Тема 14. Утворення похідного попиту

 

Необхідні для виробництва ресурси фірми купують на специфічних ринках, які називаються ринками факторів виробництва або ресурсів. Продавцями на цих ринках виступають домогосподарства та інші фірми, які володіють тими чи іншими ресурсами.

Дослідження ринків ресурсів базується на ряді припущень: кожен фактор має свою продуктивність, яку враховує фірма, купуючи ресурси; у короткостроковому періоді діє закон спадної віддачі; у довгостроковому періоді існує взаємозамінність основних факторів виробництва.

Ринки факторів виробництва, як і ринки товарів, мають різну структуру: існують досконало конкурентні ринки, а також ринки з монопольною та монопсонічною владою.

Завдання даної теми: дослідити ті фактори, що вплива­ють на попит на економічні ресурси.

 

Ринки ресурсів, як і всі інші, регулюються силами попиту і пропонування. Попит фірми на фактори виробництва має спільні риси для всіх видів ресурсів, тоді як пропонування кожного з ресурсів має свої специфічні особливості. Закон попиту так само справедливий для ринку ресурсів, як для ринку готової продукції: чим вищою є ціна ресурсу, тим меншим за інших рівних умов буде обсяг попиту на нього.

Проте формування попиту на ресурси зазнає впливу багатьох специфічних факторів, пов’язаних насамперед з похідним характером попиту. Попит на ресурси залежить від:

– попиту на готову продукцію;

– технології, яку фірма обирає для виробництва продукції;

– співвідношення продуктивності і ціни ресурсу.

Ці чинники впливають на формування кривої попиту на фактори виробництва не тільки фірми, але й галузі, а також економіки в цілому.

У короткостроковому періоді, коли змінним є лише один ресурс і дія закону спадної віддачі зумовлює спадання продуктивності додаткових одиниць ресурсу, перед фірмою постає проблема визначення оптимальної кількості покупок фактора виробництва з метою максимізації чистої вигоди.

Чиста вигода покупця визначається як різниця між цінністю покупки і видатками на неї : . Оскільки згідно закону спадної граничної корисності кожна додатково придбана одиниця товару має для покупця все меншу цінність, він буде нарощувати чисту вигоду від збільшення кількості покупок доти, доки приріст чистої вигоди не зменшиться до нуля.

Якщо приріст чистої вигоди від додаткової одиниці покупок (гранична вигода): ; приріст цінності додаткової одиниці товару (гранична цінність): ; приріст видатків на покупку додаткової одиниці товару (граничні видатки) , то ; , .

Загальне правило максимізації вигоди для покупця полягає у тому, що чиста ви­года максимізується, коли гранична цінність покупки стає рів­ною граничним видаткам: .

Гранична цінність покупки одиниці ресурсу вимірюється показником граничної доходності ресурсу, величина якого залежить від двох змінних: граничної про­дуктивності змінного ресурсу і граничного виторгу від продажу готової продукції, створеної додатковою одиницею ресурсу .

Гранична доходність ресурсу – це грошовий вираз граничної продуктивності змінного фактора виробництва: або , де – приріст сукупного виторгу від продажу продукції, виробленої додатковою одиницею ресурсу .

Для конкурентної фірми, у якої граничний виторг співпадає з ціною продукції , гранична доходність ресурсу визначається як: і називається цінністю граничного продукту : .

Граничні видатки фірми на ресурс – це зміна видатків на ресурс внаслідок купівлі ще однієї одиниці ресурсу, або додаткові видатки на залучення у виробництво додаткової одиниці ресурсу: .

Якщо будь-яка фірма купує ресурс на конкурентному ринку ресурсів, де ціна є величиною сталою, то граничні видатки на ресурс співпадають з середніми видатками і з ціною ресурсу: .

Правило оптимального використання ресурсів: прибуток будь-якої фірми буде максимізуватись за умови, що грани­чна доходність ресурсу буде рівною граничним видаткам на ресурс, або його ціні: , або _.

