Витрати у довготерміновому періоді

Ааналізуючи витрати у довготерміновому періоді слід мати на увазі, що при цьому немає поділу на постійні та змінні витрати: усі витрати можуть змінюватися в залежності від обсягу виробництва. Можна відмовитися від оренди чи повернути кредит, продати основні фонди чи придбати нові. Отже в довготерміновому періоді найголовніша проблема – оптимізація розмірів підприємства.

Існує певний зв’язок та залежність між динамікою витрат в короткотерміновому та довготерміновому періодах. Наведемо такий приклад. Нехай існують певні виробничі модулі (виробничі дільниці), кожен з яких здатний забезпечити виробництво 5 000 стільців на рік при мінімальних середніх витратах. Рівень цих витрат для кожного модуля свій. Тоді потужність підприємства буде залежати від кількості модулів, введених у експлуатацію. На рис.6.7 зображені криві середніх витрат для кожного з модуля.

 

С,Р АТС₁ АТС₂ АТС₃

 

Р₁

Р₂

Р₃

 

Q₃ Q₂ Q

Рис. 6.7. Пристосування до ринкових умов у довготерміновому періоді

 

Нехай потреби ринку становлять 7000 стільців (Q₂). Цей обсяг можна отримати як за допомогою одного виробничого модуля, залишаючись у рамках короткотермінового періоду, так і з введенням в експлуатацію іншого, тобто через довготерміновий період. У першому випадку обсяги виробництва не будуть відповідати тим, при яких досягається мінімальний рівень середніх витрат (Р₃ = 9 грн.). Вони зростуть до 12 грн. за стілець. Якщо ж піти іншим шляхом, то частину обсягу (5000 шт.) можна виготовити при мінімальних витратах (9 грн.), а іншу частину (2000 шт.) – при витратах, що дорівнюють відповідній точці на кривій АТС₂ (Р₁ = 15 грн.).

Більш привабливий варіант розвитку виробництва такий, що мінімізує загальні витрати на заданий обсяг. Для першого варіанту вони становитимуть:

 

ТС₁ = Р₂Q₂ = 12 х 7000 = 84000 грн. (6.11)

 

для другого

 

ТС ₂ = Р ₃Q₃ + P ₁ (Q₂ – Q₃) =

9 х 5000 + 15 х 2000 = 75000 грн. (6.12)

 

Таким чином, з точки зору мінімізації сукупних витрат для отримання заданого обсягу виробництва привабливішим є других варіант розвитку, який передбачає перехід від короткотермінового до довготермінового періоду.

Подібно до того, як середній продукт залежно від обсягів виробництва може зростати, зменшуватися чи залишатися незмінним, середні витрати також по-різному реагують на ефект масштабу. Ця реакція багато в чому залежить від специфіки галузі, ситуації на ринку, напрямків удосконалення технології виробництва тощо. На рис.6.8 представлені три найтиповіші ситуації.

АТС АТС АТС

Q Q Q

а б в

Рис.6.8. Варіанти довготермінової динаміки середніх витрат

 

У варіанті, що на рис. 6.8, а, спостерігається відносно короткий період, коли зростання виробництва супроводжується зниженням витрат, тобто позитивний ефект масштабу виробництва вичерпується досить швидко. Але при цьому існує широкий діапазон обсягів виробництва, при якому зберігається постійний рівень середніх витрат. У таких галузях підприємства різних розмірів можуть бути однаково життєздатними.

На рис.6.8, б. можна спостерігати довготривалий ефект від збільшення масштабів виробництва. У таких галузях переваги отримують великі підприємства.

У третьому варіанті (рис. 6.8), навпаки, позитивний ефект масштабу виробництва досить швидко трансформується у негативний. Тому підприємцю важливо правильно оцінити межі ефективного розширення виробництва. Існуючі бар’єри зростання уможливлюють ефективне функціонування у таких галузях невеликих підприємств.

Проте намагання мінімізувати витрати – це лише однин бік, що визначає поведінку виробника. Вибір реальних масштабів виробництва як в короткотерміновому, так і в довготерміновому періоді визначається зрештою можливостями максимізувати економічний прибуток. Для цього витрати виробництва необхідно порівнювати з доходами, чому буде присвячений наступний розділ курсу.

 

ВИСНОВКИ

 

1. Альтернативна вартість витрачених на виробництво – втрати, що спричинені нереалізованими можливостями, коли фірма використовує свої ресурси не за кращим із альтернативних варіантів.

2. У короткостроковому періоді один або два ресурси фірми фіксовані. Сукупні витрати можна поділити на постійні – це сума додаткових змінних витрат, спричинена випуском додаткової одиниці продукції. середні змінні витрати – це сукупні витрати, поділені на кількість одиниць продукції.

3. При одному змінному ресурсі, як це має місце в короткостроковому періоді, наявність спадної віддачі визначає форму кривих витрат. Зокрема, існує обернений зв’язок між граничною віддачею змінного ресурсу та граничними витратами виробництва. Криві середніх змінних витрат та середніх сукупних витрат мають U-подібну форму. Крива ганичних витрат у короткостроковому періоді зростає від певної точки і перетинає обидві криві середніх витрат в їх найближчих точках, проходячи знизу вгору.

4. У довгостроковому періоді всі фактори процесу виробництва змінні. Внаслідок цього їх вибір залежить як від відносної вартості факторів виробництва, так і від межі, до якої процес виробництва фірми дозволяє замінювати один фактор на інший. Фактори виробництва, які б мінімізували витрати, вибирають знаходженням точки дотику ізокванти, що відбиває бажаний рівень ви, до ізокости.

5. Траєкторія зростання фірми ілюструє те, як змінюються співвідношення факторів виробництва, що мінімізують витрати, при зростанні масштабів виробництва. Внаслідок цього траєкторія зростання надає важливу інформацію, потрібну для планування у довгостроковому періоді.

6. Крива середніх витрат у довгостроковому періоді огинає криві середніх витрат короткотермінового періоду фірми. Вона свідчить про наявність або відсутність віддачі від масштабів. При наявності постійної віддачі від масштабів і кількох варіантів маштабів розвитку фірми криві витрат у довгостроковому періоді горизонтальні, а лінія огину складається з точок мінімальних короткострокових середніх витрат. Проте, при наявності спочатку зростаючої віддачі від довгострокових середніх витрат має U-подібну форму, а лінія огину не містить всі точки мінімальних короткострокових витрат.

 

Вивчення матеріалу, поданого в темі 6, передбачає засвоєння таких термінів і понять: