Сутність та фіскальна роль податку на додану вартість як форми універсального акцизу

Оподаткування процесів споживання в Україні здійс­нюється через використання акцизів і мита. Акциз — це непрямий податок, який представляє собою надбавку до ціни. Акцизи представлені двома формами: специ­фічні та універсальні.

Суть специфічних акцизів в тому, що не всі товари підпадають під акцизне оподаткування, а лише окремі їх види, причому є різні підходи до оподаткування різ­них груп товарів. Специфічним акцизом є акцизний збір, який встановлюється на окремі види товарів, які як правило, не належать до речей першої необхідності і рівень рентабельності яких досить високий за дифе­ренційованими ставками.

Функціонування універсальних акцизів пов'язане із загальним підходом до оподаткування процесів спожи­вання. Універсальний акциз має свої особливості порів­нянно зі специфічними акцизами:

а) широка база оподаткування;

б) можливість використання універсальної ставки незалеж­но від виду товару;

в) податковою базою виступає валовий оборот в грошовому виразі;

г) простота контролю за надходженням до державного бюджету.

Історично першими знайшли своє застосування специ­фічні акцизи, але розвиток виробництва товарів, розши­рення асортименту споживчої продукції обмежувало роз­виток акцизів у специфічній формі. Введення нових акцизів на кожен новий товар та товарну групу збіль­шувало б витрати на збір податків. Динамічні зрушення у споживанні почали вимагати відповідних змін і в законодавстві про оподаткування. Ось чому почала роз­ширюватись сфера застосування універсального акцизу, яким оподатковується валовий оборот торговельного або промислового підприємства. Почали оподатковуватися усі товари, що надходять у продаж.

Вперше в історії універсальний акциз у формі подат­ку з обороту був прийнятий німець­ким рейхстагом у 1916 р. за проектом Мюллер — Фульда.

Універсальний акциз автоматично враховує всі зміни у товарному асортименті й стягується у трьох формах:

1. Податку з обороту в однорівневій формі;

2. Податку з обороту в багаторівневій формі;

3. Податку на додану вартість.

У першій формі він виступає як податок з продажу (СІЛА, Швеція до 1969 р., Норвегія до 1970 р.) чи податок із купівель (Великобританія до 1973 р., Данія до 1967 р., Португалія до 1986 р.), або як податок на виробників обробної промисловості (Франція, Греція, Фінляндія, Туреччина до податкової реформи відповідно 1968, 1987, 1964 та 1985 рр.). Податок з обороту в однорівневій формі справляють на одному ступені руху товару. Переваги і недоліками цієї форми універсального акцизу вказані на рисунку 4.1.

 

Друга форма податку з обороту складніша, бо при її застосуванні обкладається валовий оборот на усіх сту­пенях руху товару, що викликає кумулятивний ефект. До оподатковуваного обороту потрапляють суми пода ків, що сплачені при купівлі товарів виробничого при­значення та послуг (див. рис. 4.2). Кумулятивний ефект негативно впливає на поділ праці. Перевагу здобувають фірми, виробництво яких має характер повного циклу. Ця форма штучно збільшує оподатковуваний оборот.

Третьою формою універсального акцизу є податок на додану вартість, який зберігає переваги багаторів­невого податку з обороту щодо оподаткування усіх сту­пенів руху товару, але одночасно ліквідовує його основ­ний недолік — кумулятивний ефект (див. рис. 4.3).

Стосовно податку з обороту, об'єктом оподаткування є валовий оборот торговельного чи промислового під­приємства, а щодо податку на додану вартість — додана вартість, тобто створена вартість на даному конкретному ступені руху товару.

По суті додана вартість наближається за своїм обсягом до знову створеної вартості, до частки національного доходу, виробленої в даній господарській одиниці. Опо­даткування доданої вартості дає змогу обчислити всі ті податки, які дана господарська одиниця сплатила при купівлі товарів виробничого призначення. Саме це й призводить до ліквідації кумулятивного ефекту.

Специфіка нарахування та сплати ПДВ в тому, що дана форма універсального акцизу нараховується та спла­чується на кожному етапі руху товару від виробника до споживача.

 

Характерною рисою сплати ПДВ до бюджету в Україні є те, що не вся нарахована сума, виходячи з оборотів з реалізації, сплачується до бюджету, а лише різниця між нарахованою сумою і сумою ПДВ, яка оплачена конкретним платником при купівлі сировини, матеріа­лів, товарів. Це забезпечує оподаткування не всіх оборо­тів, а лише величини вартості, що додається до мате­ріальних затрат та закупівельних цін.

Слід зазначити, що в умовах перехідного періоду, на початку 90-х років, наша економіка не була готова до введення податку на додану вартість. Нездатність державних органів влади правильно використовувати фіскальні функції ПДВ та часті зміни податкової полі­тики призвели до появи значних негативних наслідків його функціонування. Зокрема, ставки ПДВ змінюва­лися 3 рази. Законом "Про податок на додану вартість" 1991 р. було встановлено ставку ПДВ в розмірі 28%, а вже через рік однойменним урядовим декретом ставку було знижено до 20%. Зважаючи на значний дефіцит бюджету, з 18.05.1993р. вона знову піднялася до рівня 28%), та, враховуючи масове ухилення від його сплати, результату це не принесло. Тому спочатку постановою від 31.05.1995р., а потім законом від 3.04.1997р. Вер­ховною Радою ставку ПДВ знову було знижено до 20%. Така часта зміна дискреційної податкової політики нічого доброго ніколи для держави не приносила, хіба що для удаваних піклувальників про "інтереси трудя­щих". Та все-таки податок на додану вартість відбувся як ефективна форма ринкових фінансових взаємовідно­син держави та її суб'єктів, в 2002 році його питома вага в доходах державного бюджету України становила 30,6% —■ це найвищий показник серед податкових надходжень.

Доцільно зазначити, що роль податку на додану вар­тість проявляється через його фіскальну функцію, тобто мобілізацію колосальних фінансових ресурсів до дер­жавного бюджету України.

 

Платники та ставки