Процес споживання та динаміка зміни загальної та граничної корисності. Закон спадної граничної корисності економічного блага.

Між загальною та граничною корисністю існує стійка залежність, яку можна сформулювати наступними твердженнями:

- значення сукупної та граничної корисності співпадають для першої одиниці блага;

- гранична корисність максимальна від першої одиниці блага;

- при зростанні обсягу споживання блага гранична корисність зменшується, а сукупна корисність зростає до точки повного насичення даним благом;

- там, де гранична корисність дорівнює нулю, сукупна корисність набуває максимального значення – ця точка називається точкою повного насичення даним благом;

- коли гранична корисність має від’ємне значення, сукупна корисність зменшується;

- благо з від’ємною граничною корисністю називається антиблагом.

Ця залежність може бути зображена графічно:

 

Рис. Взаємозв’язок динамки загальної (сукупної) TU (а) та

граничної MU (б) корисності блага

Отже, намагання збільшити кількість спожитих благ до рівня повного насичення потреби веде до зменшення корисності кожної наступної одиниці блага, що споживається ─ закон спадної граничної корисності. Цей закон формує вибір споживача. Спад корисності пояснюється зниженням інтенсивності потреби у міру її задоволення і відображається на графіку від'ємним нахилом кривої граничної корисності та поступовим зменшенням кута нахилу кривої сукупної корисності. Сукупна корисність зростає доти, доки гранична корисність має додатне значення і зменшується у разі, коли гранична корисність стає від’ємною.Що більшою кількістю блага ми володіємо, то меншу цінність для нас має кожна його додаткова одиниця.

 

Уподобання споживача. Побудова кривих байдужості. Карта кривих байдужості. Властивості кривих байдужості. Окремі випадки кривих байдужості. Поняття взаємозамінних благ, взаємодоповню­ючих благ, нейтральних благ, благ з від’ємною корисністю. Види поверхонь байдужості для перерахованих вище благ (пара взаємоза­мінних благ, пара взаємодоповнюючих благ, пара «нейтральне благо – благо з додатною користістю»). Гранична норма заміщення.

Ще одним засобом аналізу поведінки споживачів є ординалістська або порядкова теорія корисності. Представники цієї теорії (Еджуорт, Парето, Слуцький, Хікс) замінили вимірювання корисності за допомогою абсолютної шкали (ютилів) відносною та описали поведінку споживача за допомогою ранжування благ. При цьому споживачу необхідно зробити лише вибір між двома наборами благ.

В основі ординалістського підходу лежать наступні припущення (аксіоми уподобань):

• порівняність: людина здатна з двох наборів благ вибрати для себе привабливіший набір, або вказати на їх еквівалентність з її точки зору;

• транзитивність: споживач встановлює певний порядок уподобань. Якщо набір благ А привабливіший для суб'єкта, ніж набір В, той в свою чергу переважає привабливістю набір С, то набір А буде привабливішим також і за набір С;

• ненасичуваність (монотонність): всі блага бажані для споживача, збільшення благ в наборі робить його привабливішим, споживач завжди віддає перевагу набору, в якому більша кількість товарів.

Припущення щодо уподобань завжди стосуються однієї особи. У колективі (наприклад, в одній сім'ї) уподобання можуть не співпадати, - для кожного члена родини привабливішим може бути інший набір. Ситуація з неспівпадінням уподобань називається парадоксом Ерроу. за транзитивності упообань кожного з індивідів може виникати нетранзитивність колективних уподобань.

Отже, споживач виходить на ринок і суб’єктивно визначає набори благ, які приносять йому однакову загальну (сукупну) корисність або які для нього байдужі чи еквівалентні. Набори благ в цих кошиках називаються наборами байдужості – це набори альтернативних варіантів споживчого вибору, кожен з яких забезпечує однакові ступені задоволення і не має переваг перед іншими (набори А, В, С). Графічне сполучення даних наборів байдужості складає криву байдужості.

Крива байдужості – це сукупність наборів товарів і послуг, які забезпечують однаковий рівень загальної (сукупної) корисності.

Властивості кривих байдужості:

1) Криві байдужості мають від’ємний (спадний) характер (нахил), тому що описують обернений зв'язок між кількостями двох благ.

Рис. 1. Карта кривих байдужості.

 

2) Є можливість побудувати криву байдужості на новому рівні споживання. Чим далі крива від початку координат, тим більша величина сукупної корисності наборів, які розташовані на цій кривій. Сукупність кривих байдужості називається картою байдужості (Рис 1)U1<U2<U3

3) Криві байдужості ніколи не перетинаються, оскільки уподобання споживачів транзитивні.

