Ефективність діяльності страховика та його рейтингова оцінка

 

Термін "ефект" в тлумачних довідниках означає результат, наслідок яких-небудь причин, сил, дій, заходів. А "ефективний" визначається як який приводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.

Ефективність діяльності будь-якого підприємства насамперед означає досягнення поставлених економічних завдань, отримання позитивних результатів діяльності, а стосовно фінансової діяльності – отримання позитивного фінансового результату внаслідок організації та використання фінансових відносин.

Ефективність діяльності страхової компанії визначається багатьма показниками, проте насамперед, фінансовою стійкістю та рентабельністю здійснення господарських операцій, в першу чергу страхових, оскільки основне завдання страхової компанії – забезпечення здійснення страхових виплат при настанні страхових випадків в учасників формування страхового фонду.

Інформаційна база фінансового аналізу страхових компаній.

Законодавчою та нормативною підставою для складання річної бухгалтерської звітності є Закон України "Про страхування". Положення про організацію бухгалтерського обліку і звітності в Україні, затверджене постановою Кабінету Міністрів від 3 квітня 1993 року № 250, та наказ Комітету у справах нагляду за страховою діяльністю від 9 листопада 1995 року N° 79 "Про річну бухгалтерську звітність страхових організацій". Прийняті й інші нормативні документи, які встановлюють форми річного бухгалтерського звіту, що складається страховими організаціями. Структура цього звіту включає:

1. Баланс підприємства (типова форма № 1),

2. Звіт про фінансові результати та використання їх (типова форма № 2

3. Звіт про фінансово-майновий стан підприємства (типова форма № 3)

4. Додаток до балансу підприємства (спеціалізована форма № 4).

Якщо детальніше розглядати баланс страхової компанії (типова форма №1), то кожен з його розділів включає в себе по декілька підрозділів, а саме:

1. Необоротні активи:

- нематеріальні активи;

- незавершене будівництво;

- основні засоби;

- довгострокові фінансові інвестиції;

- довгострокова дебіторська заборгованість;

- відстрочені податкові активи;

- інші необоротні активи.

2. Оборотні активи:

- запаси;

- товари;

- векселі одержані;

- дебіторська заборгованість за товари, роботи, послуги;

- дебіторська заборгованість за розрахунками;

- інша поточна дебіторська заборгованість;

- поточні фінансові інвестиції;

- грошові кошти та їх еквіваленти

- інші оборотні активи.

3. Витрати майбутніх періодів.

Так само як і баланс страхової компанії її звіт про фінансові результати та використання їх (типова форма №2) містить декілька підрозділів:

1. Фінансові результати:

- доход (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг);

- податок на додану вартість;

- акцизний збір;

- інші вирахування з доходу;

- чистий доход (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг);

- собівартість реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг);

- валовий прибуток (збиток);

- інші операційні доходи;

- адміністративні витрати;

- витрати на збут;

- інші операційні витрати;

- фінансові результати від операційної діяльності (прибуток, збиток);

- доход від участі в капіталі; інші фінансові доходи;

- інші доходи;

- фінансові витрати;

- витрати від участі в капіталі;

- інші витрати;

- фінансові результати від звичайної діяльності до оподаткування (прибуток, збиток);

- податок на прибуток від звичайної діяльності;

- фінансові результати від звичайної діяльності (прибуток, збиток);

- надзвичайні доходи (витрати);

- податки з надзвичайного прибутку;

- чистий прибуток (збиток).

2. Елементи операційних витрат:

- матеріальні затрати;

- витрати на оплату праці;

- відрахування на соціальні заходи;

- амортизація;

- інші операційні витрати.

3. Розрахунок показників прибутковості акцій:

- середньорічна кількість простих акцій;

- скоригована середньорічна кількість простих акцій;

- чистий прибуток (збиток) на одну просту акцію;

- скоригований чистий прибуток (збиток) на одну просту акцію;

- дивіденди на одну просту акцію.

