Визначення монополістом ціни та обсягу виробництва (графічна, та алгебраїчна інтерпретація). Вплив на поведінку монополіста цінової еластичності попиту.

Особливостями попиту, граничного та сукупного доходів в умовах чистої монополії є наступні:

1. Попит фірми за умов чистої монополії, збігається з галузевою кривою попиту. Крива попиту для чистого монополісту є кривою, що має від’ємний нахил. Крива граничного доходу лежить нижче кривої попиту, а ціна одиниці продукції співпадає з граничним доходом тільки для першої одиниці продукції, а кожна наступна одиниця продукції продається за ціною, що перевищує граничний доход.

2. Якщо граничний дохід має додатне значення (MR>0), попит є еластичним, якщо граничний дохід рівний нулю (MR=0), попит є одиничноеластичний, а при від’ємному значенні граничного доходу (MR<0), попит є нееластичним. На еластичному відрізку кривої попиту (|Edp|>1) між ціною та виручкою від реалізації існує обернено пропорційна залежність, а на нееластичному – прямо пропорційна залежність.

Якщо попит має лінійну функцію і графічно зображається прямою лінією з від’ємним нахилом, то і крива граничного доходу буде прямою, кут нахилу якої становитиме половину кута нахилу кривої попиту. Підкреслимо, що граничний дохід зменшується значно швидше, ніж середній, крива якого збігається з кривою попиту (рис. 1).

Рис. 1. Взаємозв’язок динаміки попиту D, середнього AR, граничного MR і сукупного TR доходів чистої монополії

 

3. Середній доход монополіста, що видно на графіку наведеному на рис. 1, набуває нульового значення у разі, коли сукупний доход так само дорівнює нулю, а граничний – при максимальному значенні сукупного доходу. Це пояснюється залежністю динаміки сукупного доходу, зумовленої зниженням ціни, від характеру еластичності попиту.

4. Монополіст, як і інші, має на меті максимізацію прибутку (PR). Однак, для збільшення обсягу продажу товарів чистий монополіст повинен зменшити ціну одиниці продукції. А сукупний доход збільшується при зменшені ціни на еластичному відрізку кривої попиту та зменшується при зменшені ціни на нееластичному відрізку. Якщо мета монополіста – збільшення сукупного доходу, то в своїй діяльності він обирає еластичний відрізок кривої попиту і уникає нееластичного.

5. Монопольна влада фірми проявляється у здатності обирати певний відрізок кривої попиту, а отже і комбінацію ціни та обсягу продажу. До того ж, монополіст обирає ціну не найвищу з можливих, а таку ціну та обсяг випуску товару, які б максимізували прибуток, при чому не з одиниці продажу, а з усього обсягу продукції.

Політика ціноутворення і визначення обсягу виробництва в умовах чистої монополії називається лімітуючим ціноутворенням. Ціна, яку встановлює монополіст:

1.Дозволяє контролювати весь галузевий ринок і утримувати монопольний стан.

2.Не дозволяє проникати на ринок іншим товаровиробникам.

Визначення оптимального обсягу виробництва в умовах чистої монополії в короткостроковому періоді:

За методикою сукупного аналізу для визначення оптимального обсягу випуску монополії треба порівняти її сукупний доход TR із сукупними витратами ТС. Той обсяг випуску, за якого різниця між сукупним доходом і сукупними витратами, що утворює прибуток монополії, буде максимальною, є рівноважним, або оптимальним обсягом випуску (рис. 2).

Рис. 2. Максимізація прибутку чистого монополіста:

сукупний підхід

 

Отже, як видно на рис. 2, монополіст вибирає обсяг випуску, за якого TR – ТС → max, або Pr = TR – ТС → max, не досягаючи при цьому максимізації сукупного доходу TR. Відповідно зниження ціни заради збільшення обсягу випуску має сенс доти, доки приріст сукупного доходу перевищуватиме приріст сукупних витрат, тобто доки ∆TR ≥ ∆TC.

