Рівновага фірми на р мк у короткостроковому періоді. Цінова та нецінова конкуренція

У короткостроковому періоді число фірм в галузі є незмінним. Фірма приймає криву попиту на свою продукцію як задану, обсяг виробництва вона обирає відповідно до точки перетину кривих MR i MC, а ціну для даного обсягу знаходить на кривій попиту.а) рівноважна P>ATC, тому фірма працює, максимізуючи прибуток. б), навпаки, P<ATC, тому фірма працює, мінімізуючи збитки. Отже, короткострокова рівновага МК подібна до рівноваги М.

 

Рівновага фірмина р. монополістичної конкуренції у довгостроковому періоді. прибуток ірми на р. мк

Монополістична конкуренція характеризує таку ринкову модель, за якої існує кілька десятків (до 100) фірм, що пропонують подібну, але не ідентичне продукцію.

Осн хар-тки: 1. Досить велика к-сть учасників ринку 2. Диференціація продукту 3. Нецінова конкуренція 4. Легкий вступ в галузь.

В КП фірма, що діє за умов МК може отримувати П_ек або зазнавати збитків. Проте у ДП існує тенденція до отримання П_норм прибутку або, іншими словами, до беззбитковості.

У випадку отримання П в КП можна очікувати, що економічні вигоди притягнуть (приваблять) нових конкурентів, оскільки вступ в галузі є достатньо вільним. Коли нові фірми увійдуть в галузь, то крива D, з яким працювала типова фірма, опуститься (зміститься вліво) і стане більш еластичною у зв’язку з тим, що кожна фірма тепер володіє меншою долею сукупного D і існує більше виробників товарів-замінників. Як наслідок зникнуть П_ек. В цьому випадку крива попиту буде дотичною до кривої АТС. Об’єму Q_мк є об’ємом при якому фірма досягає рівноваги і будь-яке відхилення від цього об’єму викличе АТС, що будуть перевищувати P, а значить приведуть до збитковості фірми. По мірі того, як зникають економічні прибутки, зникає стимул для вступу на ринок інших фірм.

При наявності збитків в КП можна очікувати масовий вихід фірм з галузі у ДП. Цей процес викличе зміни протилежні до вище описаних і рівновага встановиться знов у точці дотику АТС і D.

Не можна говорити про те, що в ДП фірма гарантовано не буде отримувати П_ек. Існування тенденції до беззбитковості фірм в ДП є найкращим формулюванням, бо існує багато інших факторів, що не допускають категоричності. Так, деякі фірми можуть виробляти продукти, близький аналог яким дуже важко створити, інші можуть мати певні патенти, треті – володіти важливими р-сами (бензозаправна на перехресті у центрі міста). Такі переваги можуть забезпечити цим фірмам отримання П_ек навіть у ДП. Також у зв’язку з диференціацією на основі розміщення чи доступності збитки та П нижче нормального можуть зберігатися і в ДП.

Ринок олігополії:суть,ознаки та особливості поведінки фірми на ринку олігополії

Олігополія – ринкова структура, в якій домінує декілька підприємств, а входження нових виробників у ринок ускладнене.Олігопольна структура ринку посідає проміжне становище між монополією та монополістичною конкуренцією, тому деякі її ознаки не мають однозначного тлумачення, а саме:

- на ринку діє невелика кількість підприємств;

- окреме підприємство може пропонувати на ринку однорідний або диференційований продукт;

- підприємства мають неоднакову ринкову владу;

- вступ до галузі ускладнен через різні бар’єри;

- може мати місце нецінова конкуренція.

Головна риса олігополістичного ринку – загальна взаємозалежність його учасників. Кожний олігополіст при визначенні лінїї своєї економічної поведінки повинен врахувати поведінку як споживачів продукції, так і конкурентів, оскільки їх реакція на його дії може бути не однозначною. Не існує загальної теорії олігополії; моделі поведінки фірм при олігополії досить різноманітні і виходять з різних підходів щодо способів конкурентної боротьби і взаємодії із суперниками в умовах прагненнядо максимізації прибутку. Найбільш поширені моделі олігополії зазвичай розглядаються на прикладі дуополістичної структуриринку. Дуополія – це структура ринку, за якої пропозиція представлена двома постачальниками.

Дуополія Курно

 

 

Припущення:

1) 2 фірми» однакової сили виступають з пропозицією.

2) виробляють однаковий товар;

3) ф-я попиту відома і відповідна ф-я „ціна - збут”.

