Тема 1. Сутність, принципи і роль страхування.

Зміст

 

 

ТЕМА 1. СУТНІСТЬ, ПРИНЦИПИ І РОЛЬ СТРАХУВАННЯ. 5

1.1. Необхідність страхового захисту. Страхові фонди і форми їх організації 5

1.2. Виникнення та розвиток страхування. 6

1.3. Функції та принципи страхування. 9

ТЕМА 2. КЛАСИФІКАЦІЯ СТРАХУВАННЯ. 12

2.1 Поняття та критерії класифікації у страхуванні 12

2.2. Класифікація страхування за економічними ознаками. 14

2.3. Класифікація за формами здійснення (обов’язкові і добровільні види страхування) 15

2.4. Класифікація страхування у країнах Європейського союзу. 18

Тема 3. Страхові ризики та їх оцінювання. 20

3.1. Поняття про ризики, їх основні характеристики та класифікація. 20

3.2. Ризик-менеджмент і страхування. 23

3.3. Тарифна ставка: структура та методи розрахунку. 26

ТЕМА 4. Страховий ринок.. 31

4.1. Поняття та структура страхового ринку. 31

4.2. Внутрішня система та зовнішнє середовище страхового ринку. 33

ТЕМА 5. Страхова організація.. 35

5.1. Організаційні форми страховиків в Україні 35

5.2. Порядок утворення та ліквідації страховиків. 43

5.3. Організаційні структури страхових компаній та управління ними. 45

5.4. Об'єднання страховиків та їхні функції 46

ТЕМА 6. ДЕРЖАВНЕ РЕГУЛЮВАННЯ СТРАХОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ. 49

6.1. Система регулювання страхової діяльності в Україні 49

6.2. Закон України про страхування. 51

6.3. Регулювання фінансово-господарської діяльності страховика. 53

6.4. Регулювання бухгалтерського обліку та звітності страхової діяльності 54

6.5. Договір страхування, його основні елементи. 56

ТЕМА 7. ОСОБИСТЕ СТРАХУВАННЯ.. 58

7.1 Необхідність та значення особистого страхування, його зв'язок із соціальним страхуванням.. 58

7.2. Страхування від нещасних випадків. 60

7.3 Обов’язкове медичне страхування та його значення на сучасному етапі 62

7.4. Стан ринку добровільного медичного страхування в Україні 64

7.5. Характеристика страхування життя за видами. 67

7.6. Страхування капіталів: на випадок смерті; на дожиття; змішані види. 68

7.7. Страхування рент (ануїтетів): купівля житла; отриманя освіти; пенсійне страхування. 70

ТЕМА 8. МАЙНОВЕ СТРАХУВАННЯ.. 73

8.1 Загальна характеристика майнового страхування. 73

8.2. Страхування нерухомого майна. 74

8.3. Страхування технічних ризиків. 75

8.4. Особливості страхування врожаю та сільськогосподарських тварин. 76

8.5. Страхування транспортних засобів і вантажів. 78

8.6. Страхування фінансово – кредитних ризиків. 82

8.7 Страхування майна фізичних осіб. 84

ТЕМА 9. СТРАХУВАННЯ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ. 86

9.1. Поняття про відповідальність та загальна характеристика її страхувань. 86

9.2. Страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів. 88

9.3. Страхування відповідальності, пов’язаної з перевезенням пасажирів і вантажів. 92

9.4. Страхування відповідальності роботодавців. 94

9.5. Страхування відповідальності виробника за якість продукції 95

9.6. Страхування професійної відповідальності 100

9.7. Страхування відповідальності за екологічне забруднення. 102

ТЕМА 10. Перестрахування і співстрахування.. 106

10.1. Сутність співстрахування і перестрахування. 106

10.2. Сутність перестрахування та його класифікація. 107

10.3. Порядок здійснення перестрахувальних операцій. 110

ТЕМА 11. ДОХОДИ, ВИТРАТИ І ПРИБУТОК СТРАХОВИКА.. 113

11.1. Характеристика доходів та витрат страховика. 113

11.2. Фінансові результати діяльності страхової компанії 116

11.3. Оподаткування страхових компаній. 116

11.4. Ефективність діяльності страховика та його рейтингова оцінка. 118

ТЕМА 12. ФІНАНСОВА НАДІЙНІСТЬ СТРАХОВОЇ КОМПАНІЇ. 128

12.1. Поняття фондів страховика, їх види та порядок формування. 128

12.2. Резерви страховика, їх види та порядок формування. 129

12.3. Платоспроможність страхової компанії та її показники. 133

ЛІТЕРАТУРА.. 135

 

 

 

ТЕМА 1. СУТНІСТЬ, ПРИНЦИПИ І РОЛЬ СТРАХУВАННЯ.

