Заглавная страница Избранные статьи Случайная статья Познавательные статьи Новые добавления Обратная связь FAQ Написать работу КАТЕГОРИИ: АрхеологияБиология Генетика География Информатика История Логика Маркетинг Математика Менеджмент Механика Педагогика Религия Социология Технологии Физика Философия Финансы Химия Экология ТОП 10 на сайте Приготовление дезинфицирующих растворов различной концентрацииТехника нижней прямой подачи мяча. Франко-прусская война (причины и последствия) Организация работы процедурного кабинета Смысловое и механическое запоминание, их место и роль в усвоении знаний Коммуникативные барьеры и пути их преодоления Обработка изделий медицинского назначения многократного применения Образцы текста публицистического стиля Четыре типа изменения баланса Задачи с ответами для Всероссийской олимпиады по праву Мы поможем в написании ваших работ! ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?
Влияние общества на человека
Приготовление дезинфицирующих растворов различной концентрации Практические работы по географии для 6 класса Организация работы процедурного кабинета Изменения в неживой природе осенью Уборка процедурного кабинета Сольфеджио. Все правила по сольфеджио Балочные системы. Определение реакций опор и моментов защемления |
Екологічне страхування та його основні види.Содержание книги
Поиск на нашем сайте
1. Під підприємницькими ризиками розуміють такі, що виникають при будь-яких видах підприємницької діяльності, пов'язаних з виробництвом продукції, товарів і послуг, їх реалізацією; товарно-грошовими і фінансовими операціями; комерцією, а також здійсненням науково-технічних проектів. Підприємець може зазнавати втрат через ушкодження або знищення засобів виробництва, невиконання контрагентами умов договорів. Класифікація підприємницьких ризиків, яка відображає їх різноманітність, представлена в таблиці 3.2. Розглянемо детальніше деякі з цих ризиків. Політичний ризик – це можливість виникнення збитків чи скорочення розмірів прибутку, які є наслідком державної політики. Врахування такого ризику особливо важливе у країнах з нестійким законодавством, відсутністю традицій і культури підприємництва. Політичні ризики можна умовно поділити на: націоналізації й експропріації без відповідної компенсації, трансферта (зв’язаний із можливістю обмеження конвертації місцевої валюти), розриву контракту через дії влади країни, де знаходиться компанія-контрагент, військових дій. Політичний ризик може бути національним, регіональним і глобальним. Технічний ризик визначається ступенем організації виробництва, наявністю превентивних заходів (регулярної профілактики обладнання, заходів безпеки), можливістю проведення ремонту обладнання власними силами фірми. До таких ризиків відносять ризики втрат внаслідок негативних результатів науково-дослідних і конструкторських робіт, неможливістю досягнення запланованих технічних параметрів розробок і низьких технологічних можливостей виробництва. Технічний ризик відноситься до групи внутрішніх ризиків, оскільки виникнення його залежить від діяльності самого підприємства. Таблиця 3.2 Класифікація підприємницьких ризиків
Виробничий ризик пов’язаний з виробництвом продукції, товарів і послуг та із здійсненням будь-яких видів виробничої діяльності, в процесі якої підприємці стикаються з проблемами неадекватного використання сировини, зростання собівартості, збільшення втрат робочого часу, використання нових методів виробництва. Комерційний ризик це ризик, який виникає в процесі реалізації товарів і послуг, вироблених чи куплених підприємцем. Сюди відносять ризики, пов'язані з реалізацією товару (послуг) на ринку, його транспортуванням, з прийомом товару (послуг) покупцем, з платоспроможністю покупця та ризик форс-мажорних обставин. Отже, страхування підприємницьких ризиків – це сукупність страхування майна, страхування відповідальності та особистого страхування. 