Страхування електронних пристроїв.

1. У сучасних умовах прискореного науково-технічного прогресу, розвитку капіталомістких галузей виробництва, зростання в міжнародному зовнішньоторговельному потоці частки машин і обладнання значного розвитку в усьому світі набуває страхування технічних ризиків, а також відповідальності перед третіми особами, пов'язаної з проведенням технічних робіт.

Особливо розвиненим страхування технічних ризиків є у США, Німеччині, Англії, Японії та інших країнах, які входять до Міжнародної асоціації страховиків технічних ризиків.

Страхування технічних ризиків в Україні здійснюється як страхування майнових інтересів під час виконання будівельно-монтажних робіт і охоплює такі галузі страхування:

– майнове страхування, яке поширюється на такі об’єкти страхування:

♦ продукцію будівельно-монтажних та інших робіт, прямо пов’язаних з будівництвом, реконструкцією та капітальним ремонтом;

♦ продукцію пусконалагоджувальних робіт;

♦ будівельні машини, а також засоби та обладнання для виконання монтажу;

♦ обладнання будівельного майданчика;

♦ будівлі та споруди, які реконструюються або капітально ремонтуються;

– страхування відповідальності перед третіми особами.

У світовій практиці, коли йдеться про страхування технічних ризиків, розрізняють, як правило, види страхування, які надають покриття ризиків або виробника, або експлуатанта:

♦ страхування будівельного підприємця від усіх ризиків (CAR);

♦ страхування всіх монтажних ризиків (EAR);

♦ страхування машин;

♦ страхування електронних пристроїв.

2. У рамках страхування будівельного підприємця від усіх ризиків можуть бути застраховані будь-які об’єкти будівництва, наприклад:

♦ житлові будинки та конторські будівлі, лікарні, школи, театри;

♦ промислові споруди, електростанції;

♦ дорожні та залізничні об’єкти, аеропорти;

♦ мости, дамби, греблі, тунелі, іригаційні та дренажні споруди канали, порти.

При страхуванні будівельного об’єкта страховий захист поширю­ється на:

– усі роботи, які виконуються будівельним підприємством або його підрядниками згідно з договором, включаючи підготовчі роботи на будівельному майданчику (виймання ґрунту, планування роботи);

– допоміжні споруди (наприклад, тимчасові обвідні канали та захисні дамби);

– усі матеріали, що зберігаються на будівельному майданчику та необхідні для проведення будівельних робіт:

♦ обладнання будівельного майданчика (гуртожитки, склади, станції водопідготовки, риштування, інженерні мережі і т. ін.);

♦ будівельні машини (землерийні машини, крани тощо, транс­портні засоби, що використовуються на будівельному майдан­чику, якщо вони не допущені до експлуатації на дорогах загального користування);

♦ витрати з розчищення території після страхового випадку;

♦ відповідальність (претензії третіх осіб, які виникли в результаті матеріального збитку або тілесного ушкодження у зв'язку з виконанням будівельних робіт, за що, згідно із законодавством, страхувальник може нести відповідальність);

♦ об’єкти, доручені страхувальникові або перебувають у нього на зберіганні і на яких чи біля яких виконуються роботи.

Страхування будівельного підприємця від усіх ризиків дає досить широкий страховий захист. Відшкодуванню підлягають усі збитки, завдані застрахованим предметам протягом дії договору страхування внаслідок аварійної події, тобто раптово й несподівано, якщо лише ці збитки не пов'язані з винятками, зазначеними в умовах страхування чи в полісі.

До страхових ризиків, як правило, належать:

♦ пожежа, вибух, удар блискавки, падіння літальних апаратів, збитки, до яких призвела дія води або інших засобів, що використо­вувались для гасіння пожежі;

♦ паводок, повінь, затоплення, дощ, сніг, лавина, підводний землетрус;

♦ бурі всіх видів;

♦ землетрус, опускання ґрунту, зсув, обвал;

♦ злом, крадіжка;

♦ будь-який брак внаслідок халатності, необачності, необереж­ності, злого наміру.

Згідно з Порядком визначення вартості будівництва, що здійсню-ється на території України, до договірної ціни будівництва можуть вклю­чатися витрати зі страхування ризиків, які виникають під час виконан­ня будівельно-монтажних, робіт у розмірах, що визначені замовником, але не більш як 2% від вартості будівництва.

