Передумови виникнення та розвитку податків

ПЕРЕДМОВА

Для існування держави потрібні відповідні фінансові ресурси, які акумулюються в бюджетних і позабюджет­них централізованих фондах. В ринкових умовах гос­подарювання податкова форма такої централізації стає провідною. Економічні відносини, пов'язані з податками, в тій чи іншій мірі торкаються всього населення країни, тому теоретичні і практичні аспекти побудови податко­вої системи цікавлять не лише спеціалістів (економістів, юристів, керівників всіх рівнів, підприємців тощо), але і громадян країни.

Система оподаткування України почала формуватись з 1991 року. Попри незмінність основоположних прин­ципів побудови цієї системи, закладених в Законі Ук­раїни "Про систему оподаткування", деякі її елементи постійно змінюються: вносяться доповнення, уточнен­ня, поправки.

З переходом до ринкових методів ведення економіки змінюються підходи і принципи щодо справляння по­датків та податкових платежів. Важливе значення при цьому повинно надаватися підготовці фахівців з опо­даткування та податкового регулювання, що мають гли­бокі теоретичні знання та практичні навички, можуть узагальнити набутий вітчизняний та зарубіжний досвід і творчо підійти до розв'язання складних завдань сьогодення у сфері управління оподаткуванням.

Навчальний посібник "Податкова система" підготов­лено відповідно до програми з навчальної дисципліни "Податкова система", яку включено до навчального плану підготовки фахівців зі спеціальностей "Фінанси" та "Оподаткування".

Мета навчального посібника — подати у доступній формі та допомогти студентам засвоїти основи оподат­кування, зрозуміти роль і обов'язки Державної податко­вої служби України у організації та веденні контролю за процесом справляння податків та податкових платежів в державі.

У навчальному посібнику розглядається основне коло питань з теорії та практики оподаткування, організації та методики справляння податків та податкових плате­жів у контексті нормативно-законодавчих актів, що регу­люють цей процес. У ньому висвітлено сутність, елемен­ти та порядок справляння податків, функції і структуру органів державної податкової служби, систему контролю за процесом оподаткування в Україні.

Навчальний посібник знайомить з історичними аспек­тами становлення та розвитку податкової системи, її структурою та функціями. Значна увага приділяється також висвітленню зарубіжного досвіду організації податкових систем.

Опанування основних тем дисципліни "Податкова система" дозволить краще зрозуміти сутність та призна­чення системи оподаткування, принципи її організації та виконувані функції. Разом з тим, автори пропонова­ного навчального посібника намагались доступно виклас­ти актуальні проблеми формування податкової політики, які б дозволили сформувати у студентів практичні щодо справляння податків та подат­ковий платежів.

Посібник розрахований настудентів економічних спе­ціальностей вищих навчальнихзакладів, слухачів цент­ру підготовки магістрів, аспірантів, викладачів, праців­ників органів державної податкової служби. Він допомо­же студентам у підготовці до виконання практичних зав­дань, самостійної роботи, здачі іспитів та подальшої прак­тичної діяльності у системі органів податкової служби.

 

 

РОЗДІЛ І

СУТНІСТЬ ТА ВИДИ ПОДАТКІВ

 

Передумови виникнення та розвитку податків

Податки дуже складна й надзвичайно впливова на всі економічні явища та процеси фінансова категорія. Це — обов'язковий елемент економічної системи дер­жави незалежно від того, яку модель економічного роз­витку вона вибирає, які політичні сили перебувають при владі. Відсутність податків паралізує фінансову систему держави в цілому, робить її недієздатною і в кінцевому підсумку — позбавленою будь-якого сенсу.

Об'єктивною реальністю є те, що за наявних економіч­них умов підприємницькі структури та громадяни повин­ні віддавати частку своїх доходів на загальнодержавні суспільні потреби, а натомість одержувати від держави безплатні блага та послуги.

Історія цивілізації свідчить, що в різні періоди роз­витку суспільства вводились різноманітні податки: на землю, майно, прибуток, цінні папери, спадщину та дарування, додану вартість, заробітну плату, акцизи, збори й відрахування, на автомобілі, коней, собак, про­дуктивну худобу та птицю, бджіл, подушні податки і податки на неодружених чоловіків, податки на бороду, вікна, двері тощо.

