Вибір фірмою обсягу виробництва і рівновага конкурентного ринку у довгостроковій перспективі

 

У довгостроковому періоді всі види витрат фірми є змінними, фірма може змінити масштаб виробництва, прийняти рішення вийти з галузі, тобто припинити виробництво, або увійти в галузь, тобто розпочати виробництво. Внаслідок вільного входу та виходу фірм їх число в конкурентній галузі змінюється.

Оптимальний обсяг випуску, що максимізує прибуток у довгостроковому періоді, визначається за відомою нам двоетапною процедурою. На першому етапі фірма обирає оптимальний обсяг виробництва, для якого ціна буде дорівнювати довгостроковим граничним витратам: . На другому етапі фірма вирішує, чи функціонувати їй взагалі. Для цього потрібно проаналізувати, з яким результатом може випускатись оптимальний обсяг.

На рис. 10.12 зображені криві короткострокових і довгострокових граничних і середніх витрат. За ціною фірма в короткостроковому періоді розширює виробництво до обсягу , для якого . При цьому фірма має можливість максимізувати економічний прибуток в сумі, що відповідає площі прямокутника . В точці встановлюється короткострокова рівновага.

Рис. 10.12. Максимізація прибутку фірмою у довгостроковому періоді

Якщо менеджери фірми вважають, що ринкова ціна тривалий період залишатиметься на рівні , то обсяг випуску розшириться до , де виконується умова максимізації прибутку . Нова рівновага в точці настає на ефективнішому масштабі виробництва. Тут граничний прибуток зростає від до , а загальна сума економічного прибутку – до величини прямокутника . Досягнута довгострокова рівновага в точці буде також і короткостроковою, тому що великий надприбуток може привабити нові фірми, на ринку з’явиться надлишок товарів і ціна впаде.

Зниження ціни змусить фірму скорочувати виробництво доти, доки обсяги випуску не досягнуть , де в точці виконується умова . Тут ціна стає рівною також і довгостроковим середнім витратам: . Це означає, що фірма потрапила у стан беззбитковості. Обсяг є оптимальним, тому що забезпечує нормальний конкурентний прибуток, достатній для того, щоб утримати фірму в даній галузі як завгодно довго. Будь-яке відхилення від погіршує положення фірми за ціни , тому що вона стає збитковою. Отже, рівновага фірми в точці з обсягом і ціною беззбитковості є рівновагою довгострокового періоду.

Коли ринкова ціна падає нижче ціни беззбитковості, економічний прибуток стає від’ємним, і якщо менеджери не сподіваються швидко покращити становище фірми, тоді потрібно розглянути можливість виходу фірми з галузі. У довгостроковому періоді фірма не може працювати, якщо не відшкодовує всіх витрат виробництва .

Стратегія довгострокового функціонування фірми на ринку:

– обрати обсяг випуску, для якого ;

– вступити на ринок, якщо ;

– вийти з ринку, якщо .

Довгострокова рівновага конкурентного ринку пов’язана з переливом інвестиційного капіталу із галузі в галузь, і досягається, коли настає галузева рівновага. Сигналом, який спонукає будь-яку фірму до входження в галузь, або надає інформацію про недоцільність перебування в галузі, слугує прибуток, який забезпечується рівноважною ринковою ціною. Дослідження процесу встановлення довгострокової рівноваги в конкурентній галузі виявило феномен, який дістав назву парадоксу прибутку.

Фірми вільно вступають в галузь в погоні за надприбутком, і виходять з неї, щоб уникнути збитків, вони постійно шукають таку галузь, де можна максимізувати економічний прибуток, а в результаті, коли настає довгострокова рівновага, всі одержують лише нульовий економічний прибуток. Парадокс полягає в тому, що можливість отримати економічний прибуток в конкурентній галузі є причиною його зникнення у довгостроковому періоді. Чому ж фірми так прагнуть вступити в надприбуткову галузь, якщо в кінцевому результаті вони неминуче виходять на нормальний прибуток?

Справа в тому, що для досягнення тривалої рівноваги з нульовим економічним прибутком потрібно досить багато часу. А в короткостроковому періоді фірма, яка першою встигає увійти в прибуткову галузь, може захопити найбільше економічного прибутку. Ті, хто входять пізніше, вже отримають менше, а остання фірма може не одержати ніякого надприбутку. Так само, фірма, що першою виходить зі збиткової галузі, може зекономити значні суми, які можуть втратити ті, хто виходять пізніше.

Отже, концепція довгострокової рівноваги пояснює, як треба діяти, показує фірмам найвигідніші напрямки їх діяльності.

