Основи організації та функціонування податкових систем.

Державність. Законодавча база повинна відповідати економічній політиці держави як у сучасних умовах, так і в майбутньому.

Науковість. Закони держави та різні правові документи повинні базуватися на глибокому вивченні чинних загальноекономічних за­конів суспільства і закономірностей розвитку економічної системи.

Стабільність. Законодавчі документи, які приймає держава, по­винні однаково визначати термінологію податкового платежу, мето­дику його розрахунку. Але зміни та доповнення у чинні закони мають вноситися нечасто і стосуватися передусім другорядних положень, наприклад надання пільг, зміни ставок оподаткування, визначення об'єкта та суб'єкта оподаткування тощо.

Повнота. У законах про податкові платежі повинні відображати­ся всі елементи цього принципу: від термінології до відповідальності платника податку.

Лояльність. Закони про оподаткування повинні носити не репресивний характер стосовно платників податку. Держава існує за раху­нок платника і для платника податкового платежу.

Порядок прийняття. Порядок прийняття законів визначається становищем у державі. Скасування окремих податкових платежів має позитивне значення для платника, але може негативно вплинути на державний бюджет та проведення економічної та соціальної політики.

Податкова політика та її методи.

Податкова політика являє собою сукупність економічних, фінансових і правових заходів держави по формуванню податкової системи країни з метою забезпечення фінансових потреб держави, окремих соціальних груп суспільства, а також розвитку економіки країни за рахунок перерозподілу фінансових ресурсів.

Методи здійснення податкової політики залежать від тих цілей, яких прагне досягти держава, проводячи зазначену політику. У сучасній світовій практиці найбільш широке розповсюдження отримали наступні методи:
а) зміна податкового навантаження на платника податків;
б) заміна одних способів чи форм оподаткування іншими;
в) зміна сфери розповсюдження тих чи інших податків або ж всієї системи оподаткування;
г) введення або скасування податкових пільг і преференцій;
д) введення диференційованої системи податкових ставок.

 

Гармонізація та адаптація оподаткування в рамках податкових реформ в ЄС.

ГАРМОНІЗАЦІЯ ЗАКОНОДАВСТВА - (від грец. — скріплення, зв'язок, злагодженість, відповідність) — процес цілеспрямованого зближення та узгодження нормативно-правових приписів з метою досягнення несуперечливості законодавства, усунення юридичних колізій, дотримання міжнародних, європейських та національних прав, стандартів.

Основним шляхом узгодження правових норм України та Європейського Союзу є також адаптація – процес розробки і прийняття нормативно-правових актів та створення умов для їх належного впровадження і застосування з метою поступового досягнення повної відповідності права України до європейського права.

Серед форм, зокрема правової адаптації, можна виділити наступні:

– наближення процесу прийняття, внесення змін чи скасування правових норм із метою наближення положень національного законодавства до положень актів законодавства Європейського Союзу для створення належних умов імплементації правового порядку Європейського Союзу;

– координація процесу узгодження тієї частини національного законодавства та практики його застосування, з якої наближення або транспозиція є неможливими або непотрібними;

– імплементація процесу транспонування актів законодавства Європейського Союзу, включаючи створення порядку та процедур їх впровадження (імплементація у вузькому сенсі); цей процес також включає тлумачення, практику застосування, забезпечення дотримання та виконання норм права, які відповідають європейському праву, органами державної влади (імплементація у широкому сенсі);

– гармонізація процесу коригування законодавства держав – членів Європейського Союзу на підставі правових актів ЄС, зокрема директив, які мають обов'язкову силу для держав – членів ЄС та вимагають від цих держав приведення їх внутрішнього законодавства у відповідність до положень директив.

Тема 1.2 Типи і моделі податкових систем зарубіжних країн

1. Поняття та загальна характеристика сучасних податкових систем.

2. Типи та моделі податкових систем в зарубіжних країнах.

 

Типи податкових систем

Найважливіше значення для визначення типізації податкової системи держави має її національний або адміністративно-територіальний устрій. Форма державного устрою – це національно-територіальна і адміністративно-територіальна організація державної влади, яка включає в себе співвідношення частини держави і її органів між собою і з державою в цілому

Саме форма державного устрою багато в чому визначає правове положення складових частин тієї або іншої країни, а також розмежування повноважень центральних і місцевих органів влади у формуванні бюджетів за допомогою оподаткування. На цій підставі виділяють системи податків і зборів трьох типів: федеративних, конфедеративних і унітарних держав Системи податків і зборів першого типу існують в Австралії, Бразилії, Німеччини, Іспанії, Канаді, Російській Федерації і США, тому що всі ці держави мають федеративний устрій. Конфедеративні риси має система податків і зборів Швейцарії. У Азербайджані, Великобританії, Італії, Китаї, Франції, Швеції, Японії, Україні та у ряді інших країн склалися системи податків і зборів третього типу.