 

Виникнення та розвиток страхування

 

У своєму розвитку страхування пройшло такі етапи:

I етап — античне страхування яке, виникло за 2 тисячоліття до н.е. в Древній Греції,
Єгипті, Древньому Римі, Індії.

IIетап — середньовічне (гільдійсько-цехове) страхування (X — XIV ст.).

III етап - страхування в епоху капіталізму (XIV ст. - до нашого часу).
Основними формами організації античного страхування: були взаємне страхування

та страхування на основі регулярних платежів.

При взаємному страхуванні ставилася мета забезпечити відшкодування збитків від стихійних лих кожного учасника торгового або шляхового колективу за рахунок всіх його членів. Ця форма страхування була характерною для торгівлі чумаків на Україні, а також в Древній Греції в галузі мореплавства.

Страхування на основі регулярних платежів набуло широкого розповсюдження в Древньому Римі в професійних союзах та колегіях. Основною їх метою було забезпечення своїм членам пристойного поховання, а також надання матеріальної допомоги у випадках хвороби, каліцтва.

Середньовічне страхування набуло широкого розповсюдження в Англії

(X - XI ст.), Німеччині (XI - XII ст.), Данії (XII ст.) в купецьких гільдіях та ремісничих цехах.

Середньовічне страхування порівняно з античним відрізнялось ширшим страховим забезпеченням. Перелік страхових випадків, які сформувалися в результаті конкретизації страхової взаємодопомоги, охоплював майже всі їх види, властиві сучасному майновому та особовому страхуванню.

Для гільдійсько-цехового страхування пізнього періоду було характерним виділення із загального фонду спеціальних фондів (сирітських, вдовиних), а також страхових кас, до участі в яких залучалися і сторонні особи. Таким чином, в процесі розвитку суспільних відносин гільдійськоцехове страхування втрачало обмежений, корпоративний характер, переростаючи межі організації, яка призначалась для надання взаємодопомоги виключно своїм членам.

Страхування в епоху капіталізму набуває комерційного характеру.

Специфічною ознакою буржуазного страхування є його цілеспрямування на отримання прибутку. Страхування перетворюється в звичайне комерційне підприємство.

Періодизація буржуазного страхування ґрунтується на періодизації етапів розвитку капіталістичного способу виробництва. Перший етап (XIV - XVII ст.) відповідає періоду первісного нагромадження капіталу; другий (XVII — XIX ст.) — періоду вільного підприємництва і третій (XX - XXI ст.) — періоду монополістичного капіталізму.

Стосовно страхування вказані періоди відрізняються за двома ознаками: за організаційними формами страхування та за розвитком операцій і видів страхування.

На початковому етапі буржуазне страхування проводилось одноосібними страховиками. На другому етапі з'являються і розвиваються страхові товариства: акціонерні та взаємні. Особливе місце в цьому процесі займала Англія. Перші страхові товариства тут виникли в 80-і роки XVII ст. в галузі вогневого страхування. У той же час виникають страхові товариства в галузі морського страхування у Франції.

В XIX ст. провідне місце займають страхові об'єднання типу картелів та концернів.

В зв'язку із зростанням ролі страхових товариств у капіталістичному господарстві був встановлений урядовий контроль над їх діяльністю.

Історіографія страхування

Окремі елементи страхування були відомі ще за тисячі років до нашої ери. Археологічні знахідки дають можливість стверджувати: вже у стародавні часи різні народи добре усвідомлювали необхідність спорудження спеціальних громадських приміщень для зберігання запасів провізії на випадок можливої небезпеки.

Випадки страхування у грошовій формі також простежуються дуже давно. Так, у шумерів — однієї із ранніх цивілізацій — вже в третьому тисячолітті до нашої ери торговцям видавали суми грошей у формі позики або створювали «спільні каси» для захисту їхніх інтересів на випадок втрати вантажу під час перевезення.

Закони вавилонського царя Хаммурапі (1792-1750 pp. до н. е.) вимагали укладання угоди між учасниками торговельного каравану.

