Рівновага фірми в короткостроковому та довгостроковому періоді

Рівновага фірми в короткостроковому періоді
Сучасна економічна теорія стверджує, що максимізація прибутку або мінімізація витрат досягається тоді, коли граничний дохід дорівнює граничним витратам (MR = MC).
Відкладемо на осі абсцис кількість продукції, а на осі ординат - сукупні доходи і витрати (ріс.6.2). Максимальна прибуток виходить, коли розрив між TR і TC найбільш великий (відрізок АВ). Точки С і D є точками критичного обсягу виробництва. До точки С і після точки D сукупні витрати перевищують сукупний дохід, таке виробництво є збитковим. Саме в інтервалі виробництва від точки К до точки N фірма отримує прибуток, максимізуючи її при випуску, рівному 0M. Завдання - закріпитися в найближчій околиці точки В.
У цій точці кутові коефіцієнти граничного доходу та граничних витрат рівні (MR = MC). Таким чином, умовою максимізації прибутку є рівність граничного доходу граничним витратам.

Рівновага фірми в довгостроковому періоді
В умовах довгострокового періоду фірма може змінити всі фактори виробництва, а галузь може змінювати кількість своїх фірм. Фірма прагне розширити виробництво, знижуючи середні витрати.

В умовах досконалої конкуренції в довгостроковому періоді (рис.6.3) максимум прибутку досягається тоді, коли виконується рівність: MR = MC = P = AC.

34.Прибуток, економічний зміст та форми.

Прибуток – грошове вираження між вартістю продукції і витратами на її виробництво.

Бухгалтерський прибуток обчислюється як різниця між сукупним виторгом і явними витратами: . Він включає в себе прибуток від реалізації товарів і послуг, прибуток від володіння підприємством, рухоме і нерухоме майно, прибуток від володіння інтелектуальною власністю.

Економічний прибуток обчислюється як різниця між сукупним виторгом та явними і неявними витратами: . Економічний прибуток виникає тоді, коли загальний дохід підприємства перевищує всі зовнішні та внутрішні витрати.

Бухгалтерський прибуток більший за економічний прибуток на величину неявних витрат, тобто нормального прибутку.

Економісти вважають прибутковою лише таку діяльність, за якої сукупний виторг перевищує всі альтернативні витрати, як явні, так і неявні.

У моделях фірми метою її діяльності вважають максимізацію економічного прибутку.

Нормальним для підприємства вважається розмір прибутку, що не тільки дозволяє покрити всі витрати, а є найбільш вигідним з погляду альтернативного використання прибутку.

Загальний (балансовий, валовий) прибуток – від усіх видів діяльності до оподаткування і до його розподілу.

Прибуток після оподаткування (чистий) – після того, як з прибутку сплатили податки.

Операційний прибуток – чистий прибуток мінус операційні витрати.

Маржинальний (граничний прибуток) – прибуток від кожної додаткової одиниці продукції.

Функція прибутку.

Функції прибутку:

· Характеризує економічний ефект діяльності

· Відіграє стимулюючу функцію в діяльності, оскільки виступає одним з важливих джерел власних фінансових ресурсів

· Загально-економічна функція – прибуток є джерелом наповнення держбюджету.

Після сплати ПДВ маємо чистий прибуток. Частина залишається у підприємства і називається нерозподіленим прибутком. Він спрямовується в резервний фонд розвитку підприємства.

Розділений прибуток – частина прибутку, що йде на виплату дивідендів, фонд заохочення (премії). Частина розподіленого прибутку йде на благодійну діяльність.

П=Р-W₁X₁-W₂X₂, де Х – кількість, Р – ціна, W – ціна ресурсу (відповідно 1- ресурс перший, 2 – ресурс другий).

Ізопрофіта – показує усі можливі комбінації використаних факторів виробництва і випуску, що дають постійний рівень прибутку.

На мал. т.А – максимум прибутку,

Q_X – виробнича функція.

 

36. Оптимальний план виробництва. Технічна та економічна результативність виробництва.