Податкова система виникла і розвивалась разом з державою. На найдавніших ступенях державної органі­зації початковою формою оподаткування можна вважати жертвоприношення, яке не було основане виключно на добровільних засадах. Жертвоприношення було неписа­ним законом і, таким чином, ставало примусовою ви­платою чи збором.

Найдавнішим джерелом державних доходів були до­мени, або державне майно, землі, ліси. Спочатку вони належали до власності монарха, доходи якого служили одночасно й доходами держави. Це були приватно­правові, а не публічно-правові доходи.

Іншим джерелом державних доходів виступали рега лії — дохідні прерогативи казни, певні галузі виробницт­ва, види діяльності, що приймались у виключне корис­тування казни і виключалися з суспільного обороту, із сфери діяльності населення.

Основними видами регалій були:

— "безхазяйна регалія" — все, що не мало хазяїна, оголо­шувалось таким, що належить казні. Це природні яви­ща, як наприклад, вітер, вода, надра, що тягло за собою встановлення державної монополії на вітряні млини;

— митна регалія, яка реалізовувалась шляхом встановлен­ня зборів за право проїзду територією і стала прообразом митних платежів;

— судова регалія — це здійснення правосуддя тільки дер­жавою (судові штрафи, мито, доходи від конфіскацій);

— монетарна регалія — це право чеканити монету.

Регалії стали перехідним ступенем до податків.

Головними передумовами виникнення податків є перехід від натурального господарства до грошового та виникнення держави.

Податки як джерело доходів державного бюджету не нараховують і двохсот років. Поняття податок пер­шим розкрив А.Сміт у роботі "Про багатство народів" (1770 р.) За його словами "податок - - це тягар, що накладається державою у формі закону, який передба­чає і його розмір, і порядок сплати".

Найбільшого розквіту податки отримують за умов роз­виненої ринкової економіки. Саме вони стають об'єктив­ним елементом фінансових відносин між державою та юридичними й фізичними особами. Формується завер­шена модель податкової системи кожної держави. Вона включає методи й об'єкти оподаткування, ставки подат­ків, терміни їх сплати, контроль за надходженням та витрачанням.

Податки стають ефективним знаряддям втілення дер­жавної політики з питань економіки та соціального роз­витку. Змінюються не тільки їх види і форми справлян­ня, а й саме ставлення до них. За допомогою податків здійснюється перерозподіл валового внутрішнього про­дукту в територіальному та галузевому аспектах, а також між. різними соціальними групами. Цей перерозподіл згладжує вади ринкового саморегулювання, створює до­даткові стимули для ділової та інвестиційної активності, мотивації праці, підтримання рівня зайнятості.

 

Роль податків

Принципи побудови

РОЗДІЛ III.

ОРГАНІЗАЦІЯ ПОДАТКОВОЇ СЛУЖБИ І ПОДАТКОВОЇ РОБОТИ

Завдання, права, обов'язки

Функції, права та обов'язки

Податкова міліція складається зі спеціальних під­розділів з боротьби з податковими правопорушеннями, що діють у складі відповідних органів Державної подат­кової служби, і здійснює контроль за дотриманням по­даткового законодавства, виконує оперативно-пошукову, кримінально-процесуальну та охоронну функції.

Завданнями податкової міліції є:

— запобігання злочинам та іншим правопорушенням у сфері оподаткування, їх розкриття, розслідування та про­вадження у справах про адміністративні правопорушення;

— розшук платників, які ухиляються від сплати податків, інших платежів;

—- запобігання корупції в органах Державної податкової служби та виявлення її фактів;

— забезпечення безпеки діяльності працівників органів Державної податкової служби, захисту їх від протиправ­них посягань, пов'язаних з виконанням службових обов'язків.

Податкову міліцію очолює начальник податкової міліції — перший заступник голови Державної податкової адміністрації України. Податкову міліцію в дер- і жавних податкових адміністраціях в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі і очолюють начальники управлінь податкової міліції — перші заступники голів відповідних державних податкових адміністрацій.