Очевидно, що така практика була виправданою і тому передавалася з покоління в покоління.

Багато свідчень дійшло до нас про відносно поширене взаємне страхування ритуальних витрат в Стародавньому Римі. Римляни нагромаджували потрібні кошти на похоронні процесії і спорудження пам'ятників у професійних колегіях і спілках. Лише особа, зазначена в заповіті, могла отримати такі кошти і витратити їх тільки на ритуальні заходи. На страхові суми не поширювалися претензії будь-яких кредиторів. Навіть рабовласник (якщо він не значився в заповіті) не мав права на страхову суму раба, хоча мав право не видавати тіло рабів для поховання. Тоді проводились символічні похорони за рахунок страхової суми.

У середньовіччі страхування поступово поширювалося й на інші ризики. Воно здійснювалось через гільдії (братства) та цехи. Згодом гільдії почали спеціалізуватися за окремими професіями, з'явилися й захисні гільдії, що мали завданням охорону особи й майна від різних зазіхань. Принцип взаємодопомоги закріплювався у статуті гільдії. Поступово формувався перелік страхових подій та уточнювався розмір внесків і виплат.

Існують різні версії з приводу заснування першого страхового товариства. В одних джерелах є посилання на те, що це сталося в XIII віці в Ісландії у формі об'єднання селян від втрат на випадок вогню або загибелі худоби.

Більш переконливим є твердження про те, що поява страхових товариств пов'язана із зародженням капіталістичних відносин, і насамперед на морському транспорті та в торгівлі.

Тут початковий період страхування будувався на договорі бодмєреї— кредитор виплачував страхову суму наперед, і коли нічого не траплялося, то ця сума поверталася, плюс премія за бодмерею. Це було «страхування навпаки».

Збільшення попиту на страховий захист зумовило перехід до продажу страхових полісів з подальшим відшкодуванням збитків. Перший морський поліс був виданий у 1347 році. Через 121 рік після цього з'явився Венеціанський кодекс морського страхування. Далі ініціатива в морському страховому законодавстві переходить до Англії. Прийнятий ще у 1774 році закон про страхування життя лишається в складі чинного законодавства Англії й досі. У 1779 році члени асоціації «Лондонський Ллойд» прийняли «підписаний формуляр Ллойда» (формуляр договору морського страхування), ряд положень якого донині застосовуються у міжнародній практиці.

У XVII столітті в багатьох європейських країнах виникли акціонерні страхові компанії. У 1602 році створене голландське Ост-Індське товариство. Страхові компанії Англії, Німеччини, Франції займались морським страхуванням, страхуванням на випадок пожежі, у сільській місцевості -— страхуванням посівів від знищення або пошкодження. Особливо активно страхування починає розвиватися в період капіталістичної економіки.

У XIX столітті у страховій справі з'являються картелі і концерни. Один із великих концернів був створений у Берліні в 1874 році. Він діяв як міжнародний і складався з 16 страхових товариств, а через 50 років концерн об'єднував уже 230 товариств.

Одночасно з майновим розвивалось й особисте страхування, а саме: на випадок каліцтва, хвороби, втрати годувальника, іншого нещастя.

Особливо інтенсивно розвиваються всі форми і види страхування в XX столітті. Страхування в сучасному капіталістичному світі стало невід'ємним атрибутом ринкової економіки.

За даними міжнародної статистики, протягом 1995 року до страхових компаній надійшло в доларовому (СІЛА) еквіваленті 2143 млрд. страхових премій. Понад 58 % усіх страхових надходжень припадає майже порівну на дві країни — СІЛА та Японію, ще 29 % — на держави Європейського союзу, на решту країн світу — 13 %, в тому числі на Україну припадає лише 0,01 %.

Розвиток страхування в Україні відбувався згідно з економічними, соціальними та правовими умовами, що існували у відповідний період у Київській Русі, царській Росії, а згодом — у колишньому СРСР.

Відомо, що, починаючи з ХШ століття і до появи залізниці, на теренах сучасної України вантажі на далекі відстані перевозились чумаками, які зусиллями всього гурту відшкодовували збитки (загибель чи поломку візка, смерть вола чи втрату вантажу) потерпілому. Тут ще не завжди вдавалися до попередньої сплати регулярних внесків на створення і поповнення резервного фонду, але це не заважало виконанню зобов'язань щодо

відшкодування збитків.

