Методи регулювання зовнішніх ефектів

 

З метою коригування наслідків зовнішніх ефектів уряд може застосовувати:

– прямі (адміністративні) методи регулювання – заборони або встановлення обмежень (нормативів) на викиди речовин, які забруднюють довкілля, запровадження штрафних санкцій;

– ринкові методи – встановлення прав власності на ресурси та вільний обмін цими правами, запровадження коригуючих податків і субсидій, продаж дозволів на викиди.

Ринкові методи переводять додаткові суспільні витрати або вигоди з зовнішніх ефектів у приватні внутрішні витрати чи вигоди окремої фірми, оптимізують розподіл ресурсів, сприяють здешевленню суспільного виробництва продукції. Цей процес отримав назву інтерналізації або трансформації зовнішніх ефектів.

Теоретичними методами інтерналізації негативних зовнішніх ефектів є податок Пігу та субсидія Пігу, ідея яких полягає у доведенні приватних граничних витрат до рівня суспільних.

Не завжди інтерналізація зовнішніх ефектів потребує втручання держави. У випадку визначеності прав власності і можливості обміну цими правами покращенню ситуації сприяють приватні рішення, а ринок може самостійно справитись з проблемами зовнішніх ефектів. Коли приватні сторони мають можливість досягти згоди і не несуть надмірних додаткових витрат з розподілу ресурсів, то вони здатні укласти взаємовигідну угоду і досягти ефективного результату. Це твердження одержало назву теореми Коуза. Результативність угоди залежить від рівня трансакційних витрат – витрат на укладання угод, пов’язаних зі встановленням прав власності.

Регулювання діяльності монополій пов’язане зі створенням законодавчої бази такого регулювання – антимонопольного законодавства. Антимонопольні закони покликані сприяти розвиткові конкурентної економіки, забороняючи дії, що обмежують конкуренцію.

Антимонопольне законодавство спрямоване на захист і посилення конкуренції в першу чергу в тих галузях, де має місце постійний ефект масштабу, тобто довгострокові середні і граничні витрати незмінні і рівні для будь-яких обсягів виробництва. У таких галузях конкуренція можлива і бажана, оскільки витрати малих, середніх і великих фірм однакові, тому ніхто з них не має переваг. Проте суспільство за конкурентних умов отримає більше продукції за нижчими цінами, підвищиться ефективність розподілу ресурсів.

Держава також здійснює регулювання діяльності природних монополій, що виникають у галузях, де зростання обсягів виробництва супроводжується значною економією на масштабах. Внаслідок значного зростаючого ефекту масштабу криві і є спадними і не перетинаються в межах аналізованих обсягів випуску. Якби природна монополія діяла як проста монополія, то вона б максимізувала прибуток за правилом , випускаючи обсяг за ціною з рівновагою в точці (рис. 18.3).

Рис. 18.3. Регулювання діяльності природної монополії

Оптимальний з точки зору суспільства обсяг випуску відповідає точці конкурентної рівноваги . Але рівновага в точці для монополії неможлива, оскільки тут суспільно оптимальна ціна не покриває довгострокових середніх витрат, фірма була б збитковою і залишила б галузь. В іншому разі монополія потребувала б урядових субсидій, щоб зберегти конкурентну ціну і конкурентний обсяг випуску.

Кращим варіантом вважається політика ціноутворення, за якою фірма не буде отримувати монопольного прибутку, але окупить всі свої середні витрати і отримуватиме нормальний прибуток, достатній, щоб утримати монополію в даній галузі.

Добитись цього можна двома способами – встановленням двокомпонентного тарифу або встановленням ціни на рівні середніх витрат. Двокомпонентний тариф – це система ціноутворення, за якою користувачі платять фіксовану суму за право стати на обслуговування, а потім додатково сплачують за споживання кожної одиниці даного виду товару чи послуги. Доход від фіксованої оплати дозволяє фірми покрити всі витрати, навіть якщо змінна частина оплати встановлюється за граничними витратами.

Інший спосіб – встановлення для монополії ціни справедливого прибутку на рівні . Ціноутворення на рівні середніх витрат (рівновага в точці ) дещо зменшує обсяг виробництва і підвищує ціну порівняно з конкурентними, тому вважається теоретично менш задовільним, хоча і більш поширене на практиці.

Встановлення суспільно оптимальної ціни або ціни справедливого прибутку дозволяє знизити ціни продукції чи послуг та збільшити обсяги їх пропонування порівняно з монопольними.

У процесі державного регулювання економічної діяльності ринкових суб’єктів проявляються певні вади або неспроможність самої державної влади. Будь-яке суспільство по суті змушене робити компромісний вибір між двома неспроможностями – неспроможністю ринку і неспроможністю державної влади.

Тестові завдання до теми 18

 

Негативні зовнішні ефекти призводять до того, що товар:

а) випускається в недостатній кількості і на нього встановлюються необґрунтовано високі ціни;

б) випускається в надмірній кількості і на нього встановлюються необґрунтовано високі ціни;

в) випускається в недостатній кількості і на нього призначаються надто низькі ціни;

в) випускається в надмірній кількості і на нього призначаються надто низькі ціни.

 

Що з нижченаведеного є корегуючою субсидією:

а) допомога постраждалим від Чорнобильської катастрофи;

б) високе мито на автомобілі, що імпортуються в Україну;

в) надбавки до заробітної плати за шкідливі для здоров’я умови праці;

г) нічого з наведеного.

 

Теорема Коуза дає змогу ефективно вирішити проблеми зовнішніх ефектів за наявності таких умов;

а) невелика кількість залучених до переговорів суб’єктів господарювання;

б) невизначеність права власності на зовнішній ефект;

в) державне втручання у процеси ціноутворення;

г) можливість застосування цінової дискримінації.

 

Згідно з теоремою Коуза, права власності на забруднення мають бути передані:

а) підприємствам, котрі забруднюють довкілля;

б) тим, кому забруднення завдає шкоди;

в) половина – підприємствам-забруднювачам, а половина – тим, кому завдано шкоди;

г) кожне із зазначених тверджень вірне.

 

Чистий суспільний товар – це:

а) конкурентний і винятковий;

б) неконкурентний і невинятковий;

в) неконкурентний;

г) невинятковий;

д) надається державою.

 

Крива ринкового попиту на суспільне благо:

а) не відрізняється від кривої попиту на приватне благо;

б) показує загальну вартість, яку всі індивіди платять за кожну одиницю товару;

визначається сумою по горизонталі всіх кривих індивідуального попиту;

в) визначається сумою по горизонталі всіх кривих індивідуального попиту;

г) показує загальне число одиниць товару, який виробляється приватним сектором при кожному рівні ціни.

 

Контрольні питання до теми 18

 

1. Дайте визначення зовнішніх ефектів.

2. Охарактеризуйте позитивні зовнішні ефекти. Наведіть прикла­ди.

3. Охарактеризуйте негативні зовнішні ефекти. Наведіть приклади.

4. Які відмінності між показниками сукупних зовнішніх, індивіду­альних та суспільних витрат?

5. Дайте визначення граничних зовнішніх і суспільних витрат.

6. Охарактеризуйте показники граничних індивідуальних, зовніш­ніх та су спільних корисностей.

7. Які відмінності між приватним і громадським товаром?

8. Охарактеризуйте принципи винятковості та суперництва.

9. Як розраховується обсяг випуску громадських благ?

10. Які причини недосконалості ринку, що вимагають державного втручання в економіку?

11. Назвіть державні заходи, що спрямовані на протидію негатив­ним наслідкам ринку.

ДОМАШНЯ КОНТРОЛЬНА РОБОТА