Довгострокова крива пропонування фірми, – як і короткострокова, – співпадає з кривою граничних витрат. Вона представляє собою відрізок кривої , розташований вище мінімуму довгострокових середніх витрат . Через те, що у довгостроковому періоді всі фактори виробництва змінні, спадна віддача менш відчутна, ніж у короткостроковому періоді, крива граничних витрат , відповідно і довгострокова крива пропонування фірми більш полога, а пропонування більш еластичне, ніж короткострокове.

Довгострокова крива ринкового пропонування також більш полога, ніж короткострокова з двох причин: по-перше, через те, що довгострокова крива пропонування окремої фірми є більш пологою; по-друге, з підвищенням цін в галузі збільшується число фірм саме у довгостроковому періоді. І навпаки, коли ціни падають, то також повинен пройти певний період часу, достатній, щоб фірми почали залишати галузь. Отже, зміна ціни викликає більшу зміну обсягів випуску у довгостроковому періоді порівняно з короткостроковим.

Довгострокова крива ринкового пропонування або крива пропонування галузі має важливу відмінність у побудові: її не можна визначити простим додаванням обсягів пропонування окремих фірм, оскільки кожна точка на довгостроковій кривій пропонування відповідає іншому числу фірм в галузі. Тому потрібно врахувати можливість зміни цін на ресурси в результаті зміни числа і відповідно попиту фірм. Ціни на ресурси формують витрати виробництва, а положення кривої галузевого пропонування залежить від їх динаміки. Відповідно до динаміки витрат розрізняють три типи галузей: з постійним, зростаючим та спадним рівнем витрат. Крива довгострокового пропонування галузі з постійним рівнем витрат є горизонтальною лінією на рівні ціни, що відповідає значенню мінімальних довгострокових середніх витрат виробництва. Галузі з постійним рівнем витрат можуть мати і горизонтальні криві довгострокових середніх витрат. Крива довгострокового пропонування галузі зі зростаючими витратами є висхідною, галузі зі спадними витратами – спадною.

Незалежно від того, якою є галузь, положення фірми у стані довгострокової рівноваги має однакові характеристики: у будь-якій галузі ціна рівноваги довгострокового періоду встановлюється на рівні мінімуму середніх витрат.

Рівність слугує основним доказом того, що економіка конкурентних цін прагне використати обмежені ресурси суспільства якнайефективніше. Ефективне використання ресурсів вимагає виконання двох умов: виробничої ефективності та ефективності розподілу ресурсів.

Виробнича ефективність досягається рівністю ціни і середніх витрат . Конкуренція примушує фірми виробляти в точці мінімальних середніх витрат виробництва і встановлювати ціну, яка відповідає цим витратам, використовувати у виробництві мінімум ресурсів.

Ефективність розподілу ресурсів досягається рівністю ціни і граничних витрат . Вона означає, що виробництво повинно бути не тільки технологічно ефективним, але й створювати в сукупності такий набір товарів, який максимально задовольняє потреби та уподобання споживачів.

 

Тестові завдання до теми 10

 

Сума збитків підприємства, яке закривається в короткотерміновому періоді в умовах досконалої конкуренції:

а) дорівнює сукупним змінним витратам;

б) дорівнює нулю;

в) дорівнює сукупним фіксованим витратам;

г) не може бути визначена.

 

Крива пропозиції досконало конкурентної фірми в короткотерміновому періоді є:

а) частина кривої середніх змінних витрат, що лежить над кривою граничних витрат;

б) крива граничних витрат, що лежить вище кривої середніх змінних витрат;

в) частина кривої граничних витрат, що лежить вище кривої середніх сукупних витрат;

г) крива граничних витрат.

 

Якщо при обсязі виробництва, що задовольняє умову МР = МС, сукупний доход менший від сукупних змінних витрат, підприємство в умовах досконалої конкуренції має:

а) закрити виробництво;

б) виробляти продукцію, але нести збитки;

в) виробляти продукцію та мати прибуток або не мати прибутку;

г) збільшувати обсяг виробництва.

 

Що з наведеного є ознакою лише досконало конкурентного ринку:

а) фірма не має ринкової влади;

б) фірма максимізує прибуток;

в) фірма одержує економічний прибуток в довготерміновому періоді;

г) лінія попиту є лінією середньої виручки фірми.

 

В умовах досконалої конкуренції ціна дорівнює мінімальним середнім сукупним витратам:

а) в короткотерміновому періоді;

б) завжди;

в) в довготерміновому періоді;

г) ніколи.

