Виникнення оподаткування. Етапи розвитку оподаткування.

ОПОРНИЙ КОНСПЕКТ ЛЕКЦІЙ

Тема 1.1. Історичні аспекти виникнення та розвитку оподаткування в окремих країнах. Організація сучасних податкових систем.

 

1. Виникнення оподаткування. Етапи розвитку оподаткування.

2. Основи організації та функціонування податкових систем.

3. Податкова політика та її методи.

4. Гармонізація та адаптація оподаткування в рамках податкових реформ в ЄС.

 

Виникнення оподаткування. Етапи розвитку оподаткування.

Система оподаткування з'явилася з виникненням най­простішої державної моделі.

Витоки оподаткування дехто вба­чає в стародавніх жертвопринесеннях, що практикува­лися як майже добровільна данина вищим силам ще до виникнення християнства.

Першими джерелами по­датків були оподатковувані базові цінності: земля, худоба, раби. І са­мі податки були «прямими», справ­лялися безпосередньо з грома­дян, що одержують прибуток від майна.

При­клад для організованої податкової системи була і податкова система Римської імперії. Такі по­няття, як «ценз», «акциз», «фіскал», «відкупник» сформувалися ще в її часи.

Етапи розвитку оподаткування

Етапи	Характерні особливості
І - й етап (епоха стародавнього світу)	На цьому етапі у Стародавньому Єгипті, Греції та Римській імперії першими об'єктами оподаткування були базові цінності: земля,худоба, раби. Здійснюється розвиток прямих податків, що справлялися з громадян, які одержували прибуток від майна. Важливим джерелом поповнення податкових надходжень стає одноразовий податок на завойовані землі та постійна данина з переможених земель. Так, у Стародавній Греції діяв оброк на комуни, а реформою Соломона - афінського політичного діяча (VII-VI ст. до н.е.) - було введено примітивні подушні податки. У Римській імперії у II ст. до н.е. одним із перших грошових податків був поголовний податок на всіх громадян - „трибут". Із розвитком товарно-грошових відносин перевага почала надаватись грошовим внескам
ІІ - й етап(V - XVII ст.)	Цей етап характеризується наявністю величезної кількості узаконених податків та широким спектром об'єктів оподаткування у країнах Європи: Англії, Франції та ін. Наприклад, впровадження„податку на повітря" - штраф за перевищення будинкому становлених розмірів; „подимного податку" - податку нанерухомість (Англія); у Франції - „сервильних повинностей" -особистих повинностей залежних селян: „поголовного обкладання",„шлюбного" податку, „посмертного" податку та інших натуральних і грошових податків, що призначались навіть самим сеньйорам. Окрім того, із розвитком поділу праці та самостійних держав, виникають господарські податки, тобто промислові податки на виробництво та на всі види діяльності, окрім сільськогосподарської (земельний податок справлявся окремо). У торговій діяльності поширювалися митні збори та інші непрямі податки
ІІІ - й етап(XVIII ст.)	Цей етап характеризується наявністю досить чіткої системи прямого і непрямого оподаткування та теоретичним обґрунтуванням їх ролі у країнах Європи. Серед прямих податків основна частина припадала на подушний та прибутковий податки, платниками яких були буржуазія й селянство, які віддавали державі 10 —15% усіх своїх доходів, а дворянство і духовенство від них звільнялися. Серед непрямих податків особливу роль відігравав акцизний збір, що стягувався безпосередньо біля міських воріт з усіх товарів, які ввозилися і вивозилися в розмірі від 5 до 25%, а в окремих випадках від оподаткування звільнялися товари, що йшли на експорт
IV - й етап(XIX ст.)	На цьому етапі здійснюється уніфікація системи оподаткування та її теоретичне обґрунтування (Англія, Франція, Прусія), яке супроводжується піднесенням виробництва й економіки. При цьому втрачається індивідуальність податкових систем у різних державах,вони стають подібними за своєю структурою. Основним об'єктом оподаткування був оборот цінностей від одного суб'єкта до іншого. А серед податків найбільш поширеними були особисті податки:податок на майно та спадщину, податки на операції та приріст капіталу у вигляді дивідендів за цінними паперами та вкладами, за зростання вартості активів
V - й етап(XX ст.)	На цьому етапі здійснюється реформування систем оподаткування,яке супроводжується структурними зрушеннями в економіці та посиленням тенденцій до її лібералізації у більшості країн світу(США, Великобританія, Німеччина, Франція, Японія, Швеція та ін.). Серед прямих податків домінують особисті прибуткові податки та соціальні податки, що носять цільовий характер (на медичне обслуговування і пенсійне забезпечення, будівництво доріг тощо),серед непрямих - ПДВ
VI - й етап(XXI ст.)	Цей етап характеризується процесами оптимізації систем оподаткування, створенням їх раціональних структур, наближенням до об'єктивних умов національних економік більшості зарубіжних країн світу. Суттєві надходження до бюджету здійснюються за рахунок особистого прибуткового податку та технічно відшліфованих податків на товари і послуги, а податок на прибуток корпорацій становить незначну частину в бюджетних доходах