В основі побудови податкових систем федеративних держав покладено податковий федералізм, що представляє собою систему принципів діяльності і розмежування компетенції органів центральної і регіональної влади в сфері податкових правовідносин.

У такій конфедеративній державі, як Швейцарія, використовується особливий підхід, відмінний від двох попередніх. Він полягає в тому, що кантони, що утворюють конфедерацію і є суверенними територіями, самостійно визначають межі компетенції центральної влади в питаннях встановлення та стягнення податків. Фактично в цьому випадку можна вести мову про делегування кантонами центру частини своїх повноважень з питань оподаткування.

Унітарні держави, а їх у світі більшість, являють собою суцільні державні утворення. Їх адміністративно-територіальні одиниці суверенними правами, як правило, не наділені, тому цілком підпорядковані центральним органам влади, у тому числі й з питань оподаткування.

Моделі податкових систем

Одним із найважливіших параметрів, який багато в чому визначає податкову систему тієї або іншої країни, є співвідношення прямого і непрямого оподаткування. В залежності від того, яку частку складають ті чи інші види податків і зборів у загальному обсязі податкових надходжень, виділяють чотири основних моделі системи податків і зборів. Умовно вони іменуються англосаксонською, євроконтинентальною, латиноамериканською і змішаною моделями оподаткування.

Англосаксонська модель оподаткування існує в таких державах, як Австралія, Великобританія, Канада і США. В її основі лежить прибуткове оподаткування, тобто стягнення прямих податків із фізичних осіб. Частка непрямих податків у доходах цих країн невелика. Так, у США надходження від стягнення прибуткового податку з населення складають 44% бюджетних доходів, у федеральному бюджеті на цей податок припадає більш 80 % надходжень.

Євроконтинентальна модель оподаткування характеризується значною часткою непрямого оподаткуванням і високої долі відрахувань на соціальне страхування. Подібні моделі систем податків і зборів існують в Австрії, Бельгії, Німеччини, Нідерландах, Франції й Італії. Латиноамериканська модель оподаткування ґрунтується на непрямому оподаткуванні, яке є найбільш ефективним в умовах високої інфляції. Крім того, до уваги береться та обставина, що непрямі податки краще збираються і контролюються. Це є суттєвим для тих країн, що не мають потужного податкового апарату.

Змішана модель оподаткування поєднує в собі риси всіх згаданих моделей. До числа держав із змішаною моделлю відносяться ті, системи оподаткування яких не можуть бути однозначно віднесені до вище зазначених моделей оподаткування. Змішаною можна визнати модель оподаткування, що сформувалась в Японії. У цій країні структура податкових надходжень у цілому приблизно така ж, як і в державах, що мають англосаксонську модель оподаткування. Проте на відміну від них у Японії пріоритет наданий не прибутковому оподатковуванню, а стягненню страхових внесків. Нашу державу теж можна віднести до змішаної моделі оподаткування. Податкова система України знаходиться на стадії реформування і тому конкретно визначити, які податки мають перевагу, складно. Але Україна, як і більшість європейських держав, прагне до переваги прямих податків над непрямими.

 

Тема 1.3 Підходи до визначення та класифікації податків в

зарубіжних країнах

1. Класифікація податкових платежів в зарубіжних країнах.

2. Загальна характеристика основних податків в зарубіжних країнах.

3. Спеціальні екологічні податки та збори в зарубіжних країнах.

 

1. Класифікація податкових платежів в зарубіжних країнах.

 

У різних країнах світу діють податкові системи, які включають різну кількість податкових платежів. їх можна класифікувати за пев­ними ознаками, характерними загалом для всіх податкових плате­жів. Вони відрізняються за формою, умовами застосування, методи­кою розрахунку, порядком сплати, різними податковими режимами тощо.

Однією з основних ознак є належність до різного рівня суб'єктів, які одержують податкові платежі. За цією ознакою вони поділяють­ся на державні та місцеві. Кількість податкових платежів, які сплачу­ються у державні та місцеві органи, залежить від економічної систе­ми та, відповідно, економічної спрямованості держави, напрямів со­ціального розвитку, розподілу функцій, які виконує той чи інший ор­ган державного управління. Перелік загальнодержавних та місцевих податкових платежів виз­начається чинним у державі законодавством. До перших належать ПДВ, податок на прибуток корпорацій та підприємств, податок з продажу, податок з обороту, акцизні збори, прибутковий податок з громадян, мито, податки на землю, на соціальні заходи та ін. Місцеві податки — це податок на майно, яке знаходиться у власності місце­вих органів влади, за послуги, які вони надають (наприклад, гербо­вий збір) тощо. Ці ж органи мають і переважне право на встановлен­ня ставок оподаткування.