До Росії епохи капіталізму класичне страхування прийшло із Західної Європи ще в XVIII столітті. На той час у Петербурзі та Москві з'явилися філії англійських страхових компаній. Але вже у 1786 році була встановлена державна монополія на страхову діяльність. Маніфест «Про заснування державного позичкового банку» дозволяв операції зі своїми клієнтами. З цією метою при банках створювалися страхові економії.

Найбільш поширеним страховим ризиком за тих часів була пожежа. У 1827 році було створено Перше російське страхове товариство від вогню, а до і 913 року вже понад 300 страховиків, у тому числі 13 акціонерних товариств здійснювали такий захист. З відміною кріпосного права активізується розвиток страхової справи, орієнтованої на село. Створюється система земського страхування. Воно поділялося на обов'язкове, додаткове і добровільне.

Товариство взаємного страхування від вогню діяло у Полтаві з 1863 року. Згодом порівняно великі товариства цього спрямування з'явилися також у Києві, Одесі та Харкові.

У другій половині XIX ст. спектр страхових послуг уже був досить широким, приймались на страхування будівлі, тварини, посіви, меблі, одежа, засоби транспорту, вантажі, певного розвитку набуло страхування життя.

У дореволюційні часи одним із важливих центрів страхування Росії була Одеса. Тут існували самостійні страхові товариства, а також контори філій провідних страхових компаній Петербурга й Москви, іноземних страховиків.

У Києві за прикладом Ліфляндського товариства було організовано товариство взаємного страхування землевласників. Воно ставило своїм завданням відшкодування збитків, завданих вогнем землевласникам Київської, Подільської та Волинської губерній.

Особисте страхування виникло в 30-х роках минулого сторіччя. У 1906 році був прийнятий закон про проведення страхування життя державними ощадними касами.

У 1894 році було установлено державний нагляд за діяльністю акціонерних страхових товариств, серед них були американські, англійські, німецькі, французькі. У 1895 році створено перше спеціалізоване „Товариство російського перестрахування".

Отже, у дореволюційній Росії існували майже всі відомі на ті часи види страхування та форми страховиків.

Події 1917 року внесли багато змін і у страхову справу. Уже через рік вона була оголошена державною монополією. Всі страхові операції здійснювались органами Головного управління державного страхування при Міністерстві фінансів.

Початок 90-х років ознаменувався в Україні великими політичними та економічними змінами, переходом до ринкової економіки, де складовою частиною нового господарського механізму, як і у цивілізованих державах ринкової орієнтації, стає ефективна система страхування, яку треба ще приводити у відповідність до світових стандартів.

Рис.1. Класифікація страхувань за історичними ознаками.

 

Перша група страхувань існує давно, друга -порівняно давно (60-80 років), третя виникла і розвивається в наші дні.

До давніх видів відноситься страхування майна, в т.ч. морське страхування (судно і вантаж) (1347 – перший морський поліс судновласнику, 1468 – Венеціанський кодекс морського страхування), страхування майна від вогневих ризиків, а також деякі різновидності страхування життя (1774 – закон про страхування життя в Англії залишається до сьогодення).

До нових видів страхуваннь відносять страхування фінансово-кредитних ризиків, страхування відповідальності і медичне страхування, а до новітніх - страхування будівельних і технічних ризиків, авіаційне і космічне страхування, комплексне страхування банків, технічний і медичний асистанс.

Класифікація за юридичними ознаками розділяє страхування на дві основні групи, існування котрих пов'язане з наявністю законодавства (юридичних норм), що регулюють їх здійснення.

Перша класифікація - за відділами і класами - застосовується для ліцензування страхової діяльності,

друга - за формами — для їх розмежування на обов'язкові і добровільні.

Згідно першої класифікації у країнах Євросоюзу усі види страхування поділені на два відділи:

- перший відділ включає усі види страхування життя і пенсій, в тому числі їх довготермінові види,

- другий - загальні (ризикові) види страхування.

Перший відділ передбачає дев‘ять, а другий - вісімнадцять класів (груп) страхування.

1. Страхування життя, в тому числі:

- страхування тільки на дожиття до визначеного віку;

- страхування тільки на випадок смерті;

- страхування на дожиття і на випадок смерті;

- страхування життя з поверненням страхових внесків;

-тонтіни;

- страхування рент (пенсій);

-додаткові страхування, здійснювані компаніями зі страхування життя, а саме страхування наслідків нещасних випадків і втрати працездатності, страхування ризику смерті внаслідок нещасного випадку, страхування на випадок інвалідності, зумовленої нещасним випадком або хворобою у тих випадках, коли такі страхування є додатковими до страхування життя;

2. Весільне страхування (до одруження) і страхування життя дітей.

