Страхування будівель, споруд та іншого майна в сільському господарстві.

1. Сільське господарство – найдавніша і традиційно одна з найважливіших і водночас найбільш ризикованих галузей економіки, яка постійно перебуває під впливом стихійних сил природи. Одним із важливих елементів гарантування економічної безпеки й стабілізації фінансового стану сільськогосподарських товаровиробників повинно стати страхування.

Економічний механізм страхування сільськогосподарського виробництва полягає у створенні і використанні страхового фонду з метою відшкодування непередбачених збитків, заподіяних сільськогосподарським підприємствам стихійними лихами, іншими несприятливими подіями, що порушують нормальний процес відтворення.

Страхування сільськогосподарських підприємств характеризується комплексністю. Об’єкти страхування майна сільськогосподарських підприємств поділяють на такі основні групи:

♦ урожай сільськогосподарських культур і багаторічних насаджень плодоносного віку, крім урожаю природних сінокосів та пасовищ, культур, посіяних на зелене добриво, культур, які господарство висівало протягом 3-5 років, але жодного разу не отримувало врожаю;

♦ дерева і плодово-ягідні кущі, що зростають у садах, та виноградники. Не приймаються на страхування багаторічні насадження, знос або зрідження яких становить понад 70%, а також ті, що підлягають списанню з балансу;

♦ сільськогосподарські тварини, птиця, кролі, хутрові звірі, бджолосім’ї, крім господарств, де щодо тварин установлено карантин або інші обмеження у зв'язку з інфекційними захворюваннями;

♦ будівлі, споруди, сільськогосподарська техніка, об’єкти незавершеного будівництва, передавальні пристрої, силові, робочі та інші машини, транспортні засоби, сировина, матеріали, продукція. Риболовецькі господарства можуть страхувати також судна та засоби лову.

Страхування сільськогосподарських підприємств можуть здійснювати лише ті страховики, які мають достатні страхові резерви, розгалужену мережу філій та представництв, фахівців у даній галузі.

Для різноманітних об’єктів страхування характерні різні ризики, які враховуються страховими компаніями при розробці конкретних умов і правил страхування.

Найбільш ризикованим є вирощування врожаю сільськогосподарських культур та багаторічних насаджень.

2. Рослинництво найбільш з усіх галузей сільськогосподарського виробництва піддається впливу несприятливих природно-кліматичних умов, які прийнято поділяти на дві групи:

♦ постійні, тобто звичайні для даної місцевості фактори короткий вегетаційний період, середньорічні коливання температури повітря, низька якість ґрунту та ін.;

♦ незвичайні, випадкові відхилення від нормальних умов розвитку рослин: ранні заморозки, град, посуха, повінь, довготривала відсутність опадів.

Дія першої групи факторів нейтралізується за допомогою фінансування необхідних витрат на вирощування швидко дозріваючих сортів зернових та інших культур, здійснення витрат на покращання якості ґрунтів, впливу на ціну через механізм надбавок та інших методів. Щодо другої групи, то тут неабияку роль відіграє система грошових фондів, яка створюється безпосередньо страховими компаніями. Тому для реалізації завдання щодо поширення страхового захисту сільськогос­подарських товаровиробників усіх форм власності було прийнято ряд законодавчих актів, які передбачають здійснення такого виду страхування в обов’язковій формі.

Основними страховими ризиками у сільськогосподарському страхуванні є збитки, які можуть виникнути внаслідок пошкодження або загибелі врожаю сільськогосподарських культур в результаті вимерзання, граду, зливи, бурі, урагану, повені, пожежі. Крім того, до страхових подій належать вимокання, спричинені стихійним лихом. Але за проханням страхувальника перелік страхових подій можна доповнювати або скорочувати.

Страхова сума у сільськогосподарському страхуванні встановлюється за кожним окремим видом майна згідно із договірною сумою, яка не повинна перевищувати дійсної вартості майна з врахуванням франшизи. При цьому, в практиці даного виду страхування страхові компанії завжди передбачають часткову відповідальність страхувальника за понесені збитки. Відповідальність страховика встановлюється у розмірі певного відсотку (на практиці – від 50 до 90%), а решту становить фактична примусова франшиза для сільськогосподарського підприємства.

