Ефективність ринку досконалої конкуренції.



Мы поможем в написании ваших работ!


Мы поможем в написании ваших работ!



Мы поможем в написании ваших работ!


ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?

Ефективність ринку досконалої конкуренції.



Рівновага у довготерміновому періоді досягається при встановлені наступної рівності: MR = P = MC = ATC.

Конкурентна фірма може отримувати економічний прибуток лише у короткотерміновому періоді. У довготерміновому періоді вона буде просто покривати свої витрати.

Більшість дослідників сходиться на тому, що чиста конкуренція найбільше відповідає вимогам ефективності суспільного виробництва. Про ефективність тієї чи іншої моделі ринку можна судити, виходячи з того, як вона виконує покладені на неї головні функції. Оскільки ресурси суспільства завжди обмежені, то ефективнішою вважається та система, яке, з одного боку, виробляє необхідний продукт при найменших витратах, а з іншого – забезпечує оптимальний розподіл обмежених ресурсів між галузями та окремими виробництвами. Відповідно виділяють ефективність виробництва та ефективність розподілу ресурсів.

Економіка конкурентних цін націлена на розподіл обмежених ресурсів, що є у розпорядженні суспільства, таким чином, щоб максимізувати задоволення потреб.

Виробнича ефективність конкурентного ринку реалізується в тому, що в кінцевому рахунку ціна встановлюється на рівні мінімальних середніх витрат. Це означає, що споживачі одержують потрібні їм товари за найнижчими з усіх можливих цін при існуючій технології виробництва.

Конкурентна фірма, керуючись мотивом максимізації прибутку, буде залучати ресурси та виробляти кожний товар до тієї точки, в якій ціна зрівняється з граничними витратами. Це означатиме, що ресурси розподілені найбільш ефективно.

Разом з тим, було б помилкою ідеалізувати конкурентний ринок, приписуючи йому нехарактерні властивості. Перш за все, слід мати на увазі, що конкурентний ринок через структуру виробництва лише дзеркально відображає структуру доходів суспільства. Конкурентна фірма орієнтована виробляти те, що у неї купують. Якщо у суспільстві склалася викривлена структура доходів на користь заможних за рахунок бідних, то ринок чистої конкуренції буде готовий запропонувати за найнижчими цінами предмети розкоші, зате в обмеженій кількості пропонуватиме товари першої необхідності. І розрішити цю суперечність ринок просто не здатний.

Обмеженість ринкового механізму саморегулювання проявляється і у тому, що він готовий пропонувати тільки ті продукти, які можуть бути кимось оплачені. Фірма не стане виробляти так звані товари громадського користування, за споживання яких немає можливості отримати відшкодування від споживача. Тому ринковий механізм у сучасній економіці завжди доповнюється державним регулюванням.

Орієнтація не безпосередню максимізацію прибутку конкурентної фірми досить часто приводить до неможливості оптимального поєднання поточних та перспективних цілей (згадайте ефект Робін Гуда, про який мова йшла у першій темі). Однак попри усі ці обмеження конкурентний ринок слід визнати найефективнішою моделлю ринку.

.

 

 

Ефективність ринку досконалої конкуренції повязана із перевагами і недоліками цієї ринкової структури


Модель чистої монополії та її характеристика. Поняття та ознаки. Природні, економічні, адміністративні та правові бар’єри монопольного ринку. Різновиди монополій: відкриті, закриті, природні. Монопсонія.

· Монополія, або чиста монополія– ринкова структура, у якій одна фірма є постачальником на ринок продукту, що не має близьких замінників (субститутів) і тому фірма сама повністю контролює як рівень галузевих цін, так і галузевий обсяг випуску продукції.

Аналіз чистої монополії має певне практичне значення, оскільки сьогодні, за оцінками фахівців, у розвинених країнах світу від 5 до 10 % валового внутрішнього продукту виробляється у галузях максимально наближених до чистої монополії. Водночас аналіз чистої монополії дає можливість усвідомити особливості функціонування найпоширеніших сучасних ринкових структур – монополістичної конкуренції та олігополії.

Ознаки чистої монополії:

1). Єдиний продавець товару.

2). Межі галузі і фірми співпадають, оскільки фірма і є галуззю.

3). Продукт, що виробляє чистий монополіст є унікальний, тобто таким, який немає близьких замінників.

