Методи подолання наслідків асиметричної інф-ції.

Ефекти інф-ційної асиметрії поряд із трансакційними витратами являють собою «дефекти мікростр-ри» ринк взаємодій суб'єктів ек д-ті, що приводять до неопт розміщення ресурсів. Останнім часом ек-ка інф-ції стала галуззю мікроек-ки, що інтенсивно розвивається. У коло проблем цієї галузі входять методи сигналізації, що дозволяють обмежити асиметрію інф-ції, процедури торгів, схеми оподатковування, способи опт-ції контрактів.

Асиметрія інф-ції знижує ефективність ринку в цілому. Вона невигідна продавцям гарних товарів. Вони зацікавлені в тому, щоб покупець міг виділити їхній товар із заг маси товарів, що пропонуються на ринку. Цій меті слугують різні сигнали.

Найпростіше проінформувати публіку про якість товару, безпосередньо оголосивши про це, наприклад у рекламі. Однак таке оголошення не є ефективним сигналом, тому що його однаково легко зробити як продавцям дійсно гарного товару, так і всім іншим. Щоб сигнал був ефективним, потрібно виконати наступну умову: продавцеві гарного товару значно легше подати такий сигнал, ніж продавцеві поганого, і це повинне бути зрозуміло покупцеві.

До деякої міри це завдання виконують свідоцтва про якість, сертифікати й інші документи, видавані установами, що заслуговують довіри, зокрема державними. Для цієї ж мети слугує репутація продавця (виготовлювача), заснована на минулому досвіді покупок і передана від покупця до покупця.

Фірма, що користується гарною репутацією, прагне утруднити продаж підробок своєї продукції. Для цього викор-ються складні у виготовленні упауковки, етикетки. Скажімо, для запобігання підробок алкогольних напоїв застосовуються голографічні марки, виготовлення яких у кустарних умовах практично неможливо.

Інший приклад вдноситься до ринку кредитів, де інф-ційна перевага належить покупцеві: позичальник краще, ніж кредитор, знає про свої можливості й про свій намір повернути борг. Встановлення єдиної процентної ставки вигідно "поганим" і невигідно "гарним" позичальникам. Репутація позичальника визначається його кредит історією, і банк може, викор-ючи наявну в нього інф-цію, дати перевагу "гарному" позичальникові, що вигідно й позичальникові, і банку.

Суспільні блага

Будь-яка істота, що живе на землі, будь то рослина чи тварина, повноцінно живе чи існує тільки при дотриманні нею чи навколишнім світом визначених умов. Ці умови створюють консенсус, що відчувається як
задоволення, тому має місце говорити про границю споживання, такому стані всіх людей, при якому їхні потреби в благах максимально насичені. І в сучасний час потреби в красивому одязі, вишуканій їжі, у погоні за модою і престижем актуальні, і від них залежать зайнятість на ринку праці, розвиток
як великого, так і малого бізнесу.

Задоволення потреб – це ціль будь-якої діяльності людини. Вона працює, щоб забезпечити собі харчування, одяг, відпочинок, розваги тобто ті блага, що потрібні в житті. І навіть діяння, що, здавалося б, не несе
ніякої користі для людини, насправді має причину. Наприклад, милостиня, для того, хто її дає, є задоволенням його вищих потреб, зв'язаних з його психікою.

Мільйони років еволюції можна звести до декількох років розвитку людини, і тим самим спростити розуміння відмінності вищих і нижчих потреб (вторинних і первинних). Ці поняття відрізняє те, що відрізняє людину від
тварини, тобто розум. При народженні людина випробує тільки первинні потреби. Проходять мільйони років еволюції чи лічені роки соціалізації людини й істота з низьким рівнем розвитку перетворюється у високоорганізовану. Одним з основних ознак цього перетворення є поява на визначеному етапі вищих потреб. Потреби суспільства - це соціологічна категорія, в основі якої лежать колективні звички, тобто те, що прийшло від наших предків, і укоренилося в суспільстві настільки сильно, що існує в підсвідомості. Цим і цікаві потреби, що залежать від підсвідомості, що не піддаються аналізу, розглядаючи конкретний індивід. Їх необхідно розглядати глобально, щодо суспільства.

Для задоволення потреб необхідні блага. Відповідно економічні потреби це ті, для задоволення яких необхідні економічні блага. Іншими словами економічні потреби – та частина людського нестатку, для задоволення якої необхідне виробництво, розподіл, обмін і споживання благ. Звідси можна зробити висновок, що будь-яка людина має потребу в економічній сфері для задоволення хоча б його первинних потреб. Люба людина, будь то знаменитість, учений, співак, музикант, політик, президент насамперед залежить від свого природного початку, а значить стосується економічного життя суспільства, і не може створювати, діяти, керувати не стосуючись економічної сфери.

1. Особливості суспільних благ Стан почуття недостачі характерно для будь-якої людини. Спочатку цей
стан носить розпливчастий характер, точно неясна причина такого стану, Але на наступному етапі він конкретизується, і стає ясно які саме товари чи послуги необхідні. Таке почуття залежить від внутрішнього світу конкретної особистості. В останній входять смакові переваги, виховання, національні, історичні передумови, географічні умови.

Благо – це потреба в якому-небудь благу, що має корисність для конкретної людини. У такому широкому змісті потреби є предметом дослідження не тільки суспільних, але і природничих наук, зокрема біології, психології, медицини.