Також ми можемо розглянути поділ звіту про рух грошових коштів (типова форма №3) на такі підрозділи:

1. Рух коштів у результаті операційної діяльності:

- прибуток (збиток) від звичайної діяльності до оподаткування;

- коригування на: амортизацію необоротних активів, збільшення (зменшення) забезпечень, збиток (прибуток) від нереалізованих курсових різниць, збиток (прибуток) від не операційної діяльності;

- витрати на сплату відсотків;

- прибуток (збиток) від операційної діяльності до зміни в чистих оборотних активах;

- зменшення (збільшення): оборотних активів, витрат майбутніх періодів;

- збільшення (зменшення): поточних зобов’язань, доходів майбутніх періодів;

- грошові кошти від операційної діяльності;

- сплачені: відсотки, податки на прибуток;

- чистий рух коштів до надзвичайних подій;

- рух коштів від надзвичайних подій;

- чистий рух коштів від операційної діяльності.

2. Рух коштів у результаті інвестиційної діяльності:

- реалізація: фінансових інвестицій, необоротних активів, майнових комплексів;

- отримані: відсотки, дивіденди;

- інші надходження;

- придбання: фінансових інвестицій, необоротних активів, майнових комплексів;

- інші платежі;

- чистий рух коштів до надзвичайних подій;

- рух коштів від надзвичайних подій;

- чистий рух коштів від інвестиційної діяльності.

3. Рух коштів у результатів у результаті фінансової діяльності:

- надходження власного капіталу;

- отримані позики;

- інші надходження;

- погашення позик;

- сплачені дивіденди;

- інші платежі;

- чистий рух коштів до надзвичайних подій;

- рух коштів від надзвичайних подій;

- чистий рух коштів від фінансової діяльності;

- чистий рух коштів за звітний період;

- залишок коштів на початок року;

- вплив зміни валютних курсів на залишок коштів;

- залишок коштів на кінець року.

Страхові організації щорічно заповнюють документ про фінансовий стан. При підготовці інформації про фінансовий стан страхові організації України керуються Інструкцією про порядок заповнення форм річного бухгалтерського звіту підприємства, затвердженою наказом Мінфіну України від 18 серпня 1995 року № 139, Правилами застосування Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", затвердженими Верховною Радою України 27.06.1995 р. та ''Вказівками по заповненню форми річної спеціалізованої бухгалтерської звітності страхових організацій України", затвердженими наказом Укрстрахнагляду від 4 листопада 1995 р., а також цими роз'ясненнями.

Інформація про фінансовий стан складається:

· заголовна частина;

· розділ 1 "Класифікація напрямків страхової діяльності"

· розділ 2 "Деталізація деяких статей форми № 1 "Баланс підприємства"

· розділ 3 "Показники страхової діяльності з добро­вільного та обов'язкового недержавного страхування (крім страхування життя);

· розділ 4 "Показники страхової діяльності по страхуванню життя".

Заголовна частина містить інформацію про страхову компанію, керівника, головного бухгалтера, відомості про проведені зміни статутних документів за звітний рік, проведені аудиторські перевірки та аудитора (аудиторська фірма тощо).

У розділі 1 страхова організація наводить перелік та групування напрямків страхової діяльності тобто перелік правил страхування з їхніми назвами та назви підвидів страхування, які використовуються в розділах 3 і 4 цього документа.

При заповненні цієї інформації використовується така класифікація видів страхування:

1) добровільне, та обов'язкове страхування життя;

2) добровільне страхування від нещасних випадків;

3) медичне страхування;

4) страхування туристів;

5) інші види особистого страхування, тобто ті види добровільного особистого страхування, які не належать за терміном дії договору страхування до страхування життя;

6) добровільне страхування життя та майна громадян: будинків, споруд, домашнього майна, тварин.

