Визначення ефективності виробничих інвестицій.

Ефективність виробничих інвестицій (капітальних вкладень) характеризує економічні, соціальні або інші результати і господарську доцільність їхнього здійснення.

Економічну ефективність виробничих інвестицій можна визначити за допомогою показників їх абсолютної та порівняльної економічної ефективності.
Абсолютна ефективність капітальних вкладень показує загальну величину їх віддачі та обчислюється співставленням величини економічного ефекту з величиною самих затрат.

Розрахунки порівняльної ефективності капітальних вкладень здійснюють тоді, коли треба вибрати кращий із можливих проектів інвестування виробництва.
Порівнювані варіанти виробничих інвестицій часто відрізняються один від одного розподілом загальної суми капіталовкладень по роках інвестування. Тому оцінку ефективності капіталовкладень здійснюють з врахуванням фактору часу.

 

 

1. Сукупний попит АD і сукупна пропозиція АS, їх суть і графічне зображення. Вплив нецінових чинників (детермінант) на криві АD і АS.

Сукупний попит АD — це сукупна величина обсягу продукції, яку готові купити усі субєкти національної економіки за даного рівня цін та за інших однакових умов. Він визначається величиною грошових видатків, які передбачають витратити на придбання товарів та послуг домогосподарства, приватні підприємці, урядові установи, та витрат на чистий експорт.

Сукупний попит складається з таких структурних елементів: попит на споживчі товари та послуги С; попит на інвестиційні товари І; попит на товари та послуги з боку держави СР; попит на наш експорт з боку іноземців X. Таким чином: AD=C+I+CP+X.

Сукупний попит залежить від цінових та нецінових чинників. Ціновим чинником є рівень цін. Залежність між сукупним попитом і рівнем цін обернено пропорційна. До нецінових чинників сукупного попиту належать доходи населення, його наміри щодо майбутнього придбання товарів та послуг, рівень податків і відсоткової ставки тощо. Саме вони визначають зміни усіх чотирьох компонентів сукупного попиту. Так, зміни у споживчих витратах викликаються загальною величиною доходів населення, очікуванням їх зміни, заборгованістю споживачів, зміною податкового тиску. Зміни в інвестиційних витратах повязані з рівнем прибутків та відсоткових ставок, очікуваними доходами від інвестицій, рівнем використання потужностей. Зміни в урядових видатках визначаються політикою уряду, його політичним курсом. А зміни у чистому експорті є результатом змін валютних курсів: падіння курсу національної валюти збільшує чистий експорт, бо останній стає вигідним, тоді як зростання валютного курсу робить вигідним імпорт, а отже негативно позначається на чистому експорті.

Р-рівень цін, У — ВВп

На криву сукупного попиту впливають нецінові детермінанти, що спричиняють її зсув вправо або вліво. Якщо, наприклад, збільшуються грошові доходи домогосподарств, то збільшуються їх витрати на придбання товарів та послуг. Тому при незмінному рівні цін товарів та послуг буде купуватися більше, а це означає, що сукупний попит зросте і його крива переміститься вправо в положення СПд1. А коли збільшаться податкові ставки, то зменшаться як споживчі, так і інвестиційні витрати, що зменшить і сукупний попит, крива якого пересунеться вліво, у положення СПП2.

Сукупна пропозиція AS — загальний обсяг товарів та послуг в економіці, який може бути запропонований фірмами при певному рівні внутрішніх цін. На зміни в сукупному попиті виробництво може відреаґувати як зміною рівня цін, так і обсягу випуску. Звязок між рівнем цін та обсягом сукупної пропозиції залежить від тривалості періоду, протягом якого взаємодіють сукупний попит і пропозиція, ціни і витрати у виробництві. графік як у сук попиту відповіддно до пропозиції З наведеного графіка бачимо, що крива АS відрізняється від кривої пропозиції одиничного товару мікрорівень і складається з трьох відрізків: а — горизонтальний кейнсіанський; б — висхідний проміжний; в — вертикальний класичний і неокласичний. — Кейнсіанська модель.

Крива сукупної пропозиції показує, який обсяг сукупного випуску продукції пропонує виробник на ринку за означеного рівня цін. Сукупну пропозицію можна зобразити у вигляді формули:

АS = ОР, або:

АS = заробітна плата + рента + процент + прибуток.