Суспільні блага – потреби, що виникають у процесі розвитку суспільства в цілому, окремих його членів, соціально-економічних групп населення. Вони випробують на собі вплив виробничих відносин соціально-
економічної формації, в умовах якої складаються і розвиваються.

Суспільні блага поділяються на дві великі групи потреб суспільства і населення (особисті потреби).
Блага суспільства визначаються необхідністю забезпечення умов його функціонування і розвитку. До них відносяться потреби виробничі, у державному управлінні, забезпеченні конституційних гарантій членам
суспільства, охорони навколишнього середовища, обороні і т.п. З економічною діяльністю суспільства найбільш зв'язані виробничі потреби.

Виробничі потреби випливають з вимог максимально ефективного функціонування суспільного виробництва. Вони включають потреби окремих підприємств і галузей народного господарства в робочій силі, сировині,
устаткуванні, матеріалах для випуску продукції, потреби в управлінні виробництвом на різних рівнях – цеху, дільниці, підприємства, галузі народного господарства в цілому.

Ці потреби задовольняються в процесі господарської діяльності підприємств і галузей, що зв'язані між собою як виробники і споживачі.

Особисті блага виникають і розвиваються в процесі життєдіяльності людини. Вони виступають як усвідомлене прагнення людини до досягнення об'єктивно необхідних умов життя, що забезпечують повний добробут і всебічний розвиток особистості.

Суспільні блага мають дві характерні ознаки:

1. Неможливість виключення будь якого об’єкта із споживання (невинятковість). Благо невиняткове, якщо не можуть бути виключені із сфери його споживання. Національна оборона є яскравим прикладом цього. Якщо нація забезпечила систему оборони, всі громадяни користуються її плодами. Маяк також є прикладом невиняткових товарів.

2. Відсутність суперництва у споживанні (неконкурентність). Блага неконкурентні, якщо при будь якому заданому рівні виробництва граничні витрати для додаткового споживання дорівнюють нулю. Наприклад, використання маяка. Коли він вже збудований і введений в дію, додаткове судно нічого не додає до його експлуатаційних витрат. Більшість благ конкурентні в споживанні.

Деякі блага є винятковими, але неконкурентними. Наприклад, в період незначного руху переїзд через міст неконкурентний, оскільки поява додаткової машини не вплине на швидкість інших автомобілів. Але проїзд на
мосту винятковий, оскільки власники моста можуть заборонити ним користуватись.

Низка благ є невинятковою, але конкурентною. Повітря невиняткове, Але може бути конкурентним, якщо забруднення атмосфери однією фірмою шкідливо впливають на якість повітря і на здатність інших людей повною мірою користуватися ним.

Суспільні блага, що неконкурентні і невиняткові, дають вигоду людям за нульових граничних витрат – жодна людина не виключається з їх споживання. Класичним прикладом є національна оборона. Система оборони
невиняткова, як вже розглядалося, однак вона ще й неконкурентна, оскільки граничні витрати на забезпечення оборони одній додатковій людині дорівнюють нулю.

Суспільні блага і конкурентні, і виняткові. Національний парк – частина громадськості може бути виключена з користування парком підвищенням плати за вхід і за право розбивати намети. Користування парком також
конкурентне (оскільки він може бути переповненим численними відвідувачами), і в’їзд в парк додаткової машини може зменшити вигоди, які отримують інші споживачі.

Теорія суспільного вибору.

Теорія СВ вивчає різні способи і методи, за допомогою яких люди використовують урядові установи у власних інтересах. Головна передумова теорії СВ полягає в тому, що люди діють у політичній сфері задля власних інтересів і що не існує нездоланної межі між бізнесом і політикою. Другою передумовою є концепція «економічної людини». Людина в ринковій економіці ототожнює свої переваги з товаром. Вона прагне прийняти такі рішення, які максимізують значення функції корисності.

Раціональність індивіда має у цій теорії універсальне значення. Це означає, що всі – від виборців до президента – керуються у своїй діяльності передусім особистою вигодою, тобто порівнюють граничну вигоду і граничні витрати, що пов’язані з прийняттям рішень. Об’єктом аналізу теорії є суспільний вибір в умовах як прямої, так і представницької демократії. Пряма демократія – це така політична система, за якої кожний громадянин має право особисто висловити свою точку зору і голосувати з будь-якого конкретного питання.

Якщо витрати розподіляються рівномірно, а вигоди ні, то матиме місце недовиробництво суспільних благ. Якщо навпаки – то перевиробництво суспільних благ.

Представницька демократія має низку переваг. Вона з успіхом використовує вигоди суспільного розподілу праці. обрані депутати спеціалізуються на прийнятті рішень з певних питань. Законодавчі збори організовують і спрямовують діяльність виконавчої влади, стежать за втіленням у життя прийнятих рішень.

В умовах представницької демократії якість і оперативність рішень залежить від необхідної інформації та стимулів, що сприяють її втіленню у практичні вирішення. Інформація характеризується альтернативними витратами. Її отримання вимагає часу і грошей. Рядовому виборцю не байдуже вирішення того чи іншого питання, однак вплив на його депутата пов'язаний з витратами – доводиться писати йому листи, посилати телеграми чи телефонувати.

Як правило, граничні витрати такого впливу перевищують граничні вигоди, тому бажання постійно впливати на депутата у виборця мінімальне.