Аналіз часткової та загальної рівноваги

 

Аналіз часткової рівноваги, яким ми займалися у попередніх розділах, означає вивчення рівноважних цін та рівноважних обсягів виробництва на багатьох специфічних ринках, які є складовими загальної ринкової системи. Однак економіка – це тісний клубок найрізноманітніших зв’язків між господарюючими суб’єктами: економічний імпульс від одного з них через систему ринку обов’язково передається до інших. Тому необхідний аналіз загальної рівноваги, тобто всеохоплюючий розгляд взаємозв’язків між усіма ринками та цінами, які утворюють ринкову систему в цілому.

Аналіз загальної рівноваги може бути використаний для розгляду довготермінових ефектів зворотного зв’язку при зміні цін на ринках. Ефект зворотного зв’язку – це подальша зміна цін та обсягів товарів і послуг на певному ринку у відповідь на викликані подіями на ньому зміни цін на пов’язаних з ним ринках. Розглянемо це на прикладі ситуації, яка склалася в Україні в 90-х рр. Через розрив традиційних економічних зв’язків після отримання незалежності постачання нафти на ринки України скоротилося. Крива її пропозиції перемістилася вліво, що призвело до зростання цін (рис. 13.1 а). Це негативно позначилося на ринках тих товарів, при виробництві яких використовується нафта, зокре-ма бензину. Крива пропозиції бензину теж перемістилася вліво, і ціни на нього зросли (рис. 13.1 б). Бензин, у свою чергу, є комплементарним благом для автомобілів. Зростання цін на бензин викли- кало зменшення попиту на автомобілі (рис. 13.1 в), бензин і, відповідно, на нафту. Крім того, первісне подорожчання нафти призвело до ефекту заміщення її на вугілля та збільшення попиту на нього (рис. 13.1 г). Як наслідок усіх цих

ітерацій попит на нафту зменшиться, що призведе до зниження цін на неї. Економічний маховик почне знову розкручуватися, але уже у зворотному напрямку: зростання пропозиції бензину, зниження цін на нього, підвищення попиту на автомобілі, підвищення попиту на бензин, підвищення попиту на нафту, ріст цін на нафту. Однак кожний наступний імпульс буде мати меншу силу, ніж попередній. Тому після кількох ітерацій потенціал первинного імпульсу вичерпається, і в економіці встановиться загальна рівновага.

 

P D₁ D S₁ S P D₁ D S₁ S

Q Q

а) нафта б) бензин

 

P P

D D₁ S D₁ D S

 

 

Q Q

в) вугілля г) автомобілі

Рис. 13.1. Ефект зворотного зв’язку

 

Загальна рівновага матиме місце тоді, коли ціни прореагували на вихідну зміну попиту чи пропозиції таким чином, що обсяги попиту дорівнюють обсягам пропозиції на усіх ринках. За цих умов на жодному ринку немає тенденції до подальших змін попиту чи пропозиції.

 

Діаграма Еджворта

У наведеному вище прикладі ми продемонстрували взаємоз’вязок між чотирма ринками. Насправді ситуація ще складніша. Однак для розуміння основних принципів досягнення загальної рівноваги достатньо буде двомірного аналізу.

Припустимо, що в економічній системі використовується лише два фактори виробництва (праця та капітал). Протягом одного дня для виробничих цілей може бути використано 40000 людино-годин праці та 20000 машино-годин капіталу. Сукупний обсяг послуг факторів виробництва, доступний за певний проміжок часу, називається ресурсним обмеженням економіки. Після того, як увесь цей обсяг ресурсів включено у виробничий процес, пропозиція буде абсолютно нееластичною.

Якщо виробництво обмежено лише двома продуктами (Х та Y), то можна стверджувати, що, чим більше виробляється одного з них, тим менші можливості суспільства по виробництву іншого. Тут ми маємо справу з ресурсними обмеженнями, які для двопродуктової моделі матимуть такий вигляд:

 

L = L_X + L_Y. (13.1)

K = K_X + K_Y. (13.2)

 

Зручним інструментом для аналізу виробництва та розподілу ресурсів в економіці з фіксованою пропозицією праці і капіталу служить діаграма Еджворта. Вона є прямокутником, сторони якого представляють обсяги ресурсів, що їх має у своєму розпорядженні суспільство для виробництва двох товарів. Кожна точка на діаграмі Еджворта відповідає певному варіанту розподілу наявної кількості ресурсів для виробництва товарів Х та Y (рис. 13.2).