3. Страхування монтажних ризиків (страхування EAR – erection all risks), як і страхування будівельного підприємця від усіх ризиків, є досить поширеним видом страхування технічних ризиків. В основу цього виду страхування покладено ідею забезпечення страхувальникові необхідного і якомога повнішого страхового покритгя всіх ризиків, які виникають при монтажі машин та механізмів, а також при зведенні сталевих конструкцій.

До впровадження страхування всіх монтажних ризиків страхуваль­никам, які бажали застрахувати основні ризики, що виникають при виконанні монтажних робіт, необхідно було укладати цілий ряд страхових договорів, щоб отримати захист від таких ризиків, як пожежа, буря, повінь, злам, крадіжка, а також відповідальність перед третіми особами. При цьому загальна страхова премія була непомірно високою, а отримане таким чином страхове покриття не було достатнім, оскільки не покривалися технічні ризики. Крім того, часто дублювалися окремі види страхування, через що при настанні страхового випадку виникали небажані ускладнення: подвійне страхування, регреси тощо.

З розвитком промисловості економічна роль страхування монтажних ризиків дедалі зростала, і нині в усіх розвинених країнах цей вид страхування став фактично незамінним. Ризики, що виникають при виконанні великих замовлень для монтажних організацій і для самого замовника, наприклад, спорудження мостів чи комплексних промислових підприємств, можуть бути покриті лише за рахунок страхування всіх монтажних ризиків. При наданні кредитів банки та інші кредитні установи наполягають на укладанні договорів страхування всіх мон­тажних ризиків, щоб надані ними фінансові кошти були якомога повні­ше захищені від ризиків. Органи державної або муніципальної влади при проведенні конкурсів з видачі замовлень часто вимагають укладання договору страхування EAR.

Термін дії страхування всіх монтажних ризиків починається,

як правило, після вивантаження матеріалу на монтажному майданчику та закінчується в момент завершення всіх робіт з монтажу об’єкта та пробного його пуску. Отже, цей вид страхування охоплює ризик зберігання під час монтажу та пробний пуск, котрий здебільшого обмежується чотиритижневим строком. Поряд з цим є можливість поширити страховий захист і на період технічного обслуговування. Страховою сумою є вартість установок згідно з договором про постачання, включаючи витрати з перевезення, митний збір, інші збори та витрати з монтажу. Якщо в разі настання страхового випадкустрахова сума виявиться заниженою (що можливо при зростанні цін і підвищенні заробітної плати), то при відшкодуванні збитку враховується факт неповного страхування. Тому про зміни у страховій сумі рекомендується негайно повідомляти страховика.

4. Цей вид страхування технічних ризиків є досить динамічним на­прямком страхування, розвиток якого пов’язаний з розвитком технологій. Страхування машин набуло поширення у зв'язку з потребою надати підприємствам можливість ефективно захистити дорогі машини, механічне обладнання та установки.

Крім первинного завдання, яке полягає в тому, щоб прийняти від страхувальника ризик, пов’язаний із виникненням непередбаченого чи рантового збитку, страхування машин дає змогу застрахованому під­приємству відмовитися від створення резервів на випадок виникнення збитків.

У рамках страхування машин можуть бути застраховані всі ма­шини, апарати, механічне обладнання й установки, наприклад:

♦ машини, що виробляють енергію (парові котли, турбіни, генератори);

♦ машини й установки для розподілу енергії (трансформатори, високо- й низьковольтні установки);

♦ усі виробничі й допоміжні машини (верстати, мішалки, насоси, компресори, ємності, апарати, трубопроводи тощо).

Цей вид страхування покриває збитки аварійного характеру, тоб­то такі, що виникли несподівано й непередбачено, призвівши до ремонту чи заміни застрахованого майна.

Машини страхуються від пошкодження чи знищення з таких причин:

♦ помилки в конструкціях та розрахунках, помилки під час монтажу, дефекти лиття та матеріалу;

♦ помилки в обслуговуванні, недбалість, необережність, злий намір;

♦ дії відцентрової сили;

♦ коротке замикання та інші електричні ризики;

♦ нестача води в парогенераторах;

♦ фізичний вибух;

♦ буря, мороз, льодохід.