 

У короткотерміновому періоді конкурентна фірма, яка максимізує прибуток або мінімізує збитки, не буде продовжувати виробництво, якщо:

а) ціна продукту нижча мінімальних середніх витрат;

б) середні постійні витрати вищі за ціну продукту;

в) ціна продукту нижча мінімуму середніх змінних витрат;

г) ціна продукту нижче граничних витрат.

 

Якщо граничні витрати перевищують середні витрати при обсязі виробництва, що максимізує прибуток, то фірма:

а) отримує економічний прибуток;

б) вибирає обсяг виробництва, що відповідає точці, розміщеній правіше мінімуму кривої середніх витрат;

в) все вказане вірно;

г) нічого з наведеного невірно.

 

Досконало конкурентна фірма – це:

а) фірма, яка використовує методи тільки легальної конкуренції;

б) фірма, яка не впливає на формування ринкової ціни;

в) фірма, яка використовує будь-які форми конкурентної боротьби;

г) фірма, якій вдається встановити бажану ціну в конкурентній боротьбі.

 

Нехай підприємство в умовах досконалої конкуренції реалізує 300 одиниць продукції по 2 грн. за одиницю. За цього рівня виробництва сукупні фіксовані витрати дорівнюють 100 грн., а сукупні змінні витрати – 400 грн. Виходячи з цього, можна сказати, що підприємство:

а) максимізує прибуток;

б) має прибуток, але не обов’язково максимальний;

в) зазнає збитків;

г) має зупинити виробництво в короткотерміновому періоді.

 

У короткотерміновому періоді підприємство в умовах досконалої конкуренції максимізує прибуток, виробляючи таку кількість продукції, при якій:

а) сукупний доход перевищує сукупні витрати на максимальну суму;

б) сукупний доход перевищує сукупні витрати на мінімальну суму;

в) сукупний доход дорівнює сукупним витратам;

г) сукупні змінні витрати дорівнюють сукупним фіксованим витратам.

 

Підприємство в умовах досконалої конкуренції:

а) має нульовий економічний прибуток у короткотерміновому періоді;

б) не отримує економічний прибуток у довготерміновому періоді;

в) у довготерміновому періоді може мати як економічний прибуток, так і збитки;

г) не може отримувати економічний прибуток у короткотерміновому періоді.

 

Правило MR = MC спрацьовує:

а) у короткотерміновому, але не у довготерміновому періоді;

б) у довготерміновому, але не у короткотерміновому;

в) і в короткотерміновому, і в довготерміновому періодах;

г) тільки в умовах досконалої конкуренції.

 

При якому з наведених положень досконало конкурентна галузь знаходиться у рівновазі:

а) P < LRAC;

б) P = LRAC;

в) P = LRAC = LRMC;

г) P > LRAC.

 

Яке з наступних тверджень означає, що умови досконалої конкуренції не виконуються?

а) фірма перебуває у стані рівноваги, коли її граничний прибуток дорівнює граничним витратам;

б) крива граничних витрат перетинає криву середніх витрат у точці мінімуму;

в) крива попиту на продукт фірми має від’ємний нахил;

г) криві середніх та граничних витрат мають u-подібну форму.

 

Які з наступних видів витрат беруться до уваги при прийнятті рішень щодо оптимального обсягу виробництва фірми?

а) середні змінні витрати;

б) бухгалтерські витрати;

в) граничні витрати;

г) середні постійні витрати.

 

Економічний прибуток:

а) еквівалентний бухгалтерському прибутку;

б) має місце кожен раз, коли сукупний дохід перевищує зовнішні витрати;

в) не може мати місце на конкурентному ринку в довгостроковому періоді;

г) існує завжди на конкурентному ринку, коли граничний дохід дорівнює граничним витратам.

 

Контрольні питання до теми 10

 

1. Охарактеризуйте умови ринку досконалої конкуренції.

2. У чому полягають відмінності між ринковим попитом та попитом для конкурентного виробника?

3. Дайте визначення показників сукупної, середньої та граничної виручки.

4. Покажіть залежність показників сукупної, середньої та граничної виручки від обсягів виробництва продукції.

5. Обґрунтуйте методику побудови моделі поведінки споживача за сукупним аналізом.

6. Покажіть графічно вибір виробником варіантів поведінки на ос­нові порівняння сукупних витрат і сукупної виручки.

7. Охарактеризуйте метод граничного аналізу при побудові моделі поведінки споживача.

8. Наведіть графічне порівняння граничної виручки, граничних та середніх витрат.

9. Поясність механізм побудови короткострокової кривої пропонування фірми і галузі.

