Поняття міжнародних податкових правовідносин.

Міжнародні податкові відносини являють собою відносини між країнами з приводу взаємного врегулювання сфер застосування податкового законодавства (податкової юрисдикції) та інших питань оподаткування.
У сучасному оподаткування розрізняється міжнародне оподаткування юридичних і фізичних осіб.

Проблеми міжнародного оподаткування юридичних осіб можна поділити на такі групи:

- Визначення національної прив'язки юридичної особи - суб'єкта оподаткування;

- Порядок визначення режиму діяльності іноземної юридичної особи на території країни діяльності;

- Проблеми, пов'язані з визначенням джерела доходу;

- Урахування податків, сплачених за кордоном, при визначенні податкових зобов'язань у країні постійного місця;

- Порядок визначення податкової бази з прибуткового оподаткування при здійсненні зовнішньоекономічної діяльності між залежними один від одного економічними агентами.

 

2. Поняття та види міжнародного подвійного
оподаткування.

Подвійним оподаткуванням слід вважати явище, за якого відбувається оподаткування визначеного об'єкта оподаткування у окремого платника податку більше ніж один раз за ідентичний проміжок часу у межах однієї чи кількох податкових юрисдикцій

Для міжнародного подвійного оподаткування характерні наступні ознаки:
• ідентичність суб'єктів оподаткування (платників податків);
• ідентичність об'єктів оподаткування (джерел доходів і самих доходів);

• підпорядкованість цих суб'єктів або об'єктів податкової юрисдикції різних
держав;

• одночасність оподаткування;

• відмінності в правилах і методиках обчислення оподатковуваного доходу в різних країнах.

У податковій теорії та практиці розрізняють подвійне економічне та подвійне юридичне оподаткування.

Під подвійним економічному оподаткуванням розуміється ситуація, коли з одного й того самого доходу податок сплачують декілька його послідовних отримувачів. Це проявляється при оподаткуванні податком доходу підприємства як самостійного платника та при оподаткуванні доходу акціонера або пайовика при розподілі прибутку.
Як правило, проблема економічного подвійного оподаткування вирішується при розробленні національного податкового законодавства, в якому передбачаються норми, що дозволяють тим або іншим способом зараховувати податок, сплачений на рівні підприємства, при визначенні податкових зобов'язань акціонера.

Подвійне юридичне оподаткування розуміється як ситуація, коли один і той самий платник податку оподатковується стосовно одного й того самого доходу однаковими або подібними податками два і більше разів за один період. Подібна ситуація може виникати і в тому випадку, коли платник податку здійснює діяльність тільки в одній країні, таке подвійне оподаткування може виникнути при «несостикуванні» загальнодержавного законодавства і законодавства на рівні регіонів, а також на рівні органів місцевого самоврядування.

 

Шляхи і методи усунення подвійного оподаткування

Усунення подвійного оподаткування може здійснюватися двома шляхами: у односторонньому та двосторонньому порядку. Так, в односторонньому порядку усунення подвійного оподаткування здійснюється шляхом зміни національного податкового законодавства. У двосторонньому (багатосторонньому) - на основі міжнародних угод, шляхом укладання двосторонніх угод про уникнення подвійного оподаткування доходів від праці та капіталу та включення таких угод до системи національного законодавства держави.

До найбільш використовуваних в міжнародній практиці методів усунення подвійного оподаткування відносяться:

1) метод податкового кредиту;

2) метод податкового звільнення:

3) метод податкових пільг тощо.

Особливості оподаткування міжнародної діяльності транснаціональних корпорацій

Визначенню податкових умов діяльності ТНК належить особливе місце у фінансовій політиці корпорації. Це пов'язано з тим, що ТНК діють у різних податкових системах. Податкові системи країн розташування структурних підрозділів ТНК і країни національної належності материнської компанії відрізняються за багатьма параметрами, зокрема за податками на доходи і рівнем податків.

Оподаткування впливає на такі основні сфери політики ТНК, як:

іноземне інвестування;

форма організації структурного підрозділу за кордоном;

форма фінансування і кредитування;

стратегія переказів грошових коштів;

стратегія управління валютними ризиками.

Названі сфери політики ТНК особливо реагують на такі основні податки, як податок на:

прибуток;

додану вартість;

капітал і дивіденди;

доходи працівників;

соціальні податки.

