Прогнозування податкових надходжень: поняття, методи, вихідні макропоказники.

Податкове прогнозування - це наук обґрунтоване міркування про можливий стан якісних і кількісних параметрів у сфері оподаткування в майбутньому, а саме: про обсяг податкових надходжень, про рівень податкового тиску, про режим оподаткування, про співвідношення різних видів податків у податковій системі та доходах бюджету.

Метод експертної оцінки. Суть у тому, що дані про майбутні доходи припускаються, виходячи з багаторічного досвіду і знань експерта. Недоліки методу: 1. отриманий результат можна розцінити як приблизний; 2. відсутність чіткої техніки не дозволяє встановити, на якому етапі було допущено помилку.

Метод тенденцій. Визначальною змінною є час, і припускається, що зміни в майбутньому будуть такими ж, як і в попередні роки. При застосуванні цього методу, враховуються наступні закономірності:якщо змінна у минулому постійно зростала (падала), то можна припустити, що вона буде зростати (спадати) приблизно в тих же абсолютних розмірах; якщо змінна щорічно мала приблизно однаковий темп приросту, то цей темп можна застосувати для прогнозу; якщо перемінна в минулому не змінювалася, то можна припустити, що вона не зміниться і в прогнозованому періоді. Недолік - якщо тенденція негативна, то вона може бути закладена у майбутні доходи.

Детерміністичний підхід враховує прямий та помножувальний вплив на доходи різних факторів, які можуть бути причинами збільшення або зменшення податкових надходжень. Наприклад: зміни в чисельності населення, в чисельності споживачів соціальних послуг, зміни в рівні з/п, зміни в системі пільг. Цей метод застосовується, коли фактори впливу чітко визначені або коли планується введення нового податку.

Економетричне моделювання - полягає у побудові моделей, у яких встановлюється взаємозв'язок між різними факторами впливу на обсяг податкових надходжень.

Податкове прогнозування ґрунтується на насту податкових надходженьих основних макропоказниках:- номінальний ВВП;- темп росту ВВП;- індекс споживчих цін;- індекс цін виробників;- обмінний курс гривні до долару;- рівень безробіття;- відсоткові ставки (облікова НБУ);- обсяг грошових доходів населення;- індекс реальної та номінальної з/п.

44. Загальна характеристика методів планування і прогнозування податкових надходжень.

Метод експертної оцінки. Суть у тому, що дані про майбутні доходи припускаються, виходячи з багаторічного досвіду і знань експерта. Недоліки методу: 1. отриманий результат можна розцінити як приблизний; 2. відсутність чіткої техніки не дозволяє встановити, на якому етапі було допущено помилку.

Метод тенденцій. Визначальною змінною є час, і припускається, що зміни в майбутньому будуть такими ж, як і в попередні роки. При застосуванні цього методу, враховуються наступні закономірності:якщо змінна у минулому постійно зростала (падала), то можна припустити, що вона буде зростати (спадати) приблизно в тих же абсолютних розмірах; якщо змінна щорічно мала приблизно однаковий темп приросту, то цей темп можна застосувати для прогнозу; якщо перемінна в минулому не змінювалася, то можна припустити, що вона не зміниться і в прогнозованому періоді. Недолік - якщо тенденція негативна, то вона може бути закладена у майбутні доходи.

Детерміністичний підхід враховує прямий та помножувальний вплив на доходи різних факторів, які можуть бути причинами збільшення або зменшення податкових надходжень. Наприклад: зміни в чисельності населення, в чисельності споживачів соціальних послуг, зміни в рівні з/п, зміни в системі пільг. Цей метод застосовується, коли фактори впливу чітко визначені або коли планується введення нового податку.

Економетричне моделювання - полягає у побудові моделей, у яких встановлюється взаємозв'язок між різними факторами впливу на обсяг податкових надходжень.

45. Фактори, що впливають на якість планування і прогнозування податкових надходжень.

