Характеристика загальної і часткової рівноваги

 

Під час вивчення різних аспектів ринкової економіки – поводження споживача і діяльності фірми, ринків споживчих товарів і ринків факторів виробництва – в центрі уваги була часткова рівновага (partіal equіlіbrіum) – рівновага, що складається на окремому ринку. Однак у реальній дійсності ринки взаємозалежні, ціни одних економічних благ впливають на ціни інших. Рівновага, що виникає в результаті взаємодії всіх ринків, коли зміна попиту або пропозиції на одному ринку впливає на рівноважні ціни й обсяги продажів на всіх ринках, називається загальною рівновагою (general equіlіbrіum).

Досягнення загальної рівноваги – результат впливу зміни на одному ринку на всі інші ринки, у т. ч. і на той ринок, з якого почався рух. У цій взаємодії на передній план виходять взаємозалежність (взаємодоповнюваність і взаємозамінність) різних товарів. Тому найпростіший аналіз повинен включати як мінімум чотири етапи:

1) первинна зміна,

2) зміни на ринках взаємозамінних товарів,

3) ринки взаємодоповнюючих товарів,

4) ефект зворотного зв'язку.

Припустимо, що ціна на автомобіль піднялася з 7000 до 10 000 доларів. Це спричиняє зниження продажів з 20 до 15 млн автомобілів на рік (рис. 82а). Падіння попиту на автомобілі відіб'ється на попиті на бензин. Він скоротиться з 12 до 10 млн л на день. Це призведе до падіння ціни на бензин з 50 до 40 центів за літр (рис. 82б).

Зростання цін на автомобілі змусить багатьох відмовитися від покупки нового автомобіля і звернути свою увагу на товари-замінники, на мотоцикли і змусить довше експлуатувати старі машини. Наприклад, попит на мотоцикли зросте з 50 до 60 млн шт. на рік (рис. 82в). Це призведе до підвищення ціни на мотоцикли в середньому з 1000 до 1100 доларів.

Більш тривале використання старих автомобілів призведе до зростання цін на послуги з ремонту внаслідок збільшення попиту на такі послуги. Їх кількість зросте з 100 до 120 млн на рік, ціна на них у середньому підвищиться з 400 до 500 доларів (рис. 82г).

У результаті довшого використання старих автомобілів і розширення попиту на мотоцикли попит на нові автомобілі знизиться до 12 млн на рік. Це змусить виробників знизити ціну з 10 000 до 8000 доларів (рис. 82а).

Природно, така зміна рівноважної ціни викличе нову реакцію на ринках взаємодоповнюючих і взаємозамінних товарів, що призведе до встановлення нових рівноважних цін і обсягів на всіх ринках.

 

Млн авто на рік

Млн мотоциклів на рік Кількість ремонтів, млн на рік

 

Рис. 82. Взаємозв'язок ринків в економіці: ефект зворотного зв'язку

Рівноважні ціни і кількості визначаються з урахуванням ефекту зворотного зв’язку (feedback effect), що відображає зміну часткової рівноваги на даному ринку в результаті змін, що виникають на суміжних ринках під впливом первісних змін на даному ринку.

Аналіз загальної рівноваги показав, що зменшення пропозиції і відповідне зростання цін на деякому ринку призводить до падіння попиту на товари, що доповнюють, і його зростання на товари-субститути.

 

11.2. Умова Паретто-оптимального стану економіки

 

Функціонування ринкового механізму дозволяє не тільки досягти положення загальної рівноваги в економіці, а і забезпечити оптимальне функціонування економічної системи в цілому, досягти максимізації суспільного добробуту, що характеризується Паретто-оптимальним станом економіки. Він досягається тоді, коли виробництво і розподіл благ неможливо змінити таким чином, щоб збільшився добробут одних благ без зменшення добробуту інших. Основним критерієм за Паретто є наявність або відсутність розтрати ресурсів. Якщо можливий такий перерозподіл ресурсів, за якого хоча б один учасник обміну може покращити своє становище без погіршення становища іншого економічного суб’єкта, вважається, що має місце розтрата ресурсів, а ситуація є неефективною за Паретто. Паретто-оптимальними є розподіли, за яких будь-які подальші вигідні зміни неможливі.

Ринок досконалої конкуренції забезпечує такий перерозподіл автоматично. У цьому процесі надзвичайно важливу роль відіграє рівноважна ціна. Якщо споживачі готові платити більше, ніж становлять граничні витрати виробництва, то підвищення ціни стимулює фірми нарощувати обсяги випуску до рівня, що забезпечує максимізацію прибутку. Ресурси переміщуються в дану галузь, споживачі покращують своє становище, купуючи додаткову продукцію аж до обсягу рівноваги. У разі досягнення рівноваги, де MV (гранична цінність продукту для споживача) = MC = P, немає жодної можливості покращити становище покупців чи продавців, отже, економіка стає ефективною за Паретто.

 

Є три умови Парето-оптимального стану економіки.

1. Ефективність у виробництві. Вона досягається тоді, коли неможливо збільшити випуск одного товару без зменшення випуску будь-якого іншого товару, і виражається в рівності граничних норм технологічного заміщення ресурсів.

Аналіз ефективності у сфері виробництва має два взаємопов’язаних аспекти: внутрішньогалузева ефективність – розподіл і використання ресурсів усередині галузі та міжгалузева ефективність – оптимальний розподіл ресурсів між галузями, трансформація структури виробництва.