Країни члени Європейського Союзу мають свої особливі програми страхування сільськогосподарських товаровиробників, які різняться за ступенем участі держави у процесі страхування. В Італії, Франції, Австрії та Німеччині переважають приватні системи страхування.

Страхові премії обчислюються по кожній культурі шляхом множення вартості врожаю зі всієї площі посіву на тарифну ставку (табл. 3.3, 3.4).

Таблиця 3.3

Страхові тарифи HACK «Оранта» за окремими видами або групами сільськогосподарських культур, тварин, інших матеріальних цінностей (частка від страхової суми, %)

Озимі зернові	10,0
Ярі зернові, зернобобові, соя, соняшник, інші технічні культури	12,0
Кормові культури	13,0
Овочі відкритого ґрунту, баштани продовольчі, насінники	22,0
Цукрові буряки	9,2
Картопля	16,9
Сади, ягідники, виноград та інші насадження	23,2
Тютюн, махорка	13,6
Льон і коноплі	17,6
Коріандр, рицина, м'ята	16,5
Розсадники,інші сільськогосподарські культури	9,8
Культури захищеного фунту	7,8
ВРХ, копі, осли, мули	2,0
Птиця, кролі, путні звірі	5,0
Свині, бджоли	4,0
Вівці, кози	3,0
Багаторічні насадження	3,5
Будівлі, споруди, сировина, матеріали	0,5
Транспортні засоби	3,0

Страхові платежі мають бути сплачені в повному обсязі або в розмірі не менше як 25% річної суми зі страхування сільськогосподарських культур. Страхові тарифи мають відповідати агрокліматичиим зонам України.

Відшкодовується збиток, який виражається в меншій кількості (утриманої продукції порівняно з середнім врожаєм з І га за п'ять останніх років. Розмір збитку обчислюється за купівельною (договірною, реалізаційною, ринковою) ціною, що зафіксована в договорі страхування.

Варто зазначити, що у більшості країн, в яких створювалися національні системи страхування врожаю сільгоспкультур виникла проблема відсутності на першому етапі надійних статистичних даних для розрахунку тарифних ставок, зокрема: валових показників видів культур, урожайності, даних про ґрунти, клімат, градобиття, про випадання опадів, середні температури, наявність агрохімії, тощо.

 

Таблиця 3.4

Тарифні ставки (частка від страхової суми, %) з добровільного страхування витрат на вирощування сільськогосподарських культур залежно від виду страхової події

Сільськогосподарські культури	Вимер­зання	Град, злива, буря, затоплення	Пожежа	Загаль- ний тариф
Озимі	4,0	2,5	0,5	7,0
Ярі зернові	-	4,5	0,5	5,0
Зернобобові	-	5,0	0,3	5,3
Кукурудза	-	4,5	0,2	4,7
Цукрові буряки	-	5,0		5,0
Соняшник	-	4,5	0,5	5,0
Інші технічні культури	-	5,0	0,3	5,3
Овочеві та баштанні культури	..	5,5		5,5
Насінники овочевих та інших культур	—	5,5	0,5	6,0
Однорічні сіяні трави	-	4,0		4,0
Багаторічні сіяні трави	3,5	2,5		6,0

 

3. Принциповою особливістю страхування сільськогосподарсь­ких тварин є відшкодування збитків лише у випадку загибелі тварини. Як відомо, при страхуванні іншого майна можливе відшкодування збитків, що настали внаслідок часткового пошкодження майна.

Як правило страхування проводиться не у повній вартості тварин, що примушує власника бути більше зацікавленим у збереженні поголів'я.

Тварини приймаються на страхування за договірною сумою, але не вищою за дійсну вартість. Аналогічно визначається страхова сума щодо матеріалів, кормів, насіння, готової продукції та інших матеріальних цінностей. Стосовно тварин і зазначених матеріальних цінностей також може передбачатися франшиза. Основні ж засоби приймаються на страхування за договірною ціною, але не вищою від залишкової вартості. Умови страхування при цьому аналогічні страхуванню майна юридичних осіб від пожежі та інших небезпек

На основі різниці у величині страхової відповідальності всю сукупність застрахованих тварин поділяють на три групи:

♦ продуктивна худоба;

♦ молодняк;

♦ племінні і високоцінні тварини.

