Практичне застосування аналізу рівноваги: встановлення мінімуму заробітної плати, стелі цін, податки, квоти та тарифи. Нецінове нормування дефіциту. Акцизні податки та максимізація акцизного збору.

Можливі два варіанти державного втручання у процес ринкового ціноутворення: встановлення нижньої та верхньої межі ціни. Запровадження нижньої межі або "підлоги" ціни, коли Р > Р_рівн, звичайно має на меті підтримку виробників чи інших суб'єктів економіки, але призводить до виникнення надлишку. Наприклад, законодавче визначення мінімуму заробітної плати, нижче якого встановити платню для робітників підприємці не мають права, може призвести до виникнення безробіття.

Запровадження верхньої межі або " стелі" ціни, коли Р < Р_рівн, звичайно пов'язане з прагненням держави зробити певні товари доступними для широкого загалу, але призводить до виникнення дефіциту. Так, законодавче обмеження рівня орендної плати може призвести до дефіциту житла, а встановлення низьких цін на бензин вишикує у чергах біля бензоколонок власників автомобілів.

Втручання держави або інших регулюючих інституцій, наприклад, монополій, у ринкове ціноутворення розбалансовує ринок. Ціна втрачає свою роль регулятора. Тоді скорочення обсягу попиту за вищої від рівноважної ціни, або обсягу пропозиції - за нижчої виводять ринкову систему в стан нестійкої рівноваги, яка може утримуватись лише адміністративними методами. Ринкова система втрачає здатність до саморегулювання.

Встановлення мінімального рівня заробітної плати – популярний інструмент державного регулюванн. Він полягає в адміністративному контролі за заробітною платою, яка не повинна опускатися нижче певного рівня. Цей рівень і є тією самою мінімальною заробітною платою. Розрізняють ефективний мінімум і неефективний. Ефективний мінімум зарплати – це мінімальна зарплата, яка перевищує ціну рівноваги робочої сили на ринку праці. Ефективний мінімум призводить до безробіття і до тіньового ринку праці. Неефективний мінімум – це мінімальна зарплата, яка є меншою за ціну рівноваги робочої сили на ринку праці. Такий мінімум не справлятиме вплив на ринок праці, оскільки зарплата й обсяг зайнятості набуватимуть свої значень відповідно до стану рівноваги ринку.

При адміністративному коригуванні цін неодмінно виникає дефіцит. Розрізняють декілька способів нецінового розподілу дефіциту: використання регульованої ролі черг; застосування карткової системи; функціонування тіньового ринку.

Можна стверджувати, що наявність перелічених способів розподілу дефіцитних благ – неминучий атрибут такого принципу координації людської діяльності, як влада. Тому будь-яке суспільство не вільне від черг, карток і чорного ринку. Проте справжнього тотального характеру перелічені атрибути набрали за умов централізовано-планової економіки.

Дефіцит та „чорний” ринок. Спроби зафіксувати ціни продажу на рівні, нижчому за рівноважний, часто застосовують з популістськими намірами забезпечити „простому народу” низькі ціни. Це часто призводить до протилежного результату. За низькими цінами продукції не вистачає. Застосовують раціонування, карткову (талонну) систему – джерело зловживань з боку чиновництва і незадоволення населення.

Припустимо, уряд встановив нижчу межу ціни на деякий товар. Офіційна пропозиція цього товару різко скоротиться, а попит на нього зросте. Виникне дефіцит та ажіотажний попит. Частина виробленої продукції, обминаючи офіційні розподільники, або прямо з них потрапляє на „чорний” ринок. У результаті складається два рівні цін на одну й ту саму продукцію. Низька офіційна ціна, за якою товар практично неможливо купити, і ціна „чорного” ринку, значно вища не лише за офіційну, а й за рівноважну ціну, тобто ціну, яка б склалася на ринку за відсутності фіксування ціни („плата за ризик”). При цьому кінцевий обсяг споживання стає нижчим за той обсяг, який би мав місце за вільного ціноутворення.