Організаційна структура податкової міліції наведена нижче (рис. 3.2). Посадові особи податкової міліції мають право:

^ обстежувати будь-які виробничі, складські, торговельні та інші приміщення підприємств, установ та організа­цій незалежно від форм власності на житло громадян, якщо вони зареєстровані як юридична адреса суб'єкта підприємницької діяльності, а також використовуються ним для отримання доходу;

^ з метою припинення злочину або в ході переслідування осіб, які підозрюються у скоєнні злочину, під час стихій­ного лиха та інших надзвичайних подій входити безпере­шкодно у будь-який час доби на територію і до приміщень підприємств, установ і організацій, у тому числі й митниці, та оглядати їх;

^ здійснювати перевірки на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форм власності на предмет наявності документів, пов'язаних з обчисленням й спла­тою податків та інших обов'язкових платежів, наявності свідоцтв, ліцензій, патентів.

Податкова міліція відповідно до покладених на неї завдань:

^ приймає і реєструє заяви, повідомлення та іншу інформа­цію про злочини і правопорушення, віднесені до її компе­тенції, здійснює в установленому порядку їх перевірку і приймає щодо них передбачені законом рішення;

^ здійснює відповідно до закону оперативно-розішукову діяльність, досудову підготовку матеріалів за протоколь­ною формою, а також проводить дізнання та досудове (попереднє) слідство в межах своєї компетенції, вживає заходів до відшкодування заподіяних державі збитків;

^ виявляє причини і умови, що сприяли вчиненню зло­чинів та інших правопорушень у сфері оподаткування, вживає заходів до їх усунення;

^ забезпечує безпеку працівників органів Державної подат­кової служби та їх захист від протиправних посягань, пов'язаних з виконанням ними посадових обов'язків;

^ запобігає корупції та іншим службовим порушенням серед працівників Державної податкової служби;

^ збирає, аналізує, узагальнює інформацію щодо пору­шень податкового законодавства, прогнозує тенденції розвитку негативних процесів кримінального характеру, пов'язаних з оподаткуванням.

 

 

Облік платників податків,

РОЗДІЛ IV.

ПОДАТОК НА ДОДАНУ ВАРТІСТЬ

Платники та ставки

Контроль щодо ПДВ

Щодо акцизного збору

Платники акцизного збору включають його суми до | валового доходу в момент нарахування або сплати покупцем. Це значить, що у продавця валовий дохід виникає | або при одержанні оплати, до якої увійшов акциз, або 1 при відвантаженні товару, у вартості якого міститься цей збір. Такий механізм відповідає загальному порядку визначення валових доходів і витрат. |

Акцизний збір відноситься до валових витрат або в І момент фактичного внесення до бюджету, або при нарахуванні податкових зобов'язань.

Момент виникнення податкового зобов'язання щодо 1 акцизного збору регламентується статтею 4 Декрету Кабі­нету Міністрів України "Про акцизний збір". Введений в Декрет метод податкового обліку „за першою з подій" добре знайомий платникам, оскільки його застосовують і щодо податку на прибуток, і щодо ПДВ.

Датою виникнення податкових зобов'язань з продажу підакцизних товарів вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що настала раніше:

—- або дата зарахування коштів від покупця на банківський рахунок платника акцизного збору як оплата товарів, що продаються, а у разі продажу товарів за готівку — дата її оприбуткування в касі платника акцизного збору;

--бо дата відвантаження товарів.

Механізм справляння акцизного збору має низку особливостей. Вони визначені як щодо платників, так і щодо товарів, які оподатковуються. Так, однією з особ­ливостей є те, що процес справляння акцизного збору передбачає можливість видачі платником податкового векселя.

Згідно законодавства податковий вексель — це прос­тий вексель, авальований банком, що видається суб'єктом підприємницької діяльності — виробником підакцизної І продукції у разі отримання етилового спирту і підтверд­жує його зобов'язання сплатити своєчасно суму акциз­ного збору.