4). Фірма-монополіст повністю контролює увесь ринковий обсяг випуску і самостійно встановлює ціну на свій товар згідно з кривою ринкового попиту, а не приймає її як ринкову реальність. Фірма за даних умов є «pricemaker. Монополіст перебуває в унікальному становищі - йому не потрібно зважати на конкурентів, їх у нього просто немає, ніхто не може перехопити ринок або його частку. Монополія випускає і контролює весь сукупний обсяг продукції, тому може диктувати ціну, збільшуючи або зменшуючи її пропозицію.

5). Вступ до галузі блоковано вхідними бар’єрами, до яких відносять:

а) економічний бар’єри, що пов’язані з:

- великим стартовим капіталом;

- значними витратами на рекламу;

- додатнім ефектом масштабу – у деяких галузях технологія дозволяє досягти ефективного виробництва тільки тоді, коли підприємства будуть дуже великими, тобто існує значний ефект масштабу. У галузях, де ефект масштабу явно виражений, а конкуренція неприйнятна, виникають природні монополії. Це стосується підприємств комунального обслуговування (електричні, газові компанії, громадський транспорт, підприємства зв'язку, водопостачання і т.п.). Для суспільства було б невигідно мати кілька малих фірм для забезпечення населення водою чи електроенергією. У цих галузях дуже великі витрати на устаткування, яке розраховане на пікові навантаження. Неповне його використання значно підвищує витрати на одиницю продукції. Лише природні монополії мають низькі витрати, їм вигідно розширювати виробництво. Тому держава, як правило, доручає обслуговувати населення одній фірмі, але залишає за собою право контролю над цінами і якістю продукції. У деяких випадках розвитку монополії сприяє розмір ринку, наприклад, у невеликому містечку одній фірмі легше зосередити у себе виробництво певного товару;

б) природні бар’єри, які обумовлені власністю на природні ресурси;

в) технологічні бар’єри – монополізація технологій та «ноу - хау»;

г) юридичні бар’єри або адміністративні ( патенти, ліцензії, тощо);

д) недобросовісна конкуренція (Це такі прийоми, як тиск на постачальників ресурсів, на банки з метою перекрити доступ до сировинних та кредитних ресурсів, переманювання персоналу, різке зниження цін з метою доведення суперника до банкрутства. Багато з них вважаються незаконними, але часто досить важко встановити межі законності чи незаконності того чи іншого прийому в конкурентній боротьбі.

Бар'єри входження не є абсолютно нездоланними, особливо у довгостроковому періоді. Так, патентні переваги можуть бути зняті іншими розробками, які дають нову продукцію, здатну замінити патентований товар. Можуть бути знайдені нові джерела сировини. Тому монополії в сучасній дійсності рідкісні, переважно підтримуються державою.

Залежно від особливостей походження та механізмів здійснення й утримання монопольної влади розрізняють такі основні види монополій:

· природна монополія– монополія, яка офіційно визнається технологічно необхідною і економічно доцільною та існує у галузях, де економія, зумовлена зростанням масштабу виробництва, особливо значна і може бути реалізована тільки за умови концентрації всього галузевого обсягу випуску одним виробником;

· закрита монополія– монополія, захищена від конкуренції через юридичні обмеження – механізми патентного і авторського права, державного ліцензування та патентування окремих видів підприємницької діяльності тощо;

· відкрита, або підприємницька монополія– контроль за галузевим ринком, встановлений на деякий час окремою фірмою або об’єднанням кількох фірм внаслідок збігу економічних обставин – логіки розгортання конкурентної боротьби, концентрації та централізації виробництва та ін. Відкрита монополія не має спеціального правового захисту і, як правило, є тимчасовою;

· монопсонія– тип ринкової структури, за якої, незалежно від кількості виробників, існує лише один споживач-монополіст, який має змогу контролювати галузеві ціни і загальний галузевий обсяг купівлі-продажу вироблюваної продукції;

· двостороння монополія– тип ринкової структури, за якої на певному галузевому ринку протистоять один одному монополіст-виробник (продавець) і монополіст-покупець (споживач); обидва мають монопольну владу, тобто вплив на ринкову ціну і галузевий обсяг купівлі продажу.




Последнее изменение этой страницы: 2016-04-18; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы!

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 3.234.211.61 (0.011 с.)