На діаграмі від точки О у відповідні сторони відкладаються затрати праці та капіталу на виробництво товару Х, а від точки О₁ – на виробництво товару У. Наприклад, у точці А на виробництво товару Х буде здійснено такі затрати: L_X = 28000, K_X = 10000, а на виробництво товару У відповідно – L_Y = 12000, K_Y = 10000.

 

К = 20000 12000 L_Y O₁

Q_Y = 300 K_Y

¯

 

10000 A 10000

Q_X = 600

­

K_X

 

O L_X ® 28000 L = 40000

Рис. 13.2. Діаграма Еджворта

 

Щоб визначити обсяги випуску товарів Х та Y при такому розподілі ресурсів, необхідно провести через точку А відповідні ізокванти. Для нашого прикладу обсяг виробництва товару Х становитиме 600 одиниць, а товару Y – 300 одиниць.

Таким чином, кожна точка на діаграмі Еджворта відповідає певним значенням шести змінних: L_X, L_Y, K_X, K_Y, Q_X, Q_Y.

 

Ефективність виробництва

 

Чи можна вважати виробництво товарів Х та Y у точці А ефективним? Відповідь на це питання можна отримати, аналізуючи діаграму Еджворта.

Ефективність виробництва досягається тоді, коли неможливо перебудувати використання наявних ресурсів таким чином, щоб збільшити випуск одного з товарів без зменшення випуску будь-якого іншого. З цієї точки зору використання ресурсів у точці А неефективне. Адже залишаючись на ізокванті Q_X та пересуваючись вліво, ми переходимо до інших точок, які відповідають більшим обсягам виробництва товару Y.

Не важко дійти висновку, що тільки ті комбінації ресурсів, які відповідають точкам дотику двох сімейств ізоквант, є ефективними варіантами їх розподілу (рис. 13.3).

У точках дотику кути нахилу ізоквант співпадають. Тоді можна стверджувати, що ефективність буде досягатися при рівності граничних норм технологічного заміщення ресурсів при виробництві обох товарів:

 

MRTS_LK^X = MRTS_LK^Y. (13.3)

 

 

К = 20000 L_Y O₁

K_Y

Q_Y3 ¯

Q_Y2

Q_Y1 Q_X3

Q_X2

­

K_X Q_X1

O L_X ® L = 40000

Рис. 13.3. Крива ефективність виробництва

 

 

Через усі точки дотику ізоквант можна провести криву, яка називається кривою ефективності використання ресурсів в економічній системі. Вона показує усі ті комбінації ресурсів, у яких вони використовуються ефективно.

Від кривої ефективності виробництва легко перейти до кривої виробничих можливостей. Вона показує, який максимальний обсяг деякого товару можна виробити при заданих обсягах випуску інших благ, ресурсних обмеженнях та існуючій технології. Адже кожна точка кривої ефективності показує не тільки співвідношення ресурсів, але й максимально можливий обсяг виробництва одного товару при заданих обсягах іншого, що й складає головну суть кривої виробничих можливостей (рис. 13.4).

Q_Y

Q_Y1

 

Q_Y2

 

 

Q_X1 Q_X2 Q_X

Рис. 13.4 Крива виробничих можливостей

 

Користуючись кривою виробничих можливостей, можна визначити граничну норму трансформації одного продукту в інший, яка показує, якою кількістю товару У потрібно знехтувати для отримання додаткової одиниці товару Х:

 

MRT _XY = -DQ_Y / DQ_X. (13.4)

 

Гранична норма трансформації дорівнює нахилу кривої виробничих можливостей, помноженому на –1. Її також можна виразити через граничні витрати на виробництво відповідних товарів:

 

MRT _XY = МС_Х / МС _У. (13.5)