3. Страхування життя і страхування пенсій з інвестиційним фондом.

4. Страхування здоров'я, відоме в Ірландії і Великобританії під назвою "постійне страхування здоров'я без права його анулювання".

5. Тонтіни, котрі полягають в утворенні товариств з метою збору і капіталізації вкладів для подальшого поділу нагромаджених коштів серед осіб, які дожили до певного віку або серед осіб, котрим права на отримання вкладів передали померлі члени товариства.

6. Операції з нагромадження коштів, при котрих утворюються так звані амортизаційні (погашувальні) фонди.

7. Операції з управління пенсійними фондами у випадках, коли страхові компанії передають їм активи у вигляді страхових резервів на випадок смерті або дожиття.

8. Операції з управління грошовими коштами, котрі здійснюють французькі страхові компанії згідно Страхового кодексу Франції.

9. Операції, пов'язані з тривалістю життя людини і нагромадженням коштів згідно законодавства про соціальне страхування, але здійснювані страховими компаніями на підставі національного страхового законодавства країни-учасника Євросоюзу [114, с.497-498, 523].

Висновки

Страхування як система економічних відносин охоплює різно­манітні об'єкти та суб'єкти страхових відносин, має відповідні фор­ми організації на підставі юридичних норм і законів.

Для упорядкування різноманітності економічних відносин і створення єдиної та взаємопов'язаної системи необхідна класифіка­ція страхування.

Класифікація страхування дає змогу страховикам:

• розробляти єдині правила страхування певних об'єктів від ха­рактерних для них ризиків;

• застосовувати методи розрахунку тарифів для різних видів страхування;

• визначати особливості формування резервів страхової компанії.

Страхувальникам класифікація допомагає визначити:

• свої права й обов'язки при укладенні того чи іншого договору страхування;

• з якого виду страхування та на який термін слід укласти договір;

• до якої страхової компанії доцільно звернутися за страховою

послугою тощо.

За формою залучення страхувальників до страхового товариства виділяють обов'язкове та добровільне страхування.

Аналізуючи показники розвитку добровільного та обов'язкового страхування в Україні, слід зазначити, що протягом останніх декількох років домінуючим є добровільне страхування і, зокрема, добровільне страхування майна.

Зміни у вітчизняному страховому законодавстві свідчать про поступовий рух нашої держави до міжнародних стандартів у сфері страхового бізнесу, зокрема в питанні класифікації.

Розглянуті основні критерії класифікації мають сприяти пода­льшому розвитку та удосконаленню страхової справи, формуванню в людей розуміння її суті та підвищенню рівня страхової культури.

ТЕМА 4. Страховий ринок

ТЕМА 8. МАЙНОВЕ СТРАХУВАННЯ

 

Статистична довідка.

Зібрані платежі страхування вантажів і багажу становили (тис.грн.)

 

1998 р.	1999р.	2000 р.	2001 р.
56247,06	90322,20

 

Страхове відшкодування становило (тис. грн.)

1998 р.	1999р.	2000 р.	2001 р.
1123,95	1288,30

 

 

Висновки

Розглянуті різноманітні види майнового страхування та їхні особливості підтверджують велике значення страхування майна для громадян, підприємств і організацій різних форм власності.

У кожному конкретному випадку за бажанням страхувальника можливо найти такий варіант страхування, який дозволить забезпечити надійний захист застрахованого майна, а в разі настання страхового випадку – своєчасну виплату страхового відшкодування.

У договорі страхування майна чітко визначається перелік ризиків, які покриваються страхуванням, а також права та обов’язки страхувальника, що також наголошено Законом України “Про страхування”.

Розрізняють певні види договорів майнового страхування.

Враховуючи конкретні об’єкти та умови страхування і для залучення більш широкого кола потенційних страхувальників, страхові компанії застосовують різні пільги.

Для ефективної підприємницької діяльності сучасні власники фірм і організацій звертаються до страхування транспортних, технічних ризиків, які мають свої особливості здійснення, що пов’язані з різними об’єктами страхування, ризиками, під які підпадають ці об’єкти, термінами, тощо.