Дефіцит і якість. Занижені фіксовані ціни призводять до погіршення якості товарів (послуг). Візьмемо за приклад такий товар, як ковбаса. Якщо ковбасна фабрика державна, її можуть примусити випускати більше продукції. Але тоді виробник буде вимагати дотацій. Якщо їх не виділяють або виділяють у недостатньому розмірі, то єдиним засобом збільшити виробництво при заданому рівні цін – погіршити якість товару. Погіршення якості призведе до зменшення попиту. Дефіцит штучно скоротиться. За потреби виконання плану обсягу випуску фабрика і надалі діятиме так. Нове погіршення якості дає змогу збільшити пропозицію і зменшити попит. Так триває доти, доки за даного рівня цін не буде досягнута так звана „квазірівновага” ринку.

Зміни параметрів ринкової рівноваги можуть відбуватись в результаті втручання держави за рахунок податків і дотацій. Дія цих чинників охоплює широкий спектр економічної діяльності суб'єктів. Метою встановлення та зміни податків є одержання податкових надходжень до державного чи місцевого бюджетів. Податком можуть обкладатися як покупці, так і продавці товарів і послуг. Прямі прибуткові податки скорочують доходи споживачів, їх зміна зміщує криву попиту. Непрямі податки на товари і послуги, найбільш поширеними з яких є акциз та мито, зменшують прибутковість продавців і зміщують криву пропозиції.

Розглянемо загальний механізм впливу непрямих (наприклад, акцизів) податків на ринкову рівновагу на прикладі виробників. Виробники розглядають податки як збільшення витрат виробництва, що за інших рівних умов означає скорочення пропозиції, крива пропозиції зміщується ліворуч на величину податку. Зміщення кривої пропонування залежить не тільки від величини податку, але йвід способу його стягнення.

Податок може стягуватись як певна сума з одиниці товару або як відсоток до ціни товару. У випадку податку як суми з одиниці товару крива пропозиції зміщується параллельно до початкової на величину податку (Т) по вертикалі, точка рівноваги зміщується з Eо до Е1 (рис. 1).

Рис. 1 Вплив податку з одиниці товару на ринкову рівновагу

 

Визначити параметри нового стану рівноваги можна кількома способами. У точці нової рівноваги ціна пропозиції Ps, яка визначає виторгпродавців, відрізняється від рівноважної ціни попиту P_D, за якою купують товар покупці, на величину податку: P_D – Ps =T. Т – розмір податку.

Знаходження параметрів нової рівноваги потребує відповідної корекції рівнянь пропозиції або попиту. Якщо ми приймаємо, що P_s = Pd -T, то параметри нової рівноваги визначаються шляхом корекції рівняння пропозиції: Q_ST = –c + d(P - Т),

Відтак у точці рівноваги Е1: a – b^. P = –c + d(P - Т), звідки визначаються нові рівноважні ціна та обсяг продукції.

Якщо ми приймемо, що P_s = Pd +T, то коригується рівняння попиту. Тоді за рівнянням рівноваги: а — b • (Ps + Т) = -с + d • Ps знаходимо спочатку ціну пропозиції Ps, а потім ціну рівноваги. Обидва методи розрахунку дають однаковий результат і з точки зору математики є однаково прийнятними. Проте, з огляду на економічний зміст перетворень, обгрунтованою є корекція саме рівняння пропозиції, оскільки податок є його неціновою детермінантою і зрушує криву пропозиції. Зауважте, що акордний податок змінює параметри точки перетину кривої пропозиції з віссю на величину податку. Площа прямокутника PSPDE1A визначає суму податкових надходжень. Вплив потоварного податку на обсяг продажу і рівень ціни та пропорція розподілу податку між покупцем і продавцем залежить від нахилу попиту і пропозиції, тобто від їх еластичності, а саме: якщо попит і пропозиція досить еластичні до зміни ціни, введення податку підвищить ціну рівноваги незначною мірою, але значно скоротить рівноважний обсяг; якщо ж, навпаки, попит і пропозиція нееластичні, введення податку призведе до незначного скорочення рівноважного обсягу продаж і значного зростання ціни.

Розподіл податкового тиску між покупцем і продавцем залежить від співвідношення еластичності попиту і пропозиції: якщо попит менш еластичний, ніж пропозиція (електролампи, хліб, молоко тощо), більшу частину податку будуть сплачувати покупці; якщо ж, навпаки, попит достатньо еластичний, а пропозиція – ні (ювелірні вироби, побутова техніка тощо), більшу частку податків сплачуватимуть виробники; якщо попит є абсолютно нееластичним – податок повністю перекладається на споживача.