 

Основи організації та функціонування податкових систем.

Державність. Законодавча база повинна відповідати економічній політиці держави як у сучасних умовах, так і в майбутньому.

Науковість. Закони держави та різні правові документи повинні базуватися на глибокому вивченні чинних загальноекономічних за­конів суспільства і закономірностей розвитку економічної системи.

Стабільність. Законодавчі документи, які приймає держава, по­винні однаково визначати термінологію податкового платежу, мето­дику його розрахунку. Але зміни та доповнення у чинні закони мають вноситися нечасто і стосуватися передусім другорядних положень, наприклад надання пільг, зміни ставок оподаткування, визначення об'єкта та суб'єкта оподаткування тощо.

Повнота. У законах про податкові платежі повинні відображати­ся всі елементи цього принципу: від термінології до відповідальності платника податку.

Лояльність. Закони про оподаткування повинні носити не репресивний характер стосовно платників податку. Держава існує за раху­нок платника і для платника податкового платежу.

Порядок прийняття. Порядок прийняття законів визначається становищем у державі. Скасування окремих податкових платежів має позитивне значення для платника, але може негативно вплинути на державний бюджет та проведення економічної та соціальної політики.

Податкова політика та її методи.

Податкова політика являє собою сукупність економічних, фінансових і правових заходів держави по формуванню податкової системи країни з метою забезпечення фінансових потреб держави, окремих соціальних груп суспільства, а також розвитку економіки країни за рахунок перерозподілу фінансових ресурсів.

Методи здійснення податкової політики залежать від тих цілей, яких прагне досягти держава, проводячи зазначену політику. У сучасній світовій практиці найбільш широке розповсюдження отримали наступні методи:
а) зміна податкового навантаження на платника податків;
б) заміна одних способів чи форм оподаткування іншими;
в) зміна сфери розповсюдження тих чи інших податків або ж всієї системи оподаткування;
г) введення або скасування податкових пільг і преференцій;
д) введення диференційованої системи податкових ставок.

 

Типи податкових систем

Найважливіше значення для визначення типізації податкової системи держави має її національний або адміністративно-територіальний устрій. Форма державного устрою – це національно-територіальна і адміністративно-територіальна організація державної влади, яка включає в себе співвідношення частини держави і її органів між собою і з державою в цілому

Саме форма державного устрою багато в чому визначає правове положення складових частин тієї або іншої країни, а також розмежування повноважень центральних і місцевих органів влади у формуванні бюджетів за допомогою оподаткування. На цій підставі виділяють системи податків і зборів трьох типів: федеративних, конфедеративних і унітарних держав Системи податків і зборів першого типу існують в Австралії, Бразилії, Німеччини, Іспанії, Канаді, Російській Федерації і США, тому що всі ці держави мають федеративний устрій. Конфедеративні риси має система податків і зборів Швейцарії. У Азербайджані, Великобританії, Італії, Китаї, Франції, Швеції, Японії, Україні та у ряді інших країн склалися системи податків і зборів третього типу.

В основі побудови податкових систем федеративних держав покладено податковий федералізм, що представляє собою систему принципів діяльності і розмежування компетенції органів центральної і регіональної влади в сфері податкових правовідносин.

У такій конфедеративній державі, як Швейцарія, використовується особливий підхід, відмінний від двох попередніх. Він полягає в тому, що кантони, що утворюють конфедерацію і є суверенними територіями, самостійно визначають межі компетенції центральної влади в питаннях встановлення та стягнення податків. Фактично в цьому випадку можна вести мову про делегування кантонами центру частини своїх повноважень з питань оподаткування.