Вітчизняні страхові компанії поступово розширюють перелік страхових послуг на страховому ринку, пропонуючи страхування майна як юридичним так і фізичним особам.

Велике значення для нашої держави має сільськогосподарське страхування, яке порівняно з іншими видами майнового страхування має специфічні риси, пов’язані з об’єктивними природними умовами виробництва рослинницької продукції; вирощування та відгодівлі сільськогосподарських тварин.

З метою підвищення динаміки розвитку страхового ринку майнового страхування доцільно враховувати досвід країн ЄС та держав СНД з обов’язковим урахуванням стану та умов розвитку національної економіки.

Таблиця. Методи перестрахування

Методи передачі ризику в перестрахуванні
Факультативний	Облігаторний (договірний)	Факультативно-облігаторний
Кожний ризик розглядається окремо і може перестраховуватись повністю або частково Цесіонарій може прийняти, відкинути або змінити умови пропозиції цедент Цесіонарій і цедент вільні у своєму виборі умов та розмірів передачі (прийняття) ризику у перестрахування.	Обов’язкова передача цедентом певної долі усіх ризиків, прийнятих на страхування цесіонарію, коли їх страхова сума перевищує обумовлений розмір власної участі цедента Цесіонарій зобов’язаний прийняти у перестрахування долі усіх ризиків страховика Цесіонарій може внести певні обмеження своєї відповідальності по ризиках, що перестраховуються.	Цедент має право визначити, які ризики і у яких розмірах можуть бути передані у перестрахування Цесіонарій зобов’язаний прийняти цедирувані долі ризиків на умовах, що поставив цедент.

Таблиця. Форми договорів перестрахування

Форми договорів перестрахування
Пропорційний договір	Непропорційне перестрахування
Проводиться там, де немає верхньої межі відповідальності цедента
квотний	ексцедентний	квотно-ексцедентний(змішаний)	ексцедентний	ексцедентний
Цедент зобов’язується передавати долю всіх ризиків у перестрахування	Визначається мах власної участі цедента у кожному ризику	Перестрахування страхового портфеля проводиться на квотній основі	Перестрахування відбувається на засадах договору ексцедента збитків (окремий ризик)	Перестрахування відбувається на засадах договору ексцедента збитковості (СТОП ЛОСС).
Цесіонер зобов’язується їх прийняти, але може встановити ліміти власної відповідальності	Сума, що перевищує цей мах повинна бути передана у перестрахування цесіонарію	Кожний ризик перестраховується на засадах ексцедентного договору	Цесіонарій несе відповідальність у визначених межах (лімітах)	Перестрахування усього страхового портфеля від надзвичайно великої збитковості, яка може бути наслідком малих ризиків, що відбулись у великій кількості, або невеликого числа значних ризиків Цесіонарій несе відповідальність у визначених межах (лімітах)

 

Найпоширенішим видом договорів є квотний договір, котрий застосовується в факультативному і в облігаторному перестрахуванні. Квота в перестрахуванні найчастіше виражається у відсотках до загальної відповідальності страховика. Згідно неї передається відповідальність і перестрахувальні платежі за мінусом комісії, а також здійснюється виплата відшкодування.

Складнішим видом договорів перестрахування є договір ексцедента (надлишку) суми та ексцедента відповідальності. При ексцеденті суми перестраховик бере участь у всіх договорах, в яких страхова сума перевищує певну величину. Ця різниця (надлишок) передається в перестрахування, а в процентному співвідношенні частки на утриманні страховика і перестраховика змінюються залежно від величини страхової суми.

При страхуванні за договором ексцедента збитку перестраховик відшкодовує усі збитки цедент не на підставі відсоткового показника, а в сумах, які виникають понад визначену в договорі величину збитків цедент.

Таблиця 11.1.1 Характеристика витрат на ведення страхової справи

 

 

№ з\п	Вид витрат на ведення страхової справи	Характеристика витрат на ведення страхової справи
	Організаційні	Витрати, що пов‘язані із організацією, створенням страхової компанії, відносяться до фінансових ресурсів страховика, є інвестиціями.
	Аквізаційні	Виробничі витрати страховика, пов‘язані із залученням нових страхувальників, укладанням нових страхових договорів.
	Інкасаційні	Витрати, пов‘язані із обслуговуванням товарно-грошового обігу страхової компанії. Витрати на виготовлення бланків, квитанцій, облікових регістрів тощо.
	Ліквідаційні	Витрати, пов‘язані із ліквідацією збитку, спричиненого страховим випадком. До них відносяться витрати на оплату праці ліквідаторам, судові витрати, поштово-телеграфні витрати тощо.
	Управлінські	Витрати поділяються на загальні витрати управління та витрати по управлінню майном. Ці витрати пропорційні зібраним страховим внескам. При оцінці рентабельності діяльності страхової компанії головне значення мають управлінські витрати.