Залежно від того, в яку складову ціни включаються податки, у більшості країн світу вони поділяються на:

• податки, які включаються у собівартість товару;

• податки, що включаються в дохід (прибуток) підприємства.

За джерелом податкової бази визначаються такі податкові платежі:

індивідуальні доходи. Це доходи фізичних осіб із різних джерел.

дохід від продажу. Для країн Європи — ПДВ, для США — пода­ток з продажу, для інших країн світу — податок з обороту.

фінансові результати діяльності. До них належать валові доходи від реалізації, операційної та фінансової діяльності підприємства, прибуток та інші доходи;

витрати підприємства. Це переважно джерело утворення подат­кової бази, і податки у цьому разі сплачуються з певних частин со­бівартості.

ресурсні. Це платежі за використання ресурсної бази, за сировину, за видобування корисних копалин, трудові ресурси тощо;

рентні. Це податкові платежі на одержання додаткових доходів порівняно зі звичайними доходами;

на споживання. Здебільшого це ПДВ, податок з продажу товарів, з обороту;

майнові. Ці податкові платежі сплачуються з майна або землі, що є власністю підприємств або використовується ними.

За методом розрахунку ставок оподаткування податкові платежі поділяються на:

• прогресивні.

• пропорційні.

• регресивні.

2. Загальна характеристика основних податків в зарубіжних країнах.

Пряме оподаткування

Іноземні системи прямого оподаткування доходів фізичних осіб мають уже досить апробовану часом практику становлення та розвитку на базі глибокого усвідомлення кожним платником податку свого конституційного обов'язку – сплати податків.

Значні соціальні видатки та постійна увага держави до платника податків поступово виховали свою податкову культуру, яка зовсім інша від вітчизняних реалій. Також по іншому розуміється і сутність категорії «податок»: в Німеччині - це підтримка, яку громадяни надають державі; у Великобританії - це обов'язок перед державою; у США податок розуміється як «такса»; у Франції - як обов'язкова плата. Для нашої держави, як не прикро, розуміння даної фінансової категорії зводиться лише до примусового платежу.

Податок на доходи організацій набув поширення у зв'язку з розвитком форм бізнесу, заснованих на принципі обмеженої відповідальності - на відміну від принципу повної відповідальності, при якому будь-яка особа, яка здійснює комерційну діяльність, відповідає за свої борги і за зобов'язаннями не тільки власним вкладеним капіталом, а й усім своїм станом. Даний податок стягується з чистого доходу компанії. Системи оподаткування доходу визначаються підходом до вирішення питання про скорочення економічного подвійного оподаткування доходу на рівні компанії і на рівні акціонерів, що отримують дивіденди. Розрізняють такі системи оподаткування доходу:

1) класична система, не передбачає ослаблення економічного подвійного оподаткування. Розподілений прибуток компанії обкладається корпоративним і особистим прибутковим податком. Ця система діє в США, Швейцарії, Швеції Бельгії, Люксембурзі, Нідерландах;

2) система зменшення обкладання прибутку на рівні компаній може функціонувати в двох варіантах:

- На основі різних ставок, при цьому розподіляється прибуток обкладається податком по більш низькій ставці. Ця система використовується в Німеччині, Австрії, Португалії, Японії;

- На основі часткового звільнення від оподаткування розподіленого прибутку. Система діє в Іспанії, Ісландії, Фінляндії;

3) система зменшення обкладання прибутку на рівні акціонерів. Виділяють два способи зниження оподатковування доходів у вигляді дивідендів:

- Податковий кредит або система заліку. Дана система використовується у Франції, Великобританії, Ірландії;

- Часткове звільнення від податку на дивіденти, незалежно від того, чи був утриманий корпоративний податок з розподіленою прибутку чи ні. Ця система діє в Австрії, Канаді, Данії;

4) система повного звільнення від податку прибутку, що розподіляється. Вона може бути організована на рівні компанії (Греція і Норвегія) або на рівні акціонерів (Німеччина та Італія). Податок на прибуток організацій стягується, як правило, по пропорційним ставкам (24-40%). Даний податок застосовується в основному у відношенні комерційної діяльності, здійснюваної організацією.

Непрямі податки

У середньому, у групі розвинених зарубіжних країн, ПДВ формує приблизно 13,5% доходів їхніх бюджетів, хоча частка цього податку регіонально досить варіативно відрізняється. Так, у Франції ПДВ забезпечує 45% податковихбюджетних надходжень, а в Нідерландах — 24%.

Існує певне розмаїття в обкладанні ПДВ різних видів послуг. Поширеною для країн розвиненої ринкової економіки є практика звільнення від ПДВ банківських та фінансових, медичних послуг, послуг освіти, культури тощо.