Унітарні держави, а їх у світі більшість, являють собою суцільні державні утворення. Їх адміністративно-територіальні одиниці суверенними правами, як правило, не наділені, тому цілком підпорядковані центральним органам влади, у тому числі й з питань оподаткування.

Моделі податкових систем

Одним із найважливіших параметрів, який багато в чому визначає податкову систему тієї або іншої країни, є співвідношення прямого і непрямого оподаткування. В залежності від того, яку частку складають ті чи інші види податків і зборів у загальному обсязі податкових надходжень, виділяють чотири основних моделі системи податків і зборів. Умовно вони іменуються англосаксонською, євроконтинентальною, латиноамериканською і змішаною моделями оподаткування.

Англосаксонська модель оподаткування існує в таких державах, як Австралія, Великобританія, Канада і США. В її основі лежить прибуткове оподаткування, тобто стягнення прямих податків із фізичних осіб. Частка непрямих податків у доходах цих країн невелика. Так, у США надходження від стягнення прибуткового податку з населення складають 44% бюджетних доходів, у федеральному бюджеті на цей податок припадає більш 80 % надходжень.

Євроконтинентальна модель оподаткування характеризується значною часткою непрямого оподаткуванням і високої долі відрахувань на соціальне страхування. Подібні моделі систем податків і зборів існують в Австрії, Бельгії, Німеччини, Нідерландах, Франції й Італії. Латиноамериканська модель оподаткування ґрунтується на непрямому оподаткуванні, яке є найбільш ефективним в умовах високої інфляції. Крім того, до уваги береться та обставина, що непрямі податки краще збираються і контролюються. Це є суттєвим для тих країн, що не мають потужного податкового апарату.

Змішана модель оподаткування поєднує в собі риси всіх згаданих моделей. До числа держав із змішаною моделлю відносяться ті, системи оподаткування яких не можуть бути однозначно віднесені до вище зазначених моделей оподаткування. Змішаною можна визнати модель оподаткування, що сформувалась в Японії. У цій країні структура податкових надходжень у цілому приблизно така ж, як і в державах, що мають англосаксонську модель оподаткування. Проте на відміну від них у Японії пріоритет наданий не прибутковому оподатковуванню, а стягненню страхових внесків. Нашу державу теж можна віднести до змішаної моделі оподаткування. Податкова система України знаходиться на стадії реформування і тому конкретно визначити, які податки мають перевагу, складно. Але Україна, як і більшість європейських держав, прагне до переваги прямих податків над непрямими.

 

Тема 1.3 Підходи до визначення та класифікації податків в

зарубіжних країнах

1. Класифікація податкових платежів в зарубіжних країнах.

2. Загальна характеристика основних податків в зарубіжних країнах.

3. Спеціальні екологічні податки та збори в зарубіжних країнах.

 

1. Класифікація податкових платежів в зарубіжних країнах.

 

У різних країнах світу діють податкові системи, які включають різну кількість податкових платежів. їх можна класифікувати за пев­ними ознаками, характерними загалом для всіх податкових плате­жів. Вони відрізняються за формою, умовами застосування, методи­кою розрахунку, порядком сплати, різними податковими режимами тощо.

Однією з основних ознак є належність до різного рівня суб'єктів, які одержують податкові платежі. За цією ознакою вони поділяють­ся на державні та місцеві. Кількість податкових платежів, які сплачу­ються у державні та місцеві органи, залежить від економічної систе­ми та, відповідно, економічної спрямованості держави, напрямів со­ціального розвитку, розподілу функцій, які виконує той чи інший ор­ган державного управління. Перелік загальнодержавних та місцевих податкових платежів виз­начається чинним у державі законодавством. До перших належать ПДВ, податок на прибуток корпорацій та підприємств, податок з продажу, податок з обороту, акцизні збори, прибутковий податок з громадян, мито, податки на землю, на соціальні заходи та ін. Місцеві податки — це податок на майно, яке знаходиться у власності місце­вих органів влади, за послуги, які вони надають (наприклад, гербо­вий збір) тощо. Ці ж органи мають і переважне право на встановлен­ня ставок оподаткування.

Залежно від того, в яку складову ціни включаються податки, у більшості країн світу вони поділяються на:

• податки, які включаються у собівартість товару;

• податки, що включаються в дохід (прибуток) підприємства.

