсолютно еластичне, крива пропонування (SLf ) є горизонтальною прямою на рівні рівноважної ставки зарплати w* (рис. 15.3). Ставка зарплати визначає для фірми середні видатки на одиницю праці (AEL ), які також постійні, а їх крива співпадає з кривою пропонування праці.

Крива граничних видатків фірми на працю, - додаткових видатків на купівлю додаткової одиниці праці (MEL ), — в умовах фіксованої ставки зарплати також представляє собою пряму лінію, яка співпадає з кривою середніх видатків і кривою пропонування праці. Отже, всі три криві зливаються в одну горизонтальну лінію (рис. 15.3) на рівні ставки зарплати:



Последнее изменение этой страницы: 2016-04-18; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы!

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 35.172.217.174 (0.02 с.)