P(Q)=Q-bQ

4) рішення відносно V випуску приймають одночасно 2 фірми і воно залежить від сукупної пропозиції галузі

5) MC=0

Обсяг max випуску кожної ф. врахов. умови max прибутку Q=q₁+q₂

TR₁=P(Q)q₁=(a-b(q₁+q₂))q₁

TR₂=P(Q)q₂=(a-b(q₁+q₂))q₂

MR=MC=>MC=0=>MR=0

MR₁=dTR₁/dq₁=a-2bq₁-bq₂=0

MR₂=dTR₂/dq₂=a-2bq₂-bq₁=0

Функція реагування – скільки буде випускати І ф. в залежності скільки буде випускати ІІ ф.

 

C – рівновага (т. Неша) Курно.

 

Вирішуючи с-му рівнянь визначимось з рівноважним обсягом фірми.

Рівновага Бертрана

Дуополісти Бертрана у всьому подібні дуополістам Курно, відмінно лише їхнє поводження. Дуополісти Бертрана виходять із припущення про незалежність цін, установлюваних один одним, від їх власних цінових рішень. Інакше кажучи, не випуск суперника, а призначена їм ціна є для дуополіста параметром, константою.

У зв'язку зі зміною керованої змінної (з випуску на ціну) і ізопрофіти, і криві реагування будуються у двомірному просторі цін, а не випусків. Змінюється і їхній економічний зміст. Тут ізопрофіта, або крива рівного прибутку, дуополіста 1 – це безліч точок у просторі цін (Р₁,Р₂), що відповідають комбінаціям цін Р₁, і Р₂, що забезпечують цьому дуополісту ту саму суму прибутку. Відповідно ізопрофіта дуополіста 2.

 

Ізопрофіти дуополіста 1 опуклі до осі його ціни (Р₁), а дуополіста 2 до осі його ціни (Р₂).

Рівновага Бертрана визначається перетином кривих реагування обох дуополістів в просторі цін.

Криві реагування Бертрана висхідні. Це значить, що ціни дуополістів Бертрана мають виражену тенденцію до зближення на противагу випускам дуополістів Курно.

Маршрут в крапку В-N виявиться подібний до маршруту дуополістів Курно. Оскільки продукція обох дуополістів однорідна, кожний з них захоче в стані рівноваги той самий рівень її ціни. У противному випадку дуополіст, що призначив більш низьку ціну, захопить весь ринок. Тому рівновага Бертрана характеризується єдиною ціною, що належить у двомірному просторі цін лучу, що виходить із початку координат під кутом 45°.

У стані рівноваги Бертрана Р^*=МС кожного з дуополістів. В цьому випадку загальний галузевий прибуток буде нульовим.

Ринковий попит представлений лінійною функцією P=a-bQ, де Q=q₁+q₂. Тоді зворотна функція попиту буде: Q=q₁+q₂=(a/b)-(P/b).

Якщо при даній ціні дуополіста 1, Р₁>MC, дуополіст 2 встановлює ціну Р₂>MC, залишковий попит дуополіста 1 буде залежати від співвідношення цін Р₁ і Р₂. А саме при Р₁>Р₂, всі покупці, притягнуті більше низькою ціною, перейдуть до дуополіста 2. Навпаки, при Р₁<Р₂ весь ринковий попит виявиться захопленим дуополістом 1. У випадку Р₁=Р₂, ринковий попит виявиться поділеним між ними порівно й складе (a/b-P/b)0.5 для кожного.

 

 

На мал. функція попиту дуополіста 1 відображена такою, що має розрив (АВ) крива попиту DP₂ABD'. Якщо дуополіст 2 встановить ціну Р₂, то попит на продукцію дуополіста 1 виявиться нульовим, що відповідає вертикальному сегменту (DP₂) його кривій попиту. При Р₁=Р₂ ринок буде поділений порівно (сегмент Р₂А буде належати дуополісту 1, а сегмент АВ дуополісту 2). Нарешті, якщо дуополіст 1 відповість на Р₂ зниженням своєї ціни нижче цього рівня, він захопить весь ринок (сегмент BD'). З мал. видно, що кожне із підприємств-дуополістів може залишатися рентабельним, потроху знижуючи ціну з метою збільшення своєї частки ринкового попиту доти, поки не буде досягнута рівність Р₁=Р₂=MC, яке й характеризує стан рівноваги Бертрана.

Модель Штакельберга.

Припущення:

1)ф-я попиту відома і задана:

P=a-bQ

2)Одна з фірм є лідером, а друга – аутсайдером. Виходячи з того, що ф-я реагування фірми (2) для фірми (1) (див. модель Курно) фірма (1) намагається примусити фірму (2) виробляти такий V, що ф. (1) мала максимальний прибуток.

MC=0

 

I₂ - лідер

W - точка Боулі

(ф-ми думають, що вони лідери, однак П =0)

P(Q)=a/2-b/2*a/2b=a/4

TR₁=a/4*a/2b=a²/8b

TR₂=a/4*a/4b=a²/16b