Ізокости. Мінімізація витрат. Рівновага виробника. Траєкторія розвитку фірми.



Мы поможем в написании ваших работ!


Мы поможем в написании ваших работ!



Мы поможем в написании ваших работ!


ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?

Ізокости. Мінімізація витрат. Рівновага виробника. Траєкторія розвитку фірми.



Ізокоста показує різні комбінації двох ресурсів, які можна придбати за даного рівня витрат та незмінних цін ресурсів. Рівняння ізокости мае вигляд рk*К+ pl*L =C . Haxuл ізокости визначається співвідношенням цін факторів pl / рk Подібно як бюджетна пряма у теорії поведінки споживача, ізокоста є межею між можливим та недосяжним для виробника. Усі досяжні комбінації використання двох ресурсів відображаються точками на ізокості та ліворуч від неї.

Рівновага виробника. Точку рівноваги виробника можна визначити двома різними шляхами. Перший з них полягає у тому, щоб за незмінних цін ресурсів та рівня витрат фірми на придбання факторів виробництва знайти таку комбінацію витрат, яка забезпечуе максимальний обсяг виробництва продукції. Геометрично ця задача означає суміщення карти ізоквант з даною ізокостою і знаходження точки дотику ізокости та найвіддаленішої з досяжних ізоквант. Другий спосіб - знаходження комбінації факторів, яка забезпечуе мінімізацію витрат фірми за наявного обсягу виробництва. Графічно це означае суміщення карти ізокости з даною ізоквантою і вибір ізокости, дотичної до даної ізокванти. Суміщення карт ізоквант та ізокост дає змогу отримати траєкторію розвитку (розширення виробничої діяльності) фірми.

Види ринкових структур. Визначники структури галузі. Характерні риси ринків з чистою конкуренцією: Попит на продукт чистого конткурента. Пропозиція чисто конкурентної фірми.

Розрізняють 4 види ринкових структур: чиста (досконала) конкуренція, монополістична конкуренція, олігополія та чиста монополія.

Ключові визначники структури галузі:

1) к-сть фірм у галузі

2) ступінь диференціації продукту

3) контроль над ціною

4) умови входження у галузь

5) наявність нецінової конкуренції

Характерні риси ринків з чистою конкуренцією:

1) На ринку присутня дуже велика кількість продавців, фірми приймають ринкову ціну як дану

2) На ринку продають стандартизований (однорідний) продукт

3) Наслідком стандартизації продукту є відсутність умов для нецінової конкуренції

4) Немає жодних перешкод для входження у галузь нових фірм

5) Висока поінформованість продавців і покупців про ситуацію на ринку і рівень цін.

Чиста конкуренція– це ринкова структура, за якої багато продавців пропонують стандартизований продукт, а багато покупців виявляють попит на нього. Попит на товар досконало конкурентної фірми є абсолютно еластичним.

 

Максимізація прибуткy у короткостроковому періоді: два підходи. Порівняння загального виторгу та загальних витрат. Максимізація прибутків, мінімізація збитків, випадок закриття.

У короткостроковому періоді чисто конкурентна фірма має незмінні виробничі потужності і може змінювати лише обсяг залучених змінних ресурсів. Економічний прибуток, який прагне максимізувати фірма, визначається як різниця між загальним виторгом (TR) і загальними витратами (TC).

Є 2 підходи максимізації прибутку у короткостроковому періоді:

· Порівняння загального виторгу та загальних витрат.

· Порівняння граничного виторгу та загальних витрат

За даної ціни товару можливі 3 принципово відмінні ситуації:

1) Випадок максимізації прибутку. Виробляючи обсяг продукції між двома точками беззбитковості Q1 I Q2, в яких загальні витрати рівні загальному виторгу, чисто конкурентна фірма отримуватиме прибуток. Максимальним прибуток буде у точці, де різниця між TR I TC буде найбільшою

2) Випадок мінімізації збитків. За найнижчої ціни товару можлива ситуація, коли за будь-якого виробництва продукції фірма зазнаватиме збитків. Якщо збитки від виробництва продуктів менші, ніж постійні витрати, фірмі варто виробляти ткий обсяг продукції, який дає змогу мінімізувати збитки

3) Вмпадок припинення виробництва. Якщо ж загальний виторг буде меншим за змінні витрати, то за будь-якого обсягу продукції збитки перевищуватимуть постійні витрати. У цій ситуації чисто конкурентна фірма припинить виробництво.