 

Витрати на фінансування превентивних заходів встановлюються страховою компанією в залежності від взятих на себе зобов'язань, розмір їх встановлює фінансова служба страховика.

Витрати на страхові виплати, на ведення страхової справи, на фінансування превентивних заходів складають собівартість страхової послуги.

Втирати при здійсненні інвестиційної діяльності досить незначні і пов'язані із обслуговуванням розміщення страхових резервів та тимчасово вільних коштів страховика.

Дохід страховика відображає всю суму надходжень та поділяється в залежності від видів діяльності на три великих групи.

Доходи від страхової діяльності відносяться до доходів від основної операційної діяльності, включають всі надходження, пов'язані з проведенням страхування та перестрахування. У складі цих доходів – страхові премії за договорами страхування та перестрахування, комісійні винагороди, частки від страхових сум та страхових відшкодувань, сплачені перестраховиками, повернені суми із централізованих страхових фондів, повернені суми технічних резервів, інших, ніж резерв незароблених премій. Зазначені доходи формуються за рахунок страхової премії, в основу якої покладено тариф-брутто. При цьому обсяг премій забезпечує формування страхового фонду, а структура страхового тарифу – напрямки використання надходжень.

Основним джерелом доходів страховика є зароблені страхові премії. Тобто, кошти страховика є "заробленими" після закінчення договору страхування, якщо за період дії цього договору не відбуваються страхові випадки. За економічним змістом зароблені страхові премії є результатом реалізації страхової послуги, аналогічно поняттю "виручка від реалізації продукції".

Розмір зароблених страхових премій залежить від суми страхових платежів та зміни залишків резервів незароблених премій. Зазначене виражається формулою:

де

ЗСП – зароблені страхові премії;

- надходження страхових платежів за вирахуванням страхових платежів, сплачених перестраховикам за договорами перестрахювання у певному періоді;

- резерв незароблених премій на початок звітного періоду;

- резерв незароблених премій на кінець звітного періоду.

Незароблені страхові премії є складовою технічних резервів страховика, представляють собою страхові премії, що отримані страховиком, зберігаються ним до закінчення терміну дії договору страхування, не є власністю страховика.

Резерви незароблених премій розраховуються щоквартально в залежності від сум надходжень страхових платежів за певними видами страхування в кожному кварталі, який передує звітній даті декількома методами. В Україні найчастіше використовується спрощений метод:

– сума надходжень страхових премій у першому кварталі відповідного періоду помножується на 1/4;

– сума надходжень страхових платежів у другому кварталі того ж періоду помножується на 1/2;

– сума надходжень страхових платежів в третьому кварталі помножується на 3/4;

– всі отримані добутки додаються.

Якщо страхова компанія при перестрахуванні виступає у ролі цедента (перестрахувальника), то вона отримує доходи у вигляді комісійних винагород за передачу ризику у перестрахування.

Якщо страхова компанія входила до складу професійного об'єднання страховиків, то при виході з нього їй повертається частка раніше зроблених внесків, які також вважаються доходами від страхової діяльності.

Доходи від інвестиційної діяльності відносяться до додаткових доходів від фінансової діяльності і включають в себе доходи від розміщення страхових резервів та тимчасово вільних коштів за визначеними напрямками їх вкладання. Інвестиційна діяльність ґрунтується на вірогідному характері кругообігу коштів в процесі страхової діяльності, а тривалість вкладання коштів страхувальників визначається договором страхування. Напрямки інвестування в загальному плані закріплені законодавчо, а конкретно – визначаються умовами господарювання страхової компанії. Зазначені доходи використовуються не тільки на страхові виплати, а й на розвиток страхової справи.

Доходи від іншої операційної діяльності відносяться до звичайної діяльності страховика і включають в себе: доходи від здачі майна в оренду, доходи від перерахунку страхових виплат, доходи безповоротної фінансової допомоги, результат індексації основних засобів, доходи від реалізації прав регресії, від надання консультацій, штрафи, пеня тощо.