За джерелом податкової бази визначаються такі податкові платежі:

індивідуальні доходи. Це доходи фізичних осіб із різних джерел.

дохід від продажу. Для країн Європи — ПДВ, для США — пода­ток з продажу, для інших країн світу — податок з обороту.

фінансові результати діяльності. До них належать валові доходи від реалізації, операційної та фінансової діяльності підприємства, прибуток та інші доходи;

витрати підприємства. Це переважно джерело утворення подат­кової бази, і податки у цьому разі сплачуються з певних частин со­бівартості.

ресурсні. Це платежі за використання ресурсної бази, за сировину, за видобування корисних копалин, трудові ресурси тощо;

рентні. Це податкові платежі на одержання додаткових доходів порівняно зі звичайними доходами;

на споживання. Здебільшого це ПДВ, податок з продажу товарів, з обороту;

майнові. Ці податкові платежі сплачуються з майна або землі, що є власністю підприємств або використовується ними.

За методом розрахунку ставок оподаткування податкові платежі поділяються на:

• прогресивні.

• пропорційні.

• регресивні.

2. Загальна характеристика основних податків в зарубіжних країнах.

Пряме оподаткування

Іноземні системи прямого оподаткування доходів фізичних осіб мають уже досить апробовану часом практику становлення та розвитку на базі глибокого усвідомлення кожним платником податку свого конституційного обов'язку – сплати податків.

Значні соціальні видатки та постійна увага держави до платника податків поступово виховали свою податкову культуру, яка зовсім інша від вітчизняних реалій. Також по іншому розуміється і сутність категорії «податок»: в Німеччині - це підтримка, яку громадяни надають державі; у Великобританії - це обов'язок перед державою; у США податок розуміється як «такса»; у Франції - як обов'язкова плата. Для нашої держави, як не прикро, розуміння даної фінансової категорії зводиться лише до примусового платежу.

Податок на доходи організацій набув поширення у зв'язку з розвитком форм бізнесу, заснованих на принципі обмеженої відповідальності - на відміну від принципу повної відповідальності, при якому будь-яка особа, яка здійснює комерційну діяльність, відповідає за свої борги і за зобов'язаннями не тільки власним вкладеним капіталом, а й усім своїм станом. Даний податок стягується з чистого доходу компанії. Системи оподаткування доходу визначаються підходом до вирішення питання про скорочення економічного подвійного оподаткування доходу на рівні компанії і на рівні акціонерів, що отримують дивіденди. Розрізняють такі системи оподаткування доходу:

1) класична система, не передбачає ослаблення економічного подвійного оподаткування. Розподілений прибуток компанії обкладається корпоративним і особистим прибутковим податком. Ця система діє в США, Швейцарії, Швеції Бельгії, Люксембурзі, Нідерландах;

2) система зменшення обкладання прибутку на рівні компаній може функціонувати в двох варіантах:

- На основі різних ставок, при цьому розподіляється прибуток обкладається податком по більш низькій ставці. Ця система використовується в Німеччині, Австрії, Португалії, Японії;

- На основі часткового звільнення від оподаткування розподіленого прибутку. Система діє в Іспанії, Ісландії, Фінляндії;

3) система зменшення обкладання прибутку на рівні акціонерів. Виділяють два способи зниження оподатковування доходів у вигляді дивідендів:

- Податковий кредит або система заліку. Дана система використовується у Франції, Великобританії, Ірландії;

- Часткове звільнення від податку на дивіденти, незалежно від того, чи був утриманий корпоративний податок з розподіленою прибутку чи ні. Ця система діє в Австрії, Канаді, Данії;

4) система повного звільнення від податку прибутку, що розподіляється. Вона може бути організована на рівні компанії (Греція і Норвегія) або на рівні акціонерів (Німеччина та Італія). Податок на прибуток організацій стягується, як правило, по пропорційним ставкам (24-40%). Даний податок застосовується в основному у відношенні комерційної діяльності, здійснюваної організацією.

Непрямі податки

У середньому, у групі розвинених зарубіжних країн, ПДВ формує приблизно 13,5% доходів їхніх бюджетів, хоча частка цього податку регіонально досить варіативно відрізняється. Так, у Франції ПДВ забезпечує 45% податковихбюджетних надходжень, а в Нідерландах — 24%.

