Тема 3. Страхування життя та пенсій

Ключові питання

 

Суть, класифікація та варіанти страхування життя.

Характеристика окремих видів страхування життя.

Страхування ренти і пенсій.

 

1. Страхування життя є однією з підгалузей страхування, яке проводиться з метою організації страхового захисту окремих громадян та членів їхніх родин. Страхування проводиться на випадок виникнення різних подій, які впливають на життя, здоров’я та працездатність зазначених осіб.

При вивченні даної теми необхідно пам’ятати, що зазначена підгалузь страхування характеризується нагромадженням страхових сум протягом дії договору страхування на відміну від інших підгалузей особистого страхування. Страхування життя – підгалузь особистого страхування, в якій об’єктом страхових відносин виступають майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані із життям та здоров’ям застрахованого. Воно здійснюється на підставі добровільно укладеного договору між страховиком і страхувальником.

Отже, страхування життя передбачає одноразову або розстрочену виплату страхової суми, якщо настане одна з таких подій:

♦ дожиття застрахованого до закінчення терміну дії договору страхування;

♦ смерть застрахованого з будь-якої причини в період дії договору страхування (або рішення суду про оголошення застрахованої особи померлою);

♦ досягнення застрахованим певного віку: пенсійного (пенсійне страхування) або віку, визначеного договором страхування.

В класичному вигляді договори страхування життя не передбача­ють часткових виплат страхової суми. Поліс зі страхування життя передбачає, крім виплат повної страхової суми за фактом дожиття або смерті, виплату частки страхової суми за фактом тимчасової або постійної втрати працездатності.

Якщо при настанні страхового випадку передбачено регулярні послідовні довічні страхові виплати (страхування довічної пенсії), то у договорі страхування потрібно обов'язково передбачити ризик смерті застрахованої особи протягом періоду між початком дії договору страхування та першою страховою виплатою з числа довічних страхових виплат. Найбільш поширені ті види страхування життя, які мають зберігальну функцію: змішане страхування, страхування дітей, страхування до одруження, страхування додаткових пенсій.

2. Страхування життя поділяється на певні види. Метою такого поділу є одержання страховиком можливості розробити єдині правила страхування певних об’єктів від характерних для них ризиків, застосувати методи розрахунку тарифів, які розробляються для різних видів страхування, врахувати особливості формування резервів.

Серед найпопулярніших видів страхування життя виокремлюють змішане страхування життя. Розгляд цього виду страхування слід починати з визначення обсягу відповідальності страховика. Під час проведення змішаного страхування життя необхідно врахувати, що договори страхування укладаються лише на тривалий час. Змішаним страхуванням називають такий вид страхування життя, який об’єднує в одному договорі і на одну особу кілька самостійних видів страхування. Змішане страхування охоплює страхування на дожиття, страхування на випадок смерті застрахованого, страхування на випадок втрати страхувальником здоров’я від нещасного випадку.

При укладенні договору страхування страховик повинен ознайомити страхувальника з правилами проведення страхування, а також визначитися щодо можливості укладення договору. У зв’язку з цим, при самостійній підготовці треба звернути увагу на ті вимоги, які страхова компанія ставить до потенційного страхувальника з цього виду страхування, а також на причини відмови в укладенні договору. Важливо також зосередити увагу на встановленні строку страхування, якщо укладення договору можливе. Крім того, при укладенні договору страхування визначається розмір страхової суми. Студент повинен розібратися в тому, хто її визначає і чи існують у зв’язку із цим якісь межі, а також чи має страхувальник право змінити розмір страхової суми під час дії договору, якщо в нього виникнуть якісь проблеми. Факт укладення договору страхування засвідчується страховим свідоцтвом (полісом). Необхідно звернути увагу на його зміст.

За умовами страхування страхувальнику надається право припинити дію договору страхування. При цьому страхова компанія виплачує йому певну суму, яка називається викупною сумою. Слід звернути увагу на те, як визначається її розмір і від чого він залежить.

Як правило, договори змішаного страхування є довгостроковими і можуть укладатися на різні за тривалістю строки. В Україні договори змішаного страхування життя укла­даються строком на 3, 5, 10, 15 і 20 років. На страхування приймаються громадяни від 18 років і до того віку, який вважається середньою тривалістю життя, страхування дітей – без обмеження віку. Вік особи, на користь якої укладається договір змішаного страхування життя, не має значення.

Страхування на дожиття означає, що особа, яка сплачувала страхові внески і дожила до певного попередньо встановленого віку, отримує від страховика страхову суму; в протилежному випадку в разі смерті застрахованого в період дії договору страховик виплачує 100% страхової суми спадкоємцям. Тому страховик за таблицею смертності визначає ймовірність того, що особа (страхувальник) доживе до певного віку і на основі цього розраховує страхову премію так, щоб, беручи до уваги приріст капіталу, мати можливість видати страхову суму. Достовірно побудована таблиця смертності має важливе значення для кожної страхової компанії, оскільки саме від неї залежить розмір та резерви премії.