4) Криві байдужості мають увігнуту форму, причому їх нахил стає більш пологим по мірі руху вниз і праворуч по кривій.

На відрізку АC можлива ефективна заміна одного блага іншим. Поза цим відрізком заміна виключена: товар Х та У стають незалежними один від одного. Для кількісного визначення обсягу певного товару, яким готовий пожертвувати споживач заради іншого товару використовують показник граничної норми заміщенн я (MRS_xy).

Гранична норма заміщення показує, від якої кількості товару Х готовий відмовитись споживач на користь придбання додаткової одиниці товару У, залишаючись на тій самій кривій байдужості. Цей показник зменшується по мірі руху праворуч донизу по кривій байдужості і розраховується таким чином:

де D х, D у – прирости благ х та у відповідно.

Чим більша кількість одного продукту, тим менша гранична корисність його додаткової одиниці.

де MUх, MUу – відповідно граничні корисності благ х та У.

Гранична норма заміщення певної кількості товару Y додатковою одиницею товару X, або співвідношення їхніх граничних корисностей, характеризує кут нахилу кривої байдужості до осі абсцис. Cпадна гранична норма заміщення у порядковій теорії корисності має те саме значення, що й спадна гранична корисність у кількісній теорії. Різниця полягає лише у тому, що в кардиналістській концепції корисність кожної додаткової одиниці товару оцінюється в спеціальних умовних одиницях корисності – ютилях, а в ординалістській – обсягом іншого товару, від якого споживач готовий відмовитися.

Форма кривих байдужості зумовлюється характером взаємозв’язку благ в процесі споживання.

Для товарів субститутів (властивість благ задовольняти потреби за рахунок зміни одного на інше благо: авіаційний, залізничний та автотранспорт) криві байдужості мають незвичну конфігурацію. Взаємозамінюваність благ може бути:

1) Абсолютна взаємозамінюваність – одне благо може повністю замінити інше (червоні та рожеві троянди). Для абсолютних замінників криві байдужості мають форму прямих ліній (рис. 2, б). Для таких товарів гранична норма заміщення благ дорівнює константі: MRSxy = const. Окрім цього, для таких товарів рівновага споживача є кутовою.

2) Відносна взаємозамінюваність – коли відсутнє повне заміщення одного блага іншим ( наприклад, чай і кава, масло і маргарин). Для більшості товарів, які є відносними взаємозамінниками криві байдужості мають форму увігнутої дуги з великою зоною заміщення (див. рис. 2, а).

Товари можуть також доповнювати один одного у споживанні. Доповнюваність благ є різною:

1) Абсолютна доповнюваність – коли одному благу відповідає тільки певна кількість іншого (авто-номерні знаки). Для абсолютно комплементарних благ, коли споживання певної кількості одного блага вимагає обов’язкового споживання чітко визначеної кількості іншого блага, криві байдужості є L-подібними, тобто мають форму прямого кута (рис. 2, в). В такому випадку, вибір споживача є вимушеним і єдиним, незалежно від цін на товари X і Y. Гранична норма заміщення одного блага іншим дорівнює нулю: MRSxy = 0, тому що один товар не можна замінити іншим.

2) Відносна доповнюваність – коли відсутні строгі залежності між благами ( наприклад, чай і цукор, авто і бензин).

 

Рис. 2. Відмінності конфігурацій кривих байдужості:

а – товари Х і Y відносні замінники; б – товари Х і Y абсолютні замінники; в – товари Х і Y абсолютно комплементарні блага.

 

Якщо споживач абсолютно байдужий до блага X, наприклад, він зовсім не споживає тістечок, намагаючись уникнути зайвої ваги, його криві байдужості будуть прямими горизонтальними лініями (рис. 3), а гранична норма заміни Υ на X дорівнює нулю. Рівень сукупної корисностівизначає тільки корисність блага Υ. Благо X виступає для споживача як нейтральне.

Рис. 3. Криві байдужості

одного нейтрального блага

 

Нарешті, можлива ситуація, коли одне з пари споживаних благ є для споживача антиблагом (Х). Якщо споживання X негативно впливає на корисність індивіда, то підвищення рівня корисності пов'язане зі скороченням споживання даного блага. Криві байдужості є висхідними (рис. 4), а рівні корисності зростають ліворуч вгору (U1, U2, U3). Гранична норма заміни благ є позитивною і зростаючою. Прикладом пари "благо + антиблаго" може слугувати вечеря в кафе, де стоїть тютюнова завіса чи лунає гучний "рок", яких ви не переносите. Такий же вигляд матимуть криві байдужості гравця у лотерею чи відвідувача казино, для яких благо очікуваного доходу від виграшу сполучається з антиблагом ризику фінансових втрат в разі програшу. Рис. 4. Кріві байдужості

для випадку блага і антииблага.

