Страхування відповідальності виробника за якість продукції

 

Мета цього виду страхування є захист майнових інтересів виробника у разі висунення до нього претензій з боку споживачів його продукції або послуг.

Суб’єктами цього виду страхування є: виробник продукції або послуг; споживачі вказаної продукції або послуг та страховик..

Об’єктом страхування виступає цивільна відповідальність виробника за надану продукцію або послуги.

Поняття продукції охоплює будь які товари, комплектуючи, сировину, електроенергію, тощо. Дефектною є продукція безпечність якої не відповідає рівню на який має право розраховувати споживач (призначення продукції, упаковка, наявність інструкцій та правил експлуатації та інше), також до дефектної продукції цього відносять недоліки конструкції, помилки в інструкції, виробничі огріхи та інше.

Міжнародний досвід цього виду страхування нараховує багато років Так, ще у 1893 р. - був прийнятий закон про продаж товарів (Sales of Goods Acts), який повною мірою захищав права споживачів та спонукав виробників до страхування відповідальності за якість продукції.

Слід відмітити, що з 1985 р. в рамках Європейської економічної спільноти діє угода про розповсюдження цього виду страхування на всі країни Європи. Крім того,для уніфікації законодавства про захист прав споживачів 12 країн-учасниць ЄС 25 липня 1998 р. схвалили спеціальний документ - "Директиву ради, щодо зближення законів, приписів та адміністративних положень країн-учасниць щодо відповідальності за дефектну продукцію ".

Страхування відповідальності товаровиробника забезпечує страховий захист страхувальників у випадку висунення до них претензій у зв'язку із заподіянням шкоди життю і здоров'ю споживачів та нанесеним їм матеріальних збитків, викликаних споживанням товарів (виконанням робіт, наданням послуг). Такі претензії можуть висуватися згідно з нормами Цивільного кодексу України, а також Закону Україні "Про захист прав споживачів".

Виникнення страхової відповідальності (страхового випадку) залежить від таких основних факторів:

- якості товарів;

- їхніх складових речовин і частин;

- якості зберігання, зборки та ремонту;

- помилок у розрахунках у процесі виготовлення товарів;

- неточностей в інструкціях з їх використання.

У сучасній практиці західних країн претензії за спричинений збиток висуваються як на базі вини товаровиробників (виробнича фірма зобов'язана постачати товари без дефектів), так і у зв'язку з порушенням контракту продажу.

Обсяг застрахованої відповідальності товаровиробника, визначається розміром збитку, що виник через споживання виробленого товару. Як правило, договір страхування передбачає агрегатний ліміт відповідальності за весь термін страхування. Це захищає страховика від катастрофічних збитків і дозволяє уникнути суперечок в суді про те, що рахувати одним випадком. Так, якщо протягом періоду дії договору страхування відбулося декілька послідовних страхових випадків, що мали одну першопочаткову причину або джерело, розмір відповідальності страхової компанії може бути різним за обсягом, але не повинен перевищувати сукупний ліміт відповідальності, зазначений у договорі страхування Можуть установлюватися субліміти щодо окремих груп продукції.

Для укладення договору страхування товаровиробник повинен володіти власною торговельною маркою.

Договір страхування укладається на підставі заяви-анкети, з питаннями, що детально висвітлюють інформацію щодо страхувальника та його підприємства. Від цієї інформації залежать умови договору страхування, обсяг страхової відповідальності страховика та розмір тарифної ставки.

Разом із заявою страхувальник повинен надати страховику: перелік номенклатури продукції; нормативні документі що містять відомості про якість товару; свідоцтво про сертифікацію; технічну супроводжувальну документацію тощо.

У правилах страхування повинні бути чітко визнані страхові випади. Для цього страховик, перш за все, повинен враховувати такі фактори:

- репутація потенційного страхувальника;

- місце, яке займає потенційний страхувальник у процесі поставки цієї продукції споживача;

- основні властивості товару та мета його використання;

- умови продажу;

- загальний обсяг товарообігу;

- наявність експортних угод.

Відповідальність розповсюджується на тілесні ушкодження, смерть і матеріальний збиток майну постраждалого. Відшкодування виплачується тільки за прямий та ненавмисний збиток.

