Поняття ефекту масштабу виробництва,його типи.

На відміну від короткотермінового періоду в довготерміновому періоді всі фактори виробництва змінні. Якщо зберегти припущення, що для виробництва вико­ристовується тільки два фактори (праця та капітал) і технологія залишається незмінною, то зростання вироб­ництва в довготерміновому періоді можна розглядати як таке, що відбувається при незмінному співвідношенні факторів виробництва. Це означатиме, що вироб­ництво збільшуватиметься тоді, коли використання йо­го факторів зростатиме за променем, спрямованим від початку координат. При цьому можливі кілька варіантів реакції середнього продукту на збільшення масштабів виробництва: 1) зростаюча; 2) нейтральна; 3) спадна. Тут проявляються різні наслідки так званого ефекту масштабу виробництва.

Зростаюча реакція середнього продукту відбувається на позитивний ефект збільшення масштабів виробницт­ва. Він може досягатися за рахунок таких факторів:

1. Поділ праці. На більших підприємствах можлива глибша внутрішня спеціалізація, що дає ефект зростан­ня продуктивності праці і, отже, зменшення затрат,

2. Поліпшення управління. Поглиблена спеціалі­зація поширюється і на управлінську діяльність. По­ява управлінців, які спеціально займаються марке­тингом, рекламою, постачанням, організацією науко­во-технічних робіт тощо, допомагає збільшити ефек­тивність діяльності підприємства в цілому, що прояв­
ляється в зростанні середнього продукту.

3. Збільшення масштабів виробництва найчас­тіше не вимагає пропорційного збільшення всіх ре­
сурсів. Скажімо, витрати часу лектора не збільшать­ся, якщо в аудиторії на лекції буде не одна, а дві
групи студентів.

Нейтральна реакція середнього продукту на зростання масштабів виробництва означає, що незалежно від розмірів підприємства та обсягів продукції, яка на ньому виробляється, середня продуктивність факторів залишається незмінною.

Разом з тим, можлива й така ситуація, коли зростання масштабів виробництва негативно позначається на середньому продукті: його рівень змен­шується. Справа в тому, що збільшення виробництва може призвести до виникнення проблем, з якими втикається підприємство. Це насамперед значна інерція великих систем і втрата ними гнучкості, «Край необхідної в умовах нестабільного ринку. Крім того, фірма може вийти за межі порогу керо- \ цаності: занадто великі розміри створюють громіздку систему управління, розвивають бюрократичні тенденції, що негативно позначається на ефективності упраравлінських рішень.

При аналізі динаміки середнього продукту в дов­готерміновому періоді для одного й того самого під­приємства на різних дільницях збільшення обсягів виробництва, як правило, виявляються всі з перелі­чених реакцій. їх комбінація багато в чому залежить під специфіки галузі, ринкової ситуації тощо. Де­тальніше про це йтиметься в наступній темі.

 

Поняття і види витрат.

Витрати – сума коштів, що витрачається на оплату всіх ФВ, що використовуються в процесі в-ва. Альтернативні витрати- вартість втрачених можливостей, дохід, який можна було б отримати за найкращого способу в-ва. Альтернативні витрати в грошовій формі називаються економічними витратами. Альтернативні витрати включають явні і неявні витрати. Явні витрати (завнішні)– це витрати на оплату ЕК.р-сів, постачальники яких не входять до складу власників фірми. Неявні ресурси (внутр.) –витрати фірми на використанні власних неоплачуваних р-сів, включ. недоотримані доходи при найвигідн. альтерн. застосуванні власних р-сів. Бухгалтерські витр.включ. зовн. Витр. Сукупні витрати (ТС) – заг.витр.на в-ва певной к-ті продукції. Постійні (FC)- витр.,що не змін.зі зміною к-ті прод.і імнують навіть тоді, коли прод.не вир. Змінні (VC)- витр., повяз. зі зміною обсягів в-ва. Середні сукупні витрати (АТС) – виртати 1 продукції в середньому. АТС=ТС/Q. Граничні витрати (МС) – це приріст сукупних витрат підприємства, пов’язаний із виробництвом дод. 1 продукції. МС= ∆ТС/∆Q= ТС’.

Альтернативні витрати використання ресурсів – це вартість використовуваних ресурсів у кращому з альтернативних варіантів їх застосування. Незворотні витрати – витрати раніше зроблені і невідшкодовані. Бухгалтерські витрати – явні витрати що визначаються підсумком витрат підприємства на оплату закуплених ресурсів. Явні витрати поділяють на прямі та непрямі. Неявні витрати – вартість послуг факторів виробництва, які використовуються в процесі виробництва, але не придбані ззовні. Це ресурси, що є власністю даного підприємства.

Припустимо що для виробництва продукції використовують ресурси К і L, ціни яких відповідно r та w. У такому випадку загальні витрати підприємства дорівнюють ТС = rК+w L.

Функція витрат описує зв'язок між випуском продукції та мінімально можливими витратами, які необхідні для його забезпечення.

Витрати на весь обсяг продукції називаються сукупними витратами . Вони включають постійні і змінні витрати: .

Другий рівень аналізу включає витрати на одиницю продукції. До них відносять середні і граничні витрати. Всі види середніх витрат обчислюються шляхом поділу відповідних сумарних витрат на обсяг продукції, випущеної за певний період : середні постійні витрати: , середні змінні витрати: , середні сукупні витрати: .

Оскільки сукупні витрати є сумою і , то середні сукупні витрати також можна представити як суму середніх постійних і середніх змінних витрат:

Граничні витрати – це приріст су­купних витрат в результаті приросту обсягу випуску на одиницю, або додаткові витрати, пов’язані з виробництвом ще однієї додаткової одиниці продукції: . Оскільки сукупні витрати змінюються в результаті приросту змінних витрат, то граничні витрати можна визначити також за показником приросту змінних витрат: .

Всі типи витрат виробництва безпосередньо пов’язані з виробничою функцією, яка відображає залежність між кількістю застосовуваного ресурсу і обсягом випуску. Нехай величина заробітної плати 1 робітника за тиждень становить 100 гривень, а ціна одиниці капіталу – 50 грн. Граничні витрати обчислюємо за формулою . Значення граничних витрат ми за­писуємо між рядками, щоб підкреслити, що це прирости витрат.

У довгостроковому періоді всі фактори є змінними і постійних факторів виробництва взагалі не існує. Отже в довгому періоді витрати можна класифікувати у такий спосіб: загальні витрати довгого періоду (LRTC), загальні середні витрати довгого періоду (LRAC), граничні витрати довгого періоду (LRMC).