7) добровільне страхування майна юридичних осіб: основних та оборотних коштів, готової продукції, товарів. експонатів виставок, незавершеного виробництва тощо;

8) добровільне страхування наземного транспорту:

– страхування автомобільного транспорту;

– страхування залізничного транспорту;

9) добровільне страхування авіаційного транспорту;

10) добровільне страхування водного транспорту;

11) добровільне страхування вантажів;

12) добровільне страхування кредитів, у тому числі страхування наданих банками кредитів, експортних кредитів, сільськогосподарських кредитів тощо;

13) добровільне страхування фінансових ризиків: втрат прибутку, втрат обсягу ринку, непрямих торгових збитки;

14) добровільне страхування відповідальності на транспорті;

15) добровільне страхування професійної відповідаль­ності посадових осіб, а саме: лікарів, юристів, інвестиційних керуючих;

16) добровільне страхування фінансової відповідальності юридичних осіб за невиконання обов'язків;

17) обов'язкове особисте страхування від нещасних випадків на транспорті:

– страхування водіїв (крім авіаційних екіпажів);

– страхування пасажирів;

18) обов'язкове страхування добровільних пожежних дружин;

19) обов'язкове страхування медпрацівників на випадок інфікування вірусом СНІДу;

20) обов'язкове страхування життя і здоров'я спеціалістів ветеринарної медицини;

21) обов’язкове страхування майна громадян;

22) обов’язкове страхування будівель, зданих в оренду релігійним організаціям;

23) авіаційне обов'язкове страхування:

– страхування екіпажів та персоналу;

– страхування суден;

– страхування відповідальності перед третіми особами;

– страхування відповідальності перед пасажирами;

– страхування відповідальності за вантаж, пошту, багаж.

У розділі 2 наводяться розшифровка деяких статей балансу страхової організації (форма № 1 "Баланс підприємства") на кінець звітного періоду в млн. гривень та наявності представлених показників, в іноземній валюті на кінець звітного періоду.

При заповненні показника "Інші види фінансових вкладень або "Видані позики" страхова організація в пояснювальній записці до бухгалтерського звіту наводить перелік договорів та осіб (юридичних та фізичних), з якими укладено ці договори.

У розділі 3 наводяться показники страхової діяльності добровільного та обов'язкового недержавного страхування (крім страхування життя) окремо за кожним підвидом страхування (крім страхування житія), як з прямого і обов'язкового недержавного страхування, так і з ризиків, прийнятих: у перестрахування. Розділ складається з 21 рядка. Кількість граф залежить від кількості підвидів страхування та перестрахування, які проводить страхова організація. В окремі графи вносяться договори перестрахування і показуються окремо за кожним видом (підвидом) страхування.

Розділ 4 складається з 14 рядків. Кількість граф залежить від кількості підвидів страхування життя прямого страхування та перестрахування. В окремі графи вносяться договори перестрахування (ризики, прийняті в перестрахування) і показуються окремо за кожним підвидом страхування.

Перевірки діяльності страхових організацій проводяться Комітетом у справах нагляду за страховою діяльністю з метою дотримання вимог законодавства України про страхування, ефективного розвитку страхових послуг, запобігання неплатоспроможності страховиків та захисту інтересів страхувальників відповідно до Положення про Комітет, затвердженого Кабінетом Міністрів України від 14.03.94 № 16.

Основні питання, що мають розглядатися під час перевірок:

– відображення в бухгалтерському обліку основних страхових операцій щодо кореспонденції рахунків (надходження страхових премій; формування та повернення страхових резервів; страхові відшкодування (виплата сум); приймання та передача ризиків у перестрахування; використання тимчасово вільних коштів, страхових резервів, витрат на проведення страхової справи; розрахунки з бюджетом;

– дотримання страховиком встановлених форм звітності та її достовірності;

– відповідність видів та форм фактичної діяльності страховика виданій ліцензії;

– перевірка всіх укладених договорів страхування за надходженням страхових премій та їхнім обліком;

– дотримання страховиком Положення про порядок формування і розміщення страхових резервів та встановлених цим Положенням нормативів;

– наявність у страховика відповідних документів та розрахунків, що регулюють процес організації страхової діяльності (наявність методик актуарних розрахунків, правил страхування, договорів перестрахування та інших);