Фірма постійно порівнює граничну доходність ресурсу з граничними видатками на нього (ціною ресурсу) і розширює попит на ресурс, доки гранична доходність ре­сурсу перевищує граничні видатки (ціну).

Внаслідок дії закону спадної віддачі, гранична доходність кожної додаткової одиниці ресурсу спадає. Тому фірма розширює купівлю ресурсу до обсягу, за якого гранична доходність останньої з куплених одиниць зменшується до рівня ринкової ціни ресурсу.

Попит фірми на ресурс відображає множина співвідношень граничної доходності ресурсу і його кількості. Рис. 14.1 представляє криві попиту на працю досконалого конкурента та монополіста на ринку готової продукції . Кожна точка на кривих попиту фірми на працю показує кількість праці, яку купувала б фірма за кожної можливої ціни (граничної доходності). Крива попиту має від’ємний нахил: чим нижчою буде гранична доходність (і ціна), тим більша кількість ресурсу буде придбана фірмою для розширення виробництва до рівня, який забезпечить максимізацію прибутку.

У конкурентної фірми спадає лише через зменшення граничної продуктивності фактора, а у недосконалого конкурента знижується з двох причин: через зменшення граничної продуктивності фактора виробництва, а також через падіння ціни на продукцію за зростання випуску. Крива монополіста спадає більш стрімко, ніж конкурентної фірми. Отже, попит на ресурс недосконалого конкурента менш еластичний, ніж попит конкурентного виробника. Криві граничної доходності на рис. 14.1 показують, що за погодинної ставки заробітної плати w = 10 грн. конкурентна фірма найме двох робітників, а монополіст – лише одного, за w = 6 грн. конкурентна фірма найме чотирьох робітників, а монополіст – лише двох.

Рис. 14.1. Попит на ресурси в умовах конкурентного і недосконало конкурентного ринків

Чутливість виробників до зміни ціни змінного ресурсу, тобто цінову еластичність попиту на ресурс визначають наступні детермінанти:

– коефіцієнт зниження граничної продуктивності змінного ресурсу: якщо гранична продуктивність спадає повільно, то гранична доходність ресурсу, отже, і попит на ресурс, буде знижуватись повільно, матиме тенденцію до високої еластичності, і навпаки;

– здатність ресурсів до взаємозаміни: чим більше замінників має ресурс, тим більш еластичним є попит на нього;

– еластичність попиту на готову продукцію: чим вища еластичність попиту на готову продукцію, тим більш еластичним є попит на ресурс, і навпаки;

– питома вага видатків на ресурс в сукупних видатках фірми: якщо видатки на ресурс становлять значну частку сукупних видатків фірми, попит на нього буде більш еластичним, і навпаки.

Зміни у попиті фірми на ресурс і відповідне зміщення всієї кривої попиту визначають наступні детермінанти:

– зміна попиту на готову продукцію – впливає на через залежну від споживчого попиту ціну готової продукції фірми ;

– зміна продуктивності ресурсу впливає на MRP внаслідок зміни MP;

– зміна цін інших ресурсів має різні наслідки для взаємозамінних і взаємодоповнюваних ресурсів.

Якщо ресурси взаємозамінні, то зміна ціни одного з ресурсів викликає два ефекти: ефект заміни зменшує попит на відносно дорожчий ресурс, ефект обсягу випуску збільшує попит на обидва ресурси при зниженні ціни одного з них. Сукупна дія цих ефектів визначає кінцевий вплив на зміну попиту, напрямок зміщення кривої попиту на ресурс. Якщо ресурси є взаємодоповнювачами, то зміна ціни одного з ресурсів не викликає ефекту заміни, діє лише ефект обсягу випуску, який спричиняє різноспрямовані зміни у попиті на один ресурс відносно зміни ціни іншого ресурсу.