Зазначимо, що можливість сплати акцизного збору

І шляхом видачі векселя дозволяється лише суб'єктам підприємницької діяльності, які одержують етиловий спирт для подальшої переробки його на підакцизну продукцію. Даний захід спрямований на підтримку віт­чизняних виробників алкогольних напоїв, адже пере­важна більшість платників, які належать до вищезазна­ченої категорії — це лікеро-горілчані підприємства.

Податковий вексель видається платником на протязі трьох робочих днів після отримання етилового спирту. У ньому повинна зазначатися сума акцизного збору, що визначається за ставками для готової продукції, які діють на дату отримання етилового спирту. Слід сказа­ти, що податковий вексель оформляється у двох примір­никах, один з яких залишається у векселеодержувача, а інший після обліку його податковим органом, вико­ристовується векселедавцем для власного обліку.

Погашення векселя відбувається під час придбання акцизних марок на суму акцизного збору шляхом про­ставлення на їх лицьовому боці штампу з написом "ПОГАШЕНО" та печатки податкового органу. Погашен­ня податкового векселя при експорті підакцизної продук­ції, виробленої з використанням етилового спирту має певну особливість. Так, дана операція може бути про­ведена лише при пред'явленні платником наступних документів:

— довідки установи банку про надходження коштів в іно­земній валюті на розрахунковий рахунок векселедавця;

— оригіналу п'ятого основного аркуша ВМД форми МД-2, виданого митним органом під час митного оформлення експорту підакцизної продукції, на якому зазначається напис про фактичне вивезення експортованої підакцизної продукції за межі України.

З моменту видачі векселедавцем першого податкового векселя податковий орган здійснює разовий продаж ак­цизних марок без сплати податку, виходячи з місячної потреби підприємства у маркуванні готової продукції, але не більше за його місячну виробничу потужність, У подальшому продаж акцизних марок здійснюється! лише виходячи з розрахунку суми акцизного податку, | фактично сплаченої до бюджету в рахунок погашення | виданих податкових векселів.

При достроковому погашенні векселя суми акцизного збору сплачують до його фактичного нарахування. При цьому він відноситься до валових витрат. Тому при по­дальшому нарахуванні акцизного збору (після закінчен­ня терміну погашення векселя) його у валових витратах повторно не відображають.

При оприбуткуванні або сплаті підакцизного товару, купленого у податкового агента, валові витрати на всю вартість товару (за вирахуванням ПДВ, але з врахуван­ням акцизу) виникають у покупця. Ця ситуація незви­чайна тим, що платником акцизного збору виступає не продавець, а їх покупець. При цьому акциз проходить через податкового агента начебто транзитом. Якщо після продажу підакцизного товару продавець позбавляється статусу податкового агента за рішенням суду, відпові­дальним за сплату акцизного збору стає продавець.

У бухгалтерському обліку нарахування акцизного збору відображають наступним чином:

1) якщо перша подія — відвантаження:

Дохід від реалізації готової продукції" К^г 6412 "Розрахунки за податками (АЗ)"

2) якщо перша подія — оплата: Д^т 645 "Розрахунки з АЗ"

К¹' 6412 "Розрахунки за податками (АЗ)"

Д^т 701 "Дохід від реалізації готової продукції"

К^т 645 "Розрахунки з АЗ"

Особливість імпортного акцизного збору в тому, що він сплачується раніше, ніж підакцизний товар буде про­дано. Це означає, що сума акцизного збору, сплаченого під час оформлення вантажної митної декларації просто додається до первинної вартості товару, що ввозиться. В подальшому при продажі такого товару акцизний збір в ціні не виокремлюється, а отже, на всю суму реалізації у імпортера виникає валовий дохід. Крім того, при сплаті імпортного акцизного збору у підприємства вини­кають валові витрати на суму такого акцизного збору.

Після перерахування акцизного збору на спеціальний рахунок митниці, акцизний збір вважається сплаченим. Це означає, що окремо обмін суми акцизного збору в ціні продажу імпортер може не вести, оскільки зобов'я­зання щодо сплати акцизного збору він уже виконав. Це не стосується акцизного збору при ввезенні товарів, що підлягають маркуванню акцизними марками (алко­голь, тютюн), який сплачується до Державного бюджету, а не на спеціальні рахунки митниці.

