Витрати в короткотерміновому періоді

 

Аналізуючи формування витрат у короткотерміновому періоді потрібно розмежувати їх на постійні та змінні. Постійні витрати (FC) не залежать від обсягів виробництва. Більше того, вони існують навіть тоді, коли виробництво взагалі припиняється. Справа в тому, що, як виходить із самого визначення короткотермінового періоду, він недостатній для зміни передусім, обсягів капіталу. Постійними витратами можуть бути видатки, пов’язані з виплатою орендної плати, відсотки за отриманий кредит, амортизація тощо.

Змінні витрати (VC) – це вартість змінних ресурсів, що використовуються для виробництва заданого обсягу продукції. До них належать заробітна плата робітників, витрати на придбання сировини, матеріалів, електроенергії для виробничих цілей тощо.

В мікроекономічному аналізі широко використовуються показники не тільки загальних витрат, але й середніх: середні сукупні (ATC), середні постійні (AFC) та середні змінні (AVC) витрати:

 

ATC = TC / Q (6.7)

AFC = FC / Q (6.8)

AVC = VC / Q (6.9)

 

Особливе значення в дослідженні поведінки виробника на ринку надається граничним витратам, які розраховуються як відношення приросту сукупних витрат до приросту обсягів виробництва. Інакше кажучи, граничні витрати показують, яких додаткових витрат коштувало виробнику виробництво додаткової одиниці продукції:

 

MC = DTC / DQ. (6.10)

 

Граничні витрати в короткотерміновому періоді не залежать від постійних витрат. На їхній рівень впливають тільки змінні витрати.

Для з’ясування закономірностей динаміки витрат залежно від обсягів виробництва скористуємося умовними даними про виробництво стільців (табл. 6.2). На їхній основі можна побудувати відповідні криві.

Оскільки постійні витрати не залежать від змін обсягів виробництва, то на графіку їх крива матиме вигляд прямої лінії, яка проходить паралельно до осі обсягу виробництва (рис.6.5). Зображення кривої змінних витрат дзеркально відображає форму кривої сукупного продукту змінного фактора. Кожна точка цієї кривої відповідає мінімальним затратам праці, що йдуть на виробництво відповідного обсягу продукції. Крива матиме вигляд зростаючої з поступовим затуханням лінії. Десь у перспективі вона досягне точки зламу, після якої подальше зростання змінних витрат не буде супроводжуватиметься збільшенням обсягів виробництва. Однак цей відрізок кривої не може бути складовою функції витрат, оскільки не відповідає вимозі її визначення (це не будуть мінімальні витрати, необхідні для отримання заданого обсягу виробництва, оскільки його можна одержати при менших витратах).

 

Таблиця 6.2.

Витрати виробництва

 

Q	FC	VC	TC	MC	ATC
				-	-

 

Крива сукупних витрат показує зміни загальної вартості факторів, що використовуються у виробництві, залежно від збільшення обсягів виробництва. Вона матиме таку саму форму, як і крива змінних витрат, однак проходитиме вище на величину постійних витрат.

 

C TC

VC

M

N

 

FC

 

Q

Рис. 6.5. Криві сукупних, постійних та змінних витрат

 

Середні витрати для будь-якого обсягу виробництва дорівнюють тангенсу кута нахилу променя, проведеного від початку координат через відповідну точку на кривій сукупних витрат (наприклад, точку N). Мінімального значення середні витрати набувають в точці, де кут нахилу променя буде найменшим, тобто в точці його дотику до кривої сукупних витрат (точці М). Аналогічне можна сказати і про середні змінні витрати. Якщо будувати їх криву, то вона поступово буде наближатися до кривої середніх сукупних витрат (рис. 6.6).

Граничні витрати – це нахил кривої сукупних витрат, тобто тангенс кута дотичних, проведених до кожної точки кривої. Граничні витрати спочатку зменшуються (у нашому прикладі до другої одиниці продукції), а потім починають зростати при збільшенні обсягів виробництва.

Для подальшого дослідження важливо з’ясувати залежності між динамікою середніх та граничних витрат. Поки граничні витрати будуть меншими ніж середні, виробництво додаткової одиниці продукції зменшуватиме середні витрати. Якщо виробництво додаткової одиниці коштуватиме дорожче, ніж середні витрати, то збільшення обсягів виробництва призводитиме до зростання середніх витрат. Таким чином, середні витрати будуть мінімальними за умови рівності з граничними витратами. Тобто криві граничних та середніх витрат перетнуться в точці мінімального значення середніх витрат (рис.6.6). Для нашого прикладу точка перетину залежить між шостою та сьомою одиницями продукції.

Зміни витрат у короткотерміновому періоді відображають дію закону спадної граничної продуктивності змінного фактора. До того часу, поки фірма зможе знаходити всі необхідні ресурси за постійними цінами, зміни витрат у короткотерміновому періоді можна пояснити змінами середнього та граничного продукту змінного фактора. U-образна форма кривих середніх сукупних та змінних витрат доводить, що на виробництві середній продукт спочатку збільшується, а потім зменшується. Точка мінімуму середніх змінних витрат збігається з точкою максимуму середнього продукту змінного фактора.

C MC ATC

AVC

 

 

Q

Рис. 6.6. Криві середніх та граничних витрат