Ринковий попит на ресурс в умовах досконало конкурентного ринку представляє собою суму обсягів попиту всіх галузей, де використовують даний ресурс, за кожної можливої ціни ресурсу. Але галузевий попит на ресурс не є простою сумою попиту окремих фірм. Крива попиту для кожної конкурентної фірми будується за припущення про незмінність ціни готової продукції. Крива галузевого попиту на ресурс (рис. 14.2) повинна враховувати можливі зміни у попиті всіх фірм, пов’язані зі зміною ціни готової продукції.

Рис. 14.2. Побудова кривої галузевого попиту на ресурс

Припустимо, що галузь спочатку знаходилась у стані рівноваги в точці , ціна ресурсу становила . Ціна готової продукції – . За незмінності ціни готової продукції крива попиту кожної фірми на змінний ресурс співпадає з кривою граничної доходності ресурсу. Підсумувавши обсяги попиту всіх фірм галузі, одержимо криву . Але вона не є дійсною кривою галузевого попиту на ресурс, тому що одержана з припущення про незмінність ціни готової продукції. Нехай ціна ресурсу впала до рівня . За інших рівних умов фірмам вигідно збільшити обсяги попиту на ресурс, рівновага зміщується в точку вниз по умовній кривій . Всі фірми розширюють виробництво, в результаті чого ціна готової продукції падає нижче . Це в свою чергу зменшує граничну доходність фактора. Крива зміщується ліворуч у положення , точкою нової рівноваги стане на кривій . Вона вже відображає зміну ціни готової продукції, тому належить до кривої галузевого попиту. З’єднавши точку початкової рівноваги з точкою нової рівноваги , одержуємо криву галузевого попиту на ресурс . Крива галузевого попиту більш стрімка, ніж галузеві криві граничної доходності та , побудовані за припущення про незмінність цін готової продукції, тобто галузевий попит на ресурс менш еластичний. Це означає, що зі зниженням ціни ресурсу кожна фірма розширила обсяги залучення ресурсу і випуску продукції, але на меншу величину, ніж планувалося.

Таким же методом можна визначити криві попиту всіх галузей економіки, де застосовується даний ресурс. Додавши обсяги попиту на ресурс всіх галузей за кожної можливої ціни, одержимо сукупний ринковий попит на ресурс.

В умовах монополії попит фірми на ресурс є галузевим попитом.

У довгостроковому періоді фірми можуть змінювати обсяги всіх використовуваних ресурсів, тому довгостроковий попит фірми на ресурс є більш еластичним, ніж короткостроковий.

У пошуку оптимальної комбінації вхідних ресурсів фірми повинні розв’язати дві взаємопов’язані проблеми: знайти таке співвідношення вхідних ресурсів, яке дозволило б виробляти заданий обсяг продукції з найменшими витратами; знайти таке співвідношення ресурсів, яке дозволило б одержати максимальний прибуток.

Основне правило мінімізації видатків на заданий обсяг продукції: мінімальні витрати на будь-який обсяг фірма забезпечує за такого співвідношення ресурсів, для якого відношення граничних продуктивностей ресурсів до їхніх цін є однаковим для всіх видів ресурсів: .

Існує багато рівнів виробництва, для яких можна мінімізувати витрати, але лише один з них дозволяє максимізувати прибуток. Для його визначення фірма застосовує правило оптимального використання ресурсів:

... ,

або ... .

У загальному вигляді це правило називається правилом оптимального співвідношення ресурсів: .

За цієї умови фірма досягає максимально можливої величини прибутку з мінімальними витратами.

 

Тестові завдання до теми 14

 

Граничний продукт фактора виробництва у грошовому вираженні дорівнює:

а) ціні останньої одиниці продукту;

б) зміні загального розміру виручки при використанні додаткової одиниці фактора виробництва;

в) обсягу виробництва при використанні додаткової одиниці виробничого фактора;

г) зміні ціни на продукцію, вироблену за допомогою даного виробничого фактора.