Порядок відображення в бухгалтерському обліку спла­ти акцизного збору за товари, які підлягають маркуван­ню наступний:

 

 

Порядок та терміни

Сплати акцизного збору

Суми акцизного збору, що підлягають сплаті, визна­чаються платниками самостійно відповідно до чинного законодавства і сплачуються до бюджету. Платники акцизного збору складають щомісячно не пізніше 20 числа місяця, наступного за звітним, до орга­нів ДПС за місцем реєстрації Розрахунок акцизного збору. Дані, наведені в Розрахунку, повинні підтверджу­ватись первинними документами, даними бухгалтерсь­кого обліку.

Сплата акцизного збору суб'єктами підприємницької діяльності, громадянами України, іноземними грома­дянами та особами без громадянства які ввозять (пере­силають) предмети (товари) на митну територію України, здійснюється одночасно зі сплатою інших митних плате­жів, тобто до або під час подання митної декларації (проведення митних процедур). Платники, які імпорту­ють підакцизні товари, в обов'язковому порядку при перетині митного кордону їх декларують і подають орга­нам митного контролю декларацію в двох примірниках, один з яких цими органами надсилається до податкових адміністрацій за місцем розміщення суб'єктів підприєм­ницької діяльності для справляння акцизного збору. Ця норма зі сплати акцизного збору не поширюється на алкогольні напої та тютюнові вироби, сплата акцизного збору за якими здійснюється безпосередньо до Держав­ного бюджету України при придбанні акцизних марок у їх продавця.

Суб'єкти підприємницької діяльності, які відповідно до законодавства набули статуту податкового агента і ввезли (імпортували) на митну територію України під­акцизні товари (продукцію) без сплати акцизного збору, перераховують до бюджету акцизний збір протягом 7 календарних днів, наступних за датою продажу (відчу­ження) підакцизного товару (продукції), та не пізніше 20 числа місяця, наступного за звітним, подають до органів державної податкової служби щомісячний звіт за встановленою формою.

Терміни сплати акцизного збору конкретними платни­ками приведені в таблиці 5.1.

 

 

Норма, при якій сплата податку проводиться на третій робочий день після здійснення обороту з реалізації продукції застосовується у разі:

— реалізації підакцизної продукції, виготовленої зі спирту
етилового, придбаного без сплати акцизного збору;

— реалізації алкогольних напоїв із вмістом спирту етило­
вого від 1,2 до 8,5 відсотка об'ємних одиниць (слабо­
алкогольних напоїв), які відповідно до законодавства
не підлягають маркуванню марками акцизного збору;

— реалізації алкогольних напоїв, виготовлених без вико­
ристання етилового спирту.

Суми акцизного збору із ввезених на територію Украї­ни товарів зараховуються до державного бюджету, а з товарів, вироблених в Україні, — до місцевого бюд­жету за місцем виробництва їх і до державного бюджету у співвідношеннях, встановлених Верховною Радою України.

 

При цьому зараховуються суми акцизного збору до державного бюджету відповідно до закону України на поточний рік. Суми акцизного збору з імпортних товарів платники перераховують на депозитний рахунок і митних органів до або під час подання ввізної митної декларації. Митні органи протягом одного банківського дня з дати оформлення ввізної митної декларації пере­раховують їх до державного бюджету.

Повернення надміру чи помилково нарахованих і сплачених сум акцизного збору здійснюється митними органами в разі надання їм ВМД на ввезення товарів та розрахункових платіжних документів про їх сплату, якщо не минув річний термін з дня внесення платежів до бюджету. Не сплачені у визначені терміни суми ак­цизного збору з імпортованих товарів, а також суми, не сплачені внаслідок інших дій, списуються уповнова­женими установами банку на підставі інкасового дору­чення митниці.

Таким чином, існують розбіжності між механізмом нарахування та сплати вітчизняного акцизного збору (що сплачується виробниками підакцизних товарів) та імпортного підакцизного збору (сплата якого пов'язана із ввезенням підакцизних товарів на територію України).