– дотримання страховиком нормативних співвідношень між сумою власного статутного фонду та страхових резервів і фактичним обсягом прийнятих страхових зобов'язань відповідно ст. 30 Закону України "Про страхування"

– наявність у страховика коштів, які б забезпечували виконання прийнятих страхових зобов'язань;

– аналіз рівня платоспроможності та фінансового стану страховика (наявність дебіторсько-кредиторської заборгованості; стан власних обігових коштів; зменшення статутного фонду; розмір одержаного прибутку та інше);

– дотримання страховиком умов договорів страхування і повноти виплат страхових сум та страхових відшкодувань;

– дотримання страховиком вимог ст.24 Закону України "Про страхування” щодо розрахунків із страхувальниками.

У разі необхідності в програму перевірок може бути внесено також інші питання.

Перевірки страхових організацій проводяться на підставі затвердженого керівництвом Комітету плану-графіка не частіше як один раз на рік. Позапланові перевірки проводять на підставі рішень Комітету, доручень інших органів та запитів відповідних посадових осіб.

Планові перевірки здійснюються за програмою, затвердженою заступником голови Комітету, а позапланові – на підставі завдань, визначених згідно з дорученнями Кабінету Міністрів, правоохоронних та інших органів, запитів інших посадових осіб, а також окремих рішень Комітету. Перевірки проводять на підставі наказу Комітету або за відповідним листам на право перевірки.

Для проведення перевірок визначається група фахівців або окремий перевіряючий, яким вручається копія наказу Комітету чи лист на право здійснення перевірки.

Керівник групи (перевіряючий) або відповідальний працівник Комітету, який прибув до страхової організації, зобов'язання пред'явити керівникові страховика наказ Комітету чи лист на право здійснення перевірки.

При проведенні перевірки керівник групи (перевіряючий) може визначити на місці необхідність узгодження цієї роботи з представниками Головної податкової інспекції, Мінфіну, МВС, Прокуратури та СБУ, а також інших органів державної влади, які мають зацікавленість в питаннях, що перевіряються.

По закінченню перевірки керівник групи (перевіряючий) складає відповідний акт, який підписується керівником групи (перевіряючим) керівником та головним бухгалтером страхової організації.

У разі необхідності керівник групи (перевіряючий) має право зняти копії необхідних документів, пов'язаних з діяльністю страховика.

При встановленні під час перевірки порушень чинного законодавства керівник страхової організації повинен подати письмові пояснення до всіх зауважень, викладених в акті перевірки.

При виявленні порушень, які призвели до перекручування звітності, страховик зобов'язаний за результатами перевірки зробити корекцію рахунків бухгалтерського обліку та згідно з чинним законодавством відобразити це у відповідних формах звітності.

На підставі акту перевірки керівник групи (перевіряючий) у тижневій термін має підготувати проект рішення, яке подається на розгляд керівництву Комітету.

Керівництво або колегія Комітету у справах нагляду за страховою діяльністю за матеріалами перевірки приймає відповідне рішення в межах своїх прав, визначених у п.п.1 – 4 ст.37 Закону України "Про страхування", а також у постанові Кабінету Міністрів від 14.03.94 р. № 166.

Прийняте рішення доводиться до відома страховика, а при необхідності – до арбітражного суду, правоохоронних або інших органів.

Копія прийнятого рішення знаходиться у відділі нагляду за діяльністю страхових організацій та ліцензування, який здійснює контроль за його виконанням.

Фінансова стійкість страхової компанії розглядається з таких основних позицій:

– вірогідність недостатності коштів у будь-якому періоді;

– фінансова стійкість страхового фонду;

– рентабельність всієї діяльності страхової компанії.

Вірогідність недостатності коштів страховика залежить від розміру страхового портфеля. Для визначення зазначеного показника використовують коефіцієнт Ф. Конюшина, який називається "коефіцієнтом варіації". Коефіцієнт варіації (кv) Ф. Конюшина розраховується за формулою:

де

– середня тарифна ставка портфеля;

п – кількість застрахованих об'єктів.

