Пропозиція фірми монополіста та особливості її формування.



Мы поможем в написании ваших работ!


Мы поможем в написании ваших работ!



Мы поможем в написании ваших работ!


ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?

Пропозиція фірми монополіста та особливості її формування.



Пропозиція конкурентної фірми прямо залежить від рівня ринкової ціни: підвищення ціни сигналізує, що з'явились нові можливості для максимізації прибутку, і спонукає до розширення виробництва. Тому крива пропозиції конкурентної фірми має позитивний нахил. У монополії такої залежності між рівнем ціни та обсягом випуску немає. Вона визначає випуск, орієнтуючись на криву попиту. Змінюючи обсяги, може сама знаходити таку ціну, яка буде максимізувати прибуток. Щоб зберегти високу ціну, монополія може зменшити обсяг пропозиції. Тому вважають, що монополія немає кривої пропозиції.

Функція пропозиції від ціни характеризує залежність обсягу пропозиції певного товару від його ціни за інших рівних умов, тобто за незмінної технології, постійних цінах на виробничі ресурси. Але кількість продукції, яку бажає запропо­нувати виробник, буде також залежати від змін у попиті.

При дослідженні ринку досконалої конкуренції на основі зсуву кривої галузевого попиту, що показувала зміну ціни, ми отримували криву галузевої пропозиції. На ринку чистої монополії зміни у попиті зумовлюють зміни у кривій граничної виручки. На рис. 4 зображено зміни в попиті D1-D3, яким відповідають зміни граничної виручки МR1—МR3. Перетин кривих граничної виручки МR1—МR3 з кривою граничних витрат МС визначають точки Курно Е1—Е3, які вказують на обсяги та ціни, що максимізують прибуток за зміни попиту. Для попитуD1 — це обсяг Q1 та ціна Р1, для попиту D2— (Q2, P2), а для попиту D3 — (Q3; Р3). Пряма АВ поєднує точки ціни та обсягів пропозиції при зміні попиту.

Рис. 4. Утвореня кривої пропозиції монополіста

 

Водночас для монополіста немає загальної визначеності залежності між ціною та обсягом пропозиції, що максимізуе прибуток. Це пов'язано, по-перше, з тим, що за заданих кривих попиту крива граничних витрат може перетинати криві граничної виручки в одній точці; у цьому випадку один і той самий обсяг буде пропонуватися за різними цінами, залежно від кривих попиту. На рис. 5, а кривим попиту D1 та D2 відповідають криві граничної виручки МR1 і МR2, що перетинаються у точці Е, через яку також проходить крива граничних витрат МС. Е — це точка Курно для обох видів попиту, котра вказує на один і той мамий обсяг, що максимізує прибуток в обох вмпадках Qe, але за різних цін Р1 та Р2.

Р,С а б Рис. 5. Монополіст немає кривої пропозиції

 

По-друге, точки перетину кривої граничних витрат можуть вказувати на ціну, за якою пропонуватимуться різні обсяги продукції. На рис. 5, б кривим попиту D1 та D2 відповідають криві граничної виручки МR1 і МR2, точки перетину яких з кривою граничних витрат МС (Е1 та Е2) вказують на обсяги (Q1 та Q2), що будуть максимізувати прибуток, але які продаватимуться за єдиною ціною Р.

 

Отже, не буває однозначної залежності між ціною та обся­гом пропозиції підприємства-монополіста і, відповідно, немає функції пропозиції.

 

 


Цінова дискримінація.

Монополіст, прагнучи максимізувати прибуток проводить цінову дискримінацію – продаж різним категоріям споживачів однієї і тієї самої продукції за різними цінами. Цінова дискримінація є безпосередньою формою прояву монопольної влади і можлива за таких умов: 1) фірма має сильну монопольну владу і здійснює повний контроль за галузевим ринком; 2) галузевий ринок сегментовано, а відносно відокремлені сегменти ринку відрізняються за еластичністю попиту; 3) виключається можливість перепливу товарів з одного сегменту галузевого ринку на інший; 4) виключається можливість перепродажу товарів, куплених на ринку з нижчими цінами

 


Рис. 1. Модель цінової дискримінації, що здійснюється монополією на двох сегментах ринку

На першому сегменті ринку попит на продукцію є нееластичним, а на другому сегменті – еластичний. На рівні перетину граничних витрат та граничного доходу (MC та MR) монополіст визначає оптимальний обсяг виробництва – Q1 та Q2 відповідно. Ціну монополіст шукає на висоті кривої попиту – P1 та P2. На першому сегменті з нееластичним попитом ціна вища і рівень монопольної влади більший, а на другому сегменті з еластичним попитом ціна відповідно нижча і рівень монопольної влади менший. Різниця цін на двох сегментах визначає явище цінової дискримінації.

Види цінової дискримінації:

Види цінової дискримінації Критерій диференціації Приклади
просторова територіальна диференціація споживачів цінові пояси та зони, ціна та тарифи в селі та у місті, ціни офшорних зон
часова час придбання товарів денні та нічні ціни, сезонні ціни
товарна а) мета придбання товарів б) обсяг придбання в) якість товару г) торговельна марка а) тарифи на виробниче та споживче використання електроенергії б) оптові та роздрібні ціни в) надбавки та знижки за якість, сортність г) ціни на товари представників всесвітньо відомих на невідомих фірм та брендів
персональна а) рівень доходів покупців б) статус покупців в) соціальний статус покупців а) магазини для бідних та багатих б) знижка для постійних клієнтів, для першого або останнього покупця, ціни для співробітників в) ціни для дітей, студентів, дорослих та пенсіонерів.