МИТО ЯК ФІСКАЛЬНИЙ

РОЗДІЛ VII.

Платники і ставки податку

Особливість прибуткового

Порядок обчислення

Особливості оподаткування

РОЗДІЛ IX.

ПЛАТА ЗА РЕСУРСИ

Плата за спеціальне

РОЗДІЛ X.

ПЛАТА ЗА ЗЕМЛЮ В УКРАЇНІ ТА ОСОБЛИВОСТІ ОПОДАТКУВАННЯ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКИХ ВИРОБНИКІВ

 

Прагматика і проблематика

Податок на нерухоме майно

Законопроект "Про податок на нерухомість" передбачає справляння:

— податку на будівлі;

— податку на споруди.

Податок на будівлі будуть сплачувати всі фізичні особи, у приватній власності яких знаходяться привати­зовані квартири, будинки, вілли, гаражі, дачні будинки.

Об'єктом оподаткування є ринкова вартість майна. Ставка податку від 1 до 3%. На малозабезпечені верстви населення податок на будівлі чинитись не буде. Діятиме система пільг:

а) в населених пунктах, де чисельність населення більше 10 тисяч, не оподатковується 21 Ус² на кожного члена сім'ї плюс 10 м.² на сім'ю як родину

б) в населених пунктах до 10 тисяч населення, не оподат­ковується 31 м² на кожного члени сім'ї плюс 10 м² на сім'ю як родину.

Не справляється податок на:

— господарські будівлі, гаражі та допоміжні будівлі;

— будівлі, які ще не введено в експлуатацію;

— квартири державної та комунальної власності;

— відомчі квартири.

Всі суб'єкти підприємницької діяльності, які вико­ристовують господарські споруди, повинні платити з чистого прибутку податок на споруди.

Об'єктом оподаткування буде виступати балансова вартість господарське споруди.

Ставка податку від 1 до 3%, Сплата 1 раз в рік.

Не буде стягуватись податок на споруди:

— державної власності;

— незавершеного будівництва;

— тими платниками, які виконують державне замовлення.

Проблемним питанням сьогодні є взаємоузгодженість податку на споруди і податку з прибутку.

 

Податок з власників

Ставки і пільги

Щодо державного мита

Ставки державного мита визначаються в розмірах відповідно до переліку, визначеного Декретом:

— у відсотках (до ціни, угоди, вартості майна, позову і т.д.);

— у фіксованих сумах (абсолютних, обчислених у відповід­них долях до офіційно встановлених показників — міні­мальної заробітної плати, неоподатковуваного мінімуму доходів).

Перелік ставок державного мита достатньо великий, так як вони встановлюються диференційовано за назвам документів і дій, за які справляється мито:

1) із заяв і скарг, що подаються до суду, та за видачу судом копій документів;

2) із заяв, що подаються до арбітражних судів;

3) за нотаріальні дії, вчинювані державними нотаріальним конторами і виконавчими комітетами сільських, селищ­них, міських рад народних депутатів;

4) за нотаріальні та інші дії, вчинювані за межами нота реальної контори, виконавчого комітету сільської, селищної, міської рад народних депутатів, за місцем надання послуги;

5) за вчинення актів громадянського стану;

6) за вчинення інших дій (видачу паспорта громадянина України, за видачу паспорта для виїзду за кордон, за прописку громадян або реєстрації місця проживання тощо).

Як для юридичних, так і для фізичних осіб встанов­лено багато пільг відносно ряду дій. Наприклад, від сплати державного мита звільняються:

— позивачі — робітники та службовці — за позовами про стягнення заробітної плати й за іншими вимогами, Що випливають з трудових відносин;

— позивачі — за позовами, що випливають з авторського права;

— громадяни — із касаційних скарг і скарг на рішення, що набрали законної сили, у справах про розірвання шлюбу;

— позивачі — за позовами про стягнення аліментів;

— позивачі — за позовами про відшкодування матеріальним збитків, завданих злочином;

— громадяни — за реєстрацію народження, смерті, усинов­лення та встановлення батьківства;

— громадяни — за видачу їм свідоцтв про право на спад­щину;