Чим менше кv, тим вища фінансова стійкість страхових операцій.

Для оцінки фінансової стійкості страхового фонду використовують наступний показник:

де

ksf – коефіцієнт фінансової стійкості страхового фонду;

∑D – сума доходів за звітний період;

∑RF – сума резервних фондів (допоміжних фондів);

∑V–сума витрат за звітний період (сума всіх страхових відшкодувань, витрат на ведення страхової справи; сума витрат на фінансування превентивних заходів).

Рентабельність є одним із основних показників ефективності роботи підприємства. Як відносний показник, рентабельність характеризує рівень ефективності господарювання.

Термін "рентабельність" як логічне завершення результатів діяльності означає прибутковість, доходність. Походить від німецького слова "rentabel", що перекладається як прибутковий.

Поняття рентабельності як прибутковості було відоме ще стародавнім єгиптянам та грекам. Проте як економічний показник, що характеризує результат торгівельної діяльності, воно вперше було використано Аристотелем. Для нього термін „прибутковий" означало прагнення збагатитися, нові гроші тощо. Людиною, яка застосувала цей термін в економічній літературі був В.Петті. Він перший вказав на те, що показником зростання багатства країни є прибутковість, рентабельність. В подальшому, в економічних дослідженнях причин багатства держави, поняття рентабельності використав А.Сміт, Д.Рікардо та інші представники економічної науки (Сісмонді, Сей, Ліст, Сен-Сімон, Фур'є, Оуен). Розглядали поняття рентабельності К.Маркс, В.Ленін та їх послідовники як категорію, що відображає певні економічні відносини.

В сучасних умовах економісти розглядають рентабельність як важливий показник ефективності господарської діяльності будь-якого підприємства. При цьому рентабельність розраховується як відношення прибутку до витрат (активів, ресурсів, капіталу, доходів), вимірюється у відсотках і показує скільки копійок прибутку одержує підприємство при понесених витратах в його господарську діяльність в розмірі на одну гривню:

, де

R – рентабельність, %;

∑Pv – прибуток;

∑V – витрати (можуть бути: активи, ресурси, капітал, доходи).

Рентабельність страхової діяльності визначається за наступним показником:

, де

R – рентабельність;

∑Pv– прибуток балансовий (загальний обсяг страхових платежів за вирахуванням витрат на страхові виплати, відрахувань у запасні та резервні фонди, витрат на превентивні заходи, витрат на ведення страхової справи);

∑D – сума доходів за звітний період.

Зазначені показники є основними при оцінці ефективності господарювання страхової компанії, хоча для проведення детального комплексного аналізу необхідна значна кількість інформації, певна методика та набір відповідних інструментів.

Рейтингова оцінка страховика

В останній час в Україні особливо гостро стоїть проблема розробки певного інструменту оцінки фінансового стану страхових компаній. Безумовно, спроби оцінити фінансову стійкість страховиків здійснювались в Україні раніше, проте всі методики були направлені, в першу чергу, на аналіз фінансової звітності компаній. А в комплексному аналізі діяльності компаній до останнього часу була зацікавленість лише з теоретичної точки зору в силу відсутності попиту на рейтингові послуги. Співпраця з іноземними рейтинговими агенціями (за дуже високу вартість) давала надто низький рейтинг, який не перевищував суверенного рейтингу України.

Останнім часом змінюється ситуація на страховому ринку України. Відбувається головне: до страхування повернувся інтерес і на рівні держави, і на рівні підприємств та організацій, і на побутовому рівні. На всіх з урахуванням масових та конкурентних сегментах страхового ринку відбувається стрімке зростання. Наприклад, автострахування, страхування туристів та осіб, що виїжджають за кордон, страхування майна підприємств, страхування вантажів, страхування будівельно-монтажних ризиків, страхування військового майна тощо – ось неповний перелік напрямків страхової діяльності, де розгортається дійсна конкуренція за нових клієнтів.