 

За методикою граничного аналізу для визначення оптимального обсягу випуску будь-якою фірмою існує загальне правило – правило рівності граничного доходу і граничних витрат (MR = MC), яке поширюється і на чисту монополію. На відміну від досконалого конкурента, для якого граничний доход завжди дорівнює ринковій ціні (MR=Р), для монополії граничний доход завжди є меншим за ринкову ціну (MR < Р). Внаслідок цього загальне правило визначення оптимального (рівноважного) обсягу випуску модифікується і набуває для монополії такого вигляду: MR=МС<Р

Згідно з методикою граничного аналізу скорочення ціни заради збільшення обсягу випуску має сенс доти, доки граничний доход монополії не порівняється з її граничними витратами. Отже, підприємства-монополісти максимізують свій прибуток, змінюючи, на відміну від досконалих конкурентів, не тільки обсяги продажу, а й ринкові ціни вироблюваних товарів.

Розкриваючи особливості поведінки фірми-монополіста, підкреслимо залежність її вибору не лише від споживчого попиту та граничного доходу, а й від витрат виробництва. На відміну від конкурентної фірми, монополія припиняє збільшення обсягу виробництва до того, як граничні витрати зрівняються з ринковою ціною. Фірма-монополіст збільшуватиме виробництво тільки до обсягу, за якого граничний доход дорівнюватиме граничним витратам.

Подальше збільшення обсягу виробництва хоча б на одну одиницю продукту, призведе до перевищення додаткових витрат над додатковим доходом. Так само скорочення обсягу випуску хоча б на одну одиницю продукту порівняно з оптимальним обсягом випуску означатиме втрачений доход, одержання якого було б можливе від продажу ще одної додаткової одиниці.

Обсяг випуску, за якого граничний дохід дорівнює граничним витратам, забезпечує фірмі-монополісту максимальний прибуток. Такий обсяг випуску називають оптимальним або рівноважним обсягом випуску продукції. Ціна, за якої отримується максимальний прибуток, монополіст шукає на висоті кривої попиту за рівноважного обсягу випуску (рис. 3).

Q

Рис.3. Максимізація прибутку монопольного підприємства, граничний підхід:

точці перетину, де MR = MC відповідає Q _рівн.; відрізок АВ – прибуток на одиницю продукції; площа прямокутника СР_мАВ – максимально можливий сукупний прибуток монопольної фірми

 

Оскільки крива граничного доходу не збігається з кривою попиту і розташована нижче від неї, точка максимізації прибутку, що чітко видно на наведеному вище графіку (див. рис. 3), завжди лежатиме ліворуч і нижче за точку перетину кривих граничного доходу і попиту. Це означає, що монополія максимізує прибуток за меншого обсягу випуску, ніж той, що мав би місце на конкурентному ринку. При цьому ціна, за якою монополія продає свій продукт і яка на наведеному графіку відповідає точці А на кривій попиту, буде значно вищою за ціну конкурентного ринку.

У короткостроковому періоді, залежно від ринкової кон’юнктури, підприємство-монополіст може отримати будь-який економічний результат від своєї господарської діяльності – як отримувати максимальний прибуток, так і зазнавати збитків, і навіть таких, що буде змушене зупинити виробництво. Якщо ціна, що відповідає випуску продукції, при якому граничний доход дорівнює граничним витратам, буде нижчою за середні витрати виробництва, фірма-монополіст матиме збитки. Коли ж ця ціна перевищує середні витрати виробництва – фірма-монополіст одержує і максимізує економічний прибуток. Якщо ж виникає ситуація, за якої фірма-монополіст покриває всі свої витрати, але не отримує прибутку, має місце стан беззбитковості в умовах недосконалої конкуренції. Коли ж крива середніх змінних витрат опиниться над кривою попиту і фірма не зможе компенсувати навіть середніх змінних витрат, єдиним варіантом мінімізації збитків для монополії стане повне припинення випуску продукції.