— неповнолітні та військовослужбовці — за видачу їм упер­ше паспорта громадянина України та неповнолітні — за видачу їм свідоцтва про право на спадщину;

— громадяни, віднесені до першої та другої категорії постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи;

— інваліди І та II груп;

— громадяни — за посвідчення їм заповітів і договорів дарування майна на користь держави, а також на ко­ристь державних підприємств, установ та організацій;

— фінансові органи та державні податкові інспекції — позивачі й відповідачі — за позовами до суду та госпо­дарського суду;

— органи місцевого та регіонального самоврядування — за позовами до господарського суду чи суду про стягнення з підприємства, організації і громадян збитків, завданих інтересам населення, місцевому господарству, навколиш­ньому середовищу їхніми рішеннями, діями чи бездіяль­ністю, а також внаслідок невиконання рішень органів місцевого та регіонального самоврядування;

— громадяни України — за видачу дипломатичних і служ­бових паспортів України;

— особи, які не досягли 16-річного віку, — за видачу їм документа на виїзд за кордон;

— іноземні туристи — за реєстрацію іноземних паспортів;

— Національний банк України та його установи, за винят­ком госпрозрахункових;

— Генеральна прокуратура України та її органи — за позо­вами, з якими вони звертаються до суду чи господарського суду в інтересах громадян і державних юридичних осіб;

— Пенсійний фонд України, його підприємства, установи та організації, Фонд соціального захисту інвалідів та його відділення;

— інші згідно з Декретом.

Місцеві ради народних депутатів мають право, крім зазначених пільг, встановлювати додаткові пільги для окремих платників із сплати державного мита, яке зараховується до місцевих бюджетів, а Міністерство фінансів України щодо державного мита, яке зарахову­ється до державного бюджету України.

Порядок обчислення

І сплати державного мита

Порядок обчислення державного мита відображено на рисунку 12.1.

 

 

Державне мито сплачується готівкою, митними мар­ками і перерахуванням із рахунку платника у кредит­ній установі.

З позовів, що подаються до суду та господарського суду в іноземній валюті, а також за дії та операції в іно­земній валюті державне мито сплачується в іноземній валюті. У разі, коли розмір ставок державного мита передбачено в частинах неоподаткованого мінімуму доходів громадян, державне мито сплачується в інозем­ній валюті з урахуванням курсу грошової одиниці На­ціонального банку України.

Фізичні особи та іноземні юридичні особи, що постій­но проживають або знаходяться за межами України сплачують мито за дії, пов'язані з одержанням патентів на сорти рослин і підтримання їх чинності у вільноконвертованій валюті, виходячи з розміру неоподаткованого мінімуму доходів громадян, еквівалентного 600 доларам СІЛА, або іншій валюті та розмірах, якщо це передбаче­но угодами з Україною.

Порядок сплати державного мита встановлюється Міністерством фінансів України.

Якщо державне мито внесено в більшому розмірі, ніж передбачено чинним законодавством, або було відмовле­но у вчиненні нотаріальних дій державними нотаріаль­ними конторами або виконавчими комітетами міських, селищних і сільських Рад народних депутатів та в інших випадках, передбачених законодавством, сплачене державне мито підлягає поверненню частково або повністю.

Повернення державного мита проводиться за умови, якщо заяву подано до відповідної установи, яка справляє мито, протягом року з дня зарахування його до бюджету.

За невчасне та неповне внесення державного мита до бюджету стягується пеня за кожний день прострочення в розмірі, передбаченому законодавством.

 

 

Питання для самоперевірки:

1. Який зміст державного мита?

2. Які законодавчі акти та органи регулюють по­рядок справляння державного мита?

3. Назвіть об'єкти оподаткування державним митом.

4. Хто є платниками державного мита?

5. Яка будова ставок державного мита?

6. Які є пільги щодо сплати державного мита?

7. Який порядок сплати державного мита і його перерахування в бюджет?

8. Який порядок повернення державного мита?

9. Яка відповідальність передбачена за несвоєчасне та неповне внесення державного мита до бюджету?

10. Куди підлягає сплаті державне мито?

РОЗДІЛ XIII.