Підходи до оподаткування прибутків корпорації, класифікованих залежно від національних податкових систем:

Перший підхід - територіальний, або «звільнення від податків за територіальною ознакою». Оподатковуються прибутки, отримані національними та іноземними компаніями на території певної країни, тобто повністю виключає з податкової бази зарубіжний дохід компанії. Країни, які дотримуються цього принципу, дозволяють не вираховувати з прибутку, що оподатковується витрати, здійснені за кордоном. До таких країн належать Венесуела, Бразилія, Австралія, Південна Африка, Канада та деякі інші.

Другий підхід - національний, резидентський, світовий. Оподатковуються всі прибутки корпорації, отримані в країні реєстрації, і прибутки, отримані від діяльності філій корпорації в усіх інших країнах світу. Це призводить до подвійного оподаткування, тобто податок стягується в іноземній країні, де розташований філіал, і в країні реєстрації ТНК.

Третій підхід - «всесвітня система пільг». Він передбачає, що всі доходи системи ТНК, тобто доходи як зарубіжних структурних підрозділів, так і материнської компанії, повинні обкладатися всіма видами податків.

Тема 3.1 Податкові органи та організація податкового контролю у зарубіжних країнах.

1. Поняття та компетенція органів податкового адміністрування в зарубіжних країнах.

2. Особливості здійснення податкового контролю в зарубіжних країнах.

 

1. Поняття та компетенція органів податкового адміністрування в зарубіжних країнах.

 

Великобританія

Головний урядовий орган, що здійснює управління і регулювання податкової системи країни - Казначейство. Воно відповідає за розробку і здійснення загальної економічної стратегії.

Організація податкової служби покладена в основному на два урядових департаменти, підзвітних казначейству: Управління внутрішніх доходів (УВД) і Управління мит і акцизів (УМА).

Франція

У Франції податкова служба включає три рівні. На національному рівні діють Управління національних і міжнародних перевірок, Управління перевірок податкового стану та Національне Управління податкових розслідувань.

У Франції 22 регіони. На регіональному рівні діють 20 регіональних та 10 міжрегіональних управлінь. На цьому рівні здійснюються перевірки середніх підприємств (з оборотом від 10 до 400 млн. євро).
До нижнього рівня відносяться податкові управління департаментів. На цьому рівні здійснюються податкові перевірки дрібних підприємств (з оборотом менше 10 млн. євро).

США

Створення Служби внутрішніх доходів США відноситься до 1862 року, коли конгрес заснував Відомство комісара з внутрішніх доходах з метою збору коштів для фінансування громадянської війни 1861 року. У 1952 році зазначена організація була перейменована в Службу внутрішніх доходів (СВД).

У США податкова система має три рівні:

1. На вищому рівні СВД, здійснює контроль за дотриманням податкового законодавства і збором федеральних податків - прибуткового податку, податку на нерухомість, податку на дарування, а також деяких акцизів.

2. На середньому рівні діють податкові служби штатів, що стягують податки і збори, що вводяться законодавчими зборами штатів. Ці податки надходять до бюджетів штатів.

3. На нижньому рівні - місцеві податкові органи, які стягують податки, що вводяться місцевими органами влади.

Німеччина

Спеціального податкового відомства в Німеччині не існує. Податкові інспекції входять у фінансову систему, структура побудови якої досить своєрідна. Вона відображає федеративний устрій держави, відносну самостійність земель: існує Федеральне міністерство фінансів і земельні міністерства фінансів. У кожній землі, крім того, є так звана Верховна фінансова дирекція (Головне фінансове управління), що підпорядкована одночасно і Федеральному, і Земельного міністерствам фінансів. Верховній фінансовій дирекції підпорядковані податкові інспекції і митні органи.
У Федеральному міністерстві фінансів поряд є й інші управління: мит і акцизів, майна і податків, фінансових взаємовідносин між Федерацією і землями. Вони займаються і земельними податками, але вказівок землям давати не можуть. У земельному Міністерстві фінансів існує податковий відділ з підрозділами по окремих податках.

Японія

Основним державним органом, на який покладено всі функції щодо нарахування, збору та контролем за ухилення від сплати всіх загальнодержавних прямих і непрямих податків та зборів є Національне податкове управління, що структурно входить до Міністерства фінансів як його «зовнішнє» відомство.

Національне податкове управління, що має в даний час 11 районних податкових управлінь, 518 окружних податкових служб та податкову службу Окінави, було засноване в 1949 р.