10. Порівняння граничного виторгу та загальних витрат. Правило MR=MC. Граничні витрати і крива короткострокової пропозиції.

Ключове значення має точка, в якій граничний виторг дорівнює граничним витратам (MR=MC). Ця точка визначає так зване правило MR=MC: чиcто конкурентна фірма максимізує прибутки або мінімізує збитки, виробляючи такий обсяг продукції, за якого граничний виторг дорівнює граничним витратам. Для чисто конкурентної фірми це правило можна записати так: MR=MC=P

Умови трьох ситуацій (у попередньому питанні) мають вигляд:

1) MR=P>ATC – випадок максимізації прибутку

2) AVCmin<P<ATC – випадок мінімізації збитків

3) P>AVCmin – випадок закриття

Уточнене правило MR=MC: чиcто конкурентна фірма максимізує прибутки або мінімізує збитки, виробляючи такий обсяг продукції, за якого MR=MC=P, за умови, що ціна перевищує мінімальні середні змінні витрати.

Відрізок кривої граничних витрат, який лежить вище кривої середніх змінних витрат, є кривою пропозиції чисто конкурентної фірми короткостроковому періоді.

Питання 11. Чисто конкурентна фірма у довгостроковому періоді. Економічна рент а.

У довгостроковому періоді конкурентні фірми мають змогу вносити певні зміни які не можливо внести у короткостроковому періоді. У довгостроковому плані фірми, які працюють у галузі, можуть скоротити або розширити свої виробничі потужності. Може змінюватись кількість фірм в галузі, що також спричиняє змінює обсяги виробництва.

У довгостроковому періоді максимальний економічний прибуток фірма отримує тоді, коли ціна(Р) рівна її довгостроковим гарничним витратам (LRMC). Графічний аналіз:

м

 

Крива середніх загальних витрат у короткостроковому періоді позначена через АТС1 , крива граничних витрат – через МС1. Оскільки обсяг виробництва Q1 за чинної ціни Р1 такий, що середні загальні витрати менші від ціни, то фірма матиме прибуток. Графічною моделлю прибутку є площа прямокутника P1BCA.

Однак фірма дивиться вперед і приймає рішення по збільшенню виробництва для збільшення прибутку. Однак це залежить від багатьох чинників. Зробимо два припущення:

1) У довгостроковому періоді ціна зберігається на попередньому рівні;

2) Крива LRAC маэ U – подібний вигляд.

У цьому випадку зростання масштабу виробництва може призводити до зменшення АТС, і цілком імовірно, що за певного обсягу виробництва Q2 нові АТС2 і МС2 дадуть змогу отримувати більший прибуток. Більшому прибутку відповідає площа прямокутника Р1DEF.

Отже, й у довгостроковому періоді для конкурентної фірми чинне рівняння рівноваги: Р=LRMC.

Якщо ціна перевищує довгострокові граничні витрати, то у фірми є стимул до розширення масштабу виробництва, якщо вона нижча – до скорочення. При рівності знакає стумул змінювати обсяги виробництва.

Економічна рента— це ціна, сплачувана за використання землі та інших природних ресурсів, кількість яких суворо обмежена. Саме унікальні умови пропозиції землі та інших природних ресурсів — їхня фіксована кількість — відрізняють рентні платежі від заробітної плати, відсотка і прибутку.

Питання 12. Характерні риси чистої монополії. Барєри для входження в галузь. Позитивний ефект масштабу. Правові та адміністративні перешкоди. Власність на важливі ресурси монопсонія.

