Вправа 4. Виконайте завдання

Завдання 1. Андрій любить споживати на сніданок свіжі соки. Орієнтуючись на свої смаки, він склав таблицю корисності. Подайтеу вигляді графіка переваги Андрія, використовуючи криву байдужості.

 

Сік томатний							Склянки
Сік яблучний		0,5					Склянки
Корисність							Бали

 

Завдання 2. Користуючись даними сітки споживача, визначте, від скількох одиниць товару А має відмовитись споживач з метою придбання третьої одиниці товару В.

 

Кількість товару А	Кількість товару В

 

Завдання 3. Юрій упевнений, що при застуді 6 ложок меду на одну склянку гарячого молока допомагають так само, як і три ложки меду на 2 склянки молока. Яка гранична норма заміни молока медом?

Завдання 4. Сергійко з Володею вважають рівноцінним одночасне придбання 8 пляшок Кока-Коли і 3 пляшки Фанти, або 6 пляшок Кока-Коли і 4 пляшки Фанти рівноцінно. Знайдіть граничну норму заміщення Кока-Коли на Фанту.

Завдання 5. Студент щотижнево отримує від батьків 200 грн. на їжу та розваги. Намалюйте бюджетну лінію студента для кожної із ситуацій, відкладаючи витрати на продукти споживання по вертикальній осі, а на розваги – по горизонтальній.

 

№ п/п	Ціна продуктів, грн	Ціна розваг, грн
		5, але доходи збільшились до 250

 

З авдання 6. Визначаючи тижневий рівень споживання, Петро дійшов висновку, що він одержував 20 умовних одиниць корисності від споживання останньої шоколадки, тоді як від останнього тістечка – 40 умовних одиниць. Що має зробити Петро, щоб максимізувати свою корисність від споживання цих товарів, якщо шоколадка коштує 2 грн, а тістечко – 5 грн?

Завдання 7. Дохід Сергія становить 100 грн. Коробка сірників коштує

50 коп., а цигарок – 5 грн. Чому дорівнює нахил лінії бюджетного обмеження Сергія, якщо він витрачає свій дохід повністю на сірники та цигарки?

Завдання 8. Набір споживача складається з двох товарів: пива та раків. Загальна корисність характеризується такими даними:

 

Пиво (келихи)	Загальна корисність пива	Раки (шт.)	Загальна корисність раків

Ціна келиха пива – 10 грн, ціна одного рака – 50 коп. Загальний дохід споживача, який він може витратити на ці товари, становить 25 грн. Яку кількість пива та раків він купує у стані рівноваги?

ТЕМА 3. МОДЕЛЮВАННЯ ПОВЕДІНКИ

СПОЖИВАЧА НА РИНКУ ТОВАРІВ

 

У попередній темі було прийнято допущення, що споживач робить свій вибір лише між двома товарами: товаром Х та товаром Y. Спробуємо наблизити нашу модель до реальної дійсності, адже фактично споживач вибирає конкретний товар з усієї маси запропонованих йому благ. Тому слід проаналізувати, як споживач робить вибір, протиставляючи товар Х усім іншим товарам, як на його вибір впливає дохід і ціни та як унаслідок цього формується індивідуальний попит на товар.

 

3.1. Криві “дохід−споживання”.

Криві й закони Енгеля

 

Якщо ввести в модель споживацького вибору положення про вибір між даним товаром та всіма іншими товарами, то це, передусім, позначиться на уявленні про структуру витрат бюджету. У цьому випадку розширене бюджетне обмеження матиме такий вигляд:

 

І = P_xQ_x + SP_yiQ_yi. (3.1)

 

Тоді дещо інакше за цих умов буде тлумачитися лінія бюджетних обмежень. Тепер на графіку, з одного боку, буде кількість товару Х, яку може придбати споживач, виходячи з його доходу, а з іншого – витрати в грошовій формі на придбання всіх інших товарів (рис. 3.1). Точка перетину бюджетної лінії з віссю У відповідатиме загальному рівню доходу споживача.