Загальне правило вибору оптимального обсягу випуску для будь-якої фірми, незалежно від того, в якій ринковій структурі і в якій ситуації вона функціонує: є обсяг, на я кому граничний виторг стає рівним граничним витрата.

На цьому обсязі фірма перебуває у стані рівноваги, тут вона не має стимулів до зміни обсягів, оскільки будь-яка зміна не поліпшить її стану.

Ефективність в-ва в значній мірі зумовлена ефективним використанням ресурсів, але, аналізуючи в-во не можна обмежуватися лише аналізом видів виготовленої продукції і її обсягів. Розрізняють технічну і економічну ефективність (результативність).

Технічна ефективність в-ва оцінюється на основі аналізу:

· Матеріаломісткості

· Фондовіддачі. Це відношення чистого доходу від реалізації продукції до середньої за період залишкової вартості основних засобів

· Частки залишкової вартості основних засобів - це відношення залишкової вартості основних засобів до їх первісної вартості

· Оновлення основних засобів – відношення зміни первісної вартості до самої первісної вартості

· Наукомісткість в-ва

Економічна ефективність виражається у рентабельності. Це відношення прибутку до середньорічної вартості основних фондів.

Систематичне виконання норм виробітку і зростання випуску продукції за рахунок ефективного використання виробничих потужностей дозволяє в цілому підвищити ефективність в-ва.

Шляхи підвищення ефективності в-ва:

o підвищення екстенсивного навантаження на обладнання

o ліквідація диспропорцій в потужності окремих ланок складових підприємства

o інтенсифікація виробничих процесів

o розвиток спеціалізації і кооперування промислових підприємств.

 

 

37. Оптимальний план виробництва. Умови мінімізації витрат та максимізації прибутку. Графічна інтерпретація.

Вир-во продукції пов’язано з певними витратами, зміни його обсягів обумовлюють коливання величини цих витрат. Тому виробник, зважаючи на динаміку граничної продуктивності, вартості та взаємозамінності ресурсів, намагається досягти стану рівноваги,тобто такої комбінації використання ресурсів для вир-ва певного обсягу продукції,за якої величина витрат буде мін. Мінімальний рівень витрат забезпечується за умови,що гранична продуктивність у розрахунку на одиницю вартості ресурсу буде однаковою для всіх ресурсів, які використовує виробник: MP1 = MPn. Графічно точку рівноваги вир-ка можна знайти за допомогою ізокости- лінія, кожна точка якої відображає однакову суму витрат за різних поєднань двох ресурсів. Точка дотику ізокости і кривої однакового обсягу вир-ва (ізокванти) відображає рівновагу вир-ка. У точці дотику кут нахилу ізокости та ізокванти той самий, тобто виконується рівність: MP1 =MPn Ця умова мінімізації витрат відома під назвою еквімаржинальний принцип: для мінімізації вартості за даного рівня вир-ва підприємству треба вик-ти таку комбінацію ресурсів, за якою співвідношення граничних продуктивностей ресурсів та їхніх цін рівні між собою.

 

Сформулюємо загальне правило вибору оптимального обсягу виробництва, або загальну умову максимізації прибутку:

q прибуток максимізується на обсязі, для якого граничний виторг дорівнює граничним витратам:

Це правило справедливе для всіх фірм, у будь-якій ринковій структурі. Графічна модель зводить задачу максимізації економічного прибутку до пошуку точки перетину графіків функцій граничних витрат і граничного виторгу (рис. 8.3). Припустимо, що фірма виробляє обсяг продукції . Для цього обсягу . Тому, обмеживши випуск кількістю , фірма втрачає частину можливого прибутку в розмірі площі . Якщо вона розширить випуск до (точка ), то зможе збільшити суму прибутку. Якщо фірма буде нарощувати обсяги виробництва далі, до обсягу , то , а збитки величиною площі зменшать загальну суму отриманого прибутку. В цій ситуації фірма зможе збільшити прибуток, скоротивши випуск до , що відповідає точці . Таким чином, рівновага фірми, за якої вона максимізує прибуток, встановлюється в точці перетину кривих і .