Характерні риси: Одна фірма виробляє продукт; тип продукту унікальний, не має близьких замінників; заблоковане входження на ринок; значний контроль на цінами, деколи повний; нецінова конкуренція поляхає у рекламі звязку з фірми з громадськими організаціями. ( Для прикладу місцуві підприємства комунальних послуг)

Позитивний ефект масштабу.З ростом обсягу виробництва вступає в дію позитивний ефект масштабу підприємства, що веде до скорочення середніх витрат виробництва в міру зростання його обсягів. Отже, в галузях з тривалим дією позитивного ефекту масштабу обсяг виробництва в умовах недосконалої конкуренції стає вище обсягу виробництва абсолютно конкурентного ринку, а середні витрати нижче. Отримання додаткового доходу від позитивного ефекту масштабу - стратегія, не властива малому виробництву з обмеженими ресурсами. Тому ринку досконалої конкуренції така стратегія недоступна. Ринок же недосконалої конкуренції з такого роду завданнями успішно справляється. У галузях, де позитивний ефект масштабу невеликий, функціонує безліч дрібних і середніх фірм - це ринки монополістичної конкуренції; для галузей з тривалим позитивним ефектом масштабу більш характерне функціонування технологічних олігополій, і, нарешті, в галузях з безперервним дією позитивного ефекту масштабу економічно ефективно існування єдиного підприємства, що обслуговує весь галузевий попит, - природної монополії.

Правові та адміністративні перешкоди. Бар'єри для входження у
галузь часто створює держава. Уряд видає патенти, які захищають вина­
хідників від незаконного використання конкурентами результатів їх праці

продукту, технологічних інновацій тощо). Патенти забезпечують фірмам високі монопольні прибутки і уможливлюють фінансування нових науково-дослідних проектів. Поширеним видом адміністративного регулювання входження у галузь єліцензування — надання права на постачання товару чи послуги

Монопсонія— ситуація, при якій існує тільки один покупець або група покупців, що сумісно приймають рішення.

Прикладом монопсонії є ситуація підприємства-міста, в якому є безліч домогосподарств, які пропонують робочу силу, але тільки одне підприємство — покупець робочої сили.

Питання 13. Монопольний попит. Ціна і граничний виторг. Ціноутворення за монополії.

Існування бар'єрів щодо появи конкурентів зумовлює існування фірми, яка є єдиним виробником і постачальником певного продукту, і яка самостійно визначає ціну на продукт своєї діяльності. Здавалось би, максимальний прибуток монополії забезпечений диктуванням високої ціни. Проте аналіз і здоровий глузд показують, що за монопольних умов ціна визначається попитом споживачів: для збільшення продаж фірма повинна знизити ціну на свій продукт. Отже, крива попиту (П) на продукт монопольного виробника є спадною. Оскільки фірма представляє цілу галузь, то крива попиту окремої фірми одночасно є кривою галузевого попиту.

Спадна траєкторія кривої попиту монополіста обумовлює параметри валового і граничного доходу та вибір ним ціни і обсягу випуску з метою максимізації прибутку.

Щоб максимізувати прибуток, монополіст, зазвичай вибере такі ціну і випуск продукції, за яких різниця між загальним виторгом і загальними витратами є найбільшою.

Максимізація прибутку монополіста методом зіставлення ТС і TR:

 

Отже, ринок чистої монополії характеризується монопольною владою однієї фірми. Але це не означає, що монополіст може довільно встановлювати ціну на свою продукцію. По-перше, його можливості обмежені рівнем витрат виробництва. По-друге, важливим обмежувачем ціни для монополіста є попит на його товар. Тому він повинен визначити параметри попиту, оскільки при підвищенні ціни попит на товар падає. Тому монополіст вибирає таку комбінацію "ціна - обсяг виробництва", при якій він отримує максимальний прибуток. Максимізація останнього у короткостроковому періоді досягається за умови, що рівень граничної реалізації дорівнює рівню граничних витрат на її виробництво. З огляду на це ціна, що призначається монополістом, зазвичай вища за величину граничних витрат виробництва. Це гарантує монополії отримання монопольного прибутку. При цьому вона виходить з того, що ціна повинна забезпечити максимум сукупного прибутку, а не прибутку на одиницю

Політика ціноутворення на ринку чистої монополії включає і такий засіб, як цінова дискримінація.