Нахил цієї лінії буде постійним (оскільки вона пряма) і дорівнюватиме тангенсу кута a, тобто

 

tg a = I/Q_x = P_x. (3.2)

 

Можна також побудувати криву байдужості для споживача з урахуванням нових допущень (рис. 3.2). Звертаємо увагу на те, що у цьому випадку цінність усіх інших товарів для споживача набуває грошового вираження.

Якщо припустити, що гранична корисність грошей для споживача залишається незмінною, то гранична норма заміщення у кожній точці кривої

 

Р_yQ_y

 

І

 

 

a

Q_x

 

Рис. 3.1. Лінія розширеного бюджетного обмеження

 

 

Р_YQ_Y

 

P_YQ_Y1

 

P_YQ_Y2

 

Q_X

Q_X1 Q_X2

Рис. 3.2. Крива байдужості при виборі товару Х з усієї маси товарів

 

байдужості буде дорівнювати граничній корисності товару Х, вираженій у грошовій формі (MU_x). Тому нахил кривої байдужості збігатиметься з нахилом лінії бюджетних обмежень у тій точці, де гранична корисність товару Х, виражена у грошах, збігатиметься з ціною товару Х. Інакше кажучи, рівновага споживача досягається за умови рівності цінності товару для нього та витрат на його придбання, тобто коли

MU_x = P_x. (3.3)

За менших обсягів закупівель гранична корисність товару буде більша, ніж ціна, що спонукає до збільшення кількості товару Х. Якщо закупівлі виявляться більшими, ніж рівноважний обсяг, та ціна товару перевищить його корисність, а це підштовхуватиме споживача до зменшення закупівель. Рівновага настане тоді, коли гранична корисність як максимальна сума грошей, від якої споживач хотів би відмовитися заради отримання додаткової одиниці товару, зрівняється з його ціною.

Рішення споживача про придбання товару Х у певних обсягах залежить не тільки від його уподобань і переваг, а й від рівня доходу. Якщо на графіку, де показані точки рівноваги споживача при різних рівнях його доходу, провести лінію, що проходить через ці точки, то отримаємо криву “дохід−споживання” (рис. 3.3). Ця крива показує, як кількість товару Х, що споживається за певний час, буде змінюватиметься залежно від зміни доходу і тільки доходу.

 

P_YQ_Y

I₁

 

I₂

I₃ U₁

 

U₂

U₃

 

Q_X

 

Рис. 3.3. Крива “дохід-споживання”

 

Характер кривої “дохід−споживання” буде залежати від оцінки товару споживачем. Нормальні товари – це ті товари, котрі людина споживає у більшій кількості, коли зростає її дохід. Неякісні товари – це ті товари, споживання яких зменшується за умови зростання доходу споживача. Слід зазначити, що належність товару до групи нормальних чи неякісних залежить не стільки від певних його специфічних властивостей, скільки від сприйняття цього товару споживачем. Те, що для одного споживача буде нормальним товаром, інший вважатиме як неякісним.

Крім того, оцінка товару змінюється залежно від доходів споживача. Так, при певному рівні доходу поїздка до іншого міста на власному автомобілі буде сприйматися як нормальний товар, і кількість таких поїздок збільшуватиметься із збільшенням доходів споживача. Проте, коли доходи зростуть до певного рівня, споживач сприйматиме кількагодинну поїздку як неякісну, віддаватиме перевагу перельоту літаком, а тому поїздка на власному автомобілі перетвориться у неякісний товар.

Таким чином, для нормальних товарів крива “дохід−споживання” матиме зростаючий характер, для неякісних – спадний.

Разом з тим, є група товарів, що не належать ні до нормальних, ні до неякісних. Обсяги їх споживання не залежать від рівня доходу споживача. Це порівняно дешеві товари, які не мають ефективних субститутів. Малоймовірно, що хтось у разі зростання доходу збільшить чи зменшить споживання, наприклад, солі. Отже, крива “дохід−споживання” для цієї групи товарів буде мати вигляд вертикальної прямої лінії (рис. 3.4).