Існує певне розмаїття в обкладанні ПДВ різних видів послуг. Поширеною для країн розвиненої ринкової економіки є практика звільнення від ПДВ банківських та фінансових, медичних послуг, послуг освіти, культури тощо.

Поступово збільшується і роль акцизного збору в доходах бюджету. Останнє пояснюється тим, що за останні роки було внесено ряд змін до законодавства щодо стягнення акцизів у напрямку гармонізації ставок акцизних зборів, а також зміною механізму стягнення акцизних зборів з алкогольних і тютюнових виробів, що дало змогу державі посилити контроль за сплатою цих податків Акцизні збори (акцизи) вважаються одним із важливих видів непрямих податків в усьому світі. Вони стягуються з певних видів товарів незалежно від місця їх виробництва — всередині країни або за її межами (саме це відрізняє такий вид податку від мита).Конец формы

3. Спеціальні екологічні податки та збори в зарубіжних країнах.

Європейська комісія визначає екологічні податки як усі податки, база стягнення яких чинить специфічний негативний вплив на навколишнє середовище. Екологічні податки застосовуються у всіх економічно розвинених країнах. У цілому по ЄС частка таких податків у сукупному ВВП країн- членів збільшилася. Подальші зростання були пов'язані з розширення складу членів ЄС. У 27 країнах ЄС у 2009 р. екологічні податки становили 2,4 % від ВВП. До країн-членів з найбільшою часткою цих податків у ВВП належать Данія (5,7 %), Нідерланди (3,9 %), Болгарія і Мальта (по 3,5 %), а найнижча частка - в Іспанії (1,6 %), Литві (1,7 %), Румунії (1,8 %) і Латвії (1,9 %) [5].

За основними цілями використання отриманих доходів екологічні податки поділяють на такі види:

- збори на покриття затрат;

- стимулювальні податки;

- податки, які підвищують доходи.

Збір на покриття витрат спрямовується на відновлення екології або покриття витрат на моніторинг та контроль за дотриманням законів. Збори на покриття витрат можуть бути двох типів: збори з користувачів, коли плата виплачується за конкретні екологічні послуги; і цільові збори, коли доходи від зборів витрачаються на екологічні цілі, але не у вигляді конкретних послуг платника збору (наприклад, загальне покращання води або рекультивації земель).

Стимулювальні податки стягуються з метою зміни поведінки суб'єктів, які завдають шкоди навколишньому середовищу. Податки, які підвищують доходи, спрямовані не тільки на покриття витрат екологічного регулювання, а й на поповнення державного бюджету, виконуючи роль інструменту фіскального перерозподілу коштів.

Ці три види екологічного податку не є взаємовиключними: збори на покриття витрат можуть мати стимулювальний ефект, у той же час податки, які підвищують доходи, можуть бути частково використані для екологічних цілей. Крім того, є ще дві причини для класифікації екологічних податків і зборів на ці три види. По-перше, класифікація роз'яснює основні цілі екологічних податків, крім їх загальної мети, - поліпшення стану навколишнього середовища. Ці цілі можуть бути неповністю сумісні.

Тема 1.4 Правовий статус платників податків в зарубіжних країнах. Правовий статус податкового консультування

1. Платники податків в зарубіжних країнах та їх загальна характеристика.

2. Основні обов'язки і права платників податків.

3. Досвід електронної звітності платників податків в зарубіжних країнах.

4. Податкове консультування в зарубіжних країнах.

5.

1. Платники податків в зарубіжних країнах та їх загальна характеристика.

Суб'єкт податкових відносин. Цей термін складається з двох частин. Насамперед це безпосередньо платники податків — юридичні та фі­зичні особи. Фізична особа може бути суб'єктом оподаткування і як підприємець, і як громадянин держави. Якщо платник — юридична особа, то стягнення податку зале­жить від різних чинників, основним з яких є статус підприємства — резидент чи нерезидент. Підприємство-резидент сплачує податкові платежі з усіх доходів, які одержує. Нерезидент сплачує податки з до­ходів, які одержує тільки на території цієї держави. У більшості дер­жав таким підприємствам надаються пільги або воно має особливий характер оподаткування.

При встановленні розміру податку має значення також організа­ційно правовий статус підприємства.