Звільнення від відповідальності допускається у випадках:

- появи продукції на ринку без відома товаровиробника;

- відсутності в товарі дефектів у момент випуску його в продаж (харчові продукти з коротким терміном споживання);

- допущеної помилки з боку споживача або наслідку дій третьої сторони;

- настання дефекту внаслідок природних умов;

- постачання однієї продукції замість іншої;

- нанесення здоров'ю або майну громадян збитку, який вважається неминучим (наприклад, у випадку навмисних або недбалих дій та недогляду з боку страхувальника);

- виявлення помилок, допущених у розрахунках і формулах.

Слід зауважити, що страховою відповідальністю можуть не охоплюватися деякі види товарів. Наприклад, вогнегасник або засоби сигналізації проти злодіїв, на ефективність яких не завжди можна надіятися.

Позовна давність. Відповідальність розповсюджується тільки на ті випадки, що відбулися в період дії договору страхування, що, як правило, відповідає гарантійному строку на продукцію. (У зарубіжній практиці позов може бути висунуто постраждалою стороною протягом 10 років з моменту виявлення дефекту).

Найбільшого розповсюдження отримали договори з "заявленими позовами", тобто позовами, висунутими страхувальнику в період дії договору. Кожен такий договір повинен мати ретроактивну дату, з якої починається відповідальність страховика. Усі позови, висунуті до цієї дати, відшкодуванню не підлягають. Це здійснюється для того, щоб усунути можливість подвійного страхування. (Адже потерпілий може за цей період застрахувати цей товар в іншій страховій компанії за майновим договором страхування.)

Умови договору можуть варіюватися в різних страхових компаніях. Деякі страховики несуть відповідальність тільки за втрати чи збитки, спричинені дефектною продукцією, але за умови, що дефект має виробничий характер або проявився через використання поставлених, відремонтованих або замінених товарів.

Відповідальність страховика починається з моменту придбання товару покупцем та доставкою його на місце призначення.

Крім відповідальності виробника за заподіяння шкоди здоров'ю, знищення або ушкодження майна, завдані проданими товарами, він може нести відповідальність за те, що у сукупності має назву " гарантія продукту ". Практично, це три окремі форми відповідальності за:

- фінансовий збиток;

- витрати, пов'язані з поверненням продукції;

- витрати, пов'язані із заміною продукції.

При першій формі розглядається фінансові збиток, тобто такий, що його нанесено споживачу, якщо товар можна використати за призначенням, хоча він і не призводить до фізичного каліцтва або збитку майну.

При другій формі страхування покриває витраті при поверненні або знищенні продукції. Підставою для виплати відшкодування є те, що така продукція при її використанні напевне призведе до нещасного випадку або збитку, але за умов, що дефект було допущено через помилку в період проектування або виробництва, а не внаслідок дій споживача.

При третій формі відповідальність виробник виникає, якщо продукція не може бути придатною за призначенням, або під час її використання було заподіяно шкоду здоров'ю або майну третьої особи і споживач звертається до товаровиробника вимогою заміни або відремонтувати продукцію. Це викликає додаткові витрати на огляд продукції, вилучення або заміну, ремонт і транспортування. Більшість страховиків вважають такі ризики " ризиками-торгівлі " і не приймають їх до розгляду.

У зарубіжній практиці часто зустрічаються випадки звернення споживачів продукції до виробників або постачальників такої продукції:

- іграшок - внаслідок використання шкідливих фарбників або небезпечних деталей;

- продуктів харчування -- внаслідок зараження або попадання інородних тіл;

- хімікатів - внаслідок витоку хімікатів з упаковки через її дефект;

- електротоварів — внаслідок використання дефектних матеріалів і комплектуючих.

Проте будь-який продукт може являти потенційну небезпеку, тому що не завжди можна своєчасно її виявити. Наприклад, зараз ведуться суперечки, наскільки впливають мобільні телефони або випромінювання комп’ютерів на головний мозок, провокуючи розвиток різних захворювань.

Таким чином, сучасний стан української економіки і, перш за все, стабільність розвитку сфери обслуговування, вимагає проведення страхування відповідальності виробника за якість продукції або послуг.