2. Страхування виробничих ризиків. Страхування від перерв у виробництві внаслідок знищення або пошкодження застрахованого майна поширене у країнах із розвинутою ринковою економікою. Страхування на випадок збитків від перерв у виробництві – важлива частина підприємницьких ризиків. Практика його застосування залежить від виду бізнесу, що здійснює підприємство, а інколи від оцінки недоотриманого доходу, яка досить складна. На відміну від багатьох видів страхування, об’єктом захисту яких є наявне майно, страхування від втрат прибутку є формою страхового захисту господарських суб’єктів від втрат майбутньої користі. Випадкова втрата майбутньої користі (у даному разі - очікуваного прибутку) може настати передусім з причин випадкового спаду виробничого процесу або навіть його зупинки. Збитки, яких господарський суб’єкт може зазнати внаслідок цього випадку, не обмежуються лише втратою майбутньої користі. До них слід також додати кошти, витрачені на оплату так званих постійних потреб, зумовлених необхідністю постійно підтримувати життєдіяльність господарського суб’єкта, а також пов’язаних із процесом його повернення до попередньо визначеної виробничої програми. Традиційне страхування майнових засобів досить часто покриває лише незначну частину втрат, яких господарський суб’єкт зазнав унаслідок прояву ризику. Набагато більшими можуть бути його втрати, завдані неотриманням сподіваного прибутку. Проте на звичайне базове майнове страхування покладається завдання забезпечити кошти, достатні для відтворення знищених засобів та предметів виробництва. З цією метою найбільш бажаним було б страхування майна (основних фондів) у його новій вартості від базових (найпоширеніших) ризиків. Крім втрати прибутку, яка може статися через безпосереднє пошкодження майна і сповільнення чи зупинення виробничого процесу, прибуток може бути втрачений також тоді, коли настане страховий випадок у кооперанта даного господарського суб’єкта.. Особливістю страхування від втрат прибутку є те, що обсяг збитку залежить не стільки від розміру знищень (як у разі звичайного майнового страхування), скільки від тривалості перерви виробничої діяльності. Чинник часу характеризується специфічним параметром, який визначається і застосовується лише при страхуванні від втрат прибутку - терміном відшкодування. Ним є розрахунковий період діяльності підприємства, протягом якого нагромаджуються негативні результати від перерви виробництва через майнові збитки. Страховик, як правило, погоджується на запропонований страхувальником термін відшкодування. Цей термін є періодом, лише в межах якого страховик несе відповідальність за втрату прибутку. Отже, тривалість терміну відшкодування є найважливішим чинником впливу на страхову суму.. У міжнародній практиці застосовуються й інші специфічні різновиди страхування підприємницьких ризиків: страхування контрактів (у тому числі експортно-імпортних), фінансово-кредитних операцій, страхування змін кон’юнктури ринку, тощо. 3. Страхування відповідальності виробників, та роботодавців. Страхування відповідальності виробників за якість виробленої продукції. Виробник може застрахувати себе на випадок нанесення шкоди життю чи здоров’ю споживачу його продукції. Розмір страхової суми виробник, як правило, визначає сам. Деякі страховики можуть встановити мінімальний чи максимальний розмір такої відповідальності. Тарифи коливаються від 0,1% до 2% страхової суми. їх розмір коливається залежно від рівня технологічного оснащення і технічного стану підприємства, надійності зберігання продукції, виду упаковки тощо. Підприємець може додатково застрахувати себе на суму юридичних витрат на ведення процесу чи обумовити в страховому договорі відшкодування морального збитку, нанесеного третім особам. Страхування відповідальності роботодавця. Підприємець може не відшкодовувати можливий збиток, нанесений життю чи здоров’ю працівникам підприємства у робочий час. Страхова компанія за певну плату може зробити необхідні виплати працівникам, які отримали травми чи загинули внаслідок пожежі, аварії, від теплових ударів, отруєнь, електричного струму, опіків та ін. Страховик може взяти на себе в середньому від 0,11% до 3,8% цієї суми. Такий діапазон пояснюється тим, що страхові компанії значно зменшують чи збільшують тарифну ставку залежно від ризику окремо взятої професії. Так, в одній і тій самій страховій компанії страховий поліс відповідальності роботодавця на випадок нанесення фізичної шкоди пожежнику коштує 2,55%), а бібліотекарю - 0,3%. Страхування кредитів довіри пропонує підприємцям захист від незадовільних фінансових наслідків, збитків, завданих власним персоналом, якому з огляду на виконувані ним службові обов’язки необхідно довіряти майнові цінності. Зазначене страхування дає змогу: ♦ уникати