У законах про систему оподаткування різних країн світу чітко визначаються права та обов'язки, а також відповідальність за порушен­ня законодавства. Якщо суб'єкт оподаткування не сплачує податкові платежі, до нього застосовують штрафні санкції або адміністративні норми. Розмір цих санкцій також встановлюється законом.

В усьому світі у системі податкових відносин важливе місце посідає показник «граничний дохід» — мінімальний розмір отриманого доходу, з якого починає сплачуватися податок. У розвинутих країнах система прибуткового оподаткування будується таким чином, що показник «граничний дохід» залежить від кількості дітей, сімейного стану платника та способу оподаткування — за єдиною чи роздільною системою.

Одна з найрозвинутіших систем індивідуального прибуткового податку із широкою системою податкових вирахувань діє в Нідерландах. У цій країні існує п'ять видів податкових відрахувань, що залежать від віку, кількості дітей, доходу батьків і відрізняються сумою, на яку дозволено зменшувати оподатковуваний дохід.

Податок на прибуток

Фізичні особи сплачують прогресивний податок на прибуток: від 10% до 42% (в середньому - 34%)

Прибуток від операцій з нерухомістю оподатковується в залежності від терміну, протягом якого будинок перебував у власності у продавця. Максимальна ставка застосовується, якщо термін менше двох років. При збільшенні терміну ставка скорочується.
Прибуток від операцій з цінними паперами оподатковуються за ставкою 16%.
Прибуток від операцій з рухомим майном. Податком обкладаються операції на суму понад 20 тисяч євро. Ставки: 4,5%, 7% - для предметів мистецтва і 7,5%-для операцій з дорогоцінними металами.
Юридичні особи додатково сплачують податки, які обчислюються від витрат на оплату праці: податок на професійну освіту (0,6%), податок на довгострокову професійну підготовку (1,5% - 2,3%) та податок на житлове будівництво (0,65%). Це в цілому забезпечує близько 30% доходів державного бюджету.
Податки на власність

У цю групу прогресивних податків входять податок на майно господарюючих суб'єктів (до 1,5% вартості); податок на житло; податок на земельну ділянку; податок на автотранспорт.
Соціальний податок на заробітну плату (для роботодавців) також прогресивний: ставки 4,5%, 8,5% і 13,6%.

Двадцять (20) відсотків.

Податок на прибуток

Платниками податку на прибуток визнаються організації.
Об'єктом оподаткування податком на прибуток визнаються валовий прибуток, а також дивіденди та прирівняні до них доходи, нараховані білоруськими організаціями.

Ставка податку на прибуток встановлюється в розмірі 18 відсотків. Організації, що здійснюють виробництво лазерно-оптичної техніки, у яких частка цієї техніки у вартісному вираженні в загальному обсязі їх виробництва становить не менше 50 відсотків, сплачують податок на прибуток за ставкою 10 відсотків.

За ставкою 5 відсотків сплачують податок на прибуток члени науково-технологічної асоціації, створеної відповідно до законодавства Білоруським державним університетом, в частині виручки від реалізації інформаційних технологій і послуг з їх розробці.

Майновий податок

Оподатковувані активи (кошти) фізичних осіб включають в себе власне нерухоме майно (включаючи триваюче будівництво, будівлі або їх частини), яхти, моторні човни, літаки, вертольоти і кошти, отримані від нерезидента під фінансовий лізинг.

Ставка річного майнового податку для фізичної особи на майно (виключаючи землю) коливається залежно від річного сімейного доходу фізичної особи.

Податкова система Молдови

У Республіці Молдова стягуються республіканські (державні) і місцеві податки (мита) і збори:

Республіканські податки

прибутковий податок, податок на додану вартість, акцизи
приватний податок, мито, збори, що стягуються у дорожній фонд.

Місцеві податки

земельний податок, податок на нерухомість, податок на використання природних ресурсів, збори на благоустрій території, збір за право проведення місцевих аукціонів і лотерей, готельний збір, збір за розміщення реклами, збір за право використання місцевої символіки збір за розміщення об'єктів торгівлі ринковий збір, збір за паркування автотранспорту, курортний збір, збір з власників собак тощо.

Акциз - непрямий загальнодержавний податок, який включається в ціну реалізації підакцизного товару (продукції) і сплачений споживачем. Акциз зараховується в національний публічний бюджет і розподіляється до бюджетів різних рівнів.