Для здійснення цінової дискримінації потрібні певні умови. По-перше, покупці з певних причин не можуть перепродувати куплені товари. По-друге, продавець повинен мати можливість поділити покупців на групи, виходячи з еластичності попиту на товари. При цьому тим покупцям, попит яких нееластичний, пропонується висока ціна, тим, чий попит еластичний, - нижча.

Питання 14. Монопольна влада. Вимірювання монопольної влади. Джерела монопольної влади. Цінова дискримінація першого, другого і третього ступеня. Купони та знижки. Продаж у наборах. Двокомпонентні тарифи. Міжчасова цінова дискримінація.

Монопольна влада - це здатність фірми впливати на ціну свого товару.

Ступінь монопольної влади дуже відносна, якщо на ринку діє не одна, а кілька виробників аналогічної продукції.

Необхідною передумовою монопольної влади є нахилена вниз крива попиту на продукцію фірми.

Для кількісної характеристики монопольної влади використовуються:

показник монопольної влади Лернера L = (P-MC) / P, який показує ступінь перевищення ціни товару над граничними витратами його виробництва.

0 <L <1, чим більше L, тим більше монопольна влада фірми.

Індекс Херфіндаля-Хіршмана, який визначає ступінь концентрації ринку: Н = Р21 + Р22 + ... + Р2n, де Н - показник концентрації, Рn - процентна частка фірми на ринку або питома вага в галузевому реченні. Максимальне значення Н - 10000. Якщо М менше 1000, то ринок вважається неконцентрованих. Якщо М ³ 1800, то галузь вважається високо монополізованою.

Як джерело монопольної влади можуть виступатиме виключні права, які надаються виробнику на ведення певного роду діяльності. Такі права можуть надаватися органами державної влади - приміром, щодо надання послуг поштового зв'язку або комунального господарства Суб'єктом встановлення виключних прав може бути й фірма, як у випадку з франшизою, коли вона надає іншій фірмі монопольні права на здійснення певної діяльності в рамках встановленої території. Часто джерелом монопольної влади, хоча і обмеженою в часі, є авторські права.. Джерелом монопольної влади може служити власність на виробничий ресурс.

А.Пігу розрізняв три види (або ступені) цінової дискримінації. Цінова дискримінація першого ступеня (бездоганна дискримінація) спостерігається в тому випадку, коли на кожну одиницю блага встановлюється ціна, рівна його ціні попиту, тому ціни продажу блага для всіх покупців різні(у чистому вигляді не можливий).

Цінова дискримінація другого ступеня має місце, коли ціни блага однакові для всіх покупців, однак розрізняються в залежності від обсягу купівель. Цінова дискримінація другого ступеня нерідко виступає у формі ціновогодисконту або знижок (на обсяг поставок; кумулятивні знижки – сезонний квиток на залізничній дорозі; дискримінація в часі – різні ціни на ранкові, денні, вечірні сеанси в кіно; стягування абонементної плати в сполученні з пропорційною оплатою обсягу придбаного блага).

Цінова дискримінація третього ступеня припускає, що різним особам благо продається за різними цінами, але кожна одиниця блага, придбана конкретним покупцем, оплачується ним за однаковою ціною. Якщо при ціновій дискримінації перших двох ступенів передбачалося розподіл благ на групи, то в основі цінової дискримінації третього ступеня передбачається розподіл самих покупців на групи або ринки, де встановлюються свої ціни продажу. Фірми-монополісти систематизують споживачів за перевагами, доходами, віком, місцем проживання, характером роботи і продають свої блага відповідно до цієї градації.

Існує також міжчасова цінова дискримінація, стратегія якої поля­гає в такому: спочатку встановлюють високу ціну на товар для тих споживачів, які не зволікають з придбанням новинок, а потім ціна знижується для основної групи споживачів.


Питання 15. Економічні наслідки монополії. Дилема регулювання. Природна монополія. Регульована монополія. Монополізація в економіці України. Антимонопольне законодавство в Україні та світі.

Незважаючи на те що ринок в умовах монополії є рівноважним, а монополіст може мати ефективне виробництво, монопольні ринки є неефективними. В умовах монополії ринкова ціна продукції вище граничних витрат її виробництва, що свідчить про неефективний розподілі ресурсів.

