Суспільна ціна монополістичної конкуренції, порівняльний аналіз з ринком досконалої конкуренції та монопольним ринком.

В умовах існування конкурентного ринку забезпечується найвища ефективність використання ресурсів та виробнича ефективність, оскільки рівновага виробника досягається при рівності ціни, граничних витрат та мінімальних середніх витрат:Р = МС = АТС min. Варто зазначити, що ефективність гарантує споживачам отримання найбільшого обсягу продукції за найнижчими цінами, що взагалі можливі при існуючій технології та витратах виробництва. Спробуємо за цим критерієм оцінити ефективність монополістичної конкуренції.

При монополістичній конкуренції рівновага виробника ніколи не може бути досягнута при рівності ціни граничним витратам. Адже рівновага наступає у точці перетину кривої граничних витрат з кривою граничного доходу, тобто коли МС =MR. Оскільки ж ціна завжди більша за граничний дохід, то і в точці рівноваги вона буде більшою за граничні витрати. Для рівноваги фірми в умовах монополістичної конкуренції справедлива така нерівність: Р > MC.

Це означає, що елемент монополізму, який властивий монополістичній конкуренції, завжди викликає деяке недовикористання ресурсів для виробництва товарів. Якщо ціни на якийсь товар перевищують граничні витрати на його отримання, то це свідчить, що суспільство оцінює додаткові одиниці цього товару вище, ніж альтернативні товари, які можна було б виробити за тих же витрат. Тому можна вважати, що монополістична конкуренція не забезпечує оптимального розподілу та використання ресурсів. Навпаки, спостереження дають масу прикладів недовикористання виробничих потужностей фірмами, орієнтованими на монополістичну конкуренцію. Скажімо, багато хто з пересічних громадян дивується, коли неподалік від однієї бензоколонки відкривається нова, хоча і перша не перевантажена клієнтами. Якраз перевищення ціни над граничними витратами дозволяє обом виробникам отримувати економічний прибуток за умови недовантаження потужностей.

Монополістична конкуренція не здатна забезпечити найвищу виробничу ефективність, тобто рівність цін мінімальним середнім витратам. Адже перетин кривих граничних та середніх витрат приходиться на точку мінімуму останніх. Для досягнення максимальної виробничої ефективності необхідно щоб через цю саму точку одночасно пройшли криві попиту та граничного доходу. Оскільки вони не співпадають, то досягнення найвищої ефективності для монополістичної конкуренції принципово неможливе. Навпаки, як у короткотерміновому так і довготерміновому періодах ціна вища мінімальних середніх витрат: Р > ATC min. Тому споживачі завжди змушені платити на ринку монополістичної конкуренції ціну за одиницю продукції більшу, ніж це могло б бути на конкурентному ринку.

Таким чином, недовантажені потужності підприємств та завищені ціни – ось плата суспільства за монополістичну конкуренцію. Однак навіть це досить критичне зауваження не дає достатньо підстав для однозначно негативної оцінки монополістичної конкуренції. Справа в тім, що орієнтація на монополістичну конкуренцію постійно націлює фірму на пошук варіантів виділення свого продукту серед аналогічних товарів галузі, найповніше враховуючи при цьому різноманітність потреб споживачів. Тому аналіз ринку монополістичної конкуренції буде не повним без розгляду нецінової конкуренції, яка спонукає фірму до пошуку нових варіантів задоволення потреб споживачів. Вчені зазначають, що неефективність виробництва і розподілу ресурсів, що виникає в умовахмонополістичної конкуренції, цілком компенсується тією вигодою, яку одержують споживачі від великої різноманітності товарів, що пропонують фірми,постійно оновлюючи і диференціюючи свою продукцію. У сучасному суспільстві, де високо цінуються індивідуальні смаки і уподобання, споживачі можуть йти на компроміс, жертвуючи низькими витратами заради розширення можливостей споживчого вибору. Чимало дослідників вважають, що чимбільшою є диференціація продукції, тим вищою є імовірність повного задоволення різноманітних споживчих вимог.

І оскільки в реалій дійсності досконало конкурентних ринків немає, монополістична конкуренція має ряд переваг порівняно із олігополістичним ринков і монопольним. Так, окрім значної диференціаціі товару, в умовах монополістичної конкуренції ступень недозавантаженості виробничих потужностей менший порвінянно із названими типами ринку. Звідси випливає висновок, що і обсяг виробництва більший порівняно із монополією. Крім того, не дивлячись на прагнення монополістичного конкурента отримати прибуток та його максимізувати, надприбутки монополіні значно перевищують розмір прибутків в умовах досліджуваного ринку. Монополітичні конкуренти не захищені вхідними барєрами, а отже конкуренція для таких виробників має не аби який стимул, порівнянно із монополістом, конкуренти якого просто відсутні.

Отже, можна зазначити, що в сучаних умовах, найбільш перспективним та менш небезпечним є ринок монополітичної конкуренції, продукція якого здатна задовольнити потреби найвибагливішого споживача.