Для боротьби на страховому ринку необхідно чітко визначити переваги страхової компанії. Проте можливостей тут не надто багато:

– хороший сервіс;

– низькі тарифи;

– вигідні умови;

– високий рівень надійності.

Низькі тарифи довго утримувати неможливо. Адже необхідно формувати страховий фонд в повному обсязі. Сервіс та якість роботи страхової компанії завжди очевидні. Про умови страхування клієнт може розібратися самостійно, якщо уважно прочитає договір та правила страхування, чи звернувшись до страхових консультантів. А ось надійність страхової компанії завжди викликає особливий інтерес клієнтів, проте для більшості з них залишається таємницею. З цього приводу експертом, який допомагає потенційному клієнту дізнатись про надійність страхової компанії, порівняти їх декілька між собою, може стати незалежна рейтингова агенція. До того ж таке агентство дозволяє страховій компанії отримати, так зване, неофіційне свідоцтво своєї відкритості та готовності працювати за цивілізованими стандартами.

В сучасних умовах у рейтингу зацікавлені страховики не тільки як у можливості скрупульозної оцінки діяльності страхової компанії, а як і в РR– інструменті. Тобто, до функцій рейтингового агентства повинно належати не тільки всебічний та достовірний аналіз діяльності страхової компанії, а й донесення результатів цього аналізу до потенційних страхувальників: через публікації в різноманітних СМІ, організації інформаційного потоку та моніторингу про діяльність прорейтингових компаній, створення та підтримка сайту з інформацією про компанії і баннерної сітки в Інтернеті.

При здійсненні аналізу та формуванні рейтингової оцінки страховиків необхідно враховувати те, що більшість класичних методик аналізу неможливо ефективно застосовувати. Це пояснюється багатьма причинами. Умовно проблеми рейтингової оцінки можна об'єднати в наступні групи:

– перша група –проблеми організації страхування життя: класичний аналіз збалансованості страхового портфелю застосувати неможливо в силу того, що має місце значна збитковість цього виду страхування, високі проценти за банківськими векселями, з іншого боку – головний ризик пов'язаний лише із зовнішніми факторами – змінами податкового законодавства або прийняттям державою репресивних заходів;

– друга група – інвестиції: проблема полягає в чому, що структура інвестицій відображається у звітності тільки у миттєвому зрізі – на певну дату, до якої страховики можуть спеціально модифікувати свій інвестиційний портфель, а як реально працюють грошові ресурси можна дізнатися лише із внутрішніх документів компанії;

– третя група – проблеми звітності перестрахування: спираючись на дані офіційної звітності (включаючи й звітність до органів держнагляду), визначити якість перестрахувального захисту портфелю неможливо;

– четверта проблема – аналіз діяльності кептивних страхових компаній: з одного боку визнано, що наявність великих договорів негативно впливає на фінансову стійкість страхової компанії (чим менше вплив окремого страхувальника, тим вище фінансова стійкість страховика), проте на українському страховому ринку такий підхід не є однозначним; в умовах недостатньої активності страхувальників необхідно аналізувати структуру великих корпоративних договорів та ризиків, що покриваються, визначати ефективність кумулятивного ефекту за різними застрахованими об'єктами.

Вирішення поставлених проблем неможливе за даними офіційної звітності. До того ж їх неможливо відобразити, розробивши стандартну анкету агентства, необхідний індивідуальний підхід до кожного окремого страховика.

Процес отримання рейтингової оцінки досить складний та трудомісткий, вимагає обробки значної кількості інформації, постійної зміни методик аналізу (з метою неможливості пристосування страховиків для штучного підвищення свого рейтингу), високого рівня професіоналізму працівників, їх сумлінності.

Термін дії рейтингу – один рік. Проте рейтингове агентство здійснює постійний моніторинг діяльності та звітності прорейтингових страховиків.

Основними показниками при визначенні рівня надійності страхової компанії є:

– платоспроможність;

– фінансова стійкість.