Монопольний випуск менше конкурентного і здійснюється при середніх довгострокових з-МС держки вище мінімальних, що вказує на більш низьку ефективність використання ресурсів. Здійснюючи занадто мало продукції і продаючи її за дуже високими цінами, монополія веде до скорочення суспільного добробуту
Більшість чисто монополістичних галузей є природними монополіями і тому підлягають суспільному регулюванню. Зокрема, ціни і тарифи, які можуть призначати комунальні служби – залізні дороги, телефонні компанії, постачальники природного газу та електроенергії, – визначаються державними регулятивними комісіями чи управліннями.

Мал. 1. Регульована монополія.

Малюнок 1 показує параметри попиту та витрат природної монополії. Через великі постійні витрати крива попиту перетинає криву середніх витрат у точці, де середні витрати ще знижуються. Очевидно, що було б недоцільно мати ряд фірм у такій галузі, тому що, розділивши ринок, кожна фірма почала б переміщуватися далі наліво по своїй кривій середніх витрат, так що граничні витрати стали б значно вищими. Зв’язок між ринковими попитом та витратами такий, що досягнення нижчих витрат на одиницю продукції допускає тільки одного виробника.

Застосовуючи правило MR = MC, визначаємо, що Pm і Qm є ціною та випуском, що максимізують прибуток нерегульованого монополіста. Оскільки ціна перевищує середні валові витрати, монополіст має великий економічний прибуток, який сприяє нерівності доходів. Більше того, ціна перевищує граничні витрати, що означає недовикористання ресурсів цього продукту чи послуги. Постає питання: чи може державне регулювання викликати кращі результати, якщо оцінювати їх із точки зору суспільства?

Проаналізуємо оптимальну ціну P = MC. Якщо ціллю регулятивного органу є досягнення ефективності розподілу ресурсів, то йому варто законодавчо встановити максимальну ціну для монополіста, яка дорівнює граничним витратам.

У 1990-х роках в Україні відбувався активний розвиток системи антимонопольного регулювання. У результаті демонополізації, що здійснювалась шляхом ліквідації, а також поділу державних монопольних утворень, відбулося зниження монополізації економіки. Так частка манополізованих товарних ринків у 1998 році порівняно з 1994 роком знизилась: машинобудування з 97,7% до 14,2%, хімічна нафтохім пром з 44,9% до 9%.

Створення правової бази конкурентної політики в Україні відбувалося у складних умовах, оскільки були відсутні фахівці, а досвід розвинених країн неможливо механічно перенести в умовах перехідної економіки. Однак, за порівняно короткий строк в Україні були розроблені та прийняті відповідні закони. Відповідно до ст. 42 Конституції України в нашій країні гарантується підтримка конкуренції та не допускається зловживання монопольним становищем.

Важливе місце в антимонопольній діяльності України займає Закон "Про обмеження монополізму та недопущення недобросовісної конкуренції у підприємницькій діяльності", який введений в дію з 15 березня 1992 року. В 1993 році Верховна

У США першим законодавчим актом, спрямованим проти монополізації економіки, був “Антитрестовський акт Шермана” (1890 р.). за ним оголошувалося незаконним створення монополій або вступ в змову для обмеження конкуренції. Цей закон з доповненнями 1914, 1936, 1950 рр. Діє і дотепер. Саме він, вважається, заклав основи світової антимонопольної політики. Цим самим законом забороняються трести і картелі. Щоб обійти його монополії створювались як холдингові компанії, здійснювали повне злиття корпорацій, за якої ліквідовувалась правова і виробнича самостійність компаній, що поглинались, а картельні угоди замінювались негласними угодами, або так званим лідерством у цінах. Порушення “Акту Шермана каралося, як кримінальний злочин. Індивідуальні порушники карались штрафом до 250 тис. дол. і тюремним ув’язненням до 3-х років за кожне порушення. Корпорації могли бути оштрафовані на 1 млн. дол. За кожне порушення.



Последнее изменение этой страницы: 2016-04-07; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы!

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 35.175.212.130 (0.05 с.)