10. Поясніть суть виробничого надлишку фірми та ринку.

11. Охарактеризуйте зміну ринкової ціни під впливом ринкової про­позиції.

12. Покажіть, як досягається рівновага фірми в довгостроковому періоді.

13. Які, на Вашу думку, недоліки має ринок досконалої конкуренції?

14. Проаналізуйте ефективність конкурентного ринку.

ТЕМА 11. МОНОПОЛЬНИЙ РИНОК

 

Повною протилежністю ринку чистої конкуренції є ринок чи­стої монополії (монопольний ринок). Це такий вид ринку, де діє лише один виробник певної продукції. Метою даної теми є дослі­дження поведінки виробника-монополіста на ринку товарів, визна­чення обсягів його виробництва для максимізації прибутку. Вивчен­ня цієї теми також допоможе дослідити механізми прийняття рішень виробниками при олігополії та монополістичній конкуренції.

 

11.1. Монополія і конкуренція

 

Монополія – це наявність на ринку лише одного продавця і багатьох покупців, монопсонія – наявність лише одного покупця при багатьох продавцях. Обидві ринкові структури виражають крайню форму недосконалої конкуренції, полярну протилежність досконало конкурентного ринку.

До характерних рис монополії відносять наступні:

– єдиний продавець на ринку – якщо продукцію виробляє тільки одна фірма, вона уособлює цілу галузь;

– виробництво специфічного однорідного продукту, який не має близьких і досконалих замінників;

– ринкова влада (ситуація “price maker”) – означає спроможність продавця як єдиного виробника товару, а за умов монопсонії – покупця як єдиного споживача впливати на ціну товару;

– заблокований вступ в галузь.

Бар’єри входження на ринок є основною причиною виникнення монополій. Відповідно до джерел походження бар’єрів виділяють кілька їх форм: бар’єри, створені економією від масштабу; бар’єри, створені державою (патенти, ліцензії та ін.); розмір ринку; власність на важливі види сировини; “нечесна конкуренція”.

Будь-які бар’єри входження не є абсолютно нездоланними, особливо у довгостроковому періоді, тому монополії в сучасній дійсності рідкісні, переважно підтримуються державою.

Монополізація ринку може досягатися:

1. Розширенням фірми за рахунок капіталізації прибутку, банк­рутством конкурентів, їх поглинанням до досягнення фірмою пов­ного панування в галузі.

2. Об'єднанням капіталів на добровільних засадах. Форми мо­нополістичних об'єднань:

а) картель - це досягнення угоди про розподіл ринків збуту, квот та цін виробництва при умові збереження всіма учасниками комерційної та виробничої самостійності;

б) синдикат - це створення учасниками, що зберігають вироб­ничу самостійність, спільного спеціалізованого підрозділу, що здійснює постачально-збутові операції для всіх членів об'єднання;

в) трест - це об'єднання підприємств однієї галузі, що втра­чають і комерційну і виробничу самостійність.

Ступінь панування фірми на ринку характеризує концентрація продавців. Коефіцієнт концентрації визначає процент продажу продукції фірми (декількох фірм) від загального обсягу продажу на ринку. Загальноприйнятим показником вимірювання концентрації продавців є частка чотирьох або восьми найбільших в галузі фірм, проте він не вловлює різниці між галузями, в яких домінує одна фірма, і галузями, в яких є чотири чи більше приблизно однакових фірм.

Більш досконалим показником є індекс ринкової концентрації Гіршмана – Герфіндаля, який обчислюється як сума квадратів часток ринку всіх фірм (), які продають на ньому свою продукцію: . Максимальної величини він досягає для монополії: 1002 = 10.000. Мінімального значення індекс набуває в умовах досконалої конкуренції.

Модель ринку з єдиним постачальником продукту, який не має близьких замінників, називається чистою монополією. Монополія має ту ж саму мету, що і конкурентна фірма: вибрати такий обсяг виробництва, який дозволяє отримати максимальну суму економічного прибутку за певний період. При виборі оптимального обсягу монополія зустрічається з трьома обмеженнями – витратами виробництва, попитом на продукцію та її ціною. Вибір монополії можна проаналізувати за допомогою тих же двох підходів, які застосовувались при вивченні моделі поведінки конкурентної фірми: порівняння сукупного виторгу і сукупних витрат та порівняння граничного виторгу і граничних витрат .