 

Олігополія, її сутність та основні ознаки. Основні причини існування олігополії. Різноманітність олігополістичних структур, загальна взаємозалежність і складність аналізу поведінки підприємства на ринку. Дуополія.

Олігополія є реальною ринковою структурою, за якої галузь знаходиться під контролем декількох фірм, а появі нових виробників перешкоджають високі вхідні бар’єри.

Олігополія може бути: жорсткою (2-3 товаровиробники);аморфною (7-8 товаровиробників).Ідеальним теоретичним випадком є дуополія – існування двох товаровиробників на ринку.

Основні ознаки олігополістичного ринку:

1). Малочисельність товаровиробників в галузі, при цьому 2-4 найпотужніші фірми контролюють приблизно 50-60 % галузевого виробництва. Індекс Герфіндаля-Хіршмана (Iнн) в умовах олігополії коливається в межах 1800 – 5000.

2) Продукція, що виробляється може бути, як диференційованою (автомобілебудування, виробництво побутової техніки), так і стандартизованою (продукція чорної та кольорової металургії, електроенергетика та металообробка). Так, в Україні олігополістичними є галузі чорної та кольорової металургії, постачання бензопродукції та ринок банківських послуг.

3) Високі вхідні бар’єри в галузь, як і за умов чистої монополії.

4) Взаємозалежність фірм – це необхідність врахування дій конкурентів при визначенні цін та обсягів виробництва. Якщо ні – виникає цінова війна, тобто поступове зменшення ціни на продукцію з метою витіснення конкурента з ринку.

Наслідки «цінової війни»:

- ціна може зменшуватись до рівня середніх сукупних витрат;

- обсяг виробництва може встановитись на рівні досконалої конкуренції;

- економічний прибуток олігополістів може дорівнювати нулю.

Отже, від «цінової війни» виграють споживачі, а їх руйнівна сила штовхає товаровиробників до змови.

5) Існує тенденція до сполучення та злиття, яка обумовлена прагненням до володіння ще більшою долею ринку і отримання ще більшого ефекту від масштабу виробництва.

6) Абсолютну перевагу за умов диференціації продукції має нецінова конкуренція, а за умов однорідності продукції – цінова.

Історично склалося так, що в багатьох галузях науково-технічний прогресс вимагає для досягнення ефективності все більших розмірів виробництва, отже, одне підприємство має такі виробничі потужності, що може задовольнити значну частку ринкового попиту. За умов досить стабільного попиту множина дрібних підприємств з високими витратами не здатна вижити. Розвиток деяких фірм на базі науково-технічного прогресу неминуче відбувається за рахунок витіснення або поглинання конкурентів, тому з часом число фірм в галузі скорочується. Менш енергійні фірми банкрутують, виживають найсильніші. Отже, ефект масштабу можна вважати основним бар'єром входження і причиною існування олігополій. Ця обставина робить неможливим перетворення багатьох галузей в більш конкурентні.

Особливою причиною існування олігополії є ефект злиття. Приводом до злиття можуть бути різні мотиви: досягти більшого ефекту масштабу, або зміцнити свою ринкову владу, усунути конкурента, здобути переваги "великого покупця" на ринку ресурсів, тощо. Без сумніву, що переваги крупного виробника часто сприяють злиттю фірм.

Поведінка за умов олігополії може бути: кооперативною та конкурентною (некооперативною).

За кооперативної поведінки фірми намагаються проводити узгоджену ринково-продуктову політику, спрямовану на зростання сукупного галузевого прибутку, який розподіляється між олігополістами пропорційно їх долі на галузевому ринку. За такої поведінки фірми ретельно відстежують ринкові рішення конкурентів і неодмінно їх наслідують. За конкурентної поведінки кожна фірма намагається максимізувати власний прибуток, незважаючи на динаміки галузевого прибутку та поведінку партнерів та конкурентів.

Отже, за умов олігополії на поведінку конкурентів діють дві тенденції, які є протилежними:

1). Підприємства зацікавлені в максимізації галузевого сукупного прибутку через змову та спільні дії, оскільки це дає змогу реалізувати монопольну владу.

Змова – це явна, таємна чи мовчазна домовленість між підприємствами в галузі з метою встановлення фіксованих цін та обсягів продукції.Факторами, що спричиняють змову олігополістів є: підприємства виготовляють стандартизовану продукцію; в галузі існує невелика кількість фірм; легко виявити порушення угоди; існують високі бар’єри входу-виходу.

2). Кожне підприємство прагне отримати надприбуток за рахунок своїх конкурентів, порушуючи угоду, або змову, що, в свою чергу, суттєво загострює суперництво між ними.

 

На сучасному етапі єдиної теорії олігополістичного ціноутворення немає. Причини зазначеного в наступному:

- існує велика кількість різновидів олігополій;

-в умовах загальної взаємозалежності важко передбачити попит та граничний дохід олігополіста-конкурента, а отже неможливо визначити ціну та обсяг, що максимізують прибуток.