Платоспроможність оцінюється не тільки як миттєвий показник, а здебільшого, як можливість компанії зберігати існуючий рівень платоспроможності при можливих внутрішніх та зовнішніх змінах. Саме у такий спосіб визначається фінансова стійкість страховика. Тобто діяльність страхової компанії розглядається не як хаотичний процес (в якості якого визнається показник платоспроможності), а оцінюється можливість того, що траєкторія даного процесу в умовах прояву ризиків випадкового характеру у підсумку не перетне встановлену нижню межу допустимого рівня платоспроможності.

Отже, фінансова стійкість страховика передбачає можливість виконання зобов'язань не тільки в даний конкретний момент, а й у недалекому майбутньому. Оцінка фінансової стійкості передбачає вивчення якісних та кількісних факторів діяльності компанії. Тому показники, що визначають ризики діяльності компанії і які впливають на можливі зміни фінансової стійкості, об'єднані в декілька груп. За даними досліджень може бути близько десяти таких інтегральних факторів, кожному з яких встановлюється певний ранг. В свою чергу підсумковий індекс по кожному фактору складається з індексів показників, що об'єднані в кожну групу.

Важливим показником є збалансованість страхового портфеля, під яким розуміють його диверсифікованість, стабільність розвитку різних видів страхової діяльності, відповідність внесків та виплат страхової компанії, сформований резерв за зобов'язаннями по договорах, за якими проводяться виплати, і беззбиткових договорів.

В аналізі перестрахування основну роль відіграють два аспекти:

– якість перестрахування;

– ефективність перестрахування.

Окрім того, особлива увага приділяється побудові перестрахувального захисту за видами страхування з високими лімітами відповідальності по договору.

Важлива увага приділяється збалансованості фінансових потоків, що являється найбільш комплексним та складним фактором, який впливає на фінансову стійкість страхової компанії, а у підсумку – на її рейтинг. З огляду аналізу цього фактору розглядаються дебіторська та кредиторська заборгованості компанії, достатність власних коштів, рентабельність діяльності, збитковість за видами страхування. Окремо розглядаються технічні результати в страхуванні життя та інших, не ризикових видах страхування.

Інвестиційна діяльність є фактором, де найбільша увага приділяється думкам експертів. При цьому здійснюється аналіз інвестиційного портфеля, його відповідність зобов'язанням та нормативним межам розміщення страхових резервів. Додатково оцінюється рентабельність інвестицій, диверсифікованість портфеля та його мобільність.

Важливим фактором у рейтинговій оцінці страхової компанії є її термін роботи на страховому ринку, її діловий потенціал, історія розвитку та діяльності, здійснені нею великі страхові виплати, маркетингова політика та рекламна активність, запропоновані страхові тарифи та умови страхування.

Підсумковий рейтинг визначається шляхом об'єднання отриманих оцінок рівнів платоспроможності та фінансової стійкості.

Присвоєння рейтингу страховим компаніям сьогодні стає невід'ємною частиною бізнес-процесів в країні.

В Україні аналізом стану показників діяльності страхових компаній та брокерів займається Ліга страхових організацій України. Інформація, яка підлягає моніторингу та аналізу, надається страховиками добровільно. Аналіз здійснюється за такими напрямками:

– показники обсягів діяльності;

– активи;

– ділова активність;

– власний капітал;

– страхові премії;

– отримано платежів по страхуванню;

– отримано платежів по перестрахуванню;

– страхові виплати;

– страхові резерви;

– частки страхових платежів, належні перестраховикам;

– регіональна мережа;

– балансовий прибуток страховика.

Проте в сучасних умовах недосконалого розвитку страхового ринку України, відсутності виважених методик рейтингової оцінки страховиків тощо використовувати результати такої оцінки необхідно дещо обмежено та виважено. Адже вони суттєво можуть вплинути на попит та пропозицію на ринку страхових послуг, на його насиченість, на місце у ньому тієї чи іншої страхової компанії.