Платниками акцизів є суб'єкти підприємницької діяльності незалежно від організаційно-правової форми господарювання, включаючи підприємства з іноземними інвестиціями, що реалізують підакцизні товари (продукцію), виготовлені з власної сировини.

Податок на додану вартість

ПДВ - це загальнодержавний податок, який представляє собою форму вилучення до бюджету частини вартості поставлених товарів, наданих послуг, що підлягають оподаткуванню на території Республіки Молдова, а також частини вартості оподатковуваних товарів, послуг, що імпортуються до Республіки Молдова.

Стандартна ставка ПДВ - у розмірі 20% від оподатковуваної вартості імпортованих товарів та послуг і поставок, здійснюваних на території Республіки. Крім того, застосовуються знижені ставки в таких розмірах: 8% - на хліб і хлібобулочні вироби, молоко і молочні продукти, що поставляються на територію Республіки Молдова, і 5% - на природний та скраплений газ. Нульова ставка застосовується щодо експортованих товарів і послуг.
Податки на доходи фізичних та юридичних осіб

Суб'єктами оподаткування є юридичні та фізичні особи, які мають протягом податкового року дохід з будь-яких джерел, що знаходяться в Республіці Молдова, і юридичні та фізичні особи - резиденти, які отримують інвестиційний і фінансовий дохід з джерел, що знаходяться за межами Республіки Молдова. Суб'єкти оподаткування зобов'язані декларувати валовий дохід, отриманий з усіх джерел. Об'єктом оподаткування є валовий дохід (включаючи пільги), отриманий з усіх джерел будь-яким юридичною або фізичною особою, за мінусом відрахувань і пільг, на які ця особа має право.
Загальна сума прибуткового податку визначається:
а) для фізичних осіб, включаючи селянські (фермерські) господарства та індивідуальні підприємства, у розмірі:

- 10% річного оподатковуваного доходу, не перевищує 6000 лей;

- 15% річного оподатковуваного доходу, що перевищує 6000 лей і не перевищує 10800 лей;

- 25% річного оподатковуваного доходу, що перевищує 10 800 лей;

 

Тема 2.3. Податкове право країн Східної та Південної Європи

1. Загальна характеристика податкової системи Болгарії.

2. Загальна характеристика системи оподаткування в Туреччини.

3. Загальна характеристика податкової системи Румунії.

4. Податкова система Греції.

5. Податкова система Кіпру.

 

ПДВ

Розмір ПДВ в Болгарії – 20% за деякими винятками. Деякі області бізнесу вільні від ПДВ. Деякі – з ПДВ в меншому розмірі. ПДВ стягується з активів і послуг, наданих в країні, а також з імпортованих товарів.

В Болгарії єдиним річним (патентним) податком обкладаються фірми, які мають обіг за останні 12 місяців менш 75000 лв. та які займаються видами діяльності, визначеними законом (близько 50 видів): готелі; ресторани; магазини; оптові склади; виробництво продуктів харчування; будівництво; комп’ютерні ігри; інтернет послуги; транспортні послуги.

Оподаткування фізичних осіб

Всі громадяни Болгарії платять податки на доходи: як службовці, так і особи вільних професій. Податок на доходи фізичних осіб становить 10%.

Податок на прибуток

Податок вноситься до республіканського бюджету. З 2007 року ставка податку на прибуток знижена до 10%.

Податок на приріст капіталу

У Болгарії податок на приріст капіталу сплачується фізичною особою під час продажу нерухомого майна, літаків або автомобілів за рахунок різниці між ціною продажу і найбільшим значенням з двох наступних – ринковою ціною активу, що підлягає продажу, або вартістю покупки, прив’язаною до індексу.

Податки на доходи

Персональний податок на доходи фізичної особи (прибутковий податок) варіюється від 15% до 40%.

Корпоративний податок стягується з компаній.
Державні підприємства і організації, що перебувають у віданні місцевої влади, є також платниками корпоративного податку.
Базовий податок з доходів компаній, які проводять підприємницьку діяльність в Туреччині, становить 20%.

Справляння податку з дивідендів, одержуваних як турецькими, так і іноземними акціонерами, здійснюється за ставкою 10%.
Корпораціям пропонується сплачувати Авансовий корпоративний податок з доходу (Advanced Corporate Tax), заснований на доходах, одержуваних поквартально, за ставкою 30%.