1)відсутність методологічного забезпечення, використання застарілих технологій (нині відштовхуються від даних про надходження за минулі звітні періоди, коригуючи їх на прогнозний індекс цін, не враховуючи тенденції та загальні закономірності розвитку суспільства та показники окремих платників);

2)нестабільність податкового законодавства (наприклад, встановлення нових пільг без компенсації «випадаючих» доходів);

3)залежність податкових надходжень від рівня податкової дисципліни, податкової культури, іноді від політичної ситуації. Непередбачуваність поведінки платників окремих галузей;

4)прийняття рішень про списання або реструктуризацію податкової заборгованості;

5)невизначеність критеріїв визнання боргу безнадійним;

6)недостовірність вихідних даних, які використовуються при плануванні та прогнозуванні.

Поняття податкового боргу.

Відповідно до чинного законодавства, податковий борг - це несплачена в установлений термін узгоджена сума податкового зобов'язання. Податковий борг - це не сплачена в установлений термін сума податкового зобов'язання унаслідок невиконання платником обов'язку перед державою зі сплати податків, виходячи з установлених законодавством норм.

Класифікація податкового боргу:

І. Залежно від офіційного визнання (за формою прояву), розрізняють податковий борг: Відкритий - офіційно визнаний, оскільки його виникненню передувала процедура узгодження податкового зобов'язання; Прихований - офіційно не виявлений. Він є результатом допущення помилок при нарахуванні або умисного ухилення від сплати податків. Величина цієї частини боргу не відома.

ІІ. Залежно від взаємодії податкових органів і платника з в процесі управління погашенням податкової заборгованості, розрізняють 2 статуси податкового боргу:інертний;дієвий.

Інертний статус боргу - це статус, у якому органи ДПС не застосовують жодних заходів стягнення, але вживають певні заходи, з метою впливу на фіскальну поведінку платника, спонукаючи його погасити борг. До таких заходів відносяться: вручення податкових вимог, виникнення права податкової застави, адміністративний арешт активів, опис заставленого майна. Розрізняють 3 види інертного статусу:до першої податкової вимоги; перша податкова вимога; друга податкова вимога.

Дієвий статус боргу - це статус податкового боргу, в якому зменшення цього боргу відбувається завдяки певним діям, що здійснює податковий керуючий, застосовуючи надані йому повноваження. Розрізняють 5 видів дієвого статусу: 1. Активний - у цьому статусі податковий керуючий застосовує до боржників всі заходи стягнення. 2. Пасивний - це вид статусу, в якому податкові органи не можуть застосовувати заходи стягнення проти боржника (банкрутство підприємства, розшук і т.д.). 3. При процедурі банкрутства - це дії, які застосовує податковий орган при ліквідації платника. 4. Розстрочення, відстрочення. 5. Безнадійний - при якому минув термін позовної давності або податковий борг виник внаслідок дії непереборної сили, або податковий борг фірм, визнаних фіктивними, або податковий борг банкрута при недостатності в нього коштів для ліквідації боргу, або борг фізичної особи, у разі визнання безвісно відсутньої, або у разі недостатності майна для погашення боргу.

На суму податкового боргу нараховується пеня. Для нарахування пені необхідно визначити:1) Початок терміну нарахування пені;2) Закінчення нарахування пені;3) Розмір пені.

Пеня починає нараховуватися з першого дня після закінчення терміну встановленого для сплати (11-й або 31-й). Пеня закінчується нараховуватися у день прийняття банком платіжного доручення на сплату суми боргу (включно). Розмір пені встановлено з розрахунку 120 % річних облікової ставки НБУ, що діє або на день виникнення податкового боргу, або на день погашення. Використовується більша з двох указаних ставок.

Розмір пені за день = (1,2 * ставка НБУ у %): (365 * 100%)

Сума пені = Сума податкового боргу * Розмір пені за день * Кількість днів прострочення

Пеня не нараховується на пеню та на адміністративні стягнення!