Різниця між доходами та витратами створює фінансовий результат діяльності страхової компанії.

ЛІТЕРАТУРА

Основна література

1. Закон України” Про внесення змін до Закону України “Про страхування”// України –business.-2001.- 6-13 листопада, №44.

2. Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг. Закон України від12 липня 2001р.// України –business.-2001.- 4-11 вересня, №35.

3. Закон України ”Про внесення змін до Закону України”// “Про оподаткування прибутку підприємств // України – business.-2003.-21-28 січня, №3.

4. “Програма розвитку страхового ринку України на 2001-2004рр.”- Постанова КМУ № 98 від 2. лютого.2001р.

Підручники і посібники

1. Александрова М.М. Страхування: Навчально-методичний посібник.- К.: ЦУЛ, 2002-208с.

2. Базилевич В.Д., Базилевич С.С. Страхова справа. - К.: Т-во «Знання», КОО,2002.-203с.

3. Воблый К.Г. Основы экономии страхования. - Тернопіль: Економічна думка, 2001.-238с.

4. Горбач Л.П. Страхова справа: Навч. посібник,- 2-ге вид. Виправлене.-К.: Кондор, 2003.- 252с. с.139-167

5. Замков О.М. Страхування: Навчальний посібник / за редакцією д.е.н. О.О. Слюсаренко – К.: Міжнародна агенція «Bee Zonc», 2003-320с.

6. Ротова Т.А., Руденко Л.С. Страхування: Навч.посіб. – К.: КНТЕУ, 2001. – 400с.

7. Страхова спарва / В.Д. Базилевич, К.С. Базилевич.- 2-ге вид., перероб. і доп. – К.: Знання, 2002.- 203.

8. Страхування: Підручник / Кер. авт. кол.і наук.ред.СС.Осадець.Вид.2-ге, переробл. і доп.-К.: КЕНУ,2002.-599с.

9. Страхування: Підручник Осадець С.С. – Вид. 2-ге, перероб. і доп. – К.:КНЕУ, 2002. – 559 с. 389 - 427с

10. Шумелда Я. Страхування. Навчальний посібник для студентів економічних спеціальностей. – Тернопіль: 2003. – 260 с.

 

Статистична інформація

1. Страховий ринок України.1993-2001. Спеціальний випуск журналу фінансові послуги”, -К., 2001.-340с.

2. Страховий ринок України 2002, Альманах.-К.: Поліграфічні послуги, 2002.-333с.

3. Показники діяльності страхових компаній та страхових (перестрахових) брокерів за 2002р. // Insurance Top -2003.-№1.- 2-27с.

Зміст

 

 

ТЕМА 1. СУТНІСТЬ, ПРИНЦИПИ І РОЛЬ СТРАХУВАННЯ. 5

1.1. Необхідність страхового захисту. Страхові фонди і форми їх організації 5

1.2. Виникнення та розвиток страхування. 6

1.3. Функції та принципи страхування. 9

ТЕМА 2. КЛАСИФІКАЦІЯ СТРАХУВАННЯ. 12

2.1 Поняття та критерії класифікації у страхуванні 12

2.2. Класифікація страхування за економічними ознаками. 14

2.3. Класифікація за формами здійснення (обов’язкові і добровільні види страхування) 15

2.4. Класифікація страхування у країнах Європейського союзу. 18

Тема 3. Страхові ризики та їх оцінювання. 20

3.1. Поняття про ризики, їх основні характеристики та класифікація. 20

3.2. Ризик-менеджмент і страхування. 23

3.3. Тарифна ставка: структура та методи розрахунку. 26

ТЕМА 4. Страховий ринок.. 31

4.1. Поняття та структура страхового ринку. 31

4.2. Внутрішня система та зовнішнє середовище страхового ринку. 33

ТЕМА 5. Страхова організація.. 35

5.1. Організаційні форми страховиків в Україні 35

5.2. Порядок утворення та ліквідації страховиків. 43

5.3. Організаційні структури страхових компаній та управління ними. 45

5.4. Об'єднання страховиків та їхні функції 46

ТЕМА 6. ДЕРЖАВНЕ РЕГУЛЮВАННЯ СТРАХОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ. 49

6.1. Система регулювання страхової діяльності в Україні 49

6.2. Закон України про страхування. 51

6.3. Регулювання фінансово-господарської діяльності страховика. 53