Продуктивна худоба складає основну групу і вважається застра­хованою на випадок загибелі внаслідок стихійного лиха, інфекційних хвороб, пожежі і дії електричного струму.

Молодняк тварин потребує особливого догляду і може бути за­страхований лише від стихійних лих, пожеж та електричного струму.

Тварини страхуються за двома варіантами:

♦ страхування від хвороби, пожежі, урагану, електроструму, замерзання, укусу змій, отруйних комах, травм, викрадення;

♦ всі ризики, що є в першому варіанті, плюс напад диких звірів та вимушений забій.

Договір вступає в силу після сплати страхувальником страхової премії повністю або частково, не менше 50% відповідної суми, але не пізніше 30 днів після його підписання.

Договір набуває чинності:

♦ у разі внесення платежу готівкою з наступного дня після його сплати;

♦ у разі безготівкового розрахунку з дня надходження страхового платежу на рахунок страховика.

Після одержання заяви страховик на підставі висновків спеціаліста та двох свідків у триденний термін складає акт за ф. № 26-ТВ, який є основою для виплати відшкодування.

4. Страхування будівель, споруд та іншого майна здійснюється на випадок знищення або пошкодження внаслідок пожежі, вибуху, удару блискавки, повені, наводку, землетрусу, бурі, урагану, зливи, граду, зсуву, незвичайних для даної місцевості снігопадів, селів, припинення постачання електроенергії (спричинене страховою подією). Засоби транспорту страхуються на випадок ДТП. Крім того, тварини, облад­нання, машини та інше майно можуть бути застраховані на випадок крадіжки та неправомірних дій третіх осіб.

Договір страхування укладається на підставі письмової заяви сільськогосподарського підприємства. Невіддільною частиною договору є розрахунок вартості майна та страхових платежів. Договір може бути укладений на все майно або на окремий його вид. За основним договором страхуванню підлягає все майно, що належить підприємству, а саме: будівлі, споруди, передавальні пристрої, силові, робочі та інші машини, обладнання, транспортні засоби, риболовецькі судна, знаряддя лову, об’єкти незавершеного будівництва, інвентар, готова продукція, сировина, товари, матеріали та інше майно.

Для оцінювання основних фондів застосовується їхня повна балансова вартість за вирахуванням величини зносу. Товарно-матеріальні цінності власного виробництва, а також придбані підприємством, оцінюються в розмірі фактичної собівартості або в цінах, що діяли на день укладання договору з урахуванням зносу, а об’єкти незавершеного будівництва в розмірі матеріальних і трудових витрат, фактично здійснених на час страхового випадку.

Згідно з чинним законодавством договір страхування укладаєть­ся на підставі письмової заяви страхувальника, в якій описується майно, яке приймається на страхування, зазначається його місцезнаходження і призначення, вказуються збитки, які мали місце та їх причини. Ці дані дають змогу правильно визначити ступінь ризику, розмір страхової премії та врегульовувати спірні питання щодо відшкодування збитку.

Якщо страхувальник подав завідомо неправдиві відомості, то страхова компанія має право визнати такий договір недійсним або, якщо це передбачено правилами страхування, зменшити розмір відшкодуван­ня збитку та відмовити у його виплаті.

Договір страхування укладається, як правило, на рік і оформля­ється видачею страхувальникові страхового полісу, який починає діяти наступною дня після сплати нарахованих платежів (усієї суми або визначеної договором певної її частини).

 

Основні терміни й поняття

Сільськогосподарське страхування, страхування врожаю сільськогосподарських культур, страхування тварин, акт страховий, завій тварин вимушений, загибель тварин, падіж тварин, хвороби тварин інвазійні, хвороби тварин інфекційні, хвороби рослин, шкідники рослин.

 

Контрольні запитання

1. Особливості укладання страхових договорів при страхуванні врожаю сільськогосподарських, культур.

2. Страхування багаторічних насаджень.

3. Особливості страхування племінних тварин.