Непрямі податки

Податок на додану вартість (ПДВ)

Ставки ПДВ (скорочена назва турецькою мовою - KDV, англійською - VAT) варіюються від 1% до 18%, але, в основному, застосовується ставка в 18%. ПДВ, що сплачується місцевими покупцями і по імпорту, розглядається як "придбаний ПДВ" (input VAT), а ПДВ, розрахований і зібраний з продажів, розглядається як "сплачений ПДВ" (output VAT).

Податкова система Греції.

Податкова система Греції спирається в основному на непрямі податки (складають до 50% від надходжень у бюджет). Податковий тягар несуть громадяни, які є резидентами Греції. Громадянин розглядається як резидент Греції

Прибутковий податок

Громадяни, які є резидентами Греції, сплачують прибутковий податок з доходів, отриманих як у Греції, так і за кордоном. Нерезиденти сплачують прибутковий податок тільки з доходів, отриманих в Греції.
Сума, не оподатковувана податком - 10 000 євро. Понад даної суми податок стягується за прогресивною шкалою.

Згідно з податковим законодавством Греції, кожна особа, чий річний дохід перевищує 3000 євро, повинна подавати податкову декларацію. Іноземний громадянин зобов'язаний подавати таку декларацію, якщо має тут власність, машину або дохід від здачі нерухомості в оренду, що перевищує 600 євро.

ПДВ

Податок стягується за такими ставками:
19% - на основні види товарів і послуг;

9% - на основні споживчі товари (продукти, медичні товари та обладнання, послуги ресторанів, а також транспортні та готельні і т.д.).

4,5% - на книги, газети, журнали.

Ставка податку зменшується на 30% на деяких островах (Лесбос, Самос, Додеканіса, Скірос і т.д. Декларації з цього податку подаються залежно від системи бухгалтерського обліку компаній (щомісяця, кожні 2 місяці, або кожні 3 місяці).

Місцеві податки

До місцевих податків відносяться муніципальні платежі, податок на власність (залежить від розміру власності і місця розташування), і збір в національну радіотелекорпорацію. Усі ці податки невеликі, і зазвичай включаються в рахунок за електрику. Крім того, стягується також збір за воду, розмір якого також незначний.

Податкова система Кіпру.

Влітку 2007 року парламент Республіки Кіпр схвалив реформу податкової системи країни, яка послідувала за вступом Кіпру до Євросоюзу. Зараз оподаткування на Кіпрі включає наступні основні платежі:

Income tax - прибутковий податок, який сплачують фізичні особи. Зі своїх доходів платять податки на Кіпрі ті, хто проживає на острові як мінімум 183 днів у році. Ставка прибуткового податку прогресивна, тобто чим вище рівень доходів фізичної особи, тим вище відсоток, який необхідно сплатити до бюджету. Якщо річний дохід не перевищує 17 тисяч євро, немає необхідності сплачувати податки. Кіпр, слід зауважити має досить велику неоподатковувану суму. Далі ставка варіюється від 20 до 30%. Крім того, є певні пільги з податку.

Corporation tax - податок на прибуток. Як правило, в Європі це чималі податки. Кіпр пропонує найнижчу в Євросоюзі ставку 10%.

Special Defence Contribution - оборонний податок. В залежності від виду та суми доходу ставка змінюється від 3% до 75%. Орендна плата та процентний дохід теж потрапляє під оподаткування. Кіпр, проте, звільнив від податку дивіденди, при дотриманні деяких умов.

Capital Gains Tax - податок на приріст капіталу. Сплата здійснюється у разі відчуження нерухомості. Ставка податку єдина - 20%. Оподатковуваної базою визнається сума доходу, отриманого від реалізації нерухомості за мінусом вартості нерухомості, скоригованої на коефіцієнт інфляції, капвкладень в продаваний об'єкт і суми винагороди агенту з нерухомості. Як і інші податки на Кіпрі ця виплата передбачає деякі податкові відрахування. Так з доходу можна відняти 17 086 євро для кожного законного власника. Якщо нерухомість зареєстрована на декількох власників це дозволяє збільшити суму вирахування.

Immovable property tax - податок на нерухомість. Сплачується щорічно в залежності від загальної вартості нерухомого майна. Якщо вартість об'єкта нерухомості нижче 170 860 євро, то від податку він звільняється.