За надмірної «жадібності» крива пропозиції може так зміститися вгору, що не матиме перетину із кривої попиту в додатному квадранті координатної площини. Тому потрібен додатковий аналіз для знаходження максимального обсягу надходження від податкового (акцизного) збору. Якщо криві попиту і пропозиції задані лінійними рівнянніми: Q_S = a – b P; Q_ST = –c + d P,то максимум надходжень від акцизного збору розраховується таким чином: Т* = (а/ b – с/d) /2.

Іншим є вплив відсоткового податку (рис.2).

Рис. 2. Вплив відсоткового податку на ринкову рівновагу

 

Коли податок стягуєтьсяяк відсоток від ціни товару, крива пропозиції також зміщується ліворуч,але не паралельно до попередньої. У цьому випадку змінюється і точка перетину кривої пропозиції з відповідною віссю, і кут її нахилу, оскільки має місце непропорційне зростання рівнів цін для різних обсягів пропозиції - менше для цін, що відповідають меншим обсягам пропонування, більше - для цін, що відповідають більшим обсягам пропозиції.

Як і у випадку податку з одиниці товару, ціна пропозиції Ps відрізняється від рівноважної — ціни попиту P_D, але співвідношення між ними інше:

На відміну від податку з одиниці товару, для відсоткового податку розрахунки за двома способами корекції рівнянь дадуть результат з незначною розбіжністю даних, що пов'язано з властивістю процентів. Зверніть увагу, що в обох розглянутих способах встановлення податку рівноважна ціна товару зростає не на величину податку, а на меншу величину. Винятками є випадки вертикальної та горизонтальної кривих попиту, коли ціна зростає відповідно на величину податку та не змінюється взагалі.

Дотації є податками “навпаки”. Потоварна дотація також установлюється в певному відсотку до ціни товару або в абсолютній сумі в розрахунку на одиницю товару. Дотації зазвичай отримують виробники, хоча у багатьох випадках їх отримують безпосередньо і споживачі (як компенсацію за підвищення цін на окремі товари: хліб, дитяче харчування комунальні послуги, тощо). Дотації споживачам досить часто називають субсидіями.

Припустимо, мерія затвердила дотацію з міського бюджету виробникам товару (послуги) на кожну товарну одиницю. Це призведе до зміщення лінії пропозиції униз на величину дотації. тепер кожен можливий обсяг вони готові пропонувати за ціною меншою на величину дотації. У тому числі й попередній рівноважний обсяг. Але за цією ціною величина попиту на товар зросте. Виниклий дефіцит можна здолати підвищенням ціни, збільшенням випуску і скороченням надлишкового попиту. Нова рівноважна ціна буде вищою, але нижчою за попередню рівноважну ціну. Рівноважний обсяг зросте. Продавець одержить виграш, менший за всю величину дотації. Це – його частка дотації. Отримає свій виграш і споживач, тому що нова ціна буде менша за попередню.

Отже, дотація, як і податок, розподілиться між продавцем (виробником) і покупцем (споживачем), причому те саме станеться у разі, якщо дотація буде сплачена споживачеві. Вплив дотації на зниження рівня ціни і підвищення обсягу продаж, залежить від еластичності попиту і пропозиції. Кому дістанеться більша частина дотації – покупцю чи продавцю, – в свою чергу, залежить від співвідношення еластичності попиту і пропозиції.

На кількість реалізованої продукції держава впливає за рахунок квот – кількісне обмеження на реалізацію певної продукції – та ліцензій. Як правило обсяг квоти встановлюється на рівні меншому за рівноважний і крива пропозиції набуває вигляд ламаної кривої. Наслідками таких дій держави є значне підвищенн цін, що нагадує ситуацію верхньої межі цін, тіньовий ринок легалізується тільки в даному випадку. Доходи додаткові кладуть в кишеню виробники даного товару. Розрізняють ефективну і неефективну квоту. Ефективна квота зменшує обсяг пропозиції, тоді як неефективна зберігає обсяг рівноваги.