Страхування на випадок смерті передбачає, що за страхову премію, яка вноситься страхувальником протягом усього його життя або до якогось певного часу, страховик зобов’язується при настанні смерті, коли б вона не сталася, виплатити встановлену попередньо страхову суму.

При страхуванні дітей страхувальниками виступають батьки й інші родичі дитини, які укладають договори страхування, сплачують страхові внески, а застрахованим є дитина у віці з дня народження до 15 років. Як правило, вік, стан здоров’я страхувальника не має значення при укладанні договору страхування, але в окремих випадках страхові компанії можуть це обумовити. Крім того, договори страхування дітей можуть бути укладені юридичними особами – підприємствами, установами, організаціями.

Страхування до одруження (весільне страхування). Страху­вальниками за цим видом страхування виступають батьки, бабусі, дідусі та інші родичі дитини віком від 18 до 80 років, які уклали договір на користь дітей застрахованих осіб. Договори страхування можуть укладатися відносно дітей віком від дня народження до не більш як 18-ти років на момент закінчення дії договору страхування. На користь однієї дитини можна укласти кілька договорів страхування. Не укладаються договори страхування з інвалідами І групи.

Своєрідним видом страхування на дожиття є страхування додаткової пенсії. Як показує практика його проведення, страхова компанія може взяти на себе більшу відповідальність, ніж традиційно передбачає цей вид страхування. Студентам необхідно розібратися в умовах, які ставляться до страхувальника при укладенні договору страхування, яким чином визначається розмір страхової суми і що на неї впливає, які за характером можуть бути виплати страхової компанії і протягом якого часу вони передбачаються, а також як повинна поводитися страхова компанія, якщо страхувальник не дожив до моменту одержання додаткової пенсії або одержував її до часу своєї смерті досить короткий час.

3. Специфічною формою страхування на дожиття є страхування ренти і додаткової пенсії. Страхування ренти – це сукупність видів страхування, за умовами яких страховик зобов’язується виплачувати застрахованій особі (особам) при дожитті до встановленого договором строку регулярне страхове забезпечення, довічно або тимчасово. У випадку смерті застрахованої особи договором може бути передбачене повернення спадкоємцям застрахованої частини сплачених страхових внесків або виплата передбачених договором суми рент за мінусом вже отриманих застрахованим.

Виплата забезпечення зі страхування життя проводиться після дожиття застрахованого до закінчення строку страхування або у випадку його смерті в період дії договору, при цьому правовідносини сторін, які беруть участь у договорі, припиняються. Страхові ренти починають виплачуватись після дожиття застрахованого до встановленого договором строку, коли створений необхідний страховий фонд, призначений для виплати ренти. При цьому обов’язок страховика щодо регулярних виплат страхувальнику тільки починається. Специфіка страхування ренти полягає і в тому, що воно призначене для створення додаткового регулярного джерела доходу особі, яка залишилася живою (наприклад, рента на випадок смерті годувальника). З врахуванням даної специфіки розраховуються тарифні ставки, які вищі, ніж зі страхування життя.

Існує кілька різновидів страхування ренти: довічне чи строкове (тимчасове); негайне чи відкладене. Все залежить від строків внесення внесків і строків виплати регулярного забезпечення. Найперспективнішим є страхування ренти, що має такий спеціальний напрям: створення джерела додаткового доходу громадянам похилого віку, надання матеріальної допомоги дітям у випадку втрати батьків, інвалідам, які втратили можливість працевлаштування, особам працездатного віку, непрацюючим у зв’язку із доглядом за дітьми тощо.

У зарубіжній практиці страхування ренти ще називають ануїтетом. Існують різні види ануїтетів. Наприклад, у Великій Британії ануїтети поділяються на строкові, з відстроченням виплат, тимчасові, гарантовані, ануїтети страхування спільного життя, індексовані ануїтети, ануїтети захисту капіталу.

До найпростіших форм ануїтету належить строковий ануїтет. Він передбачає, що страховий внесок буде сплачений за один раз і натомість страхувальникові (застрахованому) протягом усього його життя страхова компанія здійснюватиме щорічні виплати. Цей вид ануїтету користується популярністю в пенсіонерів, які мають намір забезпечити собі регулярні доходи.

Ануїтет з відстроченням виплат характерний тим, що виплати страховик здійснює з певної дати в майбутньому, тобто передбачається період відстрочки між укладенням договору страхування і виплатами. При цьому страхувальникові надається можливість сплачувати платежі одним внеском або регулярно протягом обумовленого періоду відстрочки.