Страхове відшкодування не виплачується, якщо шкоду майну завдано з таких причин:

♦ військові чи подібні до них події, усі види громадських хвилювань, а також дії страйкарів чи робітників і службовців, що підпадають під локаут;

♦ намір чи груба необережність страхувальника або його пред­ставника;

♦ ризики, страхування яких передбачено іншими видами стра­хування (наприклад, вогонь, блискавка, вибух, спричинений хімічною реакцією, крадіжка, злом та крадіжка зі зломом);

♦ затоплення, повінь, землетрус, просідання ґрунту, зсув: дії наземних, водних та повітряних транспортних засобів; спрацювання внаслідок звичайного використання чи експлуатації, а також дія кавітації, ерозії, корозії та накину;

♦ помилки або несправності, що існували на момент укладання договору страхування і про які страхувальник знав чи мав знати;

♦ помилки чи недостачі, за які несе відповідальність постачальник (у рамках гарантійних зобов'язань).

5. Розвиток страхування електронних пристроїв бере свій початок у першій половині XX століття. У 20-х роках у багатьох країнах світу, особливо в Німеччині, поширилось страхування слабкострумових установок. На той час страхувалися майже виключно засоби зв’язку, на­приклад телефон і телетайп.

У 50-ті роки застосування слабкострумових установок спостері­галось особливо бурхливо (зокрема в таких галузях, як промислова електроніка, електромедицина та техніка зв’язку) завдяки можливостям техніки напівпровідників, що характеризується різнобічністю та економічністю. У сфері промислової електроніки особливо прогресив­ним стало на той час застосування ЕОМ для обробки даних, страхування яких було новим для страховиків.

Страхувальниками електронних пристроїв можуть бути власники або наймачі електронних систем.

Власник може бути страхувальником:

♦ як експлуатаційник – від майнових збитків лише в разі, якщо виробник не несе відповідальності за своїми гарантійними зобов’язаннями;

♦ як наймодавець установок – від майнових збитків, якщо немає підстав для пред’явлення претензій до орендатора у зв’язку з його звільненням від відповідальності;

♦ як фірма, що обслуговує застраховану установку – від майнових збитків, зумовлених роботою обслуговуючого персоналу на застрахованій установці.

У рамках майнового страхування електронних пристроїв можуть бути застраховані всі електронні системи. До них належать:

♦ ЕОМ для обробки даних (ЕОМ, які використовуються в галузі наукових досліджень, у комерційних обчислювальних центрах і промисловості);

♦ електронні та ядерні медичні апарати (рентгенівські апарати для діагностики та терапії, випромінювачі типу бетатрон, гамма-трон, великогабаритні стерилізатори, апарати «залізні легені» тощо, тобто всі електронні та ядерні апарати, що використовуються в лікарнях, та стоматологічних кабінетах, медичних лабораторіях);

♦ пристрої передавання інформації (телетайпи, центральні теле­фонні станції (комутатори) та засоби зв’язку, установки спря­мованого радіозв’язку, радіолокаційні установки, пристрої в не­земних станціях авіанавігації та супутникового зв’язку, радіо- і телепередавачі, великі антенні пристрої, системи телевідеотексту, факсимільні апарати тощо);

♦ інші пристрої,

Крім того, можуть бути застраховані носії даних та додаткові

витрати, які пов’язані з виходом із ладу ЕОМ для обробки даних.

За своєю природою страхування електронних пристроїв є «стра­хуванням від аварій» на базі страхування від усіх ризиків. Воно покриває всі збитки, що виникають раптово й несподівано, тягнучи за собою необхідність ремонту чи заміни застрахованого майна.

Крім стандартного обсягу покриття страховий захист може охо­пити деякі додаткові ризики: землетрус, виверження вулкану, тайфун, ураган, циклон; страйк і хвилювання; ризики при транспортуванні; крадіжка; додаткові витрати.

Страховою сумою у страхуванні електронних пристроїв, як і у страхуванні машин, є вартість відновлення пристроїв, що включає відновлювальну вартість, митний збір, а також витрати на транспорт та монтаж. Якщо змінюється страхова вартість (наприклад, за рахунок підвищення цін), то страхувальник зобов’язаний повідомити про це страховика, щоб уникнути неповного страхування.

 

Основні терміни й поняття

Будівельні роботи, допоміжні роботи, інженерні роботи, контрактна вартість, монтажні роботи, обмежена гарантія, робочі (гарячі) випробування, повна гарантія, страхування технічних ризиків, шомаж.

 

Контрольні запитання

 

1. Вплив ринкових факторів на розвиток страхування будівельно-монтажних ризиків (або іншого виду страхування технічних ризиків) в Україні.

2. Досвід роботи страхової компанії щодо організації проведення страхування технічних ризиків.