Поняття та структура страхового ринку

 

Послідовний перехід нашої країни до ринкової економіки об'єктивно зумовлює зростання потреби у страховому захисті усіх суб'єктів ринку. Саме наявність такої потреби та реальна можливість її задоволення характеризують ступінь розвитку економіки тієї чи іншої країни, дають уявлення про рівень захищеності її юридичних і фізичних осіб.

Світовий досвід переконує: досконала система страхового захисту є підґрунтям забезпечення більш високого рівня стабільності народногосподарського відтворювального процесу, досягненням соціальної злагоди, гарантом високого рівня життя населення.

Створення дієвої системи захисту інтересів громадян, підприємців, держави, підтримання соціальної стабільності суспільства неможливе без ефективного функціонування ринку страхових послуг.

Існує значна кількість визначень страхового ринку як з теоретичної, так і з практичної точки зору. Наведемо декілька з них.

Страховий ринок– частина фінансового ринку, де об'єктом купівлі-продажу виступає страховий захист, формуються попит і пропозиція на нього.

Головною функцією страхового ринку є акумуляція та розподіл страхового фонду з метою страхового захисту суспільства.

Страховий ринок – це сфера економічних відносин, у процесі яких формуються попит і пропозиція на страхові послуги і здійснюється їх купівля-продаж.

Саме сучасний характер суспільно-виробничих відносин створює об'єктивні передумови розвитку страхового ринку:

· зміни у відносинах власності;

· конкуренція;

· ліквідація державної монополії на засоби виробництва;

· "відкриття кордонів" для переміщення людей, товарів, послуг, капіталів;

· розвиток підприємницької діяльності;

· необхідність забезпечення безперервного відтворення процесу виробництва шляхом надання грошової допомоги постраждалим.

Для існування страхового ринку необхідно дотримання таких основних умов:

1. Наявність хоча б двох зацікавлених сторін, що виступають суб'єктами ринку.

2. Можливість кожної з них запропонувати те, що має споживчу вартість для іншої сторони.

3. Право отримання інформації для прийняття рішення про участь у страховій угоді.

Таким чином, умови існування страхового ринку передбачають утворення на ньому головних суб'єктів, до яких належать страховики та страхувальники, та виконання ними своїх функцій.

Залежно від специфіки страхового ринку виділимо інших учасників страхових відносин, які зображені на схемі:

Департамент фінансових установ та ринків Міністерства фінансів України, який нагляд з боку держави з метою дотримання вимог учасниками страхового ринку законодавства України про страхування, ефективного розвитку страхових послуг, запобігання неплатоспроможності страховиків та захисту інтересів страхувальників.

Основними функціями Уповноваженого органу у справах нагляду за страховою діяльністю є:

– ведення єдиного державного реєстру страховиків (перестраховиків) та державного реєстру страхових та перестрахових брокерів;

– видача ліцензій страховикам на здійснення страхової діяльності та проведення перевірок її відповідності виданій ліцензії;

– проведення перевірок щодо правильності застосування страховиками (перестраховиками) та страховими посередниками законодавства про страхову діяльність і достовірністьїї звітності;

– розроблення нормативних та методичних документів з питань страхової діяльності, що віднесена до компетенції Уповноваженого органу;

– прийняття у межах своєї компетенції нормативно-правових актів з питань страхової і посередницької діяльності у страхуванні та перестрахуванні;

– здійснення контролю за платоспроможністю страховиків відповідно до взятих ними страхових зобов'язань перед страхувальниками;

– здійснення організаційно-методичного забезпечення проведення актуарних розрахунків.

Права Уповноваженого органу у справах нагляду за страховою діяльністю

· одержання в установленому порядку від страховиків звітності про страхову діяльність, інформації про їх фінансовий стан;

· проведення перевірки стосовно правильності застосування страховиками законодавства України про страхову діяльність та достовірності їх звітності;

· звернення до суду з позовом про скасування державної реєстрації страховика (перестраховика) або страхового посередника у випадках, передбачених законом.

Страхові компанії – організації, де відбувається формування страхового фонду і переплітаються індивідуальні, колективні та групові інтереси.

Перестрахувальні компанії (перестраховики) – організації, які не виконують прямих страхових операцій, а приймають у перестрахування ризики інших страховиків.

Товариства взаємного страхування – юридичні особи – страховики, створені відповідно до Закону України "Про страхування" з метою страхування ризиків цього товариства. Сплата страхового платежу здійснюється за рахунок чистого прибутку, що залишається у розпорядженні членів товариства, крім випадків, передбачених законодавством України.

Кожний член товариства за умови використання ним усіх зобов'язань перед товариством взаємного страхування, незалежно від суми страхового внеску, має право отримати повністю необхідне страхове відшкодування у разі настання страхового випадку.

Страхові посередники, – через яких страховики здійснюють страхову діяльність. Страхове законодавство визначає їхні функції таким чином:

· консультування;

· експертно-інформаційні послуги;

· підготовка, укладення договорів страхування;

· інші посередницькі послуги у страхуванні та перестрахуванні.

Страхові агенти – громадяни або юридичні особи, які діють від імені та за дорученням страховика і виконують частину його страхової діяльності (укладання договорів страхування, одержання страхових платежів, виконання робіт, пов'язаних з виплатами страхових сум і страхового відшкодування). Страхові агенти є представниками страховика і діють в його інтересах за комісійну винагороду на підставі договору із страховиком.

Страхові брокери – громадяни або юридичні особи, які зареєстровані у встановленому порядку як суб'єкти підприємницької діяльності і здійснюють посередницьку діяльність на страховому ринку за винагороду від свого імені на підставі доручень страхувальника або страховика. Страхові брокери – громадяни, які не мають права отримувати та перераховувати страхові платежі, страхові виплати та виплати страхового відшкодування.

У деяких країнах через страхових брокерів здійснюється переважна більшість усіх видів страхування.

У США за посередництвом страхових брокерів укладається приблизно 80% усіх страхових контрактів; у Німеччині - 20%; в Італії - 25%; в Іспанії - 10%.

На ринку ризикових видів страхування частка брокерів становить 85% у Великобританії; 70% - у Бельгії; 65% - в Іспанії; 20% - в Італії.

У страховій практиці посередницькі функції можуть виконувати також банки, туристичні агентства, транспортні підприємства, відділення зв'язку, нотаріальні контори, казначейства, універмаги, будівельні компанії та ін.

Страхові товариства можуть об'єднуватись у спілки, асоціації, пули та інші об'єднання для координації діяльності, захисту інтересів своїх членів та здійснення спільних програм, якщо їх утворення не суперечить законодавству України. Вони не мають права займатися страховою діяльністю.

Специфіку взаємовідносин суб'єктів на страховому ринку визначає рівень розвитку його інфраструктури, яку слід розглядати як велику й складну систему, головне призначення якої полягає в підтримці впорядкованих взаємовідносин між усіма учасниками ринку. Вона складається з таких елементів:

Таким чином, страховий ринок є складовою, багатофакторною, динамічною, відповідним чином структурованою, відкритою, мобільною (здатною до розширення та звуження), залежно від загальної економічної ситуації в країні та активності страховика системою.