Основні категорії, поняття та інструментарій мікроекономічного аналізу.

Дослідження пове­дінки учасників ринкової системи спирається на ряд базових понять, таких як економічні ресурси (блага), альтернативна вартість, ефективність, і фундаментальних припущень, найважливішими з яких є:

· принцип рідкісності або обмеженості ресурсів,

· закон спадної віддачі;

· принцип раціональності поведінки мікроекономічних суб’єктів.

Ресурси економіки в цілому, ресурси виробництва і споживання обмежені, тоді як потреби суспільства і окремих суб’єктів безмежні. Обмежені ресурси, які мають цінність, купуються і продаються, називаються економічними ресурсами.

Внаслідок обмеженості ресурсівперед економічними суб’єктамипостає проблема вибору. Вибір –це компроміс, на який змушені йти економічні суб’єкти, щоб за умов обмежених ресурсів задовольнити якомога більше потреб. Будь-який економічний вибір пов’язаний з оцінкою альтернативної вартості рішення.

Альтернативна вартість – це цінність втрачених можливостей; це кількість одного блага, якою необхідно пожертвувати заради одержання додаткової одиниці іншого блага.

Спадна віддача факторів виробництва полягає у тому, що за певних обставин з нарощуванням використання одного ресурсу за незмінних обсягів інших кожна додаткова одиниця змінного ресурсу дає все менше продукції за одиницю часу. Цей закон обмежує кількість окремих ресурсів у процесі виробництва, вимагає пошуку оптимального співвідношення між основними факторами виробництва. Відображенням закону спадної віддачі є закон зростаючих альтернативних витрат.

Раціональність поведінки означає, що основним мотивом діяльності економічного суб’єкта є максимізація безпосередньої вигоди. Мікроекономічні суб’єкти приймають рішення на основі порівняння витрат і вигод і реалізують їх, якщо вигоди перевищують витрати.

Всі суб’єкти діють у ринковому середовищі. Ринок визначають як місце зустрічі покупця і продавця; як групу економічних суб’єктів, які взаємодіють між собою для обміну товарами чи послугами. Мікроекономіка розглядає ринок як спосіб організації економічної діяльності людей, форму їх взаємодії, як механізм координації їх рішень.

Специфічними сигналами, які координують поведінку економічних суб’єктів, головним засобом передачі інформації в ринковій економіці є ринкові ціни. Їх зміна стимулює збільшення або зменшення споживання чи виробництва того чи іншого продукту, в результаті чого формуються попит і пропонування на ринку.

Окремі суб’єкти виступають на ринку як відкриті мікросистеми, не­залежні у прийнятті рішень та їх виконанні. Для ринкової діяльності економічних суб’єктів, незалежно від їх розмірів чи сфери функціонування, існують рівні можливості, які забезпечує конкуренція. Ступінь розвитку конкуренції відрізняє ринкові структури і визначає особливості поведінки учасників ринку.

Розрізняють декілька основних ринкових моделей або структур з характерними типами поведінки мікроекономічних суб’єктів. У найбільш загальному вигляді виділяють дві групи ринків: ринок досконалої конкуренції та ринок недосконалої конкуренції.

Ринок досконалої конкуренції – це структура, яка має низьку концентрацію продавців і покупців, регулюється виключно автоматичними ринковими механізмами попиту, пропонування, ціни, без втручання будь-яких інституцій – державних або недержавних.

Група ринків недосконалої конкуренції включає кілька ринкових структур, основними з яких є чиста монополія, олігополія, монополістична конкуренція. Це ринки, на яких або покупці, або продавці у своїх рішеннях враховують власну здатність впливати на ринкову ціну.

Досконалу конкуренцію і чисту монополію називають ідеальними ринковими структурами. У сучасних економіках лише деякі галузі наближено нагадують ці полярні структури, а найбільш поширеними є олігополія та монополістична конкуренція, які належать до реальних ринкових структур. Мікроекономічні дослідження реальних ринкових структур ґрунтуються на моделях ідеальних ринкових структур.

Методологія мікроекономіки

Методи мікроекономічного аналізу — це сукупність засобів і конкретних прийомів дослідження, за допомогою яких пізнається суть економічних процесів, що відбуваються на рівні окремих еко­номічних суб'єктів. Мікроекономіка досить широко використовує такі загально-наукові методи, як наукова абстракція, сходження від абстрактно­го до конкретного, аналіз і синтез, індукція і дедукція, аналогія, і графічне відображення економічних процесів. Оскільки мікроекономіка спрямована на дослідження кількісних характеристик гос­подарської поведінки, вона активно використовує математичний інструментарій для отримання адекватної картини економічної системи. Дуже важливим є також метод моделювання економічних про­цесів і явищ. Він передбачає, що дослідник повинен визначити клю­чові змінні, які характеризують внутрішнє середовище процесу, який досліджується. При цьому необхідно визначити припущення щодо умов адекватності моделі, а також поведінкові передумови, за яких вона повинна діяти. Мікроекономіка широко використовує припущення «за інших постійних умов», яке передбачає, що всі змінні приймаються як постійні, за винятком тих, які розглядаються як фактор господарської поведінки.

Мікроекономіка виходить із припущення про раціональну пове­дінку економічних суб'єктів, тобто намагання досягти максималь­них результатів за наявних обмежень. Фірми максималізують свій прибуток, індивіди — корисність, держава — суспільний добробут. У той же час для вивчення й моделювання сучасної економіки Украї­ни припущення раціональності поведінки потребує від мікроеконо-мічного аналізу обов'язкового врахування специфічних інституційних умов, які склалися в економічній системі перехідного типу. Наприклад, для розуміння нашої системи господарювання особливо­го вивчення потребує роль державної бюрократії у розподілі еконо­мічних ресурсів.

Дуже важливим є також метод моделювання економічних про­цесів і явищ. Він передбачає, що дослідник повинен визначити клю­чові змінні, які характеризують внутрішнє середовище процесу, який досліджується. При цьому необхідно визначити припущення щодо умов адекватності моделі, а також поведінкові передумови, за яких вона повинна діяти. Мікроекономіка широко використовує припущення «за інших постійних умов», яке передбачає, що всі змінні приймаються як постійні, за винятком тих, які розглядаються як фактор господарської поведінки.

Мікроекономіка виходить із припущення про раціональну пове­дінку економічних суб'єктів, тобто намагання досягти максималь­них результатів за наявних обмежень. Фірми максималізують свій прибуток, індивіди — корисність, держава — суспільний добробут. У той же час для вивчення й моделювання сучасної економіки Украї­ни припущення раціональності поведінки потребує від мікроекономічного аналізу обов'язкового врахування специфічних інституцій-них умов, які склалися в економічній системі перехідного типу. Наприклад, для розуміння нашої системи господарювання особливо­го вивчення потребує роль державної бюрократії у розподілі еконо­мічних ресурсів.

Дуже важливий спеціальний метод мікроекономіки — інтроспек­ція, тобто самоспостереження. Завдяки цьому підходу дослідник має можливість перевірити адекватність своїх теоретичних уявлень на реальному мікроекономічному об'єкті, який оптимізує свою еконо­мічну поведінку, — на самому собі.

У процесі моделювання господарських процесів дослідник фор­мує гіпотезу щодо взаємодії ключових змінних і прогнозування ре­альних економічних подій. Ця гіпотеза допомагає при відборі фак­тів та емпіричних даних і є критерієм їх попередньої систематизації. За допомогою реальних даних також здійснюється перевірка гіпоте­зи шляхом зіставлення передбачення й подій, що відбулися.

Мікроекономіка використовує два типи моделей — оптимізаційні та рівноважні.