Цінова дискримінація має на меті збільшення монопольного прибутку, але вона має і певний позитивний результат – збільшення монопольної пропозиції, щоправда без відповідного скорочення монопольних цін.

ФОРМИ ЦІНОВОЇ ДИСКРИМІНАЦІЇ

1.Дискримінація першого ступеня, або абсолютна (досконала) цінова дискримінація, виникає, коли фірма призначає для кожного покупця резервну ціну. Резервна ціна — це максимальна ціна, яку погоджується заплатити кожен покупець за кожну придбану одиницю товару. Встановлення цієї ціни дозволяє здійснити максимально можливу сегментацію ринку. Для монополіста, що здійснює абсолютну цінову дискримінацію, ціна і граничний доход співпадають, подібно до досконалої конкуренції, так само співпадають криві попиту і граничного доходу.

2.Цінова дискримінація другого ступеня передбачає блокове призначення цін, залежно від обсягів продажу. Цей спосіб, як і попередній, використовує спадну криву попиту, яка відображає зменшення готовності споживча платити зі збільшенням обсягу покупок. Багато фірм пропонують оптовим покупцям нижчі ціни, ніж тим, хто купує малу кількість. Вважають, що знижки зарекомендували себе як достатньо вдалий спосіб цінової дискримінації. Дискримінація другого ступеня розширює виробництво, вона може сприяти зменшенню витрат при позитивному ефекті масштабу і навіть під­вищенню добробуту споживачів. Додатковий прибуток монополіста проте виявляється меншим, ніж у випадку досконалої цінової дискримінації, він не в змозі захопити весь надлишок споживача.

і/

3.Цінова дискримінація третього ступеня запроваджується тоді, коли можна визначити кілька окремих груп покупців з різною еластичністю попиту. Фірми здійснюють сегментацію ринку, розділяючи покупців залежно від тих чи інших ознак, які надають групі характерних рис споживання. На сегментованих ринках перерозподіл продукції між покупцями здійснюється шляхом зниження цін для одних і підвищення для інших. Вища ціна встановлюється на тому сегменті ринку, де попит менш еластичний. Аналіз ціноутворення в цьому випадку досить складний, наслідки дискримінації неоднозначні. Вона може збільшити загальний ринковий надлишок, а може зменшити, або залишити незмінним. Єдиний очевидний висновок: ця дискримінація збільшує прибуток монополії, в іншому випадку монополія встановила б єдину ціну для всіх.
Рівновага фірми-монополіста у довготерміновому періоді.

У довгостроковому періоді монополіст, так само, як і конкурентна фірма, виробляє продукцію лише тоді, коли окупає всі сукупні витрати. Монополія обирає найбільш прибуткові масштаби виробництва для свого перспективного розвитку. При цьому вона орієнтується на довгострокові прогнози щодо ринкового попиту на продукцію.

На рис. 11.8 зображені варіанти розвитку фірми з відповідними короткостроковими кривими середніх і граничних витрат, а також нанесені криві довгострокових середніх і граничних витрат LAC і LMC. Короткострокова рівновага монополії може встановлюватись у точках ESm і ELm. Кращим варіантом розвитку буде стан рівноваги ELm., який одночасно є коротко- і довгостроковою рівновагою, оскільки в точці а перетинаються криві граничного виторгу і граничних витрат коротко - і довгострокового періоду, тобто: MR = MC1=LMC.

Монополія завжди може вибрати з усіх варіантів розвитку такий, який принесе їй найбільший прибуток. Закономірним є те, що рівноважна ціна PLm і в довгостроковому періоді перевищує довгострокові середні і граничні витрати, тобто:

Конкурентна фірма у довгостроковому періоді знаходиться в стані беззбитковості, тому що для неї: Р=МС=АТСmin

Для монополії не властивий парадокс прибутку. Завдяки бар'єрам входження в галузь монополія і в довгостроковому періоді зберігає економічний прибуток. Не маючи конкурентів, монополіст не змушений працювати за ціною, рівною мінімуму довгострокових середніх витрат, тому обсяг випуску монополіста буде меншим, ніж ефективний масштаб виробництва Qb.

Як у коротко-, так і у довгостроковому періоді монопольна фірма призначає ціну вищу за граничні витрати. Рівень перевищення ціною граничних витрат залежить від еластичності попиту на продукцію монополіста. Якщо попит нееластичний, це перевищення буде значним. Якщо ж попит еластичний, це перевищення буде значно меншим. У випадку високоеластичного попиту ціна наближатиметься до граничних витрат, тобто ринок буде близьким до конкурентного, де Ρ = МС і монопольне становище особливих переваг не дає. Перевищення монопольною ціною граничних витрат виробництва є показником монопольної влади.

.

 



Последнее изменение этой страницы: 2016-04-18; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы!

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 3.238.186.43 (0.009 с.)