Форма кривої залежно від тривалості періоду, що розглядається, може бути різною короткостроковий та довгостроковий періоди.

Класична модель — модель, згідно з якою АС не залежить від РЦ, оскільки зп і ціни є абсолютно гнучкими. Класична школа економічної теорії вважає, що вся крива АБ є вертикальною, бо економіка працює на повну потужність і при повній зайнятості ресурсів. Класична модель описує поведінку економічних агентів в економіці в довгостроковому періоді понад три роки, протягом якого Р на ресурси встигають пристосуватися до цін на т-ри таким чином, щоб була повна зайнятість.. При цьому сукупна пропозиція аналізується за таких умов: обсяг випуску залежить тільки від кількості факторів виробництва та технології і не залежить від рівня цін; зміни у факторах виробництва та технології відбуваються повільно; економіка функціонує за умов повної зайнятості факторів виробництва; ціни і номінальна заробітна плата є гнучкими, їх зміни підтримують рівновагу на ринках.

 

Кейнсіанська модель аналізує сукупну пропозицію в економіці за короткий проміжок часу до трьох років за таких умов: економіка функціонує при неповній зайнятості факторів виробництва; ціни і номінальна заробітна плата відносно стабільні, повільно реагують на ринкові коливання; реальний обсяг продукції, реальна заробітна плата рухливіші і швидко реагують на ринкові коливання. Крива АS має позитивний нахил і є горизонтальною.

Горизонтальний відрізок кривої АS відповідає економіці у стані глибокого спаду і недовикористання всіх ресурсів. Проміжний відрізок кривої АS є висхідним і відображає таку ситуацію, коли збільшення реального обсягу національного виробництва супроводжується деяким зростанням цін як наслідок нерівномірного розвитку деяких галузей.

На сукупну пропозицію та розміщення кривої АS впливають цінові та нецінові фактори. Наприклад, зі збільшенням рівня цін на ресурси збільшуються витрати виробництва і знижується сукупна пропозиція, а крива АS зміщується ліворуч вгору і навпаки.

Зростання продуктивності праці знижує вартість одиниці продукції і збільшує можливості суспільства щодо отримання великого реального обсягу національного виробництва за даного обсягу ресурсів і витрат. Зростання продуктивності зумовлює зміщення кривої АS праворуч, а зниження продуктивності змішує АS ліворуч.

Державна політика підвищення ставок оподаткування сприяє збільшенню витрат виробництва і скороченню сукупної пропозиції, крива АS зміщується ліворуч і навпаки.

26. Макроекономічна рівновага та прояви її порушення. Циклічні коливання в економіці. Промисловий цикл і його характеристика. Особливості кризи в перехідних економіках.

 

Досягнення макроекономічної рівноваги — центральна проблема як макроекономічної теорії,так і макроекономіки як науки прикладної. Під макроекономічною рівновагою розуміють досягнення таких народногосподарських пропорцій, за яких динаміка економічного розвитку характеризуватиметься бажаною стабільністю: без надлишків нереалізованого суспільного продукту, але й без його дефіциту; з повною зайнятістю усіх наявних виробничих ресурсів,але й без їх нестачі;з незмінними темпами економічного зростання, які б забезпечували повнокровне розширене відтворення суспільного виробництва.

Макроекономічна рівновага означає рівність сукупного попиту АD і сукупної пропозиції АS. Це зображено графічно на рисунку 22, де РО — рівень цін; ОQ — реальний обсяг виробництва; АD — крива сукупного попиту; АS — крива сукупної пропозиції.

Перетинання кривих АD і АS визначає загальний для всієї економіки Q1 рівноважний рівень цін Р1 та рівноважний обсяг виробництва продукції.

Національний дохід НД дорівнюватиме добуткові обсягу виробництва Q1 на величину загального рівня цін Р1.

Крива сукупного попиту АD означає кількість товарів та послуг, які споживачі готові придбати за кожного можливого рівня цін. Рух уздовж кривої АD відображає зміни сукупного попиту залежно від рівня цін.