 

 

P_YQ_Y P_YQ_Y P_YQ_Y

 

Q_X Q_X Q_X

а б в

 

Рис. 3.4. Криві “дохід−споживання” для різних категорій товарів:

а – нормальний товар; б – неякісний товар; в – нейтральний товар

 

Від кривої “дохід−споживання” легко перейти до так званих кривих Енгеля. Ернст Енгель (1821-1896) – англійський економіст, він вивчав, як в Х1Х ст. характер споживання товарів і послуг змінювався залежно від доходу сім’ї. Крива Енгеля показує співвідношення між доходом і обсягом споживання певного товару при незмінності інших факторів, що впливають на попит

(рис. 3.5).

I

 

Q_x

Рис. 3.5. Крива Енгеля

 

Для більшості нормальних товарів крива Енгеля має зростаючий характер із затуханням, тобто певний приріст доходу спричинює менший приріст споживання товару Х. Це, насамперед, пояснюється дією закону спадної граничної корисності. Однак для певної групи товарів крива Енгеля може зростати з прискоренням. До цієї групи відносяться предмети розкоші, споживання яких зростає швидше, ніж зростає дохід споживача. Ці залежності були помічені й сформульовані Енгелем і ввійшли в економічну теорію як закони Енгеля:

1. При незмінних цінах на всі блага частка сімейного бюджету, що витрачається на продукти споживання, має тенденцію до зменшення за умови зростанні доходів сім’ї.

2. Споживання освітніх, юридичних, медичних послуг та послуг, пов’язаних із відпочинком, має тенденцію зростати швидше, ніж зростають доходи.

І хоча ці закономірності виявлені понад 100 років тому, в їхній справедливості легко переконатися, спостерігаючи наше сьогодення.

 

 

4.2. Криві “ціна−споживання” та виведення кривих попиту

 

Досліджуючи криві “дохід−споживання” та криві Енгеля, ми виходили з припущення, що змінюється лише дохід, а всі інші фактори попиту залишаються незмінними. Якщо змінити вихідні посилання, зафіксувати їх як незмінний дохід, а ввести в модель як економічну змінну ціни, то можна побудувати криву “ціна−споживання”.

Зниження цін на товар Х приведе до повороту кривої бюджетних обмежень до нової точки її перетину з віссю Х, більш віддаленої від початку координат. Якщо дохід і ціни на інші товари залишаються незмінним, то точка перетину кривої з віссю У залишиться незмінною.

Q_Y

 

I

 

F₁ F₂ F₃ Q_x

Рис. 3.6. Крива “ціна−споживання”

 

Крива “ціна−споживання ” показує, як змінюється обсяг закупівель товару Х (точки F ₁, F ₂, F ₃ на рис. 3.6) при переході до іншого рівня цін на цей товар за умови незмінності всіх інших факторів попиту.

Від кривої “ціна−споживання” можна перейти до кривої індивідуального попиту. Тангенс кута нахилу ліній бюджетних обмежень відповідає ціні товару Х. Легко помітити, що зменшення кута нахилу (зниження цін на товар Х) супроводжується збільшенням обсягів закупівель цього товару. Залежність між ціною на товар (Р_x) та розміром бажаних для споживача закупівель відображає крива попиту (рис.3.7).

Попит (demand) – це та кількість продукту, яку споживач готовий і може придбати за тими чи іншими цінами протягом певного періоду. Крива попиту та крива “ціна−споживання” – це два різних способи опису того, як придбана кількість товару змінюється при зміні ціни на нього (за умови, що інші фактори не діють).

Р_X

 

 

d

 

Q_X

Рис. 3.7. Крива індивідуального попиту

 

Оскільки залежність між цінами товару та попитом на нього досить стійка, то можна говорити про закон попиту, який говорить, що із зростанням цін на товар попит на нього зменшується, а зниження цін сприяє збільшенню кількості товару, яку бажає придбати споживач.