Оптимальне розміщення ресурсів у галузі між окремими фірмами досягається, коли галузь випускає максимально можливий обсяг продукції і неможливо перерозподілити ресурси так, щоб збільшити випуск і знизити витрати. Це означає, що кожна фірма працює, застосовуючи технологічно та економічно ефективний способи виробництва, ресурси в галузі використовуються повністю. Технологічна ефективність дозволяє кожній фірмі максимізувати обсяг випуску за наявних обмежених ресурсів, а економічна ефективність дозволяє мінімізувати витрати виробництва заданого обсягу випуску.

2. Ефективність у споживанні. Вона показує взаємовигідність добровільного обміну благ між індивідуумами і характеризується рівністю граничних норм заміщення між будь-якими парами товарів для всіх споживачів.

Аналіз ефективності у споживанні й обміні дозволяє зробити два важливих висновки:

 якщо кожен учасник обміну максимізує свою корисність і при цьому відбувається взаємовигідна торгівля, то в результаті встановлюється рівновага, за якої розподіл благ є ефективним за споживанням і обміном;

 кожний ефективний розподіл є конкурентною рівновагою.

3. Ефективність на ринку продуктів. Структура випуску продукції є ефективною, якщо неможливо збільшити добробут хоча б одного індивідуума, не зменшуючи добробуту інших шляхом зміни структури продукції, що випускається. Рух униз по кривій виробничих можливостей, що має негативний нахил, супроводжується збільшенням виробництва одних товарів і скороченням виробництва інших, тобто зміною структури виробництва. Гранична норма трансформації (MRT) показує, від якої кількості одиниць одного товару варто відмовитися, щоб одержати кожну додаткову одиницю альтернативного товару, дотримуючись кривої виробничих можливостей. Вона виражається як відношення граничних витрат виробництва двох товарів. Ефективність на ринку продуктів досягається в тому разі, якщо дотримується умова MRT = MRS для всіх споживачів.

 

11.3. Характеристика суспільних благ. Попит та пропозиція суспільних благ

 

Суспільні блага – блага, вигода від користування якими нероздільно розподілена серед усього суспільства незалежно від того, хочуть окремі його представники здобувати це благо чи ні.

Суспільні блага оплачуються за рахунок загального оподаткування, а не купуються окремими споживачами на ринку. Прикладом суспільного блага є система національної оборони, оскільки стосується всіх і кожного однаковою мірою. Крім суспільних благ, існують ще і суспільні "антиблага" – суспільні блага, що рівномірно накладають витрати на групу людей. Це небажані побічні продукти виробництва або споживання: тепличний ефект, за якого згоряння корисних копалин загрожує глобальною зміною клімату; забруднення повітря, води і ґрунту відходами хімічної промисловості, виробництвом енергії або використанням автомобілів; кислотні дощі; радіоактивні викиди через випробування ядерної зброї; витікання озонового шару.

Розрізняють чисті суспільні блага і чисті приватні блага.

Чисте суспільне благо – благо, що споживається колективно всіма людьми незалежно від того, платять вони за нього чи ні. Одержання корисності від забезпечення чистим суспільним благом єдиним споживачем неможливо.

Чисте приватне благо – благо, яке можна розділити серед людей так, що іншим від цього не буде ніякої вигоди або витрат.

Якщо ефективне забезпечення суспільних благ часто вимагає державних дій, то приватні блага може ефективно розподілити ринок.

Отже, чисте приватне благо приносить корисність тільки покупцеві.

Цілий ряд благ не є ні чисто суспільними, ні чисто приватними. Наприклад, послуги поліції, з одного боку, є суспільним благом, а з іншого, розкриваючи крадіжки зі зломом, вони роблять приватну послугу конкретній особі.

Чисті суспільні блага мають дві основні особливості:

1. Чисті суспільні блага мають властивість неконкурентності у споживанні. Це означає, що за даного обсягу блага його споживання одною людиною не знижує доступу для інших.

2. Споживання чистих суспільних благ не має винятків для окремих споживачів. Це означає, що споживачі, які не бажають платити за такі блага, не можуть бути позбавлені можливості їх отримувати. Чисте суспільне благо неможливо випускати "дрібними порціями", які можна було б розпродати через касовий апарат.

Крива попиту на чисте суспільне благо (рис. 83б) будується за допомогою додавання його індивідуальних граничних корисностей для всіх споживачів за кожної можливої ціни, що припускає підсумовування по вертикалі індивідуальних кривих попиту.

Крива попиту на чисте суспільне благо, як і крива попиту на чисте приватне благо, має спадний нахил. Однак крива попиту на чисте суспільне благо відрізняється від кривої попиту на чисте приватне благо двома моментами.

Перший – ціна не є змінною величиною на вертикальній осі, оскільки не можна призначити ціну за окрему одиницю, тому що її споживання не є виключним правом. Другий – у разі чистого приватного блага люди корегують обсяг попиту таким чином, щоб пристосувати його до своїх смаків і свого економічного становища. Для чистого суспільного блага це неможливо, оскільки на одиницю цього блага не призначається ціна. Усі споживачі повинні споживати обсяг виробництва цілком. Отже, за будь-якого обсягу пропозиції обсяг споживання такого блага кожним споживачем повинен дорівнювати обсягові пропозиції.

На рис. 83а і 83б показано відмінності між кривими попиту на суспільне і приватне благо.

 

 

Рис. 83. Відмінність кривих попиту на суспільне та приватне благо

 

Для чистого приватного блага сукупний обсяг попиту за кожної можливої ціни дорівнює сумі індивідуальних обсягів попиту:

 

QD = ∆qі,

де і = 1,..., N.

Крива попиту на чисте приватне благо виходить за допомогою додавання обсягів попиту для кожної ціни уздовж горизонтальної осі. Крива попиту на чисте суспільне благо виходить за допомогою додавання граничних корисностей для кожного обсягу уздовж вертикальної осі. Кожний зі споживачів завжди споживає однакові обсяги блага.