Становище фірми – монополіста докорінно відрізняється від становища фірми в умовах ринку досконалої конкуренції. Основною відміною є можливість впливати на ринкову ціну. В той час як конкурентна фірма приймає ринкову ціну як величину об’єктивно задану, монополія сама призначає ціну на свою продукцію. При цьому монополіст може як продавати весь обсяг продукції за однаковою ціною, так і призначати для кожної групи споживачів іншу. Модель поведінки монополії з єдиною ціною є моделлю простої монополії.

Можливість призначати ціну не означає, що монополіст буде прагнути встановити якнайвищу. Оскільки монополія уособлює галузь, вона стикається з кривою ринкового попиту, яка визначає множину співвідношень між ціною і обсягом попиту, тому довільне маніпулювання цінами неможливе.

Порівняємо монополію з конкурентною фірмою. Попит на продукцію конкурентної фірми абсолютно еластичний, – за однією і тією ж ціною фірма може продати стільки продукції, скільки захоче (рис. 11.1.а). Монополія ж, маючи спадну криву попиту, змушена з кожною додатковою одиницею продажу зменшувати ціну на весь обсяг продукції (рис. 11.1.б). Таким чином, прибуток конкурентної фірми обмежується ринковою ціною, а прибуток монополії – попитом споживачів.

Рис. 11.1. Криві попиту конкурентної фірми і монополії

Відміни стосуються також пропонування. Пропонування конкурентної фірми прямо залежить від рівня ринкової ціни, крива пропонування конкурентної фірми має позитивний нахил. У монополії такої залежності між рівнем ціни та обсягом випуску немає, монополія не має кривої пропонування. Вона визначає випуск, орієнтуючись на криву попиту.

Економічний прибуток монополіста, так само, як і будь-якої фірми, обчислюється як різниця між сукупним виторгом і сукупними витратами .

Сукупні витрати монополіста формуються в цілому так само, як і витрати конкурентної фірми. Динаміка сукупного виторгу монополіста значно відрізняється від динаміки виторгу конкурентної фірми. Сукупний виторг монополії обчислюється за формулою: . Рис. 11.2 ілюструє відміни типових функцій сукупного виторгу досконало конкурентної (а) та монопольної (б) фірм. Ціна для конкурентної фірми є величиною сталою, тому її сукупний виторг зростає прямо пропорційно обсягу пропонування, а крива має вигляд променя, що виходить з початку координат. Сукупний виторг монополії зазнає впливу спадного характеру ціни та цінової еластичності попиту, тому не може зростати нескінченно. Як ми знаємо, спадна крива попиту має неоднакову еластичність на різних відрізках. На невеликих обсягах випуску попит еластичний , а на значних – нееластичний . Сукупний виторг продавця на еластичному відрізку кривої попиту зі зниженням ціни зростає, а на нееластичному – зменшується, досягаючи максимального значення в точці одиничної еластичності. Тому і крива сукупного виторгу монополії має вигляд опуклої доверху функції. Монополія завжди обирає обсяги виробництва на еластичному відрізку кривої попиту, де сукупний виторг зростає.

Рис. 11.2. Сукупний виторг конкурентної фірми та монополії

Середній виторг завжди дорівнює ціні, – це справедливо як для конкурентної, так і для монопольної фірми. Крива середнього виторгу завжди співпадає з кривою попиту (рис. 11.3). Але у конкурентної фірми середній виторг дорівнює не тільки ціні, а й граничному виторгу і всі криві зливаються в одну горизонтальну лінію. У монополії граничний виторг , навпаки, завжди менший за ціну , його крива спадає значно швидше, тому віддаляється від кривої попиту .

Рис. 11.3. Співвідношення сукупного, середнього та граничного виторгів монополії

Ця властивість пояснюється двома ефектами: ефектом обсягу та ефектом ціни, які діють у протилежних напрямках, – якщо обсяг продажу зростає, то ціна знижується. Конкурентна фірма ефекту ціни не знає, тому що продає за однією і тією ж ціною, тоді як монополія, збільшуючи виробництво на одиницю, змушена знизити ціну не тільки на додаткову одиницю випуску, але й на всі попередні одиниці.

Фірма, нарощуючи обсяги продажу, збільшує сукупний виторг за рахунок продажу додаткової одиниці, але несе втрати від продажу попередніх одиниць за нижчою ціною. Тому значення граничного виторгу по кривій спадають швидше, ніж значення ціни та середнього виторгу по кривій попиту , що ілюструє рис. 11.3. а). За графіком можна прослідкувати геометричний зв’язок між кривими.

Крива виходить з тієї ж точки, що і крива попиту, але потім відхиляється від неї донизу і перетинає горизонтальну вісь на обсязі, де сукупний виторг (рис. 11.3. б) досягає свого максимуму.