Крива сукупної пропозиції АБ показує, який обсяг сукупного випуску продукції пропонує виробник на ринку за означеного рівня цін. Сукупну пропозицію можна зобразити у вигляді формули:

АS = ОР, або:

АS = заробітна плата + рента + процент + прибуток.

Рівновага між АD і АS досягається у точці їх перетинання, при цьому виділяють три види рівноваги.

Перетинання кривих АD і АS на горизонтальному відрізку а кривої пропозиції, де рух до рівноважного реального обсягу національного продукту не супроводжується змінами рівня цін, зумовлено залученням до виробництва невикористаних ресурсів.

 

Криві АD і АS можуть перетинатися на проміжному відрізку кривої пропозиції б, де зміни цін виключають надвиробництво чи недовиробництво товарів і послуг.

Перетинання кривих АD і АS на вертикальному відрізку кривої пропозиції в вказує, що збільшення сукупної пропозиції практично неможливо через максимальне використання виробничих можливостей та відсутність резервів, що зумовлюють зростання цін.

За незмінної сукупності пропозиції зміщення кривої АD праворуч на кейнсіанській ділянці а збільшує реальний обсяг національного виробництва та зайнятість, але не змінює рівня цін.

На проміжному відрізку б кривої АS зростання попиту збільшує і реальний обсяг виробництва, і рівень цін. На класичному відрізку в зростання попиту збільшує ціни, але не змінює реального обсягу виробництва.

При зміщенні кривої сукупного попиту АD ліворуч спостерігається ефект храповика, сутність якого в тому, що ціни легко збільшуються, але не одразу спадають при зменшенні сукупного попиту. Тому зростання сукупного попиту в короткостроковому періоді збільшує рівень цін, а його зниження не завжди зумовлює відповідний спад цін.

Зміщення кривої сукупної пропозиції АБ також впливає на рівноважний рівень цін і обсяг національного виробництва: зміщення кривої АS ліворуч призведе до інфляції витрат і відповідного зростання цін, а зміщення праворуч — до збільшення реального обсягу національного виробництва і зниження цін.

Отже, головна умова макроекономічної рівноваги — пропорційність та збалансованість між сукупним попитом та сукупною пропозицією. Це забезпечує рівноважний обсяг національного виробництва.

Будь-яке суспільство прагне до економічного зростання, до повної зайнятості та стійкого рівня цін, а також до інших менш значних показників, що характеризують стан економіки і визначають рівень добробуту населення. Проте економічне зростання не є безперервним та рівномірним. Ринкова економіка періодично зазнає економічних криз.

Ринкова економіка розвивається циклічно. Економічне зростання змінюється спадом виробництва, розквіт — кризою і депресією. Багаторічні спостереження засвідчують, що циклічні коливання мають синхронний характер. Вони відбуваються зі сталою послідовністю і, як правило, у чітко визначених часових межах. Це дає підстави розглядати циклічність як загальну закономірність економічного розвитку.

Циклічність — це специфічна форма ринкової економіки. Циклічність — це рух від однієї макроекономічної рівноваги в масштабах щонайменше національної економіки до другої. Епіцентром циклічного руху є криза, у якій поєднуються межа та імпульс зростання економіки. Криза утворює вихідну базу для нових капіталовкладень і нововведень, спонукаючи до оновлення на базі нової техніки, яка здатна не лише відтворити докризовий рівень прибутку, а й забезпечити вищий його рівень. У звязку з цим економічна криза несе на собі як руйнівну, так і конструктивну функцію. Криза є необхідною ланкою економічного оновлення, інструментом формування нової, вищої порівняно з попереднім розвитком системи структурних звязків, однією з найважливіших умов самоудосконалення господарського механізму.

Виробничий цикл є одним із найважливіших показни-ків виробничо-господарської діяльності підприємства, на основі якого встановлюються строки запуску виробів у виробництво,

розраховуються потужності виробничих підрозділів, визнача-ється обсяг незавершеного виробництва.

Виробничим циклом називається інтервал часу від початку до закінчення процесу виготовлення продукції, тобто час, про-тягом якого запущені у виробництво предмети праці перетво-рюються на готову продукцію.

Структура виробничого циклу складається з часу виробниц-тва, до якого входять тривалість технологічних операцій, три-валість допоміжних операцій, тривалість природних процесів та з часу перерв.