Тимчасовий ануїтет передбачає, що в договорі між сторонами оговорюється конкретна дата, після якої договір припиняє свою дію (якщо до цього моменту смерть не настала).

Гарантований ануїтет являє собою строковий ануїтет, який не пов’язується із смертю клієнта і гарантується для мінімального періоду часу.

Ануїтет спільного життя має на меті забезпечити виплати одному з подружжя в пенсійному віці (тому, хто залишився живий). Після смерті страхувальника виплати можуть тривати в повному або у зменшеному обсязі.

Індексований ануїтет дає змогу зменшити вплив інфляції і під­вищити цінність ануїтету. При цьому розмір початкових внесків нижчий порівняно з ануїтетом з фіксованим рівнем виплат.

Ануїтет захисту капіталу дорожчий, ніж строковий, і перед­бачає забезпечення гарантії клієнтові страхової компанії або його спадкоємцям одержати суму виплачених внесків повністю.

До найпоширеніших видів страхування рент належить страхування додаткової пенсії, яке призначене для захисту матеріальних інтересів громадян, зокрема, для стабілізації рівня їх життя.

Страхування пенсій це вид особистого страхування і водночас різновид ренти, при якому страховик бере па себе зобов’язання виплачувати застрахованому у певному розмірі і з певною періодичністю пенсію протягом життя або обумовленого строку, а страхувальник – сплачувати страхові внески.

Страхова сума обумовлюється при укладання договору стра­хування. При її визначенні враховується розмір поточних виплат, що їх має здійснити страхова компанія. Крім цих основних виплат, у договорі страхування можуть бути передбачені й додаткові виплати, які є наслідком участі страхувальника у прибутку страхової компанії. Страхувальникові надається право сплатити страхові платежі за один раз або періодичними внесками. Розмір страхових внесків залежить від страхової суми, віку, статі страхувальника або застрахованої особи.

Додаткова пенсія залежно від змісту договору страхування може бути виплачена страховиком протягом життя застрахованого або впродовж визначеного періоду. Можливі випадки, коли застрахований не дожив до моменту виплати пенсії або отримував її лише протягом дуже малого періоду. В цьому випадку відповідно до умов страхування страхова компанія або виплачує вигодонабувачу (спадкоємцю) відповідну кількість пенсій, яка визначається під час укладання договору страхування, або різницю між обумовленою кількістю пенсій і сумою, що вже була сплачена застрахованому за його життя.

Умовами договору страхування може бути передбачено, що за життя застрахованого він особисто отримує додаткову пенсію, а в разі його смерті – вигодонабувач, який визначений застрахованим, у повному обсязі додаткової пенсії, передбаченої для застрахованого, або в певній частині довічно.

У багатьох країнах пенсійне забезпечення громадян здійснюєть­ся приватними пенсійними фондами (наприклад, пенсійні фонди підприємств). Зацікавленість підприємств у розвитку приватного страхування пояснюється тим, що продумана пенсійна програма може сприяти зменшенню плинності найбільш кваліфікованих кадрів. Крім того, підприємство, яке робить внески на страхування пенсії своїх працівників, має пільги щодо сплати податків.

Основною проблемою страхування пенсій, як і страхування жит­тя, є забезпечення захисту заощаджень громадян на випадок інфляції. Тому необхідний розрахунок додаткової суми пенсії, яку потрібно виплатити через певну кількість років. Завдання ускладнюється тим, що і за період сплати внесків, і за період виплати пенсії повинен нараховуватися розмір додаткової суми пенсії. При цьому розмір додаткової суми повинен бути різним залежно від періоду сплати внесків і періоду виплати пенсії, порядку і періодичності внесення внесків.

Існуюча в Україні система пенсійного забезпечення громадян по­требує докорінних змін, оскільки не відповідає сучасним вимогам. З огляду на це високий рівень пенсійного забезпечення в економічно розвинених країнах може стати основою для глибокого дослідження і використання набутого досвіду при удосконаленні пенсійної системи в Україні.

Основні терміни і поняття

Бонус, викупна сума, дієздатність, договір страхування життя, довгострокове страхування життя, інвалідність, вигодонабувач, норма доходності, об'єкт в особис­тому страхуванні, резерв внесків, страхова сума, страхування пенсій, страхування ренти, таблиця смертності.

Контрольні запитання

1. Розвиток та сучасний стан послуг із довгострокового страхового захисту життя та пенсій громадян.

2. Порядок заміни вигодонабувача в договорі страхування життя.

3. Проблеми страхування життя в Україні і перспективи його розвитку.

4. Чинники зацікавленості громадян в укладенні договорів страхування життя.

5. Досвід зарубіжних країн в галузі страхування життя та його використання в Україні.