Поняття та критерії класифікації у страхуванні

 

Страхування як система економічних відносин характеризується багатьма специфічними поняттями, має справу з масовими та неоднорідними явищами, охоплює різноманітні об‘єкти та суб‘єкти, стосовно яких здійснюється страховий захист. Для збирання, групування, узагальнення інформації про ці об‘єкти та явища з метою розробки оптимальної та ефективної стратегії розвитку, упорядкування розмаїття економічних відносин у сфері страхування необхідна єдина взаємопов‘язана система – класифікація.

"Під класифікацією розуміють систему підпорядкованих деякій ознаці понять (класів) у певній галузі знань або діяльності людини, використовувану як засіб для встановлення взаємозв'язків між цими поняттями (класами)".

Таким чином, класифікація страхувань передбачає їх групування за певними ознаками.

Класифікація страхувань має велике наукове і практичне значення.

Наукова класифікація допомагає вивчити суть явищ, завдяки чому вона завжди є мостом між наукою і практикою.

Практичне значення класифікації страхувань полягає у тому, що на її підставі видаються ліцензії для діяльності страхових компаній і здійснюється їх спеціалізація, складається звітність, контролюються і аналізуються показники розвитку.

Єдина або наближена класифікація дозволяє налагоджувати міжнародне співробітництво, виявляти тенденції в розвитку окремих видів страхуваннь, світового та регіональних ринків страхування.

Найчастіше страхування класифікують за історичними, юридичними та економічнимиознаками, причому остання класифікація є найбільш різноманітною.

Класифікація за історичною ознакою опирається на час виникнення певних видів страхувань, що дозволяє виділити три групи страхувань (рис 1.):

- першу з них можна назвати " давніми" або "традиційними ",

- другу - "новими",

- третю - " новітніми".

 

Рис.1. Класифікація страхувань за історичними ознаками.

 

Перша група страхувань існує давно, друга -порівняно давно (60-80 років), третя виникла і розвивається в наші дні.

До давніх видів відноситься страхування майна, в т.ч. морське страхування (судно і вантаж) (1347 – перший морський поліс судновласнику, 1468 – Венеціанський кодекс морського страхування), страхування майна від вогневих ризиків, а також деякі різновидності страхування життя (1774 – закон про страхування життя в Англії залишається до сьогодення).

До нових видів страхуваннь відносять страхування фінансово-кредитних ризиків, страхування відповідальності і медичне страхування, а до новітніх - страхування будівельних і технічних ризиків, авіаційне і космічне страхування, комплексне страхування банків, технічний і медичний асистанс.

Класифікація за юридичними ознаками розділяє страхування на дві основні групи, існування котрих пов'язане з наявністю законодавства (юридичних норм), що регулюють їх здійснення.

Перша класифікація - за відділами і класами - застосовується для ліцензування страхової діяльності,

друга - за формами — для їх розмежування на обов'язкові і добровільні.

Згідно першої класифікації у країнах Євросоюзу усі види страхування поділені на два відділи:

- перший відділ включає усі види страхування життя і пенсій, в тому числі їх довготермінові види,

- другий - загальні (ризикові) види страхування.

Перший відділ передбачає дев‘ять, а другий - вісімнадцять класів (груп) страхування.

1. Страхування життя, в тому числі:

- страхування тільки на дожиття до визначеного віку;

- страхування тільки на випадок смерті;

- страхування на дожиття і на випадок смерті;

- страхування життя з поверненням страхових внесків;

-тонтіни;

- страхування рент (пенсій);

-додаткові страхування, здійснювані компаніями зі страхування життя, а саме страхування наслідків нещасних випадків і втрати працездатності, страхування ризику смерті внаслідок нещасного випадку, страхування на випадок інвалідності, зумовленої нещасним випадком або хворобою у тих випадках, коли такі страхування є додатковими до страхування життя;

2. Весільне страхування (до одруження) і страхування життя дітей.

3. Страхування життя і страхування пенсій з інвестиційним фондом.

4. Страхування здоров'я, відоме в Ірландії і Великобританії під назвою "постійне страхування здоров'я без права його анулювання".

5. Тонтіни, котрі полягають в утворенні товариств з метою збору і капіталізації вкладів для подальшого поділу нагромаджених коштів серед осіб, які дожили до певного віку або серед осіб, котрим права на отримання вкладів передали померлі члени товариства.

6. Операції з нагромадження коштів, при котрих утворюються так звані амортизаційні (погашувальні) фонди.

7. Операції з управління пенсійними фондами у випадках, коли страхові компанії передають їм активи у вигляді страхових резервів на випадок смерті або дожиття.

8. Операції з управління грошовими коштами, котрі здійснюють французькі страхові компанії згідно Страхового кодексу Франції.

9. Операції, пов'язані з тривалістю життя людини і нагромадженням коштів згідно законодавства про соціальне страхування, але здійснювані страховими компаніями на підставі національного страхового законодавства країни-учасника Євросоюзу [114, с.497-498, 523].