 

Коли конкурентна фірма досягає рівня виробництва, за якого грошовий вираз граничного продукту кожного ресурсу дорівнює ціні цього ресурсу, то вона:

а) виробляє продукт при мінімальних витратах, але не обов’язково одержує максимальний прибуток;

б) одержує максимальний прибуток, але не обов’язково виробляє продукцію при мінімальних витратах;

в) одержує максимальний прибуток при мінімальних витратах виробництва;

г) не обов’язково одержує максимальний прибуток.

 

Попит на ресурси залежить від:

а) ціни продукту, який вироблено за допомогою даного ресурсу;

б) ціни ресурсів-замінників;

в) ціни даного ресурсу;

г) все перераховане вірно.

 

Якщо конкурентна фірма максимізує прибуток, продаючи продукцію за ціною 2 грн. за одиницю і купує ресурс по ціні 10 грн., то грошове вираження граничного продукту ресурсу дорівнює:

а) 2 грн.;

б) 5 грн.;

в) 10 грн.;

г) 20 грн.

 

Зміни в технології виробництва, які призводять до збільшення граничного продукту фактора виробництва, викликають зміщення:

а) кривої попиту на фактор ліворуч;

б) кривої попиту на фактор праворуч;

в) точки рівноваги вниз по кривій попиту на фактор;

г) точки рівноваги вгору по кривій попиту на фактор.

 

Яке з наведених положень вірно стосовно фактора виробництва, пропонування якого в довготерміновому періоді абсолютно нееластичне:

а) крива пропонування вертикальна;

б) доход, який одержує власник фактора виробництва є чистою економічною рентою;

в) фактор не має альтернативного використання;

г) вірно все перераховане.

 

Якщо в даному виробничому процесі капітал і праця виступають субститутами, то при зростанні ціни капіталу крива попиту на працю:

а) зміщується праворуч;

в) зміщується ліворуч;

б) залишається без змін;

г) стає горизонтальною лінією.

 

Визначте фактор, що не впливає на еластичність ринкового попиту на ресурс:

а) частка витрат на ресурс у витратах фірми;

б) еластичність попиту на вироблену продукцію;

в) серед наведеного вірної відповіді немає.

 

Якщо зростає частка витрат на ресурс у витратах фірми, то еластичність попиту на даний ресурс:

а) збільшується;

б) знижується;

в) залишається незмінною;

г) можливий будь-який з наведених варіантів.

 

Граничні витрати певного фактора для фірми, що діє на досконало конкурентному ринку:

а) більше середніх витрат фактора;

б) постійні;

в) мають дорівнювати граничному виторгу, щоб визначити, яку кількість продукції потрібно виробляти;

г) є засобом виміру тих вигод, які отримує підприємство.

 

Контрольні питання до теми 14

 

1. Охарактеризуйте суть та поняття похідного попиту.

2. Проаналізуйте ситуацію, коли виробник купує ресурси та про­дає продукт на конкурентному ринку.

3. Дайте визначення показників: "граничний продукт у грошовому вираженні" та "граничні витрати на ресурси".

4. Охарактеризуйте вплив недосконалої конкуренції на похідний попит.

5. Назвіть фактори, що змінюють попит на ресурс.

6. Від яких факторів залежить цінова еластичність попиту на ресурс.

7. Сформулюйте правило мінімізації витрат ресурсів.

8. При яких умовах прибуток набуває максимального значення?

ТЕМА 15. РИНОК ПРАЦІ

 

Загальною рисою попиту на будь-який ресурс є його похідний характер. Але залежно від самого ресурсу та типу ринку процес ціноутворення має деякі особливості. Заробітна плата, як відомо, є ціною трудових послуг, тому механізм її формування залежить від типу ринку. Уданій темі ми розглянемо кілька варіантів ринків праці залежно від стану конкуренції на них.