Бюджетне обмеження споживача. Модель можливого. Поняття нахилу бюджетної лінії. Вплив зміни доходу споживача, системи оподаткування, субсидій, квот тощо на положення бюджетної лінії. Зміна цін та її вплив на бюджет споживача.

Уподобання споживачем того чи іншого товару ще не означає, що останній буде куплений. Доступний споживачеві простір вибору завжди обмежений доходом та пануючими на ринку цінами. Тобто, можливий вибір споживача визначається бюджетним обмеженням. Бюджетне обмеження зумовлює всі можливі комбінації товарів, які споживач має можливість купити на свій фіксований доход за даного рівня цін цих товарів. Мікроекономічна модель бюджетного обмеження отримала назву "модель можливого". Вона визначає множину наборів товарів, доступних споживачу, тобто враховує його фінансові можливості.

Алгебраїчно бюджетне обмеження може бути записано таким рівнянням:

Бюджетна лінія або крива споживчого бюджету – лінія, кожна точка якої позначає різні комбінації (набори) двох товарів, купівля яких вимагає однакових витрат і які споживач може купити на ті гроші, що є у його розпорядженні (фіксований бюджет) за даного рівня цін цих товарів. Рівняння бюджетної лінії можна вивести із бюджетного обмеження за умови, що весь бюджет витрачається на купівлю двох товарів:

Всі точки, розташовані на бюджетній лінії або під нею, - всередині трикутника ОАД,— досяжні для споживача, всі точки над бюджетною лінією - недосяжні. Точки на бюджетній лінії характеризують множину комбінацій товарів X і Υ, видатки на які не перевищують в сумі доходу споживача. Оскільки рівняння бюджетного обмеження представляє собою рівняння прямої, то графік можна побудувати за двома екстремальними точками: варіанту А та варіанту Д (рис 5.1.)

Нахил бюджетної лінії визначається співвідношенням цін тих двох товарів, на які витрачається бюджет ():

відношення вказує на точку перетину бюджетною лінією осі a; відношення – визначає точку, в якій бюджетною лінія перетинає вісь b.

Зміни у доходах і цінах призводять до зміщення бюджетної лінії.

Зміна доходу зміщує бюджетну лінію праворуч, коли доход зростає і ліворуч, коли доход зменшується, але при цьому кут нахилу бюджетної лінії не змінюється (рис. 2).

Рис.2. Зміщення бюджетної лінії при збільшенні доходу

Зміна ціни товару А повертає бюджетну лінію до нової точки перетину з віссю У, не змінюючи її точки перетину з віссю Х. Зміна ціни товару В повертає бюджетну лінію навколо її точки перетину з віссю У до нової точки перетину з віссю Х, не змінюючи її точки перетину з віссю У.

У разі зміни ціни одного товару обов’язково змінюється кут нахили бюджетної лінії (рис.3).

Рис.3 Зміщення бюджетної лінії внаслідок зменшення ціни на товар А

Як видно на рисунку 2 зменшення ціни на товар А робить можливим придбання більшої кількості цього товару за незмінного бюджету споживача, що веде до переміщенням точки перетину кривої байдужості з віссю Х.

Отже, як зміна номінального доходу споживача, так і зміна цін товарів, що купуються споживачем, ведуть до змін у бюджетному обмеженні споживача і безпосередньо впливають на його купівельну спроможність.

Зміни в ситемі оподаткування також впливають на положення бюджетної ліні. Відомо, що введення податків або їх збільшення зменшують обсяги купівлі товару. Так, якщо пропорційно зростають податки на два товари – лінія бюджетного обмеження зсувається ліворуч донизу, тоді як зменшення податків має протилежну дію. Якщо ж податки змінюються на один товар, обо ж непропорційно на одибва товари – бюджетна лінія змінює кут нахули (як при зміні цін на товари). Субсидії – податки навпаки і тому діють протилежно податкам. Квоти – обмеження у випуску товарів зменшують можливості споживача і лінія бюджетного обмеження зсувається ліворуч донизу або ж змінює кут нахулу при встановленні квот тільки на один товар.