зайвої турботи про матеріальні цінності, що полягає у виникненні особливих вказівок та інструкцій; ♦ запобігати прямим збиткам і втратам; ♦ уникати в кожному випадку потреби отримувати докази цілості матеріальних цінностей. Страховик відшкодовує страхувальникові майнові збитки, котрі йому завдані його довіреними особами шляхом чи в результаті вчинення ними недозволених дій. Отже, це страхування є специфічним видом страхування відповідальності службових осіб. Зміст страхування в цьому разі полягає у страхуванні «кредиту довіри». Проте матеріальною субстанцією цього кредиту є вартість матеріальних цінностей, які неначе надаються в розпорядження у кредит третім особам. Страхування кредиту довіри (недовіри) практикується здебільшого як загальне й охоплює всіх без винятку службовців та працівників. Завдяки цьому працедавець уникає необхідності надмірного нагляду за окремими працівниками, що, в свою чергу, не дає підстав для їх дискримінації, забезпечує солідний страховий захист і полегшує персональні відносини. 4. Екологічне страхування та його основні види. Екологічне страхування – це страхування цивільно-правової відповідальності виробництв – джерел підвищеної небезпеки для довкілля за заподіяну шкоду, яка може бути завдана громадянам та юридичним особам внаслідок аварійного забруднення навколишнього природного середовища. Об’єктом екологічного страхування є екологічні інтереси, котрі потребують страхового захисту. Під екологічними інтересами розуміють природні і соціальне обумовлені потреби населення в галузі використання природних ресурсів, охорони навколишнього природного середовища і забезпечення екологічної безпеки. Сучасний стан розвитку людської цивілізації та її взаємодія із навколишнім природним середовищем характеризується досягненням критичного рівня, який тягне за собою необоротні зміни. В той же час кризовий стан економіки країни не дозволяє ні державі, ні окремим природо користувачам виділяти в повному обсязі кошти, необхідні для здійснення заходів щодо зниження техногенно-екологічного впливу на екосистеми. Як відомо, територія України визнана зоною екологічного лиха. Тому ефективним напрямом вирішення екологічних проблем с запровадження в Україні, з врахуванням світового досвіду, екологічного страхування як механізму забезпечення екологічної безпеки держави. Одним із варіантів реалізації ефективної екологічної політики є введення обов’язкового страхування відповідальності підприємств із підвищеним екологічним ризиком (насамперед підприємств хімічної, нафтогазової промисловості, металургійного комплексу, які чинять значний тиск на екосистеми країни). Всі інші підприємства можуть здійснювати екологічне страхування на добровільній основі. Про доцільність введення екологічного страхування в нашій державі свідчить і той факт, що Україна належить до країн із значним потенціалом ядерної енергії, а в липні 1996 р. приєдналася до Віденської конвенції «Про цивільну відповідальність за ядерну шкоду», що означає для України вхід у міжнародний режим цивільно-правової відповідальності за ядерну безпеку. Право на здійснення обов’язкового екологічного страхування надається національним страховикам, які отримали ліцензію на цей вид страхування, або страховій компанії за участю держави (це може бути спеціалізована державна страхова компанія або компанія зі змішаним капіталом).
Основні терміни й поняття А кт страховий, відшкодування страхове, пожежа, регрес, ризик підприємницький, страхова вартість, страхова претензія, страховий інтерес, страхування від перерв у виробництві, страхування відповідальності працедавця, страхування відповідальності товаровиробника за якість продукції, франшиза. Контрольні запитання 1. Чинники гальмування розповсюдження страхування відповідальності товаровиробників за якість продукції в Україні. 2. Причини недостатнього розвитку страхування підприємницьких ризиків в Україні. 3. Спільні риси і розбіжності між страхуванням від нещасних випадків за рахунок коштів підприємств і страхуванням відповідальності працедавця. 4. Страхування відповідальності підприємств за забруднення довкілля в Україні.
|
|||||||||||||||||||
Последнее изменение этой страницы: 2016-04-23; просмотров: 271; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы! infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 3.146.255.161 (0.013 с.) |