Поступово збільшується і роль акцизного збору в доходах бюджету. Останнє пояснюється тим, що за останні роки було внесено ряд змін до законодавства щодо стягнення акцизів у напрямку гармонізації ставок акцизних зборів, а також зміною механізму стягнення акцизних зборів з алкогольних і тютюнових виробів, що дало змогу державі посилити контроль за сплатою цих податків Акцизні збори (акцизи) вважаються одним із важливих видів непрямих податків в усьому світі. Вони стягуються з певних видів товарів незалежно від місця їх виробництва — всередині країни або за її межами (саме це відрізняє такий вид податку від мита).Конец формы

3. Спеціальні екологічні податки та збори в зарубіжних країнах.

Європейська комісія визначає екологічні податки як усі податки, база стягнення яких чинить специфічний негативний вплив на навколишнє середовище. Екологічні податки застосовуються у всіх економічно розвинених країнах. У цілому по ЄС частка таких податків у сукупному ВВП країн- членів збільшилася. Подальші зростання були пов'язані з розширення складу членів ЄС. У 27 країнах ЄС у 2009 р. екологічні податки становили 2,4 % від ВВП. До країн-членів з найбільшою часткою цих податків у ВВП належать Данія (5,7 %), Нідерланди (3,9 %), Болгарія і Мальта (по 3,5 %), а найнижча частка - в Іспанії (1,6 %), Литві (1,7 %), Румунії (1,8 %) і Латвії (1,9 %) [5].

За основними цілями використання отриманих доходів екологічні податки поділяють на такі види:

- збори на покриття затрат;

- стимулювальні податки;

- податки, які підвищують доходи.

Збір на покриття витрат спрямовується на відновлення екології або покриття витрат на моніторинг та контроль за дотриманням законів. Збори на покриття витрат можуть бути двох типів: збори з користувачів, коли плата виплачується за конкретні екологічні послуги; і цільові збори, коли доходи від зборів витрачаються на екологічні цілі, але не у вигляді конкретних послуг платника збору (наприклад, загальне покращання води або рекультивації земель).

Стимулювальні податки стягуються з метою зміни поведінки суб'єктів, які завдають шкоди навколишньому середовищу. Податки, які підвищують доходи, спрямовані не тільки на покриття витрат екологічного регулювання, а й на поповнення державного бюджету, виконуючи роль інструменту фіскального перерозподілу коштів.

Ці три види екологічного податку не є взаємовиключними: збори на покриття витрат можуть мати стимулювальний ефект, у той же час податки, які підвищують доходи, можуть бути частково використані для екологічних цілей. Крім того, є ще дві причини для класифікації екологічних податків і зборів на ці три види. По-перше, класифікація роз'яснює основні цілі екологічних податків, крім їх загальної мети, - поліпшення стану навколишнього середовища. Ці цілі можуть бути неповністю сумісні.

Тема 1.4 Правовий статус платників податків в зарубіжних країнах. Правовий статус податкового консультування

1. Платники податків в зарубіжних країнах та їх загальна характеристика.

2. Основні обов'язки і права платників податків.

3. Досвід електронної звітності платників податків в зарубіжних країнах.

4. Податкове консультування в зарубіжних країнах.

5.

1. Платники податків в зарубіжних країнах та їх загальна характеристика.

Суб'єкт податкових відносин. Цей термін складається з двох частин. Насамперед це безпосередньо платники податків — юридичні та фі­зичні особи. Фізична особа може бути суб'єктом оподаткування і як підприємець, і як громадянин держави. Якщо платник — юридична особа, то стягнення податку зале­жить від різних чинників, основним з яких є статус підприємства — резидент чи нерезидент. Підприємство-резидент сплачує податкові платежі з усіх доходів, які одержує. Нерезидент сплачує податки з до­ходів, які одержує тільки на території цієї держави. У більшості дер­жав таким підприємствам надаються пільги або воно має особливий характер оподаткування.

При встановленні розміру податку має значення також організа­ційно правовий статус підприємства.

У законах про систему оподаткування різних країн світу чітко визначаються права та обов'язки, а також відповідальність за порушен­ня законодавства. Якщо суб'єкт оподаткування не сплачує податкові платежі, до нього застосовують штрафні санкції або адміністративні норми. Розмір цих санкцій також встановлюється законом.

В усьому світі у системі податкових відносин важливе місце посідає показник «граничний дохід» — мінімальний розмір отриманого доходу, з якого починає сплачуватися податок. У розвинутих країнах система прибуткового оподаткування будується таким чином, що показник «граничний дохід» залежить від кількості дітей, сімейного стану платника та способу оподаткування — за єдиною чи роздільною системою.

Одна з найрозвинутіших систем індивідуального прибуткового податку із широкою системою податкових вирахувань діє в Нідерландах. У цій країні існує п'ять видів податкових відрахувань, що залежать від віку, кількості дітей, доходу батьків і відрізняються сумою, на яку дозволено зменшувати оподатковуваний дохід.