МІСЦЕВІ ПОДАТКИ ТА ЗБОРИ

 

Єдиний збір

 

який справляється у пунктах пропуску через державний кордон України

Єдиний збір встановлюється згідно із Законом України "Про єдиний збір, який справляється у пунктах пропус­ку через державний кордон України" від 4 листопада 1999 року № 1212-ХГУ, щодо транспортних засобів віт­чизняних та іноземних власників, які перетинають державний кордон України, і справляється:

— за здійснення у пунктах пропуску через державний кор­дон України митного при транзиті вантажів і транспорт­них засобів, санітарного, ветеринарного, фітосанітарного, радіологічного та екологічного контролю вантажів і транспортних засобів;

— за проїзд транспортних засобів автомобільними доро­гами України;

— за проїзд автомобільних транспортних засобів з переви­щенням встановлених розмірів загальної маси, осьових навантажень та габаритних параметрів.

Єдиний збір справляється одноразово залежно від режиму переміщення (ввезення, транзит) за єдиним платіжним документом залежно від виду, місткості або загальної маси транспортних засобів.

Порядок справляння єдиного збору визначається Кабі­нетом Міністрів України. Ставки збору встановлені в євро і диференціюються залежно від виду транспортного засобу, місткості або загальної маси транспортного засобу з вантажем. Єдиний збір справляється у національній валюті України за офіційним курсом Національного банку України на день сплати.

Єдиний збір не може перевищувати вартість витрат, пов'язаних із здійсненням митного, санітарного, ветери­нарного, фітосанітарного, радіологічного та екологічного контролю вантажів і транспортних засобів та витрат, пов'язаних з відновленням автомобільних доріг.

Контроль щодо відповідності ставок зборів фактич­ним витратам на здійснення усіх видів контролю ван­тажів і транспортних засобів здійснюється Кабінетом Міністрів України.

Єдиний збір перераховується до Державного бюджету України в повному обсязі.

Координація діяльності органів державної влади, по­в'язаної із забезпеченням справляння єдиного збору, здійснюється центральним органом влади митної служ­би України.

Питання для самоперевірки:

1. Який зміст спрощеної системи оподаткування суб'єктів малого підприємництва?

2. Який порядок нарахування та сплати єдиного

податки?

3. Які є ставки єдиного податку, їх особливість?

4. Які види діяльності підлягають патентуванню?

5. Які є види патентів?

6. Який порядок справляння плати за патент?

7. Яка сутність і призначення податку на промисел?

8. Хто є платниками податку на промисел?

9. Який порядок сплати податку на промисел?

10. Охарактеризуйте економічну сутність та при­значення відрахувань та внесків до державних цільових фондів.

11. Назвіть види нарахувань на фонд оплати праці і фонд споживання.

12. Який порядок проведення відрахувань в Пенсій­ний фонд?

13. Охарактеризуйте порядок нарахування збору до фонду соціального страхування з тимчасової втра­ти працездатності.

14. Який порядок нарахування збору до Фонду загаль­нообов'язкового державного соціального страхуван­ня на випадок безробіття?

15. Які особливості розрахунку розміру збору до Пен­сійного фонду, що утримується з доходу держав­ного службовця?

16. Охарактеризуйте порядок справляння збору за забруднення навколишнього природного середовища.

17. Який зміст і механізм справляння збору на роз­виток виноградарства, садівництва і хмелярства?

18. Яка необхідність і зміст єдиного збору, який справ­ляється у пунктах пропуску через державний кордон України?

19. Перелічіть обов'язкові податки і податкові плате­жі, що справляються в Україні.

20. Які з розглянутих податків і податкових плате­жів не передбачені проектом Податкового кодексу України?

ДОДАТКИ

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ПЕРЕДМОВА

Для існування держави потрібні відповідні фінансові ресурси, які акумулюються в бюджетних і позабюджет­них централізованих фондах. В ринкових умовах гос­подарювання податкова форма такої централізації стає провідною. Економічні відносини, пов'язані з податками, в тій чи іншій мірі торкаються всього населення